Семіотика уражень: гіпо- та гіперфункція ендокринних
залоз у дітей)
Залози внутрішньої секреції (ендокринні) - це такі органи або групи клі-тин, головна функція яких полягає у виробленні специфічних біологічно активних речовин, що беруть участь в регуляції функції організму.
Ендокринні залози:
- гіпофіз (1),
- епіфіз (2),
- щитоподібна залоза, паращитоподібна залоза (3),
- вилочкова залоза (тимус) (4),
- наднирники (5),
- підшлункова залоза (6),
- статеві залози (7, 8).
Ендокринні залози беруть участь в контролі і корекції всіх життєвих проце-сів в організмі дитини.
Розвиток і удосконалення функції окремих залоз здійснюється характерним для кожної залози темпом. Кожна залоза має свій максимум розвитку, період спо-вільненого та прискореного росту або періоди інволюції.
Всі залози внутрішньої секреції перебувають між собою в складному кореля-тивному зв’язку і в функціональній взаємодії з центральною нервовою системою, тому ізольоване порушення діяльності однієї з них спостерігається рідко.
Внутрішньоутробно ріст плода регулюється ендокринною функцією плацен-ти.
Лінійний ріст дитини після народження забезпечується впливом соматотроп-ного гормону, що особливо проявляється після трьох років життя.
Скелетне дозрівання забезпечують тиреоїдні гормони, які добре функціону-ють вже з народження.
Порушення активності ендокринних залоз у дітей спостерігається частіше, ніж у дорослих, що спричинено незавершеністю їх будови, лабільністю регуля-торних механізмів.
Для кожного періоду дитинства характерним є переважання функції певних залоз.
В період внутрішньоутробного розвитку і новонародженості найбільш ак-тивно функціонує інтрареналова система.
Грудний період характеризується підсиленим інкреторним впливом щитопо-дібної і вилочкової залоз.
В період молочних зубів активізується гіпофіз, вилочкова залоза.
Статеві залози, щитоподібна залоза, гіпофіз найбільш активні в пубертатний період, проте значно зменшується роль вилочкової залози (процес інволюції).
Лише в 6-7 років виникає чітка синхронна взаємодія залоз.