Глава XVII ДЕРЖАВНЕ СОЦІАЛЬНЕ CТРАХУВАННЯ

 

Державне соціальне страхування

 

773

 

 

 

Стаття 253.    Поширення соціального страхування на всіх працівників Усі працівники підлягають обов'язковому державному со­ціальному страхуванню.

1. В Україні діє і розвивається державна система загальнообо­в'язкового державного соціального страхування, яка здійснюєть­ся за принципами:

законодавчого визначення умов і порядку здійснення загаль­нообов'язкового державного соціального страхування;

обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту), та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), громадян — суб'єктів підпри­ємницької діяльності;

надання права отримання виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням особам, зайнятим підпри­ємницькою, творчою діяльністю тощо;

обов'язковості фінансування страховими фондами (уста­новами) витрат, пов'язаних із наданням матеріального забезпе­чення та соціальних послуг, у обсягах, передбачених законами, з окремих видів загальнообов'язкового соціального страхування;

солідарності та субсидування;

державних гарантій реалізації застрахованими громадяна­ми своїх прав;

забезпечення рівня життя не нижче за прожитковий міні­мум, встановлений законом, шляхом надання пенсій, інших ви­дів соціальних виплат та допомог, які є основним джерелом іс­нування;

цільового використання коштів загальнообов'язкового дер­жавного соціального страхування;

 

— паритетності представників усіх суб'єктів загальнообов'яз­кового державного соціального страхування в управлінні загаль­нообов'язковим державним соціальним страхуванням.

Право громадян на державне соціальне страхування базу­ється на ст. 46 Конституції України та Основах законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхуван­ня, затверджених 14 січня 1998 року. Соціальне страхування по­ширюється на всіх без винятку працівників державних, громад­ських, кооперативних і приватних підприємств, організацій, уста­нов, незалежно від характеру і часу трудових відносин (постійні, тимчасові, сезонні), походження, соціального і майнового стану, расової і національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин, за умови сплати ними страхових внесків.

Загальнообов'язковому державному соціальному страхуван­ню підлягають особи:

а)             які працюють на умовах трудового договору (контракту) на

підприємствах, в організаціях, установах незалежно від форм влас­

ності та господарювання, а також у фізичних осіб;

б)            які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих

спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), гро­

мадяни — суб'єкти підприємницької діяльності.

Перелік, доповнення і уточнення кола осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, а також конкретних видів загальнообов'язкового державного соці­ального страхування, до яких належать особи, визначаються за­конами України з окремих видів загальнообов'язкового держав­ного страхування: «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та по­хованням», «Про загальнообов'язкове державне соціальне стра­хування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

4.             Громадяни України, які працюють за межами України та

не застраховані в системі соціального страхування країни, в якій

вони перебувають, мають право на забезпечення за загальнообо­

в'язковим державним соціальним страхуванням в Україні за умови

 

774

 

Глава XVII

 

Державне соціальне страхування

 

775

 

 

 

сплати страхових внесків, якщо інше не передбачено міжнарод­ними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

5.             Учні шкіл і курсів з підвищення кваліфікації, перекваліфі­

кації і підготовки кадрів мають право на соціальне страхування,

якщо вони безпосередньо перед вступом до школи чи на курси

працювали на підприємстві, в установі, організації.

Студенти вищих навчальних закладів усіх рівнів акредитації підлягають соціальному страхуванню в період виробничої прак­тики за умови зарахування на оплачувані робочі місця чи посади.

Іноземні громадяни, які працюють в Україні на державних підприємствах, в організаціях і установах, підлягають державно­му соціальному страхуванню на загальних підставах.

6.             Працівники вважаються застрахованими і підлягають за­

безпеченню всіма видами соціального страхування, як правило,

з моменту прийняття їх на роботу.

Стаття 254.    Кошти соціального страхування

Державне соціальне страхування працівників здійснюється за рахунок держави. Внески на соціальне страхування сплачу­ються підприємствами, установами, організаціями без будь-яких відрахувань із заробітної плати працівників. Несплата підпри­ємством, установою, організацією страхових внесків не позбав­ляє працівників права на забезпечення по державному соціаль­ному страхуванню.

Кошти державного соціального страхування можуть витра­чатися лише за своїм прямим призначенням.

1. Відповідно до Основ законодавства України про загально­обов'язкове державне соціальне страхування основними джере­лами коштів загальнообов'язкового державного соціального стра­хування є внески роботодавців і застрахованих осіб. Бюджетні та інші джерела коштів передбачаються відповідними законами з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Розміри внесків на загальнообов'язкове соціальне страхування залежно від його виду щорічно встановлюється Вер­ховною Радою України відповідно для роботодавців і застрахова­них осіб з кожного виду страхування на календарний рік у відсот­ках одночасно із затвердженням Державного бюджету України,

 

якщо інше не передбачено законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Законом України «Про розмір внесків на деякі види загаль­нообов'язкового державного соціального страхування» від 11 січня 2001 року запроваджено суми відрахувань до фондів соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та на випадок безробіття (з метою реалізації законів України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»):

для роботодавців — 2,5 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочу­вальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній фор­мі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», та підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян;

для найманих працівників — від суми оплати праці, що вклю­чає основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочу­вальні та компенсаційні виплати, утому числі в натуральній формі, які підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян:

0,25 відсотка — для найманих працівників, які мають заробіт­ну плату нижче 150 гривень;

0,5 відсотка — для найманих працівників, які мають заробіт­ну плату більше 150 гривень.

На загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття:

для роботодавців з 1 січня 2001 р. — 2,0 відсотка, з 1 липня 2001 р. — 2,5 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основ­ної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні та ком­пенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що ви­значаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», та підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян;

для найманих працівників — 0,5 відсотка суми оплати праці, що включає основну та додаткову заробітну плату, а також інші

 

776

 

Глава XVII

 

Державне соціальне страхування

 

777

 

 

 

заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в нату­ральній формі, які підлягають обкладанню прибутковим подат­ком з громадян.

Для осіб, які беруть участь у загальнообов'язковому держав­ному соціальному страхуванні на добровільних засадах, забезпе­чують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності, осіб, які виконують робо­ти (послуги) згідно з цивільно-правовими угодами, а також грома­дян України, які працюють за межами України та не застрахова­ні в системі обов'язкового державного соціального страхування країни, в якій вони перебувають, з 1 січня 2001 р. — 5,5 відсотка, з 1 липня 2001 р. — 6,0 відсотків суми оподатковуваного доходу (прибутку), у тому числі:

3,0 відсотка — на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

з 1 січня 2001 р. — 2,5 відсотка, з 1 липня 2001 р. — 3,0 від­сотка — на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

2.             Правонаступником Фонду соціального страхування визна­

чено Фонд соціального страхування з тимчасової втрати праце­

здатності України (далі — Фонд).

Страхові внески нараховуються на всі види заробітку. При цьому не мають значення джерело фінансування, документи, згід­но з якими були проведені розрахунки по зарплаті.

Внески до Фонду відраховуються одночасно з податком після закінчення календарного місяця, але не пізніше строку отриман­ня в установах банків коштів на виплату заробітної плати.

Перерахування цих коштів до Фонду згідно з встановленим планом банківських рахунків повинно здійснюватись лише на балансовий рахунок «Кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності України». Перерахування кош­тів соціального страхування на інші рахунки не допускається.

3.             Всі підприємства України, працівники яких підлягають дер­

жавному соціальному страхуванню, громадяни-підприємці, які

використовують найману працю, зобов'язані реєструватись як

страхувальники в 10-денний строк після одержання свідоцтва про

реєстрацію в органах влади, обласних комітетах (радах) профспі-

 

лок, якими за рішенням органів фонду затверджуються бюджети. Організації, що не входять до профспілкових об'єднань або в яких діють дві і більше профспілки, реєструються як страхувальники в обласному відділенні Фонду. У разі відмови підприємств, а також громадян-підприємців, які використовують найману працю, від реєстрації як платників внесків до Фонду, директор виконавчої дирекції обласного відділення Фонду та його заступник мають право припиняти їх операції за рахунками в установах банку (по­станова Верховної Ради України від 13 липня 1995 р. «Про вне­сення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України»).

Не внесені страхувальником у встановлений строк платежі до Фонду вважаються недоїмкою і стягуються в безспірному по­рядку, встановленому для стягнень, не внесених у строк податків і неоподатковуваних платежів з нарахуванням пені. Пеня нара­ховується з сум недоїмки у розмірі 0,3 відсотка за кожний день прострочення по день оплати включно.

Страхувальники зобов'язані самі нараховувати пеню на всю суму недоїмки за весь період прострочки і відображати її в роз­рахунковій відомості по внесках до Фонду. Якщо пеня не була нарахована страхувальником, то її нараховують під час ревізії при перевірці розрахункових відомостей працівники профспілкових органів та органів Фонду.

Недоїмка по платежах, не сплачена в установлений строк особами, які наймають окремих громадян за трудовими угодами, стягується за рішенням суду.

При стягненні недоїмки по платежах Фонду строки давності не застосовуються.

Стягнення недоїмки по внесках на державне соціальне стра­хування у разі відсутності коштів може здійснюватися за рахунок вартості майна підприємства відповідно до чинного законодавства.

У випадках, коли заробітна плата не виплачувалась за від­сутністю коштів на рахунку страхувальника або через відсутність готівки в банку, пеня за несвоєчасне перерахування внесків до Фонду не стягується. Пеня також не нараховується за умови на­явного на день ревізії чи перевірки розрахункової відомості дебе­тового сальдо по страхових внесках.

Про перелік видів оплати праці та інших послуг, на які не нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхуван-

 

778

 

Глава XVII

 

Державне соціальне страхування

 

779

 

 

 

ня, див. постанову Кабінету Міністрів України № 697 від 18 травня 1998 p.

10. Згідно з частиною другою ст. 19 Закону України «Про за­гальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», частиною другою ст. 21 Закону України «Про загаль­нообов'язкове державне страхування у зв'язку з тимчасовою втра­тою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» та Указом Президента України № 506 від 25 травня 1998 р. «Про обмеження максимальної величини фактичних вит­рат суб'єктів господарювання на оплату праці працівників, суми оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу, з яких справляються збори (внески) до соціальних фон­дів» постановами Кабінету Міністрів України щорічно встановлю­ються граничні розміри заробітної плати (доходу), з яких справ­ляються страхові внески (збори) до соціальних фондів.

Стаття 255.    Види забезпечення по соціальному страхуванню

Працівники, а у відповідних випадках і члени їх сімей забез­печуються в порядку державного соціального страхування:

допомогою по тимчасовій непрацездатності, а жінки, крім того, допомогою по вагітності, родах і догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років;

допомогою з нагоди народження дитини; допомогою на поховання;

пенсіями по старості, по інвалідності, в разі втрати году­вальника, а також пенсіями за вислугу років, встановленими для деяких категорій працівників.

Кошти державного соціального страхування використовуються також на санаторно-курортне лікування працівників, обслугову­вання їх профілакторіями та будинками відпочинку, на лікувальне (дієтичне) харчування, на утримання дитячих таборів відпочин­ку та оздоровлення та на інші заходи по державному соціально­му страхуванню.

І Стаття 255 із змінами, внесеними згідно з Указом ПНР № 4617-Ю від 24.01.83; Законами № 871-12 від 20.03.91. № 263/95-ВР від 05.07.95)

1. Серед видів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визначених ст. 4 Основ законодавства України у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зу-

 

мовленими народженням та похованням, зазначено пенсійне стра­хування, страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездат­ності та витратами, зумовленими народженням та похованням, медичне страхування, страхування від нещасного випадку на ви­робництві та професійного захворювання, на випадок безробіт­тя. Законодавством можуть визначатись й інші види соціального страхування. Відносини, що виникають за окремими видами стра­хування, повинні регулюватись окремими законами.

Право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумов­леними народженням та похованням, яке виникає з настанням страхового випадку (ст. 4 Закону України «Про загальнооб'язко-ве державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втра­тою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»), мають застраховані фізичні особи. Порядок здій­снення виплат за цим видом соціального страхування визначено VIII розділом зазначеного Закону, статтями 2 і 4 Закону України «Про розміри внесків на деякі види загальнообов'язкового дер­жавного соціального страхування» від 11 січня 2001 p., постано­вою Кабінету Міністрів України № 1266 від 26 вересня 2001 p., що затвердила Порядок обчислення середньої заробітної плати по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, Положенням про комісію (уповноваженого) підприємства, уста­нови, організації із загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та ви­тратами, зумовленими народженням та похованням, затвердженим Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездат­ності.

2.             Право на допомогу виникає у працівника чи службовця,

якщо непрацездатність наступила в період його роботи, вклю­

чаючи час випробовування. Періодом роботи вважається час,

коли працівник фактично почав працювати, і до дня звільнен­

ня включно.

3.             Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захво­

рювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на ви­

робництві, виплачується застрахованим особам Фондом почина­

ючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлен-

 

780

 

Глава XVII

 

Державне соціальне страхування

 

781

 

 

 

ня працездатності або до встановлення медико-соціальною екс­пертною комісією (МСЕК) інвалідності незалежно від звільнен­ня застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Перші п'ять днів тимчасової непрацездатності внаслідок за­хворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, оплачуються власником або уповноваженим ним органом за рахунок коштів підприємства, установи, організації за основним місцем роботи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При захворюванні на туберкульоз допомога видається 10 мі­сяців підряд або 10 протягом останніх 12 місяців. Допомога по хворобі надається, якщо вона наступила у перший день трудової діяльності, протягом роботи і в день звільнення.

Якщо працівник підприємства по обробці, зберіганню або продажу харчових продуктів усунутий від роботи внаслідок інфек­ційного захворювання відповідно з установленими правилами, допомога видається йому так само, як і при загальному захворю­ванні.

Право на допомогу в зв'язку з вагітністю та пологами, до­помогу при народженні дитини, по догляду за дитиною для неза-страхованих в системі загальнообов'язкового державного соціаль­ного страхування осіб визначається Законом України «Про дер­жавну допомогу сім'ям з дітьми» в редакції 2 березня 2001 р.

Кошти державного соціального страхування використову­ються також на санаторно-курортне лікування працівників, об­слуговування їх профілакторіями і будинками відпочинку, на лі­кувальне, (дієтичне) харчування, на утримання дитячих таборів відпочинку та на інші заходи по державному соціальному стра­хуванню.

Стаття 256. Забезпечення допомогою у зв 'язку з тимчасовою непрацездатністю Допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю виплачу­ється при хворобі, каліцтві, тимчасовому переведенні на іншу роботу в зв'язку з захворюванням, при догляді за хворим членом сім'ї, карантині, санаторно-курортному лікуванні і протезуванні — в розмірі до повного заробітку.

 

При хворобі або каліцтві допомога виплачується до віднов­лення працездатності або встановлення інвалідності.

(Стаття 256 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР № 2240-10 від 29.07.81)

1.             Допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується

застрахованим особам залежно від страхового стажу в таких роз­

мірах:

60 відсотків середньої заробітної плати (доходу) — застрахо­ваним особам, які мають страховий стаж до п'яти років;

80 відсотків середньої заробітної плати (доходу) — застрахо­ваним особам, які мають страховий стаж від п'яти до восьми років;

100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) — застрахо­ваним особам, які мають страховий стаж понад вісім років;

100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) — застрахо­ваним особам, віднесеним до 1—4-ї категорії осіб, які постраж­дали внаслідок Чорнобильської катастрофи; одному з батьків або особі, що їх замінює та доглядає хвору дитину віком до 14 років, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи; ветеранам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (ст. 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»).

2.             Закон України «Про загальнообов'язкове соціальне страху­

вання від нещасного випадку на виробництві та професійного

захворювання, які спричинили втрату працездатності» визначає

правову основу, економічний механізм та організаційну структу­

ру загальнообов'язкового державного соціального страхування

громадян від нещасного випадку на виробництві та професійно­

го захворювання, які призвели до втрати працездатності або за­

гибелі застрахованих на виробництві (далі — страхування від не­

щасного випадку).

Страхування від нещасного випадку є самостійним видом за­гальнообов'язкового державного соціального страхування, за до­помогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

У разі настання страхового випадку Фонд соціального стра­хування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку:

 

782

 

Глава XVII

 

Державне соціальне страхування

 

783

 

 

 

1)             своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподі­

яну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі

його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на

його утриманні:

а)             допомогу в зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до від­

новлення працездатності або встановлення інвалідності;

б)            одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної пра­

цездатності або смерті потерпілого;

в)             щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати

працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого за­

робітку потерпілого;

г)             пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на

виробництві або професійного захворювання;

д)             пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер вна­

слідок нещасного випадку на виробництві або професійного за­

хворювання;

є) грошову суму за моральну шкоду за наявності факту запо­діяння цієї шкоди потерпілому;

є) допомогу дитині відповідно до ст. 9 цього Закону;

організувати поховання померлого, відшкодувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов;

сприяти створенню умов для своєчасного надання кваліфі­кованої першої невідкладної допомоги потерпілому в разі на­стання нещасного випадку, швидкої допомоги в разі потреби його госпіталізації, ранньої діагностики професійного захворювання;

організувати цілеспрямоване та ефективне лікування потер­пілого у власних спеціалізованих лікувально-профілактичних зак­ладах або на договірній основі в інших лікувально-профілактич­них закладах з метою якнайшвидшого відновлення здоров'я за­страхованого;

забезпечити потерпілому разом із відповідними службами охорони здоров'я за призначенням лікарів повний обсяг постій­но доступної, раціонально організованої медичної допомоги, яка повинна включати:

а) обслуговування вузькопрофільними лікарями та лікарями загальної практики;

6)             догляд медичних сестер удома, в лікарні або в іншому ліку­

вально-профілактичному закладі;

 

в)             акушерський та інший догляд удома або в лікарні під час

вагітності та пологів;

г)             утримання в лікарні, реабілітаційному закладі, санаторії або

в іншому лікувально-профілактичному закладі;

д)             забезпечення необхідними лікарськими засобами, протеза­

ми, ортопедичними, коригуючими виробами, окулярами, слухо­

вими апаратами, спеціальними засобами пересування, зубопро-

тезування (за винятком протезування з дорогоцінних металів).

З метою найповнішого виконання функцій, передбачених пунктами 4 і 5 частини першої цієї статті, Фонд соціального стра­хування від нещасних випадків створює спеціалізовану медичну та патронажну службу соціального страхування;

вжити всіх необхідних заходів для підтримання, підвищен­ня та відновлення працездатності потерпілого;

забезпечити згідно з медичним висновком домашній догляд за потерпілим, допомогу у веденні домашнього господарства (або компенсувати йому відповідні витрати), сприяти наданню потер­пілому, який проживає в гуртожитку, ізольованого житла;

відповідно до висновку лікарсько-консультаційної комісії (ЛКК) або медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) прово­дити навчання та перекваліфікацію потерпілого у власних навча­льних закладах або на договірній основі в інших закладах пере­навчання інвалідів, якщо внаслідок ушкодження здоров'я або за­подіяння моральної шкоди потерпілий не може виконувати попередню роботу; працевлаштування осіб із зниженою праце­здатністю;

організовувати робочі місця для інвалідів самостійно або разом з органами виконавчої влади та органами місцевого само­врядування чи з іншими заінтересованими суб'єктами підприєм­ницької діяльності; компенсувати при цьому витрати виробниц­тва, які не покриваються коштами від збуту продукції, за раху­нок Фонду;

у разі невідкладної потреби подавати інвалідам разову гро­шову допомогу, допомогу у вирішенні соціально-побутових пи­тань за їх рахунок або за рішенням виконавчої дирекції Фонду та її регіональних управлінь — за рахунок Фонду;

сплачувати за потерпілого внески на медичне та пенсійне страхування;

 

784

 

Глава XVII

 

Державне соціальне страхування

 

785

 

 

 

12) організовувати залучення інвалідів до участі у громадсь­кому житті.

Усі види соціальних послуг та виплат, передбачені цією стат­тею, надаються застрахованому та особам, які перебувають на його утриманні, незалежно від того, зареєстровано підприємст­во, на якому стався страховий випадок, у Фонді соціального стра­хування від нещасних випадків чи ні.

Зазначені грошові суми складаються із:

1)             страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його

частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної

працездатності (далі — щомісячна страхова виплата);

страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебу­вали на утриманні померлого);

страхової виплати пенсії по інвалідності потерпілому;

страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника;

страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом вна­слідок травмування на виробництві або професійного захворю­вання її матері під час вагітності;

страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

За наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому провадиться страхова виплата за моральну шкоду.

Допомога при побутовій травмі виплачується з шостого дня згідно з загальним стажем роботи. На перші 5 днів лікувальні заклади видають довідку, яка засвідчує причину відсутності пра­цівника на роботі.

Допомога по тимчасовій непрацездатності при протезуван­ні видається за весь період перебування в стаціонарі та за час про­їзду в обидва кінці у відповідності із загальним стажем роботи.

5.             Допомога по тимчасовій непрацездатності при карантині

видається за період стаціонарного лікування працівника, на яко­

го накладено карантин з приводу інфекційного захворювання.

Розмір допомоги встановлюється залежно від загального стажу

роботи.

6.             Згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове дер­

жавне соціальне страхування від нещасного випадку на вироб­

ництві та професійного захворювання, які спричинили втрату

працездатності» за потерпілим, тимчасово переведеним на легшу

 

нижчеоплачувану роботу, зберігається його середньомісячний заробіток на строк, визначений ЛКК, або до встановлення стій­кої втрати професійної працездатності.

Стійкою втратою професійної працездатності вважається будь-яка втрата професійної працездатності, визначена МСЕК.

Необхідність переведення потерпілого на іншу роботу, її три­валість та характер встановлюються ЛКК або МСЕК незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до Фон­ду соціального страхування від нещасних випадків. При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв'я­зку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров'я.

Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду соціального страхування від нещасних випадків своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, вста­новленому ст. 34 Закону України «Про оплату праці».

Страхові виплати за поточний місяць провадяться протягом місяця з дня настання страхового випадку. Доставка і переказ сум, що виплачуються потерпілим, провадяться за рахунок Фон­ду соціального страхування від нещасних випадків.

За бажанням одержувачів ці суми можуть перераховуватися на їх особові рахунки в банку.

Суми, одержані в рахунок страхових виплат потерпілим або особою, яка має право на ці виплати, можуть бути утримані Фон­дом соціального страхування від нещасних випадків, якщо рі­шення про їх виплату прийнято на підставі підроблених докумен­тів або подано завідомо неправдиві відомості, а також якщо до­пущено помилку, яка впливає на суму страхових виплат.

Належні суми страхових виплат, що з вини Фонду соціально­го страхування від нещасних випадків не були своєчасно випла­чені особам, які мають на них право, у разі смерті цих осіб ви­плачуються членам їх сімей, а в разі їх відсутності — включають­ся до складу спадщини.

7. Допомога при санаторно-курортному лікуванні видається, якщо основної та додаткової відпустки працівника не вистачає

 

786

 

Глава XVII

 

Державне соціальне страхування

 

787

 

 

 

на лікування і проїзд в санаторій та назад і коли путівки або курсівки видано за рахунок коштів Фонду соціального страху­вання з тимчасової втрати працездатності на пільговій основі чи за повну вартість. Розмір допомоги встановлюється в залежності від загального стажу роботи.

Допомога виплачується після повернення із санаторію за на­явності зворотного талона від путівки і квитків на проїзд. Одно­му із батьків, які направлені в санаторій разом з дитиною-інвалі-дом до 16 років, видається допомога на санаторно-курортне лі­кування в санаторії. Працівникам, що хворіють на туберкульоз, при санаторному лікуванні допомога видається з урахуванням строку основної та додаткової відпустки.

Працівникам, які направлені в санаторії безпосередньо з лі­карні, де вони лікувались з приводу інфаркту міокарда або опе­ровані в зв'язку з виразкою шлунка чи 12-палої кишки, допомо­га на санаторно-курортне лікування видається за весь період пе­ребування в санаторії.

8. Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню визначає правила обчислення серед­ньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат по загаль­нообов'язковому державному соціальному страхуванню на випа­док безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням і від не­щасного випадку на виробництві та професійного захворюван­ня, які спричинили втрату працездатності (далі — страхові ви­плати) у разі настання страхового випадку, а також оплати пер­ших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації чи фізичної особи, яка вико­ристовує працю найманих працівників.

Порядок поширюється на підприємства, установи та органі­зації незалежно від організаційно-правових форм і форм власно­сті та на фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників (далі — роботодавці).

Розрахунковим періодом, за який обчислюється середня за­робітна плата (дохід) для розрахунку страхових виплат та оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок кош­тів роботодавця, є період роботи за останнім основним місцем

 

роботи перед настанням страхового випадку, протягом якого за­страхована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувалися страхові внески.

Розрахунковим періодом для застрахованих осіб (включаючи осіб, які працюють неповний робочий день (робочий тиждень), робота яких пов'язана із сезонним характером виробництва, та добровільно застрахованих осіб) є останні 6 календарних місяців (з 1 до 1-го числа), що передують місяцю, в якому настав страхо­вий випадок.

Якщо застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувалися страхові внески менш як 6 кален­дарних місяців, середня заробітна плата (дохід) обчислюється за фактично відпрацьовані календарні місяці, за які сплачено стра­хові внески.

У разі коли застрахована особа працювала та сплачувала стра­хові внески або за неї сплачувалися страхові внески менше ніж календарний місяць, середня заробітна плата (дохід) обчислю­ється за фактично відпрацьований час перед настанням страхо­вого випадку. Наприклад, працівника прийнято на роботу 5 серп­ня 2001 року. Страховий випадок настав 15 вересня 2001 року. Розрахунковий період, за який обчислюється середня заробітна плата, — з 5 серпня до 14 вересня 2001 року включно.

9. Середня заробітна плата застрахованої особи обчислюється виходячи з нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочу­вальні та компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі), які визначаються згідно з нормативно-правовими акта­ми, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату пра­ці», та підлягають обкладанню прибутковим податком з грома­дян, не враховуючи передбачені законодавством пільги щодо сплати зазначеного податку чи суми, на які цей дохід зменшу­ється, з яких сплачувалися страхові внески до фондів загально­обов'язкового державного соціального страхування.

Середній дохід добровільно застрахованої особи обчислюєть­ся виходячи із суми оподатковуваного доходу (прибутку), з якого сплачувалися страхові внески.

До середньої заробітної плати (доходу) включається заробіт­на плата (дохід) у межах максимальної величини (граничної суми)

 

788

 

Глава XVII

 

Державне соціальне страхування

 

789

 

 

 

заробітної плати (доходу) та оподатковуваного доходу (прибут­ку), з яких сплачуються страхові внески до фондів загальнообо­в'язкового державного соціального страхування.

Якщо перед настанням страхового випадку застрахована осо­ба не мала заробітку або якщо страховий випадок настав у пер­ший день роботи, середня заробітна плата для розрахунку стра­хових виплат та оплати перших п'яти днів тимчасової непраце­здатності за рахунок коштів роботодавця визначається виходячи з місячної тарифної ставки (посадового окладу), встановленої працівникові на момент настання страхового випадку.

У разі, коли на підприємстві, в установі чи організації встанов­лено неповний робочий день (робочий тиждень), середня заробі­тна плата обчислюється виходячи з частини місячної тарифної ставки (посадового окладу), встановленої працівникові на момент настання страхового випадку, що відповідає його графіку роботи.

Військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, кримінально-виконавчої систе­ми та податкової міліції, звільненим у зв'язку із скороченням чисельності або штату без права на пенсію та за станом здоров'я, для обчислення середнього грошового забезпечення для надання допомоги по безробіттю враховуються такі виплати грошового забезпечення: оклад за посадою, оклад за військовим чи спеціаль­ним званням з урахуванням відсоткової надбавки за вислугу ро­ків та додаткові види грошового забезпечення, що виплачуються щомісяця.

Якщо на дату звернення за страховою виплатою особа, яка має у зв'язку з ушкодженням здоров'я право на отримання стра­хових виплат, вже не працює на виробництві, з яким пов'язана втрата працездатності, середня заробітна плата обчислюється виходячи з середньої заробітної плати відповідного працівника (на дату подання потерпілим документів медико-соціальній екс­пертній комісії для встановлення йому ступеня втрати професій­ної працездатності) за тією професією (посадою, розрядом, ро­ботою) на підприємстві (в цеху, на дільниці, ділянці), де працю­вала зазначена особа до моменту ушкодження здоров'я. У цьому разі за бажанням потерпілого середня заробітна плата для розра­хунку страхових виплат може обчислюватися відповідно до по­ложення, затвердженого правлінням Фонду соціального страху­вання від нещасних випадків за погодженням з Мінпраці.

 

У разі, коли на час звернення за страховою виплатою у потер­пілого відсутня довідка про його заробітну плату у зв'язку з лік­відацією підприємства, установи чи організації, страхові виплати розраховуються виходячи з діючої місячної тарифної ставки (по­садового окладу) за відповідною місячною тарифною ставкою (посадовим окладом) аналогічної професії (посади), але не мен­ше від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої зако­ном України на день виплати.

Допомога по тимчасовій непрацездатності не надається:

у разі одержання застрахованою особою травм або її захво­рювання при вчиненні нею злочину;

у разі умисного заподіяння шкоди своєму здоров'ю з ме­тою ухилення від роботи чи інших обов'язків або симуляції хво­роби;

за час перебування під арештом і за час проведення судо­во-медичної експертизи;

за час примусового лікування, призначеного за постано­вою суду;

у разі тимчасової непрацездатності у зв'язку з захворюван­ням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотич­ного, токсичного сп'яніння або дій, пов'язаних з таким сп'янін­ням;

за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій від­пустці у зв'язку з навчанням.

Застраховані особи, які в період отримання допомоги по тим­часовій непрацездатності порушують режим, встановлений для них лікарем, або не з'являються без поважних причин у призна­чений строк на медичний огляд, у тому числі на лікарсько-кон­сультативну комісію (ЛКК) чи медико-соціальну експертну ко­місію (МСЕК), втрачають право на цю допомогу з дня допущен­ня порушення на строк, що встановлюється рішенням органу, який призначає допомогу по тимчасовій непрацездатності.

Стаття 257.    Забезпечення допомогою по вагітності і родах

Допомога по вагітності і родах виплачується протягом усієї відпустки по вагітності і родах в розмірі повного заробітку.

(Стаття 257із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР№ 2048-08від 18.09.73; № 2240-Х від 29.07.81)

 

790

 

Глава XVII

 

Державне соціальне страхування

 

791

 

 

 

1.             Допомога по вагітності та пологах надається застрахованій

особі у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату

заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв'язку з вагітні­

стю та пологами.

Допомога по вагітності та пологах застрахованій особі випла­чується за весь період відпустки у зв'язку з вагітністю та полога­ми, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше ді­тей — 70) календарних днів після пологів. Жінкам, віднесеним до 1—4-ї категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, допомога по вагітності та пологах виплачується за 180 календарних днів зазначеної відпустки (90 — до пологів та 90 — після пологів).

Розмір зазначеної допомоги обчислюється сумарно та нада­ється застрахованій особі в повному обсязі незалежно від кілько­сті днів відпустки, фактично використаних до пологів.

Допомога по вагітності та пологах виплачується застрахова­ній особі, яка усиновила дитину протягом двох місяців з дня її народження, зазначеного у свідоцтві про народження, за період з дня усиновлення і до закінчення 56 календарних днів (70 кален­дарних днів у разі одночасного усиновлення двох і більше дітей, 90 календарних днів — для жінок, віднесених до 1—4-ї категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи).

У разі надання застрахованій особі відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами у період її тимчасової непрацездатності листок непрацездатності по тимчасовій непрацездатності закри­вається і з дня настання цієї відпустки видається інший листок непрацездатності. Кожен із зазначених листків оплачується за відповідними нормами цього Закону.

У разі надання застрахованій особі відпустки у зв'язку з вагіт­ністю та пологами у період простою підприємства, установи, організації не з вини застрахованої особи, щорічної (основної чи додаткової) відпустки, відпустки без збереження заробітної пла­ти, додаткової відпустки у зв'язку з навчанням, творчої відпуст­ки допомога по вагітності та пологах надається з дня виникнен­ня права на відпустку у зв'язку з вагітністю та пологами.

За період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, що збігається з відпусткою для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, допомога по вагітності та пологах виплачу-

 

ється незалежно від допомоги по догляду за дитиною до досяг­нення нею трирічного віку.

4.             Розмір допомоги по вагітності та пологах

Допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) і не залежить від страхового стажу.

5.             Право на допомогу при народженні дитини

Застрахованій особі (одному з батьків дитини, усиновителю

чи опікуну) при народжені дитини надається одноразова допо­мога.

Застрахованій особі, яка усиновила дитину або взяла її під опіку, допомога при народженні дитини надається, якщо звер­нення за її призначенням надійшло не пізніше шести місяців з дня народження дитини.

У разі народження (усиновлення, встановлення опіки) двох і більше дітей допомога надається на кожну дитину.

У разі народження мертвої дитини допомога при народженні дитини не надається.

6.             Розмір допомоги при народженні дитини

Допомога при народженні дитинни надається застрахованій особі (одному з батьків дитини, усиновителю чи опікуну) у роз­мірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше від розміру прожиткового мінімуму, встановленого Законом Украї­ни «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зу­мовленими народженням та похованням».

Не застраховані особи одержують таку допомогу на умовах, передбачених Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» в редакції 2 березня 2001 року.

Стаття 257'.   Основні умови надання і розміри допомоги по соціальному страхуванню Основні умови надання і розміри допомоги по державному соціальному страхуванню встановлюються законодавством.

(Кодекс доповнено статтею 257' згідно і Указом ПВР № 2240-10 eld 29.07.SI; в редакції Закону № 263/95-ВР від 05.07.95)

1. В Україні діє низка законів, які визначають умови надання і розміри допомоги за рахунок коштів державного соціального

 

792

 

Глава XVII

 

Державне соціальне страхування

 

793

 

 

 

страхування: «Про загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття», «Про загальнообов'язкове державне соціаль­не страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещас­ного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», «Про розмір внесків на де­які види загальнообов'язкового державного соціального страху­вання». Деякі аспекти порядку надання і визначення суми допо­мог по соціальному страхуванню відображено в законах, що ре­гулюють відповідні види суспільних відносин. Так, працівник міліції підлягає обов'язковому державному страхуванню на суму десятирічного грошового утримання за останньою посадою, яку він займає, за рахунок коштів відповідних бюджетів, а також ко­штів, що надходять на підставі договорів від міністерств, відомств, підприємств, установ і організацій.

Порядок та умови страхування працівників міліції встанов­люються Кабінетом Міністрів України (ст. 23 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 p.).

2.             Державний виконавець підлягає обов'язковому державно­

му страхуванню на суму десятирічного заробітку за останньою

посадою, яку він займає.

Порядок та умови страхування державних виконавців встанов­люються Кабінетом Міністрів України (ст. 16 Закону України «Про державну виконавчу службу» від 24 березня 1998 p.).

Відповідно до Закону України «Про поводження з радіоак­тивними відходами» від 30 червня 1995 р. персонал, який пра­цює з радіоактивними відходами, підлягає обов'язковому держав­ному медичному страхуванню.

Члени селянського (фермерського) господарства, починаю­чи з 16-річного віку, і особи, які працюють в ньому за трудовим договором (контрактом, угодою), підлягають державному соціа­льному страхуванню і пенсійному забезпеченню нарівні з пра­цівниками сільського господарства (ст. 28 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» від 20 грудня 1991 p.).

Громадяни, які працюють у релігійних організаціях, включа­ючи священнослужителів, церковнослужителів і осіб, які працю­ють у релігійних організаціях на виборних посадах, підлягають соціальному страхуванню нарівні з працівниками державних і

 

громадських підприємств, установ і організацій. З цією метою релігійні організації, їх підприємства і заклади вносять до Фонду державного соціального страхування відрахування в порядку і розмірах, що встановлюються для громадських організацій, їх підприємств і установ (ст. 28 Закону України «Про свободу сові­сті та релігійні організації» від 23 квітня 1991 p.).

Стаття 258.    Пенсійне забезпечення

Пенсії працівникам і членам їх сімей призначаються відпо­відно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» та інших законодавчих актів.

(Стаття 258 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР№2240-10від 29.07.81, Законом № 263/95-ВР від 05.07.95)

1.             Відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечен­

ня» від 5 листопада 1991 р. громадяни України мають право на

державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку

з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим

Законом.

Іноземні громадяни та особи без громадянства, які прожива­ють в Україні, мають право на пенсію нарівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міждержав­ними угодами.

Пенсійне забезпечення громадян України, які проживають за її межами, проводиться на основі договорів (угод) з іншими дер­жавами.

2.             Право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно

корисною працею, при додержанні інших умов, перебачених цим

Законом:

а)             особи, які працюють на підприємствах, в установах, орга­

нізаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-право­

вого характеру), незалежно від використовуваних форм власнос­

ті та господарювання, або є членами кооперативів — за умови

сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до

Пенсійного фонду України;

б)            особи, які займаються підприємницькою діяльністю, за­

снованою на особистій власності фізичної особи та виключно її

праці — за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду

України;

 

794

 

Глава XVII

 

Державне соціальне страхування

 

795

 

 

 

в)             члени творчих спілок, а також інші творчі працівники, які

не є членами таких спілок, — за умови сплати страхових внесків

до Пенсійного фонду України;

г)             інші особи, які підлягають державному соціальному стра­

хуванню;

д)             працівники воєнізованих формувань, які не підлягають

державному соціальному страхуванню, особи начальницького і

рядового складу фельд'єгерської служби Міністерства зв'язку

України;

є) вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клі­нічні ординатори, аспіранти, докторанти;

є) особи, які стали інвалідами у зв'язку з виконанням держав­них чи громадських обов'язків або у зв'язку з виконанням дій по рятуванню людського життя, охороні державної, колективної та індивідуальної власності, а також по охороні правопорядку;

ж)            особи, які здійснюють догляд за інвалідом І групи або ди-

тиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який

за висновком медичного закладу потребує постійного сторон­

нього догляду;

з)             члени сімей зазначених осіб і пенсіонерів з числа цих осіб —

у разі втрати годувальника.

Виплата пенсій здійснюється з Пенсійного фонду України. Положення про Пенсійний фонд України затверджується Кабі­нетом Міністрів України.

Умови, норми та порядок пенсійного забезпечення війсь­ковослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членів їх сімей встановлюються За­коном України «Про пенсійне забезпечення військовослужбов­ців», їм надається також право на одержання пенсій на підста­вах, передбачених цим Законом, незалежно від місця проходження військової служби. При цьому всі види грошового забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового скла­ду органів внутрішніх справ враховуються нарівні із заробітною платою робітників і службовців.

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пен-

 

сією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років признача­ються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

6.             Право на пенсію за віком мають:

чоловіки — після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років;

жінки — після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

7.             На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, неза­

лежно від місця останньої роботи:

а)             працівники, зайняті повний робочий день на підземних

роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими

умовами праці, — за списком № 1 виробництв, робіт, професій,

посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України,

і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки — після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки — після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, перед­баченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечен­ня»: на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці — жінкам;

б)            працівники, зайняті повний робочий день на інших робо­

тах із шкідливими і важкими умовами праці, — за списком № 2

виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим

Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робо­

чих місць:

чоловіки — після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки — після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умо­вах призначаються із зменшенням віку, передбаченого ст.   12

 

796

 

Глава XVИ

 

Державне соціальне страхування

 

797

 

 

 

Закону України «Про пенсійне забезпечення»: на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи — жінкам;

в)             трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробни­

цтві сільськогосподарської продукції в підприємствах сільського

господарства, — чоловіки після досягнення 55 років і при загаль­

ному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 20 років на

зазначеній роботі;

г)             жінки, які працюють трактористами-машиністами, маши­

ністами будівельних, шляхових і вантажно-розвантажувальних

машин, змонтованих на базі тракторів і екскаваторів, — після

досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20

років, з них не менше 15 років на зазначеній роботі;

д)             жінки, які працюють доярками (операторами машинного

доїння), свинарками-операторами в підприємствах сільського

господарства, — після досягнення 50 років і при стажі зазначеної

роботи не менше 20 років за умови виконання встановлених норм

обслуговування.

Норми обслуговування для цих цілей встановлюються у по­рядку, що визначається Кабінетом Міністрів України;

є) жінки, зайняті протягом повного сезону на вирощуванні, збиранні та післязбиральній обробці тютюну, — після досягнен­ня 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років;

є) робітниці текстильного виробництва, зайняті на верстатах і машинах, — за списком виробництв і професій, який затвер­джується у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів Укра­їни, — після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років;

ж)            жінки, які працюють у сільськогосподарському виробниц­

тві та виховали п'ятеро і більше дітей — незалежно від віку і

трудового стажу, в порядку, що визначається Кабінетом Мініст­

рів України;

з)             водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тро­

лейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у тех­

нологічному процесі важких і шкідливих виробництв:

чоловіки — після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців;

 

жінки — після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 ро­ків, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

8.             Працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на

підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий

склад гірничо-рятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю,

руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників

та в металургії, — за списком робіт і професій, що затверджує

Кабінет Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від

віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років,

а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очи­

сного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, ма­

шиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агло­

мератники, вальцювальники гарячого прокату, — за умови, якщо

вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років.

За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок за кожний повний рік цих робіт пенсійний вік, передбачений ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення», знижується на 1 рік.

9.             Умови, норми та порядок пенсійного забезпечення грома­

дян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визнача­

ються Законом України «Про статус і соціальний захист грома­

дян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, або

їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбаче­

них Законом України «Про пенсійне забезпечення».

10.           Пенсії за віком інвалідам, учасникам війни, сім'ям загиб­

лих (померлих) військовослужбовців та осіб начальницького і

рядового складу органів внутрішніх справ надаються:

чоловікам — після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років;

жінкам — після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Пенсії за віком призначаються в розмірі 55 відсотків заро­бітку, але не нижче мінімального розміру пенсії. За кожний пов­ний рік роботи понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія збільшується на 1 відсоток заробітку, але не менше як на 1 відсо­ток мінімального розміру пенсії.

Особам, які не мають достатнього для призначення пов­ної пенсії стажу роботи, призначаються пенсії за віком при не-

 

798

 

І'мна XVII

 

Державне соціальне страхування

 

799

 

 

 

повному стажі в розмірі, пропорційному наявному стажу, але не менше соціальної пенсії.

При призначенні пенсій при неповному стажі не застосову­ються встановлені Законом України «Про пенсійне забезпечен­ня» пільгові умови за віком і стажем для призначення пенсій.

13.           При призначенні пенсії за віком встановлюються такі над­

бавки:

а)             непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриман­

ні непрацездатних членів сім'ї — на кожного непрацездатного

члена сім'ї в розмірі соціальної пенсії, передбаченої для відповідної

категорії непрацездатних;

б)            одиноким пенсіонерам, які за висновком медичних закла­

дів потребують постійного стороннього догляду, — на догляд за

ними в розмірі соціальної пенсії;

в)             пенсіонерам, які набули відповідно до законодавства колиш­

нього Союзу РСР право на надбавку до пенсії за роботу після

досягнення пенсійного віку — в розмірі 10 відсотків основної

пенсії за кожний повний рік роботи після призначення пенсії,

але не більше 40 відсотків.

Зазначені надбавки можуть нараховуватись одночасно.

Пенсії за віком призначаються довічно, незалежно від стану здоров'я.

Пенсії по інватідності призначаються в разі настання ін­валідності, що спричинила повну або часткову втрату здоров'я, внаслідок:

а)             трудового каліцтва або професійного захворювання;

б)            загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'я­

заного з роботою, інвалідності з дитинства).

Пенсії по інватідності призначаються незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

16.           Пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва чи

професійного захворювання призначаються незалежно від стажу

роботи.

Пенсії по інвалідності внаслідок загального захворювання призначаються за наявності певного стажу роботи на час настан­ня інвалідності.

 

17.           Інвалідність вважається такою, що настала внаслідок тру­

дового каліцтва, якщо нещасний випадок, який спричинив інва­

лідність, стався (крім випадків протиправного діяння):

а)             при виконанні трудових обов'язків (у тому числі під час від­

рядження), а також при здійсненні будь-яких дій в інтересах під­

приємства або організації, хоча б і без спеціального доручення;

б)            по дорозі на роботу або з роботи;

в)             на території підприємства, організації або в іншому місці

роботи протягом робочого часу (включаючи і встановлені перер­

ви), протягом часу, необхідного для приведення в порядок зна­

рядь виробництва, одягу тощо перед початком або після закін­

чення роботи;

г)             поблизу підприємства, організації або іншого місця роботи

протягом робочого часу (включаючи і встановлені перерви), якщо

перебування там не суперечило правилам внутрішнього трудово­

го розпорядку;

д)             при виконанні державних або громадських обов'язків;

є) при виконанні дій по рятуванню людського життя, по охо­роні державної, колективної та індивідуальної власності, а також по охороні правопорядку.

18.           Пенсії по інвалідності призначаються у таких розмірах:

інвалідам І групи — 70 відсотків;

інвалідам II групи — 60 відсотків;

інвалідам III групи — 40 відсотків заробітку.

Пенсії інвалідам внаслідок трудового каліцтва та професійно­го захворювання обчислюються із середнього заробітку на під­приємстві для даної професії.

19.           До пенсії по інвалідності, в тому числі обчисленої в міні­

мальному розмірі, встановлюються такі надбавки:

а)             непрацюючим інвалідам, які мають на своєму утриманні

непрацездатних членів сім'ї, — на кожного непрацездатного чле­

на сім'ї в розмірі соціальної пенсії, передбаченої для відповідної

категорії непрацездатних;

б)            інвалідам І групи, одиноким інвалідам II групи, які потре­

бують постійного стороннього догляду або досягли пенсійного

віку, а також одиноким інвалідам III групи, які досягли пенсій­

ного віку, — на догляд за ними в розмірі соціальної пенсії.

Зазначені надбавки можуть нараховуватись одночасно.

 

800

 

Глава XVII

 

Державне соціальне страхування   801

 

 

 

Надбавки і підвищення до пенсій по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи нараховуються відповідно і в поряд­ку, встановленому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської ка­тастрофи».

Пенсії призначаються на весь час інвалідності, встановле­ної органами медико-соціальної експертизи. Інвалідам — чоло­вікам старше 60 років і жінкам — старше 55 років пенсії по інва­лідності призначаються довічно. Повторний огляд цих інвалідів проводиться тільки за їх заявою.

У разі зміни групи інвалідності пенсія в новому розмірі виплачується з дня зміни групи інвалідності.

У разі визнання особи, яка пройшла повторний огляд, здоро­вою, пенсія виплачується до кінця місяця, в якому її визнано здоровою, але не довше ніж до дня, по який встановлено інвалід­ність.

22.           Право на пенсію в разі втрати годувальника мають непра­

цездатні члени сім'ї померлого годувальника, які були на його

утриманні. При цьому дітям пенсії призначаються незалежно від

того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, також мають право на пенсію, якщо згодом втратили джерело засобів до існування.

23.           Сім'ї годувальника, який помер внаслідок трудового ка­

ліцтва чи професійного захворювання, а також сім'ї померлого

пенсіонера пенсія призначається незалежно від стажу роботи го­

дувальника.

Пенсія в разі втрати годувальника, який помер внаслідок за­гального захворювання чи' каліцтва, не пов'язаного з роботою, призначається, якщо годувальник на день смерті мав стаж, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності.

24.           Пенсії в разі втрати годувальника призначаються на кож­

ного непрацездатного члена сім'ї в розмірі 30 відсотків заробітку

годувальника, але не менше соціальної пенсії, встановленої для

відповідної категорії непрацездатних.

На дітей, які втратили обох батьків (круглих сиріт), а також на дітей померлої одинокої матері пенсія на кожну дитину не може бути меншою від двократного розміру соціальної пенсії.

 

Сім'ям, до складу яких входять діти, які втратили обох бать­ків (круглі сироти), пенсія обчислюється із загальної суми заро­бітку обох батьків.

Пенсії за вислугу років встановлюються окремим катего­ріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пенсії обчислюються за встановленими нормами у відсот­ках до середньомісячного заробітку, який громадяни одержували перед зверненням за пенсією.

Середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсій береться (за вибором того, хто звернувся за пенсією): за 24 останніх календарних місяці роботи підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд протягом всієї трудової діяльності перед зверненням за пенсією, незшіежно від наявних перерв у роботі.

Середньомісячний заробіток за 24 календарних місяці і за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми заробітку за 24 календарних місяці роботи підряд (перед звернен­ням за пенсією) чи за 60 календарних місяців роботи підряд (про­тягом всієї трудової діяльності) відповідно на 24 чи 60. При цьо­му за бажанням того, хто звернувся за пенсією, місяці з неповним числом робочих днів у зв'язку з їх влаштуванням на роботу або звільненням враховуються як повні календарні місяці роботи.

У тих випадках, коли той, хто звернувся за пенсією, пропра­цював менше 24 календарних місяців, середньомісячний заробі­ток визначається шляхом ділення загальної суми заробітку за календарні місяці роботи на число цих місяців.

Якщо працівник пропрацював менше одного календарного місяця, то заробіток за весь відпрацьований час ділиться на чис­ло робочих днів за місяць, обчислене в середньому за рік (25,4 — при шестиденному робочому тижні та 21,2 — при п'ятиденному робочому тижні). У цьому разі для обчислення пенсії врахову­ється не більше двох тарифних ставок (окладів).

26 „5

 

802

 

Глава XVU

 

Державне соціальне страхування

 

803

 

 

 

При призначенні пенсій працівникам, зайнятим на сезонних роботах, середньомісячний фактичний заробіток визначається шляхом ділення за 2 або 5 повних сезонів на 24 чи 60.

29. Пенсії науковим працівникам державних наукових уста­нов, організацій та науково-педагогічним працівникам держав­них вищих навчальних закладів III—IV рівня акредитації при­значається при досягненні пенсійного віку:

чоловікам — за наявності стажу роботи не менше 25 років, у тому числі стажу роботи науковим працівником не менше 20 років;

жінкам — за наявності стажу роботи не менше 20 років, у тому числі стажу роботи науковим працівником не менше 15 років.

Перелік посад наукових працівників державних наукових уста­нов та організацій, перебування на яких дає право на одержання пенсії у порядку, встановленому Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», затверджено постановою Кабіне­ту Міністрів України № 924 від 27 травня 1999 р.

Пенсії призначаються науковим працівникам при досягненні ними пенсійного віку. При повному трудовому стажі (для чоло­віків — не менше 25 років, в тому числі стаж роботи науковим працівником — не менше 20 років; для жінок — не менше 20 років, в тому числі стаж роботи науковим працівником — не менше 15 років) її розмір складає 80 відсотків середньомісячної заробітної плати за останні два роки. За кожний повний рік ро­боти понад стаж, визначений частиною третьою ст. 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», пенсія збіль­шується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків середньомісячного заробітку.

Пенсія по інвалідності внаслідок трудового каліцтва чи про­фесійного захворювання науковому працівнику призначається в таких розмірах: інвалідам І групи — 80 відсотків заробітної плати наукового працівника; II групи — 60 відсотків заробітної плати наукового працівника.

Пенсія в разі втрати годувальника призначається непрацездат­ним членам сім'ї померлого наукового працівника (годувальни­ка), які були на його утриманні (при цьому дітям пенсія призна­чається незалежно від того, чи були вони на утриманні годуваль-

 

ника), у розмірі 80 відсотків пенсії наукового працівника на трьох непрацездатних членів сім'ї, 60 відсотків — на двох непрацезда­тних членів сім'ї і 40 відсотків — на одного непрацездатного чле­на сім'ї. До непрацездатних членів сім'ї належать особи, зазна­чені у статті 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

При обчисленні суми середньомісячного заробітку та вста­новленні розміру пенсії частина гривні менше п'ятидесяти копі­йок не враховується, а п'ятдесят копійок і більше округлюється до гривні.

Заява про призначення пенсії працівникам подається за місцем роботи, а непрацюючим — до районного (міського) відді­лу по призначенню пенсій за місцем проживання заявника.

Пенсії призначаються районними (міськими) відділами по призначенню пенсій.

Пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім тих випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку:

а)             пенсії за віком та по інвалідності призначаються з дня до­

сягнення пенсійного віку або відповідно встановлення інвалід­

ності органами медико-соціальної експертизи, якщо звернення

за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пен­

сійного віку або встановлення інвалідності;

б)            пенсії у разі втрати годувальника призначаються з дня ви­

никнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед

зверненням за пенсією.

Переведення з одного виду пенсії на інший провадиться з дня подання відповідної заяви з усіма необхідними документами.

32.           Соціальні пенсії призначаються і виплачуються непрацю­

ючим громадянам, крім інвалідів з дитинства, при відсутності

права на трудову пенсію:

інвалідам І і II групи, у тому числі інвалідам з дитинства, а також інвалідам III групи;

особам, які досягли віку: чоловіки — 60 років, жінки — 55 років;

дітям — у разі втрати годувальника;

дітям-інвалідам віком до 16 років.

Перелік медичних показань, що дають право на одержання соціальної пенсії на дітей-інвалідів віком до 16 років, визнача­ється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

26*

 

804

 

Глава XV11

 

Державне соціальне страхування

 

805

 

 

 

33.           Соціальні пенсії призначаються в таких розмірах:

а)             30 відсотків мінімального розміру пенсії за віком: особам,

які досягли віку (чоловіки — 60 років, жінки — 55 років) і не

набули права на трудову пенсію без поважних причин;

б)            50 відсотків мінімального розміру пенсії за віком:

особам, які досягли віку (чоловіки — 60 років, жінки — 55 ро­

ків) і не набули права на трудову пенсію з поважних причин;

інвалідам III групи;

в)             100 відсотків мінімального розміру пенсії за віком:

інвалідам II групи; дітям-інвалідам віком до 16 років; дітям і

особі, яка здійснює догляд за дітьми, братами, сестрами і онука­ми померлого годувальника до 8-річного віку, у разі втрати году­вальника;

г)             200 відсотків мінімального розміру пенсії за віком:

інвалідам І групи;

матерям, яким присвоєно звання «Мати-героїня».

34.           Скаргу на рішення органу, який призначає пенсії, може

бути подано до районної (міської) Ради народних депутатів або

до районного (міського) народного суду.

Стаття 258і. Соціальне страхування від нещасних випадків і професійних захворювань Усі працівники підлягають обов'язковому соціальному стра­хуванню власником або уповноваженим ним органом від нещас­них випадків і професійних захворювань. Страхування здійсню­ється в порядку і на умовах, що визначаються законодавством і колективним договором (угодою, трудовим договором).

(Кодекс доповнено статтею 258і згідно із Законом № 3694-12 від 15.12.93)

І. Згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове держа­вне соціальне страхування від нещасного випадку на виробницт­ві та професійного захворювання, які спричинили втрату праце­здатності» страхування від нещасного випадку є самостійним ви­дом загальнообов'язкового державного соці&яьного страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Нещасний випадок — це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи се­редовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обо-

 

в'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.

Перелік обставин, за яких визнається настання страхового випадку, визначається Кабінетом Міністрів України за подан­ням спеціального уповноваженого центрального органу виконав­чої влади (постанова Кабінету Міністрів України № 1094 від 21 серпня 2001 р. № 1094).

До професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зу-мовлюєтья виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою.

Перелік професійних захворювань, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1662 від 8 листопада 2000 p., За­коном України від 22 лютого 2001 p., встановлює страхові тари­фи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворю­вання, які спричинили втрату працездатності.

2.             Обов'язковому страхуванню від нещасного випадку підля­

гають:

а)             особи, які працюють на умовах трудового договору (конт­

ракту);

б)            учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори,

аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, пе­

ред або після занять, коли вони набувають професійних нави­

чок; у період проходження виробничої практики (страхування),

виконання робіт на підприємствах;

в)             особи, які утримуються у виправних, лікувально-трудових,

виправно-трудових закладах та залучаються до трудової діяльно­

сті на виробництвах цих установ або на інших підприємствах за

спеціальними договорами.

3.             Заподіяння шкоди зародку внаслідок травмування на вироб­

ництві або професійного захворювання жінки під час її вагітно­

сті, у зв'язку з чим дитина народилася інвалідом, прирівнюється

до нешасного випадку, який трапився із застрахованим. Така

дитина відповідно до медичного висновку вважається застрахо­

ваною до 16 років або до закінчення навчання, але не більш як

до досягнення 23 років, і їй надається допомога Фондом соціаль­

ного страхування від нещасних випадків (Закон України «Про

 

806

 

Глава XVII

 

Державне соціальне страхування

 

807

 

 

 

загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещас­ного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»).

4.             Ступінь втрати працездатності потерпілим установлюється

МСЕК за участю Фонду соціального страхування від нещасних

випадків і визначається у відсотках професійної працездатності,

яку мав потерпілий до ушкодження здоров'я.

Огляд потерпілого проводиться МСЕК за умови подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування про­фесійного захворювання за встановленими формами, висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інсти­туту профпатології чи його відділення) про професійний харак­тер захворювання, направлення лікувально-профілактичного зак­ладу або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворюван­ня, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, суду чи прокуратури.

Позачергова експертиза проводиться МСЕК за заявою потер­пілого, інших зацікавлених осіб, суду чи прокуратури.

5.             Для розгляду справ про страхові виплати до Фонду соціаль­

ного страхування від нещасних випадків подаються:

акт розслідування нещасного випадку або акт розслідуван­ня професійного захворювання за встановленими формами та (або) висновком МСЕК про ступінь втрати професійної праце­здатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть, а також відповідні рішення про відшкодування моральної (немай-нової) шкоди;

документи про необхідність надання додаткових видів до­помоги (Положення про порядок розслідування та ведення облі­ку нещасних випадків, професійних захворювань, аварій на ви­робництві, затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 1094 від 21 серпня 2001 p.).

6.             Фонд соціального страхування від нещасних випадків роз­

глядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого

або зацікавленої особи за наявності усіх необхідних документів і

приймає відповідне рішення у десятиденний строк, не врахову­

ючи дня надходження зазначених документів.

 

Рішення оформляється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, що мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім'ї та їх строки або обгрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів.

7. У разі смерті потерпілого від нещасного випадку на вироб­ництві або професійного захворювання порядок проведення ви­плат на поховання визначається постановою Кабінету Міністрів України № 826 від 11 липня 2001 р.

 

 

809

«все книги     «к разделу      «содержание      Глав: 20      Главы: <   14.  15.  16.  17.  18.  19.  20.