Підприємницька здатність - специфічний фактор бізнесу.

Підприємець (фран. - антрепренер) мовою оригіналу буквально значить - посередник. Розглядаючи історію розвитку підприємництва й реформування терміна “предприниматель” Р. Хизрич відзначає, що один з перших прикладів посередництва дає нам Марко Поло - мандрівник, перший з європейців у ХІІІ ст. досяг Китаю й стояв біля джерел розвитку торгівлі Європи із цією країною. Відправляючись у подорож він, як було прийнято в ті часи, підписав контракт із купцем, і той дав йому свої товари для продажу. У ті часи кредит торговцеві надавався звичайно під 22,5 %, включно страхування. Роль купця - капіталіста була пасивної, а торговця - активної. Останній ризикував своїм життям, здійснюючи далеку подорож. По вдалому завершенню справи торговець основну частку прибутку (до 75 %) віддавав купцеві, інші залишав собі.

У ХVІІ в підприємцем стали називати людини, що одержав від держави контракт на виконання робіт або на постачання певної продукції. Оскільки вартість контракту обмовлялася попередньо, розміри прибутку або видатків визначалися винятково підприємницьким умінням антрепренера. Р. Хизрич дає визначення, що охоплює всі типи підприємницького поводження.

Підприємництво– це процес створення чогось нового, що має вартість; а підприємець– це людина яка витрачає на це чинності, бере на себе фінансову, моральну й соціальну відповідальність, одержуючи в нагороду грошовий дохід і особисте задоволення досягнутим.

Підприємництво – складна й неоднорідна сфера діяльності в бізнесі. У ринковому господарстві воно реалізується на перетинанні економіки, політики, техніки, юриспруденції, технології й етики. Щоб забезпечити оптимальне з'єднання факторів бізнесу (факторів виробництва – природні ресурси, капітал, праця) підприємець повинен постійно стежити за коливаннями кон'юнктури ринку, приймаючи рішення в умовах недостатньої інформації й тому постійно ризикує. Таким чином, підприємець вносить у процес виробництва й реалізації товарів і послуг особливий вид людських якостей, (на відміну від праці) який одержав назву підприємницької здатностіабо інакше, – заповзятливістю.

Утримування цього поняття можна розкрити, визначивши 4 взаємозалежні функції підприємця.

1. Підприємець бере на себе ініціативу з'єднання ресурсів землі, капіталу й праці в єдиний процес виробництва товару або послуги.

2. Підприємець бере на себе відповідальність прийняття основних стратегічних рішень у процесі ведення бізнесу.

3. Підприємець - це новатор, особа, що прагне вводити в побут на комерційній основі нові продукти, нові виробничі технології або навіть нові форми організації бізнесу.

4. Підприємець - це людина, що йде на ризик.