Сутність лобізму
Лобізм як система впливу на членів законодавчого органу або чиновників державних установ із метою добитися схвалення або несхвалення ними того чи іншого законопроекту або постанови отримав свою назву від англійського слова lobby, що означає «закрите приміщення для прогулянок, коридор, вестибюль, кулуари». Свій особливий політичний відтінок слово лобі дістало у США приблизно в середині XIX століття у вигляді його похідних: лобізм, лобіювання, лобіст. Вважають, що традиція лобізму як специфічного політичного явища сягає своїм корінням часів президентства Уліса Сімпсона Гранта (1869-1877 pp.) - уславленого генерала періоду громадянської війни уСполучених Штатах Америки 1861-1865 pp. Вечорами цей Президент зі своєю «командою» мав звичку «розслаблятися» після напруженого робочого дня у вестибюлі одного з готелей. Там його міністри, а також сенатори зустрічалися з різними людьми, вислуховували їхні прохання та давали обіцянки (часто не безкорисливо) виконати їх.
Історія розвитку лобізму справді була наповнена фактамине-дозволених методів тиску на законодавців і чиновників.У США, наприклад, незважаючи на те, що конституція цієї країни захищає право звернення (петиції) до уряду і що там уже давно прийнято відповідне законодавство, яке регламентує лобістську діяльність, ще й досі дехто розглядає лобіювання як спробу маніпулювання законодавчими та виконавчими органами влади.
Та все ж, в яких би гріхах не запідозрювали лобізм, це не може затінити ту надзвичайно корисну роль, яку він покликаний виконувати. Лобізм у його сучасних, цивілізованих формах є широко використовуваною, легальною формою впливу різноманітних кіл і груп суспільства на апарат державної влади, особливо парламент, причому впливу знизу. Головне завдання демократичного лобіювання - добитися того, щоб у законодавчих і нормативних актах державної влади враховувалися специфічні інтереси різних груп громадськості, їх організацій, що не суперечать загальним інтересам суспільства.
За своєю глибокою сутністю лобіювання забезпечує гласність політичного процесу, робить його передбачуваним, розширює коло учасників процесу політичного життя та обмежує всесилля апарату державної влади. Воно є інструментом функціонування системи плюралістичної демократії, який розкриває очі законодавцям і державним службовцям на ті наслідки, які можуть мати законодавчі акти та адміністративні розпорядження, що ними приймаються.
Функція лобізму як особливого політичного явища ґрунтується на фундаментальному праві кожного громадянина демократичного суспільства направляти індивідуальні й колективні звернення (петиції) до органів державної влади та посадових осіб. Це право зафіксовано в конституціях усіх демократичних держав світу. У новій Конституції України (ст. 40) теж записано, що «всі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, які зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк».