7.3. Органічні зміни особистості й невротичні розлади

Такі психічні розлади згруповані разом на підставі того, що ма­ють спільну чітку етіологію, яка полягає в захворюваннях мозку чи травмах та інших ушкодженнях, що спричинюють церебральну дис­функцію. Ця дисфункція може бути первинною як при деяких захво­рюваннях, травмах та інсультах, що уражають безпосередньо мозок, і вторинною як при системних захворюваннях і розладах, які уража­ють мозок тільки як один з багатьох органів чи систем організму. До розглядуваної групи входить також органічна патологія, що харак­теризується змінами особистості та психічними розладами, які спостері­гаються на невротичному рівні й не відповідають критеріям хронічно­го психічного захворювання, слабоумства та тимчасового психічного розладу.

Тривожний розлад органічної природи характеризується основни­ми ознаками генералізованого тривожного розладу, панічного роз­ладу чи їх комбінації, що виникають як наслідок органічного уражен­ня головного мозку.

Органічний емоційно лабільний (астенічний) розлад характеризу­ється вираженою і постійною емоційною нестриманістю чи лабільні­стю, стомлюваністю та різноманітними неприємними фізичними від­чуттями (наприклад, запамороченнями) і болями.

Легкий когнітивний розлад може передувати, супроводжувати чи наставати після інфекційних та органічних розладів як церебральних, так і системних (включаючи СНІД). Основна ознака — зниження ког-нітивної продуктивності (порушення пам'яті, утруднення в навчанні та зосередженні уваги).

Органічний розлад особистості характеризується значними зміна­ми звичного способу поведінки. При цьому розладі особливо страж­дає вираження емоцій, потреб і потягів. Для достовірного діагнозу потрібно щонайменше дві з таких ознак: значно знижена здатність до цілеспрямованої діяльності, що потребує тривалого часу для досяг­нення успіху; змінена емоційна поведінка, що характеризується емо­ційною лабільністю, поверхневими, невиправданими веселощами (ейфо­рія, неадекватна жартівливість), які легко змінюються на дратівливість, короткочасні напади злості, агресії, а в окремих випадках найяскра­вішою рисою може бути апатія; реалізація потреб і потягів може ви­никнути без урахування наслідків чи соціальних умовностей (хворий

115

може чинити антисоціальні акти, наприклад злодійство, виявляти не­адекватні сексуальні домагання, ненажерливість чи не дотримуватися правил особистої гігієни); когнітивні порушення у формі підозрілості, параноїдних думок чи надмірна заклопотаність однією, абстрактною темою (наприклад, релігією, "що є правильним, а що неправильним"); виражені зміни в темпі мовної продукції, з ознаками випадкових асо­ціацій або розширене включення в тематику побічних асоціацій, в'язкість, пасивність; змінена сексуальна поведінка (гіпосексуальність чи зміна сексуальної переваги).

Постенцефалітичний синдром характеризується змінами психіки, що залишилися після видужання від вірусного чи бактеріального ен­цефаліту. До таких розладів належать загальне нездужання, апатія чи дратівливість, зниження когнітивного функціонування (утруднення в навчанні), порушення сну й апетиту, зміни в сексуальній сфері та со­ціальних судженнях. Іноді можуть виявлятися різні неврологічні дис­функції, зокрема паралічі, глухота, афазія, конструктивна апраксія, акалькулія.

Посткомоційний (травматичний) синдром виникає внаслідок трав­ми голови (важкої, що спричинює втрату свідомості) і має таки симп­томи, як головний біль, запаморочення, стомлюваність, дратівливість, утруднення в зосередженні й виконанні розумових завдань, порушен­ня пам'яті, безсоння, зниження толерантності до стресу, емоційних навантажень чи алкоголю. Ці симптоми можуть супроводжуватися депресією чи тривогою через втрату почуття власної гідності й пос­тійного страху щодо можливості ушкодження мозку. Такі почуття підсилюють основні симптоми, у результаті чого з'являється зачаро­ване коло. Окремі хворі стають іпохондричними, націленими на ви­явлення у них якогось діагнозу і лікування від неіснуючих захворю­вань.