Братства. Роль братських шкіл у становленні освіти

Особливості української культури ХVІ – ХVІІ ст.

ПЛАН

Українська культура козацької доби кінця XVII - на початку XVIII ст.

Культура України ХVІ – ХVІІ ст.

ТЕМА 4

4.1. Особливості української культури ХІV – ХVІІ ст.

4.1.1. Братства. Роль братських шкіл у становленні освіти.

4.1.2. Полемічна література ХVІ ст.

4.2. Козацтво як явище історії та культури.

4.2.1. Культура козацької доби (1648-1781рр.).

4.2.2. Освіта і наука. Києво-Могнлянська академія.

4.2.3. Передумови формування українського театру.

4.2.4. Особливості пісенно-поетичної творчості козацької доби. Створення професійної музики.

4.2.5. Специфіка національного варіанта бароко в літературі. Козацькі літописи.

4.2.6. Архітектура періоду українського або «козацького» бароко.

4.2.7. Еволюція образотворчого мистецтва та декоративно-прикладного мистецтва.

Розвиток української культури проходив в складних суперечливих умовах, коли Україна знаходилась під владою іноземних держав і до середини XVII ст. не мала власної державності. Але І в цей час українська культура мала тісні взаємозв’язки з культурою Польщі. Росії. Чехії, зазнала активних впливів європейських культурних процесів, пов’язаних з добою Відродження, але оберігала власну самобутність та неперервність у розвитку з давньоруською культурою.

Наприкінці XVI — на початку XVII ст. освіта в Україні стає одним із найважливіших засобів у боротьбі проти полонізації і окатоличення, за збереження етнічної цілісності. Діяльність, що її започаткували і розгорнули в цей час братства на ниві освіти, науки, книгодрукування, дає право віднести їх до громадських організацій нового, ренесансного зразка.

Братства — це всестанові, загальнонаціональні організації, що створювались навколо церкви, сприяючи культурно-національному відродженню. Це світські організації, які відстоювали релігійні, політичні, національні, культурні, станові права українців. їм належали великі заслуги у справі збереження української православної традиції, у становленні громадянського суспільства, його етнонаціональної консолідації, у підвищенні рівня освіти та культури.

Здавна в Україні існувало домашнє (сімейне) виховання та навчання дітей, зароджуються школи початкової грамоти при церквах та монастирях, У 1546 р у м. Львові виникає перша приватна школа, а в 1578 р. у м. Острог була заснована перша вища школа, відома під назвою Острозька академія (греко-слов’янська школа). Ця школа існувала на кошт князя Костянтина Острозького. Першим ректором цієї школи став учений і просвітитель Герасим Смотрицький.

Василь-Костянтин, князь Острозький.

Портрет кінця ХVI ст.

Навчання тут здійснювалося за поширеною в Європі системою «семи вільних мистецтв», яка поділялася на граматику, риторику, діалектику, арифметику, геометрію, музику, астрономію. Особлива увага приділялася вивченню слов’янської мов. Старослов’янська мова утверджувалася як засіб боротьби проти національно-релігійного гноблення, запорука чистоти православної віри й самозбереження національної культури.

Об’єднуючи освічених міщан та шляхтичів, братства розуміли необхідність розвитку української науки й літератури і залучали до своїх установ діячів культури з різних частин України. Саме при братствах почали свою діяльність найвизначніші представники української культури кінця XVI — початку XVII ст. Стефан і Лаврентій Зизанії, Кирило Транквіліон Ставровецький, Іов Борецький та ін. Усі вони як тогочасні керівники братств є типовими людьми Відродження. Це яскраві, багатогранні індивідуальності, водночас — керівники суспільного руху та культурні діячі широкого діапазону — учителі, вчені, письменники.