Розділ II Процесуальні основи та організація судово-медичної експертизи в Україні

Процесуальні основи призначення

та проведення судово-медичної експертизи

' У процесі розслідування кримінальних і цивільних

справ, а також під час судового розгляду широко вико-

ристовуються знання людей, досвідчених в науці, мис-

тецтві, peiJieteJ^ TeXHfUt Тощо. ФахівЩ. які беруть участь

у вказаних правових діях, іменуються експертами, а ви-

конані ними дослідження доказів з відповідями на питан-

н'я'.1 'ЙЬ Інтересують правоохоронні органи, — експерти-

зами. Кили йдеться про скоєння злочинів проти здо-

^bbU "жйтт<Ї,'1'Честі та гідності людини, судово-слідчі

органи звертаються до лікарів — спеціалістів у галузі

судової медицини, які проводять судово-медичну експер-

тизу. тобто застосовують знання з галузі медичних і біо-

логічних наук для вирішення питань, що постають у про-

цесі розслідування таких злочинів.

Висновки експерта є одним з видів доказів у процесі

попереднього та судового слідства. Згідно з чинним кри-

мінально-процесуальним законодавством України призна-

чення основних видів судово-медичної експертизи є

обов'язковим. Так, відповідно до ст. 76 Кримінально-про-

цесуального кодексу України обов'язково призначається

експертиза для встановлення причини смерті, тяжкості

та характеру тілесних ушкоджень; визначення психічно-

го стану підозрюваного чи обвинуваченого за наявності

у справі даних, що викликають сумнів відносно його

осудності; встановлення статевої зрілості потерпілої у

справах про злочини, передбачені ст. 120 Кримінального

кодексу України, та для встановлення віку підозрювано-

го чи обвинуваченого, якщо це має значення для вирі-

шення питання про кримінальну відповідальність, а до-

стовірні дані щодо його віку відсутні.

26

Будь-яка інша судова експертиза призначається на

розсуд осіб, які проводять слідство, чи суду і не є

обов'язковою.               .

Правом призначення судової експертизи наділені

слідчі прокуратури, органів внутрішніх справ. Служби

безпеки, прокурори та суди.

Судово-слідчі органи використовують дані експерти-

зи, бо висновки експерта є одним з найсуттєвіших об'єк-

тивних доказів (ст. 65 КПК України). Оцінка висновків

належить особі, яка проводить дізнання чи слідство або

суду. .:- - • -'•••; •• •'.- !    • .    . .   • : ^

У випадках, коли слідчий чи суд не згодні з виснов-

ками експерта, вони повинні письмово мотивувати свою

незгоду, а вже потім призначати повторну судово-медич-

ну експертизу, доручаючи її проведення вищій судово-

медичній інстанції.

Підставою для проведення судово-медичної експерти-

зи є постанова особи, що здійснює розслідування кримі-

нальної чи цивільної справи, або ж ухвала суду. Діяль-

ність судово-медичних експертних установ, як і кожного

окремого їх працівника, регламентується процесуальним,

кримінальним, цивільним та адміністративним законодав-

ством, а також "Законом про судову експертизу" (1994),

"Основами законодавства України про охорону здоров'я"

(1992), методичними документами Міністерства охорони

здоров'я. У 1995 році наказом № 6 Міністерства охоро-

ни здоров'я України затверджено положення "Про роз-

виток та вдосконалення судово-медичної служби в Ук-

раїні", що значною мірою вплинуло на подальше підви-

щення якості цієї роботи.

Згідно з чинним законодавством на судово-медичного

експерта покладаються такі обов'язки:

прийняти до виконання доручену йому експертизу;

повідомити у письмовій формі особу або органи, які

призначили експертизу, про неможливість її проведення,

якщо поставлене питання виходить за межі компетенції

експерта або якщо надані йому матеріали недостатні для

вирішення поставленого питання, а витребувані додатко-

ві матеріали не були отримані;

з'явитися за викликом особи або органу, які призна-

чили експертизу, для допиту з приводу проведеної

27

експертизи чи повідомлення про неможливість її про-

ведення;                   .           •

'заявити самовідвід за наявності передбачених зако-

ном обставин.

Експерт має право:      ;

знайомитися з матеріалами справи, які стосуються

експертизи;

; порушувати клопотання про надання додаткових і но-

вих матеріалів, необхідних для вирішення поставлених

.питань; з дозволу особи або органу.'які призначили екс-

пертизу, бути присутнім під час проведення слідчих (СУ-

ДОВИХ дій, порушувати клопотання, що стосуються про-

ведення експертизи, та задавати відповідні запитання

особам, яких допитують; вказувати у висновку експерти-

зи на факти, які мають значення для справи, але щодо

яких йому не були поставлені запитання; у випадку не-

згоди з іншими членами експертної комісії— складати

окремий висновок експертизи.

••• '^KCwpmy забороняється:

розголошувати без дозволу прокурора, слідчого, осо-

би, .яка провадить дізнання, дані попереднього слідства

чи дізнання;

вступати в контакти, не передбачені порядком прове-

дення експертизи, з будь-якими особами, якщо такі осо-

би мають .пряме чи побічне відношення до експертизи.

Експерт складає висновок експертизи від свого імені і

несе особисту відповідальність за його. правдивість. За

надання завідомо неправдивого висновку, за відмову без

поважних причин від виконання покладених на нього

обов'язків, розголошення без дозволу прокурора, слідчо-

го або особи, яка провадить дізнання, даних попередньо-

го слідства чи дізнання, а також за злісне ухилення від

явки до органів дізнання та попереднього слідства або

суду експерт несе кримінальну відповідальність за відпо-

відними статтями КК України.

Об'єкти судово-медичної експертизи

та місце проведення експертизи

У своїй повсякденній роботі судово-медичні експерти

проводять експертизу живих людей, трупів, речових до-

казів та матеріалів слідчих і судових справ.

28

Найбільш значну частину роботи експерта становить

експертиза живих людей (близько 75%). Такі експерти-

зи здійснюються з метою встановлення наявності, харак-

теру та ступеня тяжкості тілесних ушкоджень; виявлен-

ня ознак статевих злочинів чи визначення статевих ста-

нів; симуляцій; ознак самопоранень тощо.

У меншій кількості (15—20%) проводяться експерти-

зи трупів у випадках насильної та раптової смерті, за

підозрою на насильство. В останні роки значно зросла

цінність експертиз речових доказів та їх питома вага,

в першу .чергу -»•, .^Д.я встановлення ідентифікаційних

ознак особи.

Судово-медична експертиза може проводитися за ма-

теріалами попереднього та судового слідства, такі екс-

пертизи, як правило, виконуються самостійно.

Експертиза будь-якого з вказаних об'єктів може бути

проведена в експертній установі або поза її межами.

До експертних судово-медичних установ належать:

Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України,

республіканське — МОЗ Автономної Республіки Крим,

обласні, міське в Києві бюро судово-медичної експерти-

зи, кафедри і курси медичних вузів та інститутів після-

дипломної освіти лікарів.

Окрім зазначених установ, судово-медична експерти-

за може бути проведена у медичних установах і в судах.

Види судово-медичних експертиз

Законодавством України передбачено проведення пер-

винної (виконується вперше), додаткової та повторної

експертизи.

Залежно від складності та характеру питань, запропо-

нованих для вирішення слідством чи судом, експертиза

може бути комісійною та комплексною. Комісійною вва-

жається експертиза, до складу якої включено лише

представників однієї галузі науки — медицини. Окрім

судових медиків, до експертних комісій можуть входити

фахівці інших медичних та немедичних спеціальностей, і

тоді експертиза називається комплексною.

Якщо після проведення експертизи, слідство отримає

щодо досліджуваних доказів додаткові відомості, які

можуть вплинути на остаточні результати, то признача-

29

ється додаткова судова експертиза. Виконання її дору-

чається тому чи тим самим експертам, які проводили

первинну експертизу.

Якщо у слідства виникають сумніви щодо правильнос-

ті, повноти та об'єктивності висновків експерта чи екс-

пертів, призначається повторна експертиза, здійснення

якої доручається іншим експертам.

Документація судово-медичних експертиз

Основним документом судово-медичної експертизи є

"Висновок експерта". . Він оформляється тоді, коли

•підставою для проведення експертизи є постанова

слідства чи ухвала суду. Зазначений документ склада-

ється з трьох розділів; а) вступу, б) дослідницької части-

ни; в) підсумків.                  ,

'У вступі ^о^гься відомості про те: коли, де, ким

(із зазначенням посади, місця роботи, спеціальності, ста-

ж^й^пгірїної. роботи, лікарської категорії, вченого сту-

пеня ' Jl звання, відомостей про кваліфікаційний клас і

рацге^сігіїерта (якщо він є державним службовцем), його

ПЙЗВЙОД, Н*Я та по батькові), на якій підставі (за чиєї

постанови чи ухвали) і в якій справі проведена

експертиза, що направлено на експертизу, які питання

поставлено на вирішення, та яка вона (комісійна, додат-

кова Чи повторна), її номер. Наприкінці вступу зазнача-

ється, що судово-медичному експерту (експертам) було

роз'яснено права, обов'язки та відповідальність згідно з

чинним законодавством (ст. 77 КПК та статті 178, 179

КК України).

Дослідницька частина містить відомості про обста-

вини справи, відомості на початок проведення (це мо-

жуть бути витяги з протоколів огляду місця події, медич-

них документів тощо). Потім детально, мовою, зрозумі-

лою і не для фахівця, викладаються дані про все, що

було виявлено у процесі експертизи об'єктів (трупа, ре-

чових доказів тощо), з переліченням методів і ходу про-

ведення досліджень.

Вступна і дослідницька частини підписуються експертом.

У підсумках містяться мотивованї відповіді на по-

ставлені запитання. Вони мають базуватися на даних,

отриманих у процесі виконання досліджень.

ЗО

"Висновок експерта" підписується та завіряється пе-

чаткою установи. До нього як ілюстративний та допов-

нюючий матеріал можуть бути додані фотознімки, схе-

ми, малюнки, результати досліджень, проведених у лабо-

раторіях. "Висновок" складається не менш як у двох

екземплярах — перший передається до органів слідства,

а другий зберігається в архіві судово-медичної установи.

На практиці досить часто дослідження трупа чи жи-

вої особи проводиться не на підставі постанови чи ухва-

ли про призначення судово-медичної експертизи, а за на-

правленням судово-слідчих органів. Як правило, це має

місце, коли кримінальну справу ще не порушено і від

висновків судмедекспертів залежить — буде чи не буде

її порушено. У таких випадках складається "Акт судово-

медичного дослідження трупа" чи "Акт судово-медично-

го обстеження" (живої особи). Він також оформляється

за певною схемою: а) вступ; б) дослідницька частина і

в) заключна частина.

Окрім вказаних, експерт може складати й Інші доку-

менти, передбачені чинним законодавством, наприклад

"Лікарську довідку про смерть", відповідні довідки для

установ технічної інспекції щодо охорони праці тощо.

Необхідно зазначити, що у деяких випадках експерт

може давати відповіді йа запитання суду в процесі роз-

гляду справи, тоді він складає "Висновки", де є лише

один пункт — "Підсумки". Судово-медичний експерт мо-

же бути допитаний слідчим чи судом для уточнення пев-

них питань. Ці дії документуються, як це передбачено

процесуальним законодавством.

Структура судово-медичної служби в Україні

Система судово-медичної служби України побудована

на засадах інстанційності та складається з:

• Головного бюро судово-медичної експертизи МОЭ

України;

• Республікана»кого бюро судово-медичної експертизи

(Автономна Республіка Крим);

• Бюро судово-медичної експертизи управлінь охоро-

ни здоров'я державних обласних адміністрацій.

Основним структурним підрозділом судово-медичної

експертизи є бюро судово-медичної експертизи обласних

Зі

(а у м. Києві — міського) управлінь охорони здоров'я та

-рейн^яіканське бюро Автономної Республіки Крим.

Згідно з "Положенням про бюро судово-медичної експер-

тизи", це "є державна спеціалізована установа, що вхо-

дить до структури закладів охорони здоров'я України".

У складі бюро мають бути такі структурні підрозділи:

1) відділ судово-медичної експертизи трупів;

2) відділ судово-медичної експертизи потерпілих, об-

винувачених та інших осіб;

3) відділ чергових судово-медичних експертів;

4) відділ судово-медичної експертизи речових доказів

(судово-медична лабораторія), який складається з:

а) відділення судово-медичної гістології;

б) відділення судово-медичної імунології;

в) відділення судово-медичної криміналістики;

г) відділення судово-медичної токсикології;

. д) відділення судово-медичної цитології.

6) відділ комісійних судово-медичних експертиз;

6) організаційно-методичний відділ;

її міські (міст обласного підпорядкування) та районні

(міжрайонні) відділення судово-медичної експертизи;

81 вдміністративно-господарча частина з канцелярією

та архівом.

Згідно з зазначеним "Положенням" проведення судо-

во-медичної експертизи може здійснюватися на підпри-

ємницьких засадах за наявності ліцензії, що видається

МОЗ України.

Судово-медичними експертами можуть працювати

особи, які мають вищу медичну освіту та спеціальну під-

готовку в галузі судової медицини.

Законодавство України передбачає, що до проведення

судово-медичної експертизи можуть бути залучені фахівці

медичних установ МОЗ України; на період проведення

експертних досліджень вони іменуються "лікарями-експер-

тами", мають всі права, передбачені законодавством, і не-

суть всю повноту відповідальності за виконану роботу.

Саме тому судова медицина є обов'язковою дисцип-

ліною в переліку медичних наук, які вивчаються у

вищих медичних навчальних закладах. Цей предмет ви-

вчається і в юридичних вузах, щоб правоохоронці могли

зрозуміти та об'єктивно оцінити вказане у "Висновках;

експерта".

32