11.2. Міжнародні договори

Розрізняють два види міжнародних договорів, що містять норми, які стосуються нотаріальних дій: двосторонні договори про подання

111

правової допомоги з цивільних, сімейних та кримінальних справ і кон­сульські конвенції.

Нині в Україні діють міжнародні угоди, що були укладені СРСР і зберігають юридичну силу на підставі правонаступництва. Таких до­говорів сімнадцять, у тому числі з Албанією, Алжиром, Болгарією, Угорщиною, Грецією, Єменом, Кіпром, Корейською Народно-Демо­кратичною Республікою, Югославією та ін. З Італійською Республі­кою консульську конвенцію укладено 25 січня 1978 р. Такі угоди на підставі Віденської конвенції 1978 р. є дійсними для України, оскіль­ки не суперечать національному законодавству.

До другої групи міжнародних угод належать такі, що були укла­дені вже незалежною Україною після проголошення її суверенітету. Це договір з Республікою Грузія від 9 січня 1995 p., Китайською На­родною Республікою від 31 жовтня 1992 p., Литовською Республікою від 7 липня 1993 p., Республікою Молдова від 13 грудня 1993 p., Рес­публікою Польща від 27 травня 1993 p., Естонською Республікою від 15 лютого 1995 р. Крім того, діє Конвенція про правову допомогу в цивільних, сімейних і кримінальних справах, укладена державами — членами СНД 22 січня 1993 р.

Щодо нотаріальної діяльності зазначеними договорами і конвенці­ями врегульовано питання оформлення спадкових прав, вжиття за­ходів щодо охорони спадкового майна, звільнення від консульської легалізації.

Суттєве значення для нотаріальної діяльності мають норми міжна­родних договорів, які регулюють порядок подання правової допомоги. У випадках, передбачених договорами про правову допомогу, нотарі­уси зносяться з консульськими представництвами безпосередньо. Відпо­відно до міжнародних договорів нотаріуси забезпечують докази, не­обхідні для ведення справ в органах іноземних держав. Такі дії прово­дяться відповідно до цившьного процесуального законодавства України.

Якщо міжнародним договором встановлено інші правила нотарі­альної дії, ніж ті, що містяться у законодавстві України, то у вчиненні нотаріальної дії застосовуються правила міжнародного договору.

У разі віднесення міжнародним договором про правову допомогу до компетенції нотаріуса нотаріальних дій, не передбачених законодав­ством України, нотаріуси вчиняють ці нотаріальні дії в порядку, вста­новленому Міністерством юстиції України. До таких дій належить, зокрема, розкривання та оголошення заповіту, складеного за формою,

112

що передбачена законодавством іноземної держави, і поданого нота­ріусу після смерті заповідача для розкривання і оголошення.

Якщо такий заповіт подається нотаріусу на території України і за­значена дія входить до його компетенції, то вона вчиняється в поряд­ку, вказаному в листі Міністерства юстиції України "Про порядок вчинення нотаріальних дій, не передбачених законодавством Украї­ни" від 29 березня 1994 р.

Відповідно до зазначеного листа нотаріус оголошує зміст заповіту і складає протокол про його стан і зміст. Цей протокол підписують но­таріус і особа, яка подала заповіт. Вони ж підписують кожний аркуш заповіту. До протоколу додається засвідчена копія заповіту, а залеж­но від вимог договору — копія протоколу та оригінал заповіту. Зазна­чені документи можуть бути видані заінтересованій особі або надіс­лані компетентній установі іноземної держави за правилами виконан­ня доручень.