§ 2. Структура та повноваження нотаріальних органів

Міністерство юстиції України наділене правом відкривати і ліквідовувати нотаріальні контори (ст. 17 Закону).

Штати державних нотаріальних контор затверджуються управліннями юстиції Ради міністрів Республіки Крим, облас­них, Київської та Севастопольської міських державних адміністра­цій у межах встановленої для державних нотаріальних контор штатної чисельності та фонду заробітної плати (ч. 2 ст. 17 Закону).

Державна нотаріальна контора є юридичною особою, її очо­лює завідуючий.

Призначення та звільнення з посади нотаріуса здійснюється відповідним управлінням юстиції.

За вчинення нотаріальних дій нотаріуси справляють держав­не мито у розмірах, встановлених декретом Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року з наступними змінами та допов­неннями.

Державний нотаріус має печатку із зображенням Державного герба України, найменуванням державної нотаріальної контори та відповідним номером (ст. 22 Закону).

Приватну нотаріальну діяльність реєструють відповідні, управління юстиції за заявою особи, яка має свідоцтво про право на нотаріальну діяльність.

Правила реєстрації приватної нотаріальної діяльності регла­

ментовано Законом України "Про нотаріат" та Положенням про

порядок реєстрації приватної нотаріальної діяльності, затвер­

дженим наказом Міністерства юстиції України від 4 березня

1994 року № 10/5.                Vі'

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону реєстраційне посвідчення ви­дається управлінням юстиції у 15-денний строк з моменту подачі заяви. Відмова у реєстрації приватної нотаріальної діяльності за­бороняється. Про видане реєстраційне посвідчення управління юстиції повідомляє податкову інспекцію.

Закон зобов'язує приватного нотаріуса розпочати свою діяль­ність у тримісячний термін після отримання реєстраційного по-

свідчення.  Ігнорування  цієї вимоги закону  може спричинити анулювання реєстраційного посвідчення (ч. 5 ст. 24 Закону).

Анулювання реєстраційного посвідчення і, як наслідок, при­пинення приватної нотаріальної діяльності може відбутися також у випадках, передбачених ст. 30 Закону, а саме:

подання приватним нотаріусом письмового клопотання про припинення своєї діяльності;

анулювання свідоцтва про право на нотаріальну діяльність;

коли приватний нотаріус не уклав договір службового стра­хування, не вніс заставу для забезпечення відшкодування шкоди або не поповнив страхову заставу до встановленого розміру (шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних дій або недбалості приватного нотаріуса, відшкодовується у повному розмірі — ст. 27 Закону); для забезпечення відшкодування заподіяної шко­ди протягом трьох місяців приватний нотаріус зобов'язаний укласти з органом страхування договір службового страхування або внести на спеціальний рахунок у банківську установу страхо­ву заставу; страхова застава або страхова сума встановлюється у розмірі стократної мінімальної заробітної плати (ст. 28 Закону);

якщо приватний нотаріус без поважних причин не викону­вав своїх обов'язків протягом трьох місяців і не повідомив про це управління юстиції;

якщо стан здоров'я тривалий час перешкоджає нотаріальній діяльності.

За вчинення нотаріальних дій приватні нотаріуси справ­ляють плату, розмір якої встановлюється за домовленістю сторін (ст. 31 Закону).

З доходу приватного нотаріуса справляється прибутковий податок за ставками, встановленими чинним законодавством (ст. 32 Закону).

Відповідно до ст. 37 Закону України "Про нотаріат" та Інст­рукції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими осо­бами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад на­родних депутатів України від 25 серпня 1994 року № 22/5 у на­селених пунктах, де немає державних нотаріусів, посадові особи можуть вчиняти певні нотаріальні дії.

Згідно з п. 2 Інструкції нотаріальні дії можуть здійснювати лише ті посадові особи, на яких рішенням виконавчого комітету відповідної ради народних депутатів покладено вчинення цих дій.

Посадові особи виконавчих комітетів, які вчиняють нота­ріальні дії, зобов'язані додержуватися таємниці цих дій.

276          Розділ IV. Правозахисні органи України

Посадові особи зобов'язані сприяти громадянам, підприєм­ствам та організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних ін­тересів, роз'яснювати права та обов'язки, попереджати про на­слідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду (п. 5 Інст­рукції).

Організація і порядок вчинення нотаріальних дій консуль­ськими установами України регламентуються Законом України "Про нотаріат", Консульським статутом України та ін.

Організація роботи державних нотаріальних архівів регу­люється Законом України "Про нотаріат" та Положенням про державний нотаріальний архів, затвердженим наказом Міністер* ства юстиції України від 7 лютого 1994 року № 8/5.

Відповідно до згаданих Закону (ст. 23) та Положення (п; 1.1) державні нотаріальні архіви засновуються в обласних центрах, містах Києві, Севастополі та Сімферополі для тимчасового (до 75 років) централізованого зберігання та використання нота­ріальних документів, передачі їх у відповідний державний архів, надання методичної та практичної допомоги фондоутворювачам у вдосконаленні роботи з документами.

Фондоутворювачами є державні нотаріальні контори, при­ватні нотаріуси, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів, які вчиняють нота­ріальні дії, та посадові особи, що засвідчують заповіти і доручен­ня, прирівняні до нотаріально засвідчених.

Архів створюється і ліквідується Міністерством юстиції України. Він є юридичною особою, має свою печатку та най­менування.

Сукупність нотаріальних дій, які згідно з чинним законодав­ством мають виконувати нотаріальні органи, становить компе­тенцію нотаріату. Нотаріальні дії, виходячи з їх направленості, класифікують таким чином:

дії з засвідчення безспірного факту;

дії з засвідчення безспірного права;              .      '

дії з надання виконавчої сили борговим і платіжним доку­ментам;       у \

захисні нотаріальні дії.

Існує загальне правило, відповідно до якого нотаріальні дії можуть вчинятися будь-яким нотаріусом на всій території Украї­ни, за винятком випадків, передбачених статтями 9, 36, 55, 60, 70—73, 85, 93 та 103 Закону України "Про нотаріат". Так, нотарі­ус і посадова особа виконавчого комітету сільської, селищної, мі-

277

Глава 3. Нотаріат в Україні

ської ради народних депутатів, які вчиняють нотаріальні дії, не можуть вчиняти нотаріальні дії на своє ім'я і від свого імені, на ім'я і від імені свого чоловіка чи своєї дружини, їх та своїх роди­чів (батька, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер), а також на ім'я і від імені працівників даної нотаріальної контори, працівни­ків, які перебувають у трудових відносинах з приватним нотаріу­сом, або працівників цього виконавчого комітету. Посадові особи виконавчих комітетів не мають права вчиняти нотаріальні дії та­кож на ім'я і від імені виконавчого комітету. У зазначених випад­ках нотаріальні дії вчиняються у будь-якій іншій державній но­таріальній конторі, у приватного нотаріуса. Посадові особи не можуть засвідчувати заповіти та доручення на своє ім'я і від сво­го імені, на ім'я і від імені свого чоловіка або своєї дружини, її і своїх близьких родичів.

Нотаріальні та прирівняні до них дії, вчинені з порушенням встановлених ст. 9 Закону правил, є недійсними.

Закон України "Про нотаріат" визначає компетенцію держав­них нотаріальних контор. У державних нотаріальних конторах вчиняються такі нотаріальні дії (ст. 34 Закону):

засвідчуються угоди (договори, заповіти, доручення, шлюб­ні контракти та ін.);

вживають заходів щодо охорони спадкового майна;

видаються свідоцтва про право на спадщину;

видаються свідоцтва про право власності на частку у спіль­ному майні подружжя;

видаються свідоцтва про придбання житлових будинків з прилюдних торгів;

видаються дублікати документів, що зберігаються у справах нотаріальної контори;

накладається заборона відчуження житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, ін­шого нерухомого майна;

засвідчується вірність копій документів і виписок з них тощо.

Разом з тим слід врахувати, що Указом Президента України "Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні" від 23 серпня 1998 року було фактично розширено компетенцію приватних но­таріусів, при цьому не змінюючи відповідних норм Закону Ук­раїни "Про нотаріат". Відтепер з компетенції приватних нотаріу­сів виключаються лише такі нотаріальні дії:

•               видача свідоцтва про право на спадщину;

» вжиття заходів щодо охорони спадщини майна.

278

Розділ IV. Правозахисні органи України

Глава 3. Нотаріат в Україні

279

Слід погодитися з авторами1, які вважають, що неоднозначно вирішено питання про право приватного нотаріуса засвідчувати справжність підпису батьків, опікунів (піклувальників) на заявах про згоду на усиновлення.

Закон України "Про нотаріат" (ст. 37) передбачає, що в насе­лених пунктах, де немає державних нотаріусів, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів вчиняють такі нотаріальні дії:

засвідчують заповіти;

засвідчують доручення;

засвідчують вірність копій документів і виписок з них;

4)             засвідчують справжність підпису на документах.

Посадові особи не мають права оформляти документи, при­

значені для дії за кордоном.

Відповідно до ст. 38 Закону України "Про нотаріат" нота­ріальні дії за кордоном виконують консульські установи Украї­ни. Безпосередньо нотаріальні дії виконують консули та консуль­ські агенти.

Консульський статут України, затверджений Указом Прези­дента України 2 квітня 1994 року, встановлює, що основним за­вданням консульських установ України є захист економічних та правових інтересів держави, громадян України та юридичних осіб.

Консульський статут передбачає ряд уточнень щодо деяких дій. Так, відповідно до ст. 44 статуту консул повинен вживати за­ходів щодо спадкового майна, реалізувати це майно, якщо воно не підлягає тривалому зберіганню; приймати спадкове майно для передачі спадкоємцям, що перебувають на території України, приймати на зберігання гроші, цінності, цінні папери, документи громадян України.

Згідно зі ст. 44 Консульського статуту консули, одержавши повідомлення від капітанів морських торговельних суден про за­гибель або пошкодження вантажів, повинні скласти акт про мор­ський протест, а у разі аварії, вимушеної посадки або іншої при­годи з цивільним повітряним судном України він вживає заходів щодо зберігання доказів; таких самих заходів вживають, коли йдеться про засоби автомобільного, залізничного транспорту та суден річкового флоту.

Радзієвська Л. К., Пасічник С. Г. Нотаріат в Україні: Навч. посібник. — К.: Юрінком Інтер, 2000.

За консулом закріплюється право без спеціальної довіреності представляти в установах, у тому числі і нотаріальних, держави перебування громадян України, які відсутні або не мають мож­ливості захищати особисто свої інтереси з будь-яких причин. За­хист прав відбувається до моменту призначення особою пред­ставника або до початку ведення справ Особисто.

У статті 51 Консульського статуту закріплено правило, яке зобов'язує консула, якщо йому стане відомо про відкриття спад­щини на користь громадян, що проживають в Україні, повідоми­ти про це МЗС України.

Слід зазначити, що вчиняючи нотаріальні дії, передбачені ст. 38 Закону України "Про нотаріат", консули додержуються тих самих принципів і правил вчинення нотаріальних дій, які встановлені законодавством для нотаріальних органів, що діють на території України.

Крім перелічених вище, згідно зі ст. 40 Закону України "Про нотаріат" до нотаріально засвідчених прирівнюються заповіти та доручення, засвідчені посадовими особами певних організацій за обставин, коли поблизу немає нотаріуса і разом з тим виникає потреба у вчиненні таких дій.

Заповіти громадян, які перебувають на лікуванні в лікарнях, санаторіях або проживають у будинках для престарілих та інва­лідів, прирівнюються до нотаріально засвідчених засвідчені головними лікарями, їх заступниками по медичній частині або черговими лікарями зазначених будинків для престарілих та інвалідів.

Право засвідчувати заповіти надано капітанам морських су­ден або суден внутрішнього плавання, що плавають під прапором України, а також начальникам експедицій стосовно заповітів громадян, які перебувають у плаванні або експедиції.

Засвідчувати заповіти та доручення мають право начальники військово-лікувальних закладів, шпиталів, санаторіїв, їх заступ­ники по медичній частині, старші і чергові лікарі стосовно гро­мадян, які перебувають на лікуванні у цих закладах.

Заповіти та доручення військовослужбовців, а також робіт­ників і службовців, членів їх сімей і членів сімей військовослуж­бовців, а в пунктах дислокації військових частин, з'єднань, уста­нов і військово-навчальних закладів, де немає державних нота­ріальних контор, приватних нотаріусів, посадових осіб та органів, що вчиняють нотаріальні дії, можуть засвідчувати командири (начальники) цих частин, з'єднань, установ та закладів.

280

Розділ IV. Правозахисні органи України

Глава 3. Нотаріат в Україні

281

Начальники місць позбавлення волі мають право засвідчува­ти заповіти та доручення осіб, які відбувають покарання у місцях позбавлення волі.