Розділ XXVІ ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ РЕАЛіЗАЦіЇ  СіЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦіЇ

 . , . . .я

 \;ДНфі. . с

;  Я.даі.йрСїі

. : -..<й.іП ЯіЗД.

 1. Правові форми реалізації ,,<

сільськогосподарської продукції гзд<ш ді,

1. Реалізація сільськогосподарської продукції є одним ї

нагальних питань, що стоять перед національним сільсько-

господарським товаровиробником. Суспільні взаємовідноси-

ни між сільськогосподарськими товаровиробниками і держа-

вою в особі її органів державного управління, що відають за-

купівлями хлібопродуктів, завжди були політичне важливи-

ми, економічно складними і юридичне істотними особливо

для селян-товаровиробників. У кожному історичному про-

міжку часу вони мали свої характерні властивості, по-різному

представляли інтереси учасників цих правовідносин. За роки

з часу колективізації сільського господарства до 1958 р. пану-

вала система обовязкових поставок державі виробленої кол-

госпами сільськогосподарської продукції. За своєю політико-

економічною і правовою сутністю обовязкові поставки ста-

новили адміністративно-податкове позбавлення колгоспів

(трудового селянина) своєї власності. Та плата за продукцію,

здану в порядку виконання обовязкових поставок місцевій

заготівельній організації Міністерства заготівель СРСР не ма-

ла нічого спільного з такою економічною категорією як ціна.

Суми, одержувані від держави середньо-економічними кол-

госпами, поверталися до бюджету у вигляді прибуткового по-

датку. Внаслідок цього обовязкові поставки по суті були на-

туральним податком для колгоспів. За своїми розмірами ця

плата була нижчою від собівартості сільськогосподарської

продукції, що її здавали колгоспи.

У 1958 р. обовязкові поставки було скасовано і введено

систему державних закупівель сільськогосподарської продук-

ції за договорами контрактації. Державно-правове регулюван-

ня цих закупівель було покладено на Міністерство заготівель

СРСР. Хоч при закупівлях застосовувалась правова форма до-

говорів контрактації, типові (примірні) договори розробяя-

_____565

Правове регулювання ралізаціТ сільгосппродукції -~------

лись Міністерством заготівель в односторо1 д укладан-

Прикладом можна назвати Положення про .дподарської

ня і виконання договорів контрактації "уи заготівель

продукції, яке було затверджено Міністер д колгоспи

21 грудня 1976 р. У зимовий, наприклад, "очну продук-

продавали за договором контрактації мясо-  продув.

цію за цінами значно меншими, ніж собіварт1-" виробником

ції. Економічні відносини, що виникали да виступала

сільськогосподарської продукції, державок> (р уду вважати

як посередник) і споживачем також не моХ правова фор-

ринковими, хоч і використовувалась пря цьо1"

ма договорів, вічних відносин |Ц

2. В умовах становлення ринкових еікон "-цель сільське- В

держава застосовує різні правові форми ю ланкою на В

господарської продукції. При цьому о<іобїі~озгїутввпьні

ринку сільськогосподарської продукції є -дуженої тери-

підприємства. Нині в нашій країні немає Р03" елеватори.

торіальної системи підприємств, які б мали "рд народного

Це повязує нові сільськогосподарські СТРУ"истемоюхлі-

господарства України з колишньою дерзі13R101.,, господар-

бозаготівель. Адже ще й досі існує усталена  елеватором

ських звязків між виробником та, наприк/1

що складалася протягом багатьох десятиліть. ,цд(цого сільсь-

При використанні невласних елеваторів У дилема вибору

когосподарського господарства виникне Послуги по збе-

конкретного підприємства, яке б надало ЙоУ ,"ому постає

ріганню виробленої ним продукції. Адс п Р1"..,, ц того в

проблема - кого обрати: чи того, що є найбЛ -ддри так зва-

кого ціни на послуги є більш привабливими чщ виграє біль-

ної "усушки/утруски" є меншими. На жаль,  тог вступає

ше територіально-ближнє підприємство, ОСІалобхідно витра-

в дію такий фактор як вартість палива, яке іїу  фактори не-

тити на перевезення виробленої продукідії. ьськогосподар-

гативно позначаються на ціні виробленюї сїляісож це справ-

ської продукції та похідної від неї продустії- 1 конкретного

ляє неабиякий негативний вплив на Рмробника зок-

національного сільськогосподарського товарО

рема та АПК взагалі. , .щбозаготівель-

При розгляді питання правосубєюінгост ./".х розвитку та

них підприємств є важливим розуміння істор" ядміністратив-

становлення, характеру попередніх аграріно- ."уміння історії

но-правових відносин, оскільки саме через Р

566

Розділ ХХУі

становлення цих правовідносин є можливим їх., всебічний

аналіз, вдосконалення та шляхи їх подальшого розвитку, адже

все це необхідно для забезпечення національної політичної та

економічної, а насамперед, продовольчої безпеки України, ".

3. Правове регулювання державних закупівель сільськр;-

господарської продукції та продовольства нині набуло знач-

них масштабів. Адже державні закупівлі сільськогосподар-

ської продукції мають на мсті згідно зі ст. 1 Закону України

"Про поставки продукції для державних потреб" від 22 грудня

1995 р. є розвязання соціально-економічних проблем, під-

тримання обороноздатності країни та її безпеки, створення і

підтримання на належному рівні державних матеріальних ре-

зервів, реалізації державних і міждержавних цільових про-

грам, забезпечення функціонування органів державної влади,

що утримуються за рахунок Державного бюджету України.

Особливу увагу держава приділяє закупівлям до державних

резервів зернових та олійних культур, адже саме зерно, голов-

ним чином пшениця, соняшник, бобові культури та олія є як

одними з головних продуктів харчування населення країни,

так і одними з головних експортних товарів. Хоча слід зазна-

чити, що експорт цих культур є безсистемним, адже, наприк-

лад, безконтрольний експорт соняшнику в минулі роки при-

зводив до зупинки оліє-жирових підприємств країни та чис-

ленних зловживань і порушень порядку ведення зовнішньо-

економічної діяльності, податкового законодавства тощо.

Яскравим прикладом стурбованості держави з цього питання

є Указ Президента України "Про заходи щодо регулювання

вивезення з України насіння соняшнику" від 8 липня 1998 р.

Також велике значення має можливість фінансування

державою виробництва сільськогосподарської продукції, щодо

якої було укладено державний контракт. Така можливість була

закладена ще в постанові Кабінету Міністрів України "Про дер-

жавний контракт на сільськогосподарську продукцію, сировину

і продовольство на 1994 рік" від 12 листопада 1993 р.

4. іншим важливим аспектом державного контракту на

сільськогосподарську продукцію є регулювання закупівель-

них цін, які в ідеалі повинні були б забезпечувати селянам до"

статній рівень прибутку шляхом встановлення прибуткової

для сільськогосподарського підприємства ціни та/або закріп-

лення цінового рівня на матеріально-технічні ресурси. При-

кладом цього є "Порядок визначення середньозважених цін

на зерно по наслідках біржових торгів в Україні за спотовими

Правове регулювання ралізації сільгосптюдукціТ

567

контрактами", затверджений спільним наказом Міністерства

фінансів України та Міністерства сільського господарства і

продовольства України від 29 березня 1996 р. на виконання

постанови Кабінету Міністрів України "Про задоволення

державних потреб у сільськогосподарській продукції на 1996

рік" від 12 березня 1996 р. Згідно з "Порядком формування

обсягів і виконання закупівлі сільськогосподарської продукції

та продовольства за державним замовленням у 1996 році", за-

твердженим тією ж постановою та постановою Кабінету Мі-

ністрів України "Про хід заготівлі зерна до державних та ре-

гіональних ресурсів" від 6 серпня 1996 р. товаровиробники

повинні виходити з рівня середньозважених цін, що склада-

ються на біржових торгах України за спотовими контрактами

на момент одержання авансу кожним виконавцем контракту,

а остаточний розрахунок за все зерно, поставлене в рахунок

державного замовлення, проводиться, виходячи з рівня се-

редньозважених цін, що складуться на біржових торгах Украї-

ни за спотовими контрактами з початку року на момент оп-

лати, за вирахуванням раніше виданого авансу, яке деякою

мірою вже захищає інтереси національного сільськогосподар-

ського товаровиробника1.

Аналізуючи чинне національне законодавство щодо дер-

жавних закупівель сільськогосподарської продукції ми може-

мо зробити висновок, що при всіх негативних його моментах

воно поступово наближається до бажаного для наших націо-

нальних сільськогосподарських товаровиробників європей-

ського стандарту у відносинах із держаною в цій сфері сус-

пільних відносин.

Нині у світовій практиці по реалізації будь-яких товарів

біржова торгівля стає головною. Однією з основних функцій

біржової торгівлі при цьому є формування ринкових цін.

іншою ланкою ринку сільськогосподарської продукції є

товарні біржі. Їх діяльність в Україні регламентується Зако-

ном України "Про товарну біржу" від 10 грудня 1991 р. Цей

закон визначає поняття товарної біржі, основні засади прова-

дження біржової торгівлі, як то: умови створення товарної

біржі, її правосубєктність, членство в ній, правовий статус

майна товарної біржі умови провадження біржових торгів то-

що. Так, згідно зі ст. 1 Закону "Про товарну біржу" вона діє

 Див.: "Аграрне законодавство України: проблеми ефективності" / ПіД

ред. проф. В. і. Семчика. - К., 1998. - С. 146.

568___________..._____:. А>ЮО|п

на основі самоврядування, господарської самостійності, є ,

юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний

баланс, власний розрахунковий, валютний та інші рахунки в

банках, печатку із своїм найменуванням. Товарна біржа не

займається комерційним посередництвом і не має на мета

одержання прибутку. Діяльність товарної біржі здійснюється

відповідно до чинного законодавства України, статуту біржі,

правил біржової торгівлі та біржового арбітражу.

Правила біржової торгівлі сільськогосподарською продук-

цією були більш широко врегульовані Типовими правилами

біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією, затвер-

дженими наказом Міністерства сільського господарства і

продовольства України, Міністерства економіки України та

Міністерства фінансів України від 3 квітня 1996 р.

Програмним документом щодо подальшого розвитку бір-

жового ринку стала Концепція розвитку біржового сільсько-

господарського ринку, схвалена постановою Кабінету Мініст-

рів України від 5 серпня 1997 р., яка визначила критичні для

розвитку біржової торгівлі моменти, що потребують нагаль-

ного розвязання та врегулювання. Концепція спрямована на

удосконалення біржової торгівлі для розвязання проблем то-

варного обміну, адаптації сільського господарства до умов

ринкового середовища, формування ринкових інструментів

управління та механізмів біржової торгівлі, моніторингу ре-

ального економічного і товарного обігу. Концепція по ново-

му визначила принципи розвитку біржового ринку, держав-

ного регулювання його діяльності, позначила шляхи та етапи

удосконалення і розвитку біржової торгівлі.

Головним державним органом, діяльність якого .спрямова-

на на вдосконалення біржового ринку є Державна комісія з

питань організації біржового сільськогосподарського ринку,

що діє на підставі Положення про державну комісію з питань

організації біржового сільськогосподарського ринку, затвер-

джена постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня

1996 р., яка визначає правосубєктність, компетенцію, струк-

туру комісії, визначає порядок співпраці з іншими державни-

ми органами, діяльність яких повязана з розвитком біржово-

го ринку сільськогосподарської продукції.

 2. Біржа - організатор реалізації сільгосппродукції

існують два типи біржових угод щодо реалізації сільсько-

господарської продукції, які в свою чергу мають декілька ви-

оодукцїї 569

Правовб регулювання ралізацїї с1льгосп(.

аром, що в свою чергу по-

дів, а саме: А) Угоди з реальним то-троком поставки - спо-

діляються на: 1) угоди з короткий"і04R"010 поставкою -

тові або касові угоди; 2) угоди з 1ою 4) бартерні угоди, та

форвардні угоди; 3) угоди з умоз104""110"на: 1) Фючерсж

Б) Угоди без реального товару, що аі відносини, які виника-

угоди та 2) опціонні угоди. ОскільїT зміни та припинення

ють в процесі укладання, виконав10" аграрного права, то є

договірних правовідносин, є предм111R-

доцільним розглянути їх дещо шир51T1 продукції з коротким

1. Угоди щодо сільськогосподар1011"1і6T"11. в т"0 числі

строком поставки нині є найбільш іільськогосподарської про-

й на сучасному біржовому ринку о УїД починається відразу

дукції України. Виконання таких іравило, 5-15 днів. Меха-

після їх підписання протягом, як і поставляє товар на бір-

нізм цієї угоди є таким: продавец""> товару, після чого от-

жовий склад або інше місце зберігай ш0 підтверджує його пра-

римує документ - складську довідку знаходиться у продавця аж

во власності на товар. Цей документ >ди- Особливістю цієї угоди

до моменту виконання укладеної угоДй щодо неї через короткий

є обмеженість спекулятивних операц)"1T8111 операції при цьому

строк її виконання. Можливі спекулT" иіни-

обмежуються лише грою на підвище" поставкою (форвард-

При укладенні угоди із відстрочеT" форма договору по-

на угода)! традиційно використовуоговору є значна різниця

ставки. Особливістю цього виду дб( йог0 виконання. Цей пе-

між часом його укладення та часом

------- 1994 р. "Про оподаткування при-

1 (ЗаконУкраїни-З-ВРвшдняі-Ї

бутку підприємств" п. 1.5.1 // ВВР - 1995 ""У"R"який засвідчує зооов я

контраст (форвардна угода) - стандартний дтов)фи а60 кошти у визначего1й

зання особи придбати (продати) цінні папери,  3 Ф""10 шн такого продажу

час та на визначених умовах у майбуппюму иу. При цьому будь-яка сторона

під час укладення такого форвардного контраї ввд його ВііКОНання виключно

форвардного контракту має право відмовитас/ а60 у втаІX визначених ци-

за наявності згоди іншої сторони контрасту иконшня а60 неналежного вико-

вільним законодавством. Претензії щодо неви/"1T"T011 аиклю4"0 <-мтснту

нання форвардного кошракіу можуть преР""0110 <"У нс може

такого форвардного кошракіу. Продавець ф/Р11 цшшм особам бс3 згод"

передати (продати) зобовязання за цим Утотонгракгу має право

покупця форвардного контракту. Покупець ф в будь-який момент до закінчен-

без погодження з іншою стороною контракгув1"30T такий "йT1" будь-

ня строку дії (ліквідації) форвардного контракт ФМ""" <к"Ра"У-

Якій іншій особі, включаючи продавця такого <

570 Розділ XXVІ

ріод встановлюється кожною біржею окремо залежно від ви-

дів товарів, якими торгують на ній. Так, для сільськогоспо-

дарської продукції цей строк становить 3, 6 та 9 місяців. Пе-

ревагою цього виду біржової угоди є економія на зберіганні

виробленої продукції, можливість авансування процесу ви-

робництва як у формі авансування, так і у формі передплати,

в тому числі 100 відсоткової. При використанні такої угоди

існують декілька видів ризиків, а саме: інфляційні процеси,

ризики, обумовлені характером товару - сільськогосподар-

ської продукції (є можливим поставка товару неналежної

якості та/або кількості чи непоставка взагалі), невиконання

угоди продавцем, який отримав попередню оплату. Для уник-

нення або зменшення таких ризиків застосовується укладен-

ня угоди за умовами. Так, угоди з відстроченою поставкою

можуть укладатися за умовами двох видів: угода із заставою

або угода з премією.

При укладенні угоди із заставою передбачається сплата

одним контрагентом іншому грошової застави як гарантії ви-

конання ним своїх зобовязань за угодою. існують як угоди із

заставою на покупку, так і угоди із заставою на продаж. Су-

ма застави може становити від 1 до 100 відсотків від суми

угоди.

Угода з премією передбачає виплату однією із сторін угоди

обумовленого рівня премії з наданням останній права вису-

вання контрагенту за угодою вимог щодо виконання нею сво-

їх зобовязань аж до відмови від них. Модель використання

такої угоди обирається кожною біржею окремо. Ця угода має

декілька різновидів: 1) прості угоди з премією; 2) подвійні

угоди з премією; 3) складні угоди з премією; 4) кратні угоди з

премією; 5) угоди з кредитом.

При укладанні угоди з умовою поставка одного товару

супроводжується одночасною купівлею іншого товару. На-

приклад, продаж зерна чи олії може супроводжуватися купів-

лею паливно-мастильних матеріалів, мінеральних добрив,

засобів захисту рослин тощо. Особливістю цієї угоди є склад-

ність для брокера одночасно забезпечити максимально при-

йнятний для клієнтів варіант взаємного задоволення інтере-

сів. Саме через цю особливість частка таких угод на біржі є

незначною. При укладанні цієї угоди також постає питання

і>>-< Ж

Правове регулювання ралізаіуТ сільгосппродукції

571

щодо, нееквівалентнос-п цінових параметрів сільськогоспо-

дарської та промислової продукції, оскільки ціна на сільсько-

господарську продукцію вдвічі чи втричі є нижчою ніж ціна

на промислову продукцію. При цьому постає питання щодо

запровадження врівноважуючого коефіцієнта та його норма-

тивного закріплення.

Бартерні угоди щодо сільськогосподарської продукції ук-

ладаються на умовах передачі прав власності на біржовий то-

вар без грошової оплати або з додатковою до товару грошо-

вою оплатою. Вони можуть укладатися як за участю брокера,

так і без його участі за умови обовязкової реєстрації такої

угоди як біржової. За сучасних умов становлення ринкової

економіки України взагалі та сільського господарства чокрс-

ма, питома вага бартерних угод серед усіх інших е більш ніж

великою - подекуди вона сягає 60-70 відсотків. Однак засто-

сування таких угод не сприяє розвитку біржі, оскільки нега-

тивно впливає на формування реальної ціни на біржові това-

ри та зменшує темпи росту виробництва.

2. На відміну від попередніх біржових угод укладання

фючерсної угоди1, в тому числі й щодо сільськогосподар-

ської продукції не передбачає майбутньої поставки тонару.

Головною суттю цієї біржової операції є страхування тонару

від несприятливої зміни цін на ринку. Як і в більшості біржо-

вих угод обєктом фючерсної угоди може бути тільки один

вид біржового товару - сільськогосподарська продукція

(пшениця, насіння соняшнику тощо).

Майже всі параметри фючерсного контракту є стандарти-

зованими, як то: обсяг (лот) контракту, якісний стандарт то-

вару, базис поставки, строк контракту (довжина позиції), ос-

танній день торгівлі фючерсним контрактом, останній день

Фючерсний контракт (фючерсна угода) - стандартний документ, який

засвідчує зобовязання придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у

визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін на

момент виконання зобовязань сторонами контракту. При цьому будь-нкл сто-

рона фючерсного контракту має право відмовитися від його виконання ви-

ключно за наявності згоди іншої сторони контракту або у пшпідках,

визначених цивільним законодавством. Покупець фючерсного контрикту має

право продати такий контракт протягом строку його дії іншим особам без

погодження умов такого продажу з продавцем контракту (Закон України "Про

оподаткування прибутку підприємств" п. 1.5.2).

672

поставки товару при реалізації такого контракту. В більшості

фючерсних контрактів також стандартизовані форма оплати

за контрактом, гарантії його виконання, санкції за його неви-

конання, порядок арбітражу. При укладанні фючерсного

контракту сторона повинна внести на свій розрахунковий ра-

хунок гарантійний внесок (його веде Розрахункова палата

біржі), що становить від 5 до 18 відсотків від номінальної вар-

тості контракту (розмір такого внеску залежить від ступеня

ризику конкретної операції (контракту), крім того їх розріз-

няють на хеджові та спекулятивні. У зазначений місяць по-

ставки товару по конкретному контракту гарантійний внесок

повинен становити 100 відсотків від суми контракту.

Фючерсний контракт ліквідується двома шляхами: укла-

денням оберненої (офсетної) угоди або поставкою реального

товару. Поставкою товару закінчується лише близько 2 від-

сотків угод від загальної кількості фючерсних угод. У випад-

ку невиконання (неліквідації) членом біржі будь-якого

фючерсного контракту Розрахункова палата біржі інформує

виконавчий орган біржі, який публікує протягом 2-х днів у

біржовому бюлетені розрахункову ціну за всіма контрактами

цього члена біржі, і вони терміново ліквідуються за цією роз-

рахунковою ціною. Подібний механізм забезпечує стабіль-

ність біржового ринку та знижує ризик операцій на ньому з

таким нестабільним товаром як сільськогосподарська про-

дукція за умов кризи в агропромисловому секторі економіки

України.

Правовою природою опціону є купівля права покупки або

продажу зобовязання укладати біржовий контракт за вказа-

ною ціною протягом строку, визначеного контрактом. Оп-

ціонні угоди укладаються як на реальний товар, так і на

Фючерсний контракт. Вартістю опціону є премія, яка зале-

жить від зміни поточної біржової ціни на даний товар від ці-

ни, вказаної в контракті, конюнктури ринку, рівня облікової

ставки тощо. Розрізняють прості, подвійні та кратні опціонй.

Прості опціонй ще поділяються на опціон продавця та опціон

покупця. Суть опціону полягає в страхуванні сторін угоди від

Лравове.регулювання ралізації сільгосппродукції 573

значних фінансових втрат через коливання ціни та конюнк-

тури на ринку сільськогосподарської продукції, одержання

додаткового прибутку.

3. Окрім укладання зазначених вище угод біржа характе-

ризується ще двома явищами, а саме: хеджуванням і спеку-

ляцією.

г  Першеполягає в страхуванні цінового ризику учасників

біржової торгівлі, яке дозволяє мінімізувати їх фінансові

втрати. Основоположним в цьому виді біржових операцій є

одночасне укладання форвардної та фючерсної угоди на од-

наковий обсяг однакового товару. Розрізняють два види хе-

джування: хеджування продажем (коротке) та хеджування по-

купкою (довге). Взагалі хеджування сприяє збалансованості

біржового ринку, зокрема ринку сільськогосподарської про-

дукції.

Друге є прямо протилежним першому, оскільки є вигід-

ним за умови розбалансованості біржового ринку і сприяє

цьому. Цей вид біржових операцій - спекуляція є одним з

найскладніших і при вдалому її проведенні - найприбуткові-

шим. Однак враховуючи "негативну" природу спекуляції на

кожному біржовому ринку існують обмеження, які стосують-

ся одноденних різких коливань цін на біржові товари та інші

фактори функціонування бірж, адже саме в цій сфері біржо-

вої діяльності кількість правопорушень є чи не найбільшою.

Тому дана сфера біржової діяльності підлягає самому жорст-

кому контролю з боку біржових і державних органів в усіх

країнах з розвиненою ринковою економікою, як то у США,

Англії, Франції, Німеччині, Японії тощо.

,, 1 Опціон (опціонна угода) - стандартний документ, який засвідчує право

придбати (продати) цінні папери (товари, кошти) на визначених умовах у май-

бутньому, з фіксацією ціни на час укладення такого опціону або на час такого

придбання за рішенням сторін контракту. Перший продавець опціону (емі-

тент) несе безумовне та безвідкличне зобовязання щодо продажу цінних па-

перів (товарів, коштів) на умовах укладеного опціонного контракту.

Будь-який покупець опціону має право відмовитися у будь-який момент під

придбання таких цінних паперів (товарів, коштів). Претензії стосонно нена-

лежного виконання або невиконання зобовязань опціонного контракту мо-

жуть предявлятися виключно емітенту опціону. Опціон може бути проданий

без обмежень іншим особам протягом строку його дії (Закон України "Про

оподаткування прибутку підприємств" п. 1.5.3).

Загалом біржова торгівля є одним з тих ринкових інстру-

ментів, завдяки якому економіка кожної країни взагалі, а

конкретні субєкти підприємницької діяльності зокрема от-

римують інвестиційні кошти, що збільшує національний доб-

робут та соціально-політичну ситуацію в будь-якій країні/з

ринковою економікою.

Новелою в законодавстві щодо реалізації сільськогоспо-

дарської продукції є Закон України "Про фіксований сіль-

ськогосподарський податок", прийнятий Верховною Радою з

17 грудня 1998 р. Цей закон надає можливість сільськогоспо-

дарському товаровиробникові в разі відсутності грошей спла-

чувати цей податок у вигляді поставок сільськогосподарської

продукції. Згідно зі ст. 5 поставка зерна в рахунок фіксовано-

го сільськогосподарського податку здійснюється сільськогос-

подарськими товаровиробниками у визначені ними за пого-

дженням з районною державною адміністрацією строки, але

не пізніше 15 жовтня - з продукції ранніх зернових культур,

до 1 грудня - з продукції пізніх зернових та технічних куль-

тур, щомісяця, але не пізніше останнього дня поточного

місяця.

Сплата фіксованого сільськогосподарського податку нату-

ральною сільськогосподарською продукцією являтиме собою

важливе джерело надходження сільськогосподарської продук-

ції і продовольства.

 3. Правосубєктність

хлібозакупівельних підприємств

1. Правосубєктність становить собою визначення тих

прав юридичних обовязків, які покладаються нормами чин-

ного права на підприємства, установи, організації, що займа-

ються заготівлею сільськогосподарської продукції і закупів-

лею хлібопродуктів. Це в першу чергу їхні правомочності як

юридичної особи, їхні функціональні права та обовязки, які

в цілому складають компетенцію цих господарчо-підприєм-

ницьких утворень, тобто державних підприємств або акціо-

нерних товариств. Ці правомочності включають в себе поря-

док і умови укладання договорів як на придбання хлібопро-

дуктів, так і на їх реалізацію споживачеві: сюди входять пра-

вила, що визначають зміст договірних зобовязань та норми

Правове регулювання ра/таацл сільгосппродукц)7

575

про юридичну відповідальність сторін у разі невиконання або

неналежного виконання своїх договірних зобовязань.

З проголошенням незалежності України одним із перших

законів було передбачено роздержавлення державних підпри-

ємств, що здійснювали заготівлю хлібопродуктів. Законом

України "Про особливості приватизації майна в агропромис-

ловому комплексі", прийнятому Верховною Радою 10 липня

1996 р., передбачалась приватизація майна підприємств, які

переробляють сільськогосподарську сировину та виконують

роботи і надають послуги сільськогосподарським товарови-

робникам. Уряд України з метою забезпечення державного

управління діяльністю малих підприємств прийняв Постано-

ву від 12 листопада 1996 р., якою затвердив Статут державної

акціонерної компанії "Хліб України". Основне повноважен-

ня цієї Компанії полягає у здійсненні керівництва усіма міс-

цевими хлібозакупівельними підприємствами.

Кожне з цих державних акціонерних товариств згідно з

чинним законодавством і Статутом товариства наділено пра-

вами юридичної особи. Правосубєктність юридичної особи

настає з моменту відповідної державної реєстрації акціонер-

ного товариства. Як правило, ці акціонерні товариства є від-

критими. Наприклад, товариство "Білоцерківський елеватор"

засновано відповідно до наказу регіонального відділення

Фонду державного майна України по Київській області шля-

хом перетворення орендного підприємства "Білоцерківський

елеватор" у відкрите акціонерне товариство згідно із Законом

України "Про особливості приватизації майна в АПК" від

10 липня 1996 р., постанови Кабінету Міністрів України від

19 липня 1996 р. "Про прискорення приватизації майна в аг-

ропромисловому комплексі та спрощення процедури її про-

ведення" та "Порядком перетворення у процесі приватизації

державних орендних підприємств і підприємств із змішаною

формою власності у відкриті акціонерні товариства", затвер-

дженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 верес-

ня 1996 р. На підставі зазначених правових актів було створе-

не дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії

"Хліб України" - Вознесенський комбінат хлібопродуктів.

За своєю господарчо-підприємницькою сутністю ці акціо-

нерні товариства є підприємствами. Як зазначається в статуті

кожного з цих товариств, вони створені з метою одержання

прибутку шляхом закупки зерна, сортового і гібридного на-

сіння зернових і олійних культур, Їх зберігання і відпуску, за-,

безпечення збереження і правильного використання держав-

них хлібних ресурсів, реалізації в установленому порядку хлЇ-

бопродуктів, зернофуражу, сировини для виготбвлбння ком-

бікормів, борошна, крупи і відходів.

Статутом такого акціонерного товариства визначаються

його повноваження, що одночасно складають основні наї-

прями діяльності товариства. Вони, зокрема, такі: закупка,

збереження і реалізація зерна, сортового і гібридного насіння

зернових та олійних культур; виробництво, переробка і реалі-

зація сільськогосподарської продукції; виробництво і реаліза-

ція продуктів харчування; організація та проведення селек- ;

ційної роботи; співробітництво з науковими закладами в га- !

лузі селекції; організація посередницької діяльності та про-

мислового виробництва; комерційна і зовнішньоекономічна

діяльність; проведення оптової та роздрібної торгівлі сільсь-

когосподарською продукцією та товарами народного спожи-

вання і виробничого призначення; організація магазинів

дрібно-оптової торгівлі сільськогосподарською продукцією та

іншими товарами народного споживання; робота з акціями та

іншими цінними паперами відповідно до чинного законодав-

ства; здійснення інвестиційної діяльності; інші види діяль-

ності, що передбачені та відповідають чинному законодавству

України і меті створення товариства. Товариство наділено

правом самостійно визначати стратегію і тактику свого|

розвитку і розвитку дочірніх підприємств, філій та пред-1 і

ставництв. 

Для хлібозаготівельних підприємств є характерним те, що

створювані на їхній основі акціонерні товариства мають своїм

засновником державу Україну в особі регіонального відділен-

ня Фонду державного майна України по відповідній області.

Згідно з Статутом акціонерами є: держава Україна в особі ре-

гіонального відділення Фонду державного майна по даній об-

ласті, фізичні та юридичні особи, які набули права власності

на акції товариства в процесі приватизації, випуску нових ак-

цій та операцій на вторинному ринку цінних паперів. Усі ак--

ціонери товариства повинні бути внесені до реєстру власни-

ків цінних паперів товариства.

Чинне законодавство і Статут такого акціонерного това-

риства визначає правовий режим майна, права товариства та

його акціонерів як субєктів права власності. Товариство

ЇЇравове регулювання і зції СіЛЬГОСППРОДУКЦіЇ

здійснює володіння; користування і розпорядження своїм

майном відповідно до цілей своєї діяльності. Майно това-

риства складається з основних та обігових коштів, інших цін-

ностей, вартість яких відображена в балансі товариства. Воно

є власником майна, що належить організації орендарів, та

майна переданих йому засновником у власність. Йому нале-

жить продукція, вироблена товариством внаслідок господар-

ської діяльності, а також одержані доходи від іншого майна,

набутого на підставах, не заборонених чинним законодав-

ством України.

Кожне акціонерне товариство має свій статутний фонд,

який визначається для створення товариства та забезпечення

його діяльності, його розмір визначений і відображений в акті

оцінки майна цілісного майнового комплексу орендного під-

приємства (наприклад, Білоцерківського елеватору), що скла-

дений згідно із Методикою оцінки вартості майна під час

приватизації.

У своєму Статуті акціонерне товариство визначає розмір

статутного фонду. Наприклад, у Статуті дочірнього підприєм-

ства Державної акціонерної компанії "Хліб України" Возне-

сенського комбінату хлібопродуктів розмір статутного фонду

дорівнює 5704148,00 гривень. Майно підприємства складаєть-

ся з основних фондів та обігових коштів, інших цінностей>.

вартість яких відображається в самостійному балансі підпри-

ємства. Майно підприємства, що є власністю компанії, за-

кріплюється за акціонерним товариством, належить йому на

праві повного господарського відання. Здійснюючи це право,

підприємство володіє і користується зазначеним майном.

Прибуток акціонерного товариства є власністю компанії і

утворюється з надходжень від господарської та комерційної

діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до

них витрат на оплату праці, а також розрахунків з бюджетом

та внесення й інших обовязкових платежів, встановлених

чинним законодавством. Частина чистого прибутку, одержа-

ткйго після зазначених розрахунків, які передаються у розпо-

рядження акціонерного товариства, визначається правлінням

компанії.

Статут Вознесенського комбінату хлібопродуктів визначає

компетенцію органів управління (пункт 6). Органами управ-

ління є: вищий орган управління компанією, правління, го-

лова правління, директор підприємства. Повноваженнями

вищого органу управління є: затвердження річних результатів

19 В. Янчук

578

РОЗДіЛ XXVІ

діяльності підприємства, звітів, висновків ревізійної комісії

компанії щодо діяльності підприємства; прийняття рішення

про реорганізацію та ліквідацію підприємства; затвердження

Статуту підприємства та змін і доповнень до нього та ін. До

компетенції правління компанії належить також визначення

основних напрямів діяльності підприємства; затвердження

граничних рівнів розцінок на послуги підприємства щодо

збереження, переробки і реалізації зерна, борошна, комбікор-

мів та олійних культур; прийняття рішення про створення фі-

лій, представництв, дочірніх підприємств Вознесенського

комбінату хлібопродуктів; затвердження планів розподілу

прибутків та покриття збитків підприємства; доведення під-

приємству обовязкових для виконання завдань та замовлень;

затвердження матеріалів ревізій і перевірок, звітів директора

підприємства; призначення незалежної аудиторської фірми

для перевірки діяльності підприємства.

Статутом визначаються повноваження голови правління

компанії і директора підприємства.

Правове регулювання трудових взаємовідносин між акціо-

нерним товариством і його працівниками провадиться відпо-

відно з трудовим договором і КЗпП України.

 4. Договори про закупівлю зерна і олійних культур

1. З метою задоволення потреб у продовольстві держава

дає сільськогосподарським товаровиробникам відповідне за-

мовлення. Завдяки цим замовленням забезпечуються продо-

вольством міністерство оборони, міністерство охорони здо-

ровя, міністерство внутрішніх справ, обновляються і попов-

нюються державні запаси. На основі цих замовлень дочірні

підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб Украї-

ни" з однієї сторони та сільськогосподарські товаровиробни-

ки (КСГП, ВСГК, АСГТ, ДСГП та селянські (фермерські)

господарства) з іншої, укладають договори на закупівлю пше-

ниці, жита, ячменю, гречки, проса, сої і олійних культур (на-

сіння соняшнику, рапсу) та ін. Аграрно-договірні правовідно-

сини, які виникають при цьому, є предметом аграрного пра-

ва, а за своєю економіко-правовою сутністю розглядаються

як господарчо-підприємнцькі відносини.

Суспільні відносини щодо закупівель зерна і олійних куль-

тур мають важливе значення, вони потребують державно-

Правове регулювання ралізаціі сільгосппродукції 579

правового врегулювання на рівні законів і підзаконних актів.

З цією метою Кабінет Міністрів України 12 листопада 1993 р.

прийняв постанову "Про Державний контракт і державне за-

мовлення на сільськогосподарську продукцію, сировину і

продовольство на 1994 р." і "Про порядок формування та

розміщення державного контракту і державного замовлення у

1994 році". Останньою передбачено, що підприємства неза-

лежно від форм власності можуть подавати органам держав-

ної виконавчої влади, які формують державний контракт і

державне замовлення, пропозицію про включення їхньої про-

дукції в обсяг майбутніх закупівель. При цьому має бути

письмове підтвердження держзамовником потреби в цій про-

дукції та наявності коштів на її оплату виконавцем держ-

контракту і щоб держзамовлення забезпечувалось матеріаль-

но-технічними ресурсами. Для укладання договору до сторін

доводяться обсяги держконтракту і держзамовлення.

Регулюванню суспільних відносин стосовно державних за-

купівель сільськогосподарської продукції і продовольства

приділяє увагу Закон "Про поставки продукції для державних

потреб", прийнятий Верховною Радою України 22 грудня

1995 р. Цей Закон визначає державних замовників, виконав-

ців державного замовлення, регулює інші важливі питання.

Згідно з цим Законом виконавець державного замовлення в

разі невиконання зобовязань за державним контрактом, крім

сплати неустойки, відшкодовує замовникові збитки в повно-

му обсязі, які були завдано неналежним виконанням (ст. 4)

У цій статті закону передбачено можливість відмови замовни-

ка від закупівлі продукції, що виготовлена за держконтрактом

навіть і не з причини невідповідності вимогам якості (абз. 2

п. 5). При цьому виконавець самостійно реалізовує продукт

на свій розсуд, а замовник відшкодовує виконавцеві додатко-

ві витрати, повязані з реалізацією, а в разі неможливості реа-

лізації - завдані йому збитки і неодержані прибутки.

2. На подальше вдосконалення закупівель сільськогоспо-

дарської продукції і продовольства спрямована постанова Ка-

бінету Міністрів України "Про затвердження Порядку фор-

мування обсягів сільськогосподарської продукції і продоволь-

ства для державних потреб та їх реалізації з державних ресур-

сів через біржовий товарний ринок" від 19 грудня 1997 р.

Згідно з затвердженим Порядком формування обсягів

сільськогосподарської продукції і продовольства для держав-

них потреб їх реалізація з державних ресурсів через біржовий

19

.Розділ ХХУі

товарний ринок проводиться за окремими видами сільсько-

господарської продукції і продовольства, перелік яких затвер-

джується Кабінетом Міністрів України на кожний бюджет-

ний рік на підставі пропозицій Державної комісії з питань

ринку продовольства. Цей перелік затверджується щорічно у

місячний термін після прийнятого Верховною Радою України

"Закону України про державний бюджет України". Закупівля

та реалізація сільськогосподарської продукції і продовольства

для державних потреб здійснюються на біржовому-товарному

ринку шляхом укладення контрактів на товарних біржах. Щ

операції можуть виконувати державні та недержавні підпри

ємства, установи і організації, визначені на конкурсних заса-

дах. Цією постановою Уряду на Державну комісію з питань

ринку продовольства покладається обовязок здійснювати

оперативне-управління і контроль за дотриманням порядку

формування та закупівлі сільськогосподарської продукції і

продовольства у визначених обсягах та їх реалізацію з держав"

них ресурсів через біржовий товарний ринок.

При виконанні аграрно-договірних зобовязань особливо

важливим є питання про ціни, за якими товаровиробники

сільськогосподарської продукції і продовольства реалізують

свій товар закупівельникові. Нормативно-правовому вирі-

шенню питання про ціни приділена увага в Постанові Кабі-

нету Міністрів України "Про затвердження Порядку форму-

вання обсягів та закупівлі зерна і сортового насіння зернових

культур за державним замовленням" від 4 лютого 1997 р.

Цією постановою передбачено, що вартість зерна і сортового

насіння зернових культур, яке надійшло від сільськогоспо-

дарських товаровиробників за державним замовленням в ра-

хунок наданих авансів грошима та насінням, закупівельні

підприємства зараховують до державних ресурсів, виходячи із

середньозважених цін, що фактично склалися на біржових

торгах України та застосовані контрактами на момент постав-

ки зерна і сортового насіння. Решта зерна і сортового насіння

після погашення авансів сплачується з розрахунку середньо-

зважених цін, які склалися на біржових торгах України, за-

стосовані контрактами на момент його оплати, але не нижче

цін, то діяли на момент його поставки <п. 9.).

3. Різновидом аграрно-договірних зобовязань підставне

розглядати державний контракт на закупівлю сільськогоспо-

дарської продукції і продовольства, який укладається між за-

купівельною організацією в особі дочірнього підприємства

Правове регулювання ралізації сільгосппродукції

581

Державної акціонерної компанії "Хліб України", яким є міс-

цеве закупівельне підприємство. Таким підприємством є дер-

жавне акціонерне товариство, наприклад, Вознесенська про-

довольча компанія. Обовязковими елементами договору є:

визначення сторін за договором, предмет договору, строки

виконання зобовязання, ціна на товарну продукцію, порядок

взаєморозрахунків, майнова відповідальність в разі невико-

нання або неналежного виконання договору.

При укладанні договору сторони, як правило, зважають на

економічний стан сільськогосподарського товаровиробника і

в ряді випадків надають йому в порядку виконання умов до-

говору аванс у вигляді пального та/або запасних частин до

сільськогосподарської техніки, які використовуються сільсь-

когосподарським підприємством. Так, контрактом між КСГП

"Нібулон" і Вознесенським державним хпібопродуктовим

підприємством передбачено, що товаровиробник має продати

в рахунок державного замовлення продукцію, що має відпо-

відну якість, в кількості, асортименті та в обумовлені строки:

одну тисячу тонн. Ціна за одну тонну - 270 гривень. Строк

продажу - до 1 вересня 1997 р. Заготівельник зобовязується

перерахувати товаровиробнику 135 гривень за одну тонну за-

контрактованого зерна та сортового насіння. За контрактом з

КСГП "Трудове" Вознесенського району Миколаївської об-

ласті передбачено, що заготівельник в свою чергу бере на себе

зобовязання видати аванс у вигляді нафтопродуктів у розмірі

50 відсотків вартості законтрактованої продукції не пізніше

15 червня 1997 р. за еквівалентами; за 1 тонну дизельного па-

лива - 2,55 тонн пшениці третього класу, 2,65 тонн пшениці

пятого класу; за одну тонну бензину - 2,35 тонни пшениці

третього класу та 3,0 тонни пшениці пятого класу.

У заготівлі сільськогосподарської продукції і продоволь-

ства беруть участь також селянські (фермерські) господар-

ства. Так, між Василівським елеватором Запорізької області і

селянським (фермерським) господарством "Скіф" 6 липня

1998 р. було укладено договір на зберігання зерна. Згідно з

договором СФГ "Скіф" здало на елеватор 150 тонн пшениці

та 150 тонн насіння соняшнику. СФГ взяло на себе зобовя-

зання забрати належну йому продукцію до 1 травня 1999 р.

 У процесі здійснення закупівель заготівник: також надас послуги щодо

зберігання зданої продукції, оскільки більшість СФГ не можуть забезпечити

належні умови для зберігання виробленої продукції.

582

Плата за надані елеватором послуги проводиться відповідно

до цін, що склалися на Українській Аграрній Біржі, виходячи

з вартості 1 тонни зерна, включаючи ПДВ. Зокрема, за при-

йняття - 3 грн.; за очистку - 1 грн. і за сушку - 1,54 грн.;

зберігання за перший місяць - 2 грн., за другий і третій мі-

сяці - 2,5 грн., за наступні місяці - 3 грн., відгрузка - 5 грн.

Відповідні ціни встановлено за послуги, які надаються

КСГП, АСГТ та іншим виробникам продовольства.

У випадку несвоєчасних розрахунків елеватор або при не-

виконанні зобовязань за договором клієнт (СФГ, КСГП,

АСГТ та ін.) відшкодовує збитки у повному обсязі з урахуван-

ням неодержаної вигоди.

Важливим видом діяльності хлібопродуктового підприєм-

ства (елеватора), який, як правило, охоплюється його право-

здатністю, є помол зерна, належного сільськогосподарському

підприємству, на борошно, і виробництво хлібокормів, що

також регулюється відповідними угодами. Так, між згаданим

вище Васильківським елеватором і СФГ "Скіф" було укладе-

но договір про те, що СФГ передає елеватору зерно (пшени-

цю), яка відповідає державним стандартам ГО, а підприєм-

ство бере на себе зобовязання прийняти його для виготов-

лення борошна, зважити, провести лабораторний аналіз, пе-

реробити пшеницю на борошно відповідно державним

стандартам ГО за цінами, що діють на момент одержання бо-

рошна, і передати борошно СФГ відповідно до розрахунку

його виходу по сортах. СФГ залишає підприємству без оплати

18 відсотків зерна від кількості зданого на переробку, яка в

наступному стає власністю підприємства (елеватора). Вироб-

лене борошно СФГ одержує в строки, визначені графіком,

який є невідємною частиною договору. В разі неодержання

борошна у дводенний строк, зерно, що належить СФГ, офор-

мляється на зберігання і СФГ зобовязане заплатити підпри-

ємству суму фактичних витрат за зберігання з урахуванням

рентабельності підприємства в розмірі ЗО відсотків. Оплата за

договором проводиться в натурі за цінами Української Аграр-

ної біржі на момент здачі пшениці.