Соціальна робота як вид професійної діяльності

Порушення на початку XXІ ст. традиційних для України механізмів соціального регулювання і взаємодії, поведінки людей потре­бує перегляду не лише соціальної політики, але й теоретичних засад, які є фундаментного для осмислення того, що відбувається з людиною, сус­пільством, яка логіка зміни людей, який механізм самозахисту і загаль­нодержавної підтримки людей. Становлення і розвиток інституту соц­іальної роботи пов'язані також із загостренням міжнаціональних відно­син, еміграційних процесів. Ситуація ускладнюється і тим, що в останній період зіткнулися різні концепції і стратегії соціальної перебудови сусп­ільства та розвитку соціальної роботи. А сьогодні, як ніколи, потре­бується найбільш точне і швидке визначення стратегії і тактики соціаль­ного захисту населення, створення онтимально-необхідних установ соц­іальної роботи, а також підготовки і перепідготовки працівників.

Досить очевидним стає вплив на специфіку діяльності соціального працівника масовість і якість змін у самій людині: всеохоплююча гра­мотність, поінформованість, соціально-побутова забезпеченість. Переос­мислення основного змісту і напрямів соціальної політики призвело до необхідності визначення суті і напрямів соціальної роботи в реалізації цієї політики. Тому, перш за все, необхідно відповісти на такі питання: що ми розуміємо під поняттям "соціальна робота", який її основний зміст і різновиди ? Які основні особливості й ознаки ?

Соціальна робота є найбільш важливим інстру­ментом соціальної політики. Водночас соціальна робота, виконуючи фун­кцію оберненого зв'язку, виступає в ролі соціального локатора, який визначає на основі спеціальних індикаторів реальні наслідки соціальної політики, її життєвість і ефективність. Саме система соціальної роботи як діяльність по наданню допомоги людині, сім'ї, групі осіб, які знахо­дяться у складній життєвій ситуації, шляхом надання матеріально-фінансової, морально-правової підтримки, консультування й обслуговування демонструє реальні можливості суспільства і держави щодо соціального захисту людини. Відомо, що кожна професія характеризується спільними з іншими професіями і специфічними, притаманними лише їй цінностями. Особливості професійних цінностей обумовлені роллю і статусом про­фесії в житті суспільства і конкретної людини.

Визначення ціннісних орієнтацій професійної діяльності, тим самим підкреслює не лише системну єдність, цілісність розвитку особистості і діяльності, але й відводиться їм певна роль у досягненні професіоналіз­му, майстерності особистості й діяльності.

Цінності професійної діяльності можна розуміти як домінуючу по­требу — служити своєю професією на благо людей, яка орієнтує (акуму­лює) професійно-особистісну активність соціального працівника у досяг­ненні означеної гуманної мети.

Взявши за основу характерні потреби особистості і співвідносячи їх з новою професією — соціальною суттю, можна назвати такі групи цінно­стей цієї діяльності.

—цінності, які відображають специфіку професійної діяльності, аль­труїстичного характеру (допоможи іншому, який потребує такої підтрим­ки, слабозахищеній людині);

—цінності етичної відповідальності перед професією (соціальний працівник захищає гідність і цілісність професії, дотримується і примно­жує етичні принципи, норми, знання і місію соціальної роботи, яка, як і інші галузі перебуває у процесі постійного розвитку і збагачення тощо);

—цінності пов'язані з потребами самореалізації, самоствердження і самовдосконалення особистості соціального працівника і досягнення про­фесіоналізму в діяльності.

Структурний і якісний аналіз цінностей соціальної роботи як профес­ійної діяльності виявляє її комплексний характер, гуманістичну природу і зміст. Саме гуманістичний ідеал — самоцінність особистості — визна­чає смисл і призначення цієї діяльності, а її цінності у зв'язку з цим відображають визнання гармонії суспільних і особистісних інтересів, ус­відомлення праці як вищого смислу життя, пріоритет загальнолюдських цінностей (істина, здоров'я, мир, милосердя, добро, допомога тощо). У зв'язку з цим завданням соціальної роботи є встановлення балансу між відповідальністю суспільства перед особистістю і відповідальністю осо­бистості перед суспільством.

Аналіз різних наукових підходів дозволив визначити зміст соціальної роботи, який включає три основні аспекти:

1) надання допомоги окремій людині чи групі осіб, які опинились у скрутній життєвій ситуації, шляхом підтримки, консультування, реабілі­тації, патронажу та використання інших видів соціальних послуг;

2)актуалізація потенціалу самодопомоги осіб, котрі опинились у складній життєвій ситуації;

3)цілеспрямований вплив на формування і реалізацію соціально-еко­номічної політики на всіх рівнях — від регіонального до державного —

з метою забезпечення соціально-оздоровчого середовища для життєвого розміщення і життєдіяльності людини, створити систему підтримки лю­дей, які опинились у складній життєвій ситуації.

Перші два аспекти проявляються на мікрорівні, третій — на мак-рорівні соціальної роботи.