12.1. Поняття та види обставин, що виключають злочинність діяння

На підставі розділу VIII Загальної частини КК вирішуються питання про правомірність чи злочинність кола діянь, які мо­жуть бути вчинені особою у певних, екстремальних для неї си­туаціях.

Згідно зч. 1 ст. 11 КК злочин має ознаки суспільної небез­печності, протиправності, винності, можливості вчинення тільки особою, яка має всі ознаки суб'єкта злочину.

Відсутність хоча б однієї з цих ознак у діянні означає, що воно не є злочином. Саме така ситуація має місце у випадках, коли, незважаючи на шкоду, нанесену особі, власності, іншим правам і законним інтересам фізичних і юридичних осіб, певні діяння розглядаються законодавцем як суспільно корисні, або як суспільно прийнятні, або як вибачальні з позицій криміналь­ного права, але у всіх випадках — як правомірні, такі, що ви-

186

ключають злочинність діяння, а отже, і не тягнуть за собою кри­мінальної відповідальності.

Кримінальне право формулює поняття й ознаки обставин, що виключають злочинність діяння, бо вони ззовні за певними по­казниками схожі із злочинами.

Зовнішня схожість вказаних обставин із злочинами, насам­перед, полягає в тому, що наслідки у вигляді фізичної, майнової або моральної шкоди, які настають від тих і інших проявів, збігаються (настання смерті, нанесення тілесних ушкоджень, зни­щення або пошкодження майна, порушення немайнових прав людини тощо). А це вимагає у кожному випадку ретельного дослідження обставин вчиненого діяння для його правової оцін­ки і відповідного, такого, що базується на законі, рішення компе­тентного органу щодо його правомірності чи злочинності. Отже, йдеться про схожість обставин, які виключають злочинність діяння, саме із злочинами, а не будь-якими іншими правопору­шеннями.

Кримінальний кодекс у розділі VIII Загальної частини фор­мулює такі види обставин, що виключають злочинність діяння: необхідна оборона (ст. 36 КК), уявна оборона (ст. 37 КК), затри­мання особи, що вчинила злочин (ст. 38 КК), крайня необхідність (ст. 39 КК), фізичний або психічний примус (ст. 40 КК), виконан­ня наказу або розпорядження (ст. 41 КК), діяння, пов'язане з ризиком (ст. 42 КК), виконання спеціального завдання з попе­редження чи розкриття злочинної діяльності організованої гру­пи чи злочинної організації (ст. 43 КК).

Значення наявності цих обставин у КК полягає в тому, що вони: 1) чітко розрізняють злочинний прояв від правомірного діяння, яке схоже на нього, а, отже, забезпечують законність і справедливість рішення відносно поведінки конкретної особи, що далеко не завжди є очевидним; 2) сприяють підвищенню пра­вової активності й правової свідомості громадян і службових осіб, які потребують законодавчих гарантій своєї захищеності в разі нанесення ними шкоди при здійсненні свого права або ви­конання службових чи громадських обов'язків; 3) мають важ­ливе профілактичне значення.

Вказані обставини витікають із конституційних положень про те, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю

187

(ч. 1 ст. 3), що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності (ч. 4 ст. 41) тощо.

Отже, обставини, що виключають злочинність діяння, — це поведінка людей, яка ззовні схожа з виконанням об'єктивної сторони певних злочинів, але за підставами, вказаними в законі, фактично є суспільно корисною або суспільно прийнятною, або вибачальною з позицій кримінального права, а отже, у всіх ви­падках правомірною, такою, що виключає кримінальну відпові­дальність особи за нанесену шкоду.

Кримінальне право, крім передбачених у розділі VIII Загаль­ної частини КК обставин, передбачає й деякі інші обставини, що виключають злочинність діяння і тісно пов'язані з його іншими інститутами: 1) діяння, яке хоч формально й містить ознаки злочину, але через малозначність не становить суспільної небезпе­ки (ч. 2 ст. 11); 2) діяння, вчинене особою, яка не має всіх ознак суб'єкта злочину (ст. 18); 3) добровільна відмова при незакінче-ному злочині (ст. ст. 17, 31). Крім того, в деяких статтях Особ­ливої частини КК є вказівка на те, які обставини виключають злочинність вчиненого особою конкретного діяння, передбаченого цією статтею (див., наприклад, ч. 4 ст. 331 КК).

Нарешті, незважаючи на те, що у КК 2001 р. кількість обста­вин, які виключають злочинність діяння, значно збільшилася порівняно з попереднім КК (де їх було всього три), не всі обста­вини і нині фігурують у кримінальному законодавстві. Відсутні такі, як згода потерпілого на нанесення шкоди, здійснення сус­пільно корисних функцій, здійснення свого права, виконання при­писів закону тощо.

Очевидно, що вони, як і включені в КК 2001 р. нові обстави­ни, що виключають злочинність діяння, мають кримінально-пра­вове значення. Хоча похідні положення їх регулювання зафік­совані в нормах інших галузей права, сьогодні питання наявності чи відсутності кримінальної відповідальності за конкретні ви­падки вказаних проявів вирішуються на підставі норм Загаль­ної і Особливої частин КК (скажімо, питання правомірності здійснення медичними працівниками своїх функцій базується на ñò. 25, 131, 132, 139, 140 ÊÊ òîùî).

188