Питання 19. Правовий статус громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АБС.

Чорнобильська катастрофа позначилася на долі мільйонів лю­дей. У багатьох регіонах, на величезних територіях виникли нові соціальні та економічні умови. Україну оголошено зоною екологічного лиха. Створення системи надійного захисту лю­дей від наслідків Чорнобильської катастрофи потребує залу­чення значних фінансових, матеріальних та наукових ресурсів. Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 р. (далі — Закон) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраж­дали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення кате­горій зон радіоактивно забруднених територій, умов прожи-

122          О. М. КОВТУН

вання і трудової діяльності на них, соціального захисту потер­пілого населення.

Особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катас­трофи, є:

учасники   ліквідації   наслідків   аварії   на   Чорнобильській

АЕС;

потерпілі від Чорнобильської катастрофи — громадяни, вра­

ховуючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромі­

нення.

Учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС — громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зо­ні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості ро­бочих днів, а у 1988-1990 роках — не менше 30 календарних днів, у тому числі в евакуації людей і майна з цієї зони, а та­кож тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, враховуючи військово­службовців, працівники державних, громадських, інших під­приємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої під­порядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 кален­дарних днів у 1986 р. на пунктах санітарної обробки населен­ня і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунк­тів визначає Кабінет Міністрів України.

До потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які:

евакуйовані із зони відчуження (в тому числі ті, що на мо­

мент  евакуації перебували  у  стані внутрішньоутробного

розвитку, після досягнення ними повноліття), а також від­

селені із зон безумовного (обов'язкового) і гарантованого

добровільного відселення;

постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'яз­

кового) та гарантованого добровільного відселення на день

аварії або прожили за станом на 1 січня 1993 р. на терито­

рії зони безумовного (обов'язкового) відселення не менше

2 років, а на території зони гарантованого добровільного

відселення — не менше 3 років, та відселені або самостійно

переселилися з цих територій;

постійно проживають, працюють або навчаються у зонах

безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного

відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р.

прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні

Законодавство про довкілля

123

безумовного (обов'язкового) відселення не менше 2 років, а у зоні гарантованого добровільного відселення — не менше З років;

постійно проживають, працюють або навчаються на терито­

рії зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови,

що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або від­

працювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше 4

років;

працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 р. не менше

14 календарних днів  або  не  менше  3  місяців протягом

1986-1987 років за межами зони відчуження на роботах з

особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фак­

тором), пов'язаними з ліквідацією наслідків Чорнобильської

катастрофи,  що виконувалися за урядовими завданнями.

Перелік видів відповідних робіт і місць встановлює Кабінет

Міністрів України;

досягай повноліття, з числа зазначених у ст. 27 Закону, та

яким у дитячому віці встановлено причинний зв'язок інвалід­

ності з  наслідками  Чорнобильської катастрофи,  за умови

проходження переогляду у спеціалізованій медико-соціальній

експертній комісії відповідно до ч. 5 ст. 17 цього Закону.

Крім осіб, зазначених у ч. 1 ст. 11 Закону, до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать неповнолітні діти, за­значені у ст. 27 цього Закону.

Після досягнення повноліття (в разі одруження або влашту­вання на роботу в передбачених чинним законодавством випад­ках до досягнення повноліття — за їх бажанням відповідно з часу одруження або влаштування на роботу) статус потерпілих від Чорнобильської катастрофи визначають відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону, а щодо потерпілих, зазначених у п. 6 ч. 1 цієї статті, — відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 14 цього Закону.

Причинний зв'язок між захворюванням, частковою або пов­ною втратою працездатності постраждалих громадян і Чорно­бильською катастрофою визнається встановленим (незалежно від наявності дозиметричних показників), якщо його підтвер­джено під час стаціонарного обстеження осіб уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або спеціалізова­ними медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки Украї­ни, які мають ліцензію Міністерства охорони здоров'я України.

124

О. М. КОВТУН

Неповнолітнім дітям, зазначеним у ст. 27 Закону, в разі за­хворювання причинний зв'язок інвалідності з наслідками Чор­нобильської катастрофи встановлюється відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону.

На встановлення причинного зв'язку між погіршенням ста­ну здоров'я і встановленням інвалідності та наслідками Чорно­бильської катастрофи мають право такі особи, яким після до­сягнення повноліття не буде надано відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи:

зазначені у п. 2 ст. 27 Закону;

народжені після 26 квітня 1986 р. від батька, який на час

настання вагітності матері мав підстави належати до 1 або

2 категорії постраждалих, або матір'ю, яка на час настання

або під час вагітності мала підстави належати до 1 або 2

категорії постраждалих;

хворі на рак щитовидної залози.

Держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати її за:

пошкодження здоров'я або втрату працездатності громадя­

нами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильсь­

кої катастрофи;

втрату годувальника, якщо його смерть пов'язана з Чорно­

бильською катастрофою;

матеріальні втрати, що їх зазнали громадяни та їх сім'ї у

зв'язку з Чорнобильською катастрофою, відповідно до За­

кону та інших актів законодавства України.

На державу покладено також зобов'язання щодо своєчасно­го медичного обстеження, лікування і визначення доз опромі­нення учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Для встановлення пільг і компенсацій ст. 14 Закону визна­чено такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобиль­ської катастрофи:

1) інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чор­нобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катаст­рофи (ст.ст. 10, 11 і ч. З ст. 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катаст­рофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на про­меневу хворобу, — категорія 1;

Законодавство про довкілля

125

учасники   ліквідації   наслідків   аварії   на   Чорнобильській

АЕС, які працювали у зоні відчуження: з моменту аварії до

1 липня 1986 р.—незалежно від кількості робочих днів; з

1 липня 1986 р. по 31 грудня 1986 р. — не менше 5 кален­

дарних днів; у 1987 р. — не менше 14 календарних днів; а

також потерпілі від Чорнобильської катастрофи: евакуйова­

ні у 1986 р. із зони відчуження (в тому числі особи, які на

момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного

розвитку, після досягнення ними повноліття); особи, які по­

стійно проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відсе­

лення з моменту аварії до прийняття постанови про відсе­

лення, — категорія 2;

учасники   ліквідації   наслідків   аварії   на   Чорнобильській

АЕС, які працювали: у зоні відчуження з 1 липня 1986 р.

по 31 грудня 1986 р. — від 1 до 5 календарних днів; — у

зоні відчуження в 1987 р. — від 1 до 14 календарних днів;

у зоні відчуження в 1988-1990 р. — не менше 30 календар­

них днів; на пунктах санітарної обробки населення і дезак­

тивації техніки або їх будівництві — не менше 14 календар­

них днів у 1986 p., а також потерпілі від Чорнобильської

катастрофи (не віднесені до категорії 2), які: постійно про­

живали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та

гарантованого добровільного відселення на день аварії або

які за станом на 1 січня 1993 р. прожили у зоні безумовно­

го (обов'язкового) відселення не менше 2 років, а на тери­

торії  зони   гарантованого   добровільного   відселення — не

менше 3 років та відселені або самостійно переселилися з

цих територій; постійно проживають, працюють або навча­

ються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантовано­

го добровільного відселення за умови, що вони за станом

на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно

навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не

менше 2 років, а у зоні гарантованого добровільного відсе­

лення — не менше 3 років, — категорія 3;

особи, які постійно проживають або постійно працюють чи

постійно навчаються на території зони посиленого радіо­

екологічного контролю, за умови, що вони за станом на

1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно на­

вчалися у цій зоні не менше 4 років, — категорія 4.

Крім встановлених ст. 14 Закону категорій осіб, право на пільги та компенсації, передбачені цим Законом, мають особи,

126

О. М. КОВТУН

які працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 р. не менше 14 календарних днів або не менше 3 місяців протягом 1986-1987 років за межами зони відчуження на роботах з особ­ливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов'язаними з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастро­фи, що виконувалися за урядовими завданнями.

Громадяни, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуван­ням ядерної зброї, належать до категорії 1, або 2, або 3, поря­док визначення яких встановлює Кабінет Міністрів України.

Громадяни, які захворіли на променеву хворобу або захво­рювання яких пов'язане з переопроміненням внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіо­активною речовиною, правил зберігання і захоронения радіо­активних речовин, які сталися не з вини потерпілих, якщо та­кий зв'язок встановлено медичними закладами, належать до категорій, зазначених у ч. З ст. 14 Закону.

Підставами для визначення статусу є:

учасника  ліквідації   наслідків   аварії   на   Чорнобильській

АЕС — період роботи (служби) у зоні відчуження, що під­

тверджено відповідними документами;

евакуйованих із зони відчуження, відселених і тих, які са­

мостійно переселилися, — відповідно до ст. 4 Закону довід­

ка про евакуацію, відселення, самостійне переселення;

потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають

або працюють на забруднених територіях, — довідка про

період проживання, роботи на цих територіях.

Довідки про період роботи (служби) з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоак­тивного забруднення, про заробітну плату за цей період вида­ють підприємства, установи та організації (військкомати), а про період проживання на територіях радіоактивного забруд­нення, евакуацію, відселення, самостійне переселення — місце­ві ради народних депутатів на цих територіях.

Із метою найбільш ефективного вирішення завдань меди-ко-соціального забезпечення осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, створено Державний реєстр Укра­їни (єдину інформаційну систему), до складу якого входять соціологічні, дозиметричні і медичні підреєстри. Складовою частиною Державного реєстру України є Український військо­вий реєстр і його підрозділи, що ведуться Міністерством обо-

Законодавство про довкілля

127

рони України, Міністерством внутрішніх справ України та Службою безпеки України.

Головними завданнями Державного реєстру України є контроль за станом здоров'я, вивчення найближчих та віддале­них медичних наслідків у осіб, які постраждали внаслідок Чор­нобильської катастрофи.

Реєстраційний номер у Державному реєстрі України пові­домляють громадянам, а також лікувальним закладам за міс­цем їх проживання або роботи.

Громадянам гарантується збереження лікарської таємниці щодо відомостей Державного реєстру України. Працівники цього органу несуть відповідальність згідно з чинним законо­давством за розголошення відомостей щодо осіб, внесених до Державного реєстру України.

Ст. 17 Закону визначає організацію медичного обстеження та оздоровлення осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильсь­кої катастрофи.

Кабінетом Міністрів України за рекомендаціями Міністерст­ва охорони здоров'я України встановлює додаткові норми ра­ціонального харчування у спеціалізованих лікувальних, лікуваль­но-санаторних і курортних закладах для зазначених осіб.

Компенсації та пільги, встановлені в розділі IV (ст.ст. 20-23) Закону, стосуються всіх громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до встановлених кате­горій.

Учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, у порядку та за зразками, затвердженими Кабіне­том Міністрів України.

Дітям, які не досягли повноліття, посвідчення видаються на загальних підставах та вручаються батькам.

Посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорно­бильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастро­фи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Громадяни інших держав, які постраждали внаслідок Чор­нобильської катастрофи, користуються всіма пільгами, що пе­редбачені Законом, у разі переїзду на постійне місце прожи­вання в Україну.

128

О. М. КОВТУН