style='border:none;padding:0cm'>Ранні небарбітурати

Самі ранні заспокійливо-снодійні засоби небарбітурового походження були відкриті в 1800-х роках. Одним із них був «Хлорат гідрат», отриманий у 1832 р., але використовувався не в медицині до 1860 р. Приймаючи його перорально, дія починається через 30 хвилин і викликає сон уже через годину. Одна з його переваг полягає в тому, що гноблення серцево-судинної і дихальної систем не таке сильне, як при прийомі барбітуратів. “Хлорат гідрат” став відомий як складова «крапель, що нокаутують» або як вони були ще відомі «Міккі Фін». «Паральдегід» почали застосовувати в медицині в 1880-х роках. Це дуже ефективний депресант ЦНС, що не впливає на дихальну систему і досить безпечний. Його найважливіший недолік - огидний смак і запах, що залишаються в подиху.

«Калійний бромід» з'явився як заспокійливо-снодійний засіб у 1860-х роках і використовувався при лікуванні епілепсії. Різні види бромідів були присутні в багатьох інших препаратах. Було встановлено, що бромід був шлунковим подразником і, накопичуючись в організмі, викликав сильні депресії, запори, порушення психотропних функцій і психоз. Броміди були замінені барбітуратами на початку ХХ в. і рідко використовуються в даний час.