Стислий словник кримінологічних термінів

Абсолютне зростання (зменшення) злочинності — показник динаміки злочинності, що характеризує зростання (зниження) її обсягу за певний період на певній території.

Абсолютні показники кримінально-правової статистики —

величини, що кількісно характеризують загальний обсяг статистичної сукупності. У складі абсолютних значень фігурують два показники: кількісний характер сукупності (наприклад, кількість справ, що надійшли для розслідування) і обсяг за певною ознакою (наприклад, термін позбавлення волі, вік злочинця). Необхідно зауважити, що абсолютні показники дають правильну характеристику суспільним явищам тільки тоді, коли вони підраховані за однорідними та одноякісними даними.

"Авторитети" — особлива категорія професійних злочинців, яка займає чільне місце в кримінальному середовищі та справляє значний вплив на представників кримівалітету.

Адміністративний нагляд — система тимчасових примусових профілактичних заходів спостереження і контролю за поведінкою окремих осіб, звільнених із місць позбавлення волі, що здійснюється органами внутрішніх справ.

Алкоголізм — 1. (крим.) Тяжке захворювання, що настає у зв'язку зі зловживанням спиртними напоями і призводить до порушення норм поведінки в суспільстві; характеризується нестримним потягом до алкоголю, залежністю від нього. 2. (псих.) Найпоширеніший вид наркоманії як психопатологічної потреби в спиртних напоях, що призводить до сп'яніння; має три стадії: наслідування, звичка і хвороба.

Аморальна поведінка — вчинки, що об'єктивно суперечать нормам моралі, прийнятим певною спільнотою людей.

Аналіз статистичний — вивчення статистичних даних про явища або процеси для виявлення притаманних їм рис, закономірностей розвитку та їх взаємозв'язків. А. с. є останнім етапом статистичного спостереження.

Анкетування у кримінологічних дослідженнях — різновид методу опитування, який використовується для отримання відомостей про думку та настрої осіб, рівень розуміння ними проблем та їхню правосвідомість, про нахили, уподобання та антипатії тощо. Розрізняються анкети формою відповідей на питання: розгорнуті (віль-

207

ний виклад); стислі (передбачаються певні варіанти відповіді у формі: "так", "ні", "знаю", "не знаю", "згоден", "не згоден"); напів-стислі (надається можливість відмовитися від вказаних варіантів та відповісти самостійно). Розрізняються між собою і самі питання:

прямі, що дають опис фактів і подій для того, щоб відповідь підтвердила або спростувала їх наявність;

опосередковані, що роз'єднують опис подій і опис пов'язаних з ними фактів для того, щоб не вимагати прямої "лобової" оцінки (яка є найбільш суттєвою).

Крім того, виділяють контрольні питання, що дозволяють перевірити обгрунтованість відповіді на головне питання, що дають можливість з'ясувати, чому дана саме така, а не інша відповідь.

Аиомія (від франц. anomie — безнормність) — несприйняття особою існуючих в суспільстві нормативних систем. За Дюркгей-мом А. — результат протиріч, що виникають в перехідні моменти розвитку суспільства та пов'язані з відставанням процесу формування всіх нормативних систем у відношенні до суспільних відносин, які швидко змінюються. За Мертоном А. — результат конфлікту між суспільно схваленими цілями та неможливістю їх досягти законними засобами.

Антисуспільна установка особи — дефект соціальної (моральної) свідомості особи, який полягає або в наявності в неї анти-суспільних поглядів та звичок, або у відсутності позитивних поглядів та звичок, що здатні утримувати її від антисуспільної поведінки навіть у несприятливих умовах. Перший різновид А. у. є результатом соціальної деформації особистості, другий — її недостатньої соціалізації.

Антисуспільний тип — індивід, у якого вироблене негативне ставлення до інтересів суспільства з намаганням завдати йому шкоду.

Антропологічна теорія Ч. Ломброзо — вчення, що стверджує вічне існування злочинності у людському суспільстві та вважає, що його філософською основою є позитивізм, поєднаний з соціал-дарвіністськими ідеями. Ч. Ломброзо "злочинна людина" вивчена на основі антропології, судової медицини та тюрмознавства. Він висловив думку про те, що злочинна людина — це атавістичний тип, який має низку фізичних і психічних рис, що зближують його з дикунами і, навіть, тваринами.

Антропометрія — метод вивчення людського тіла у точному вимірі для встановлення особливостей фізичної будови (у кінці

208

— на почату XX ст. застосовувалася система антропометричної реєстрації злочинців).

Арго — таємна мова замкненої соціальної" групи, наприклад, "злодіїв у законі", що включає слова, невідомі широкому загалові.

Асоціальна поведінка — така, що суперечить нормам, прийнятим у суспільстві; виражена в протиправних нахилах, вчинках і !проступках.

Асоціальний тип — індивід, у поведінці якого спостерігається розходження між особистими та суспільними інтересами без яскра-^p вираженого негативного ставлення до суспільства.

Афект (від лат. affectus — душевне хвилювання) — короткотерміновий стан людини, що розвивається і характеризується сильним І глибоким хвилюванням, яскравим зовнішнім виявом, звуженням свідомості та зниженням контролю за сво'Гми діями. Розрізняють фізіологічний і патологічний А. Фізіологічний А. (лють, гнів, страх) хоч і впливає з великою силою на психіку, але не позбавляє людину можливості розуміти та контролювати саою поведінку. Патологічний А. призводить до глибокого запаморочення свідомості та супроводжується автоматичними безцільними діями. Особа, яка скоїла алочин у стані патологічного А., визнається неосудною.

t     Банда — організована озброєна злочинна група, що створюється для нападу на юридичних або фізичних осіб.

Біологічний напрямок у кримінології — вчення, що переносить закони біології на суспільні явища, у тому числі на пояснення Причин злочинності. Родоначальник цього напрямку — італійський лікар-психіатр Ч. Ломброзо (1836 — 1900). Він створив теорію природженого злочинця й типів злочинців.

Боротьба зі злочинністю — сукупність заходів економічного, політичного, правового, психологічного, організаційного, технічного |)та іншого характеру, спрямованих на протидію злочинності (послаб-йення факторів, що її детермінують), розшук злочинців, здійснення ІІравосуддя, виправлення осіб, які вчинили злочини, контроль за їхньою поведінкою після відбування покарання, а також на зменшення негативних наслідків злочинів.

Бродяжництво — блукання особи, яка не має постійного місця проживання та існує на випадкові доходи, ухиляючись від суспільне корисної праці, переїжджаючи з одного населеного пункту до іншого або в межах одного міста (району).

209

Бутлегерство — поширення спиртних напоїв, особливо саморобного виготовлення, що контролюється організованою злочинною групою.

в

Валіднісь — ступінь відповідності даних дослідження реальним властивостям об'єкта вивчення.

Варіаційні групування — статистичні відомості про злочинність та інші пов'язані з нею явища, що використовуються для вивчення структури аналізованої сукупності за якоюсь змінною ознакою.

Ведення паразитичного способу життя — довготермінове проживання працездатної особи на тимчасові доходи з униканням суспільне корисної праці.

Взаємодія суб'єктів профілактики — узгоджена за метою, часом і місцем спільно керована, взаємопов'язана діяльність рівноправних, адміністративне незалежних один від одного суб'єктів, що грунтується на законодавчих та підзаконних нормативних актах, з метою запобігання злочинам та іншим правопорушенням на території обслуговування; виділяють два основні види взаємодії: внутрішньовідомчі та міжвідомчі. За тривалістю взаємодія може бути як короткострокова, так і довгострокова.

Вибіркова сукупність — відібрана за спеціальними методиками частина генеральної сукупності, що максимально можливо відтворює її основні властивості.

Вивчення кримінальних справ, інших документів — один із методів кримінологічного дослідження, за яким вивчаються кримінальні справи. Воно проводиться за питаннями, які складають чотири розділи. Перший містить питання про злочин: характер злочину, обставини вчинення, кваліфікація; другий — питання про особу злочинця, її соціально-демографічні, соціально-ролеві, морально-психологічні особливості, стан здоров'я; третій — питання про мету та мотиви злочинних дій, джерела, умови та процеси їх формування, у тому числі про минулу поведінку злочинця, використовувані раніше щодо нього засоби впливу; четвертий передбачає отримання інформації про реалізацію виховного впливу судочинства, повноту з'ясування причин та умов вчинення злочину, міру покарання та профілактичну роботу.

Випадковий необережний злочинець — особа, яка вперше вчинила необережний злочин під впливом спровокованої ситуації

210

!або особливого психофізіологічного сган^ (втоми, розгубленості, !хвороби та ін.).

Випадковий тип злочинця — особа, яка вперше вчинила зло-|чин внаслідок нестандартної ситуації, що склалася.

Виправленість особи — її здатність до перевиховання, відмо-I ви в подальшому від протиправних вчинків.

Виправлення засудженого — результат його перевиховання, |який усуває можливість повторення злочину.

Відмінності злочинності територіальні — специфіка зло-рчинності, її окремих видів у певних регіонах, яка дає можливість ви-I ділити стійку систему її кількісних та якісних характеристик у ре-] тіонах з різними соціально-економічними і етнічними параметрами. В літературі також зустрічається термін "географія злочинності" Кдалі-Т").

Відносні показники кримінально-правової статистики —

{кількісна характеристика двох взаємопов'язаних величин (наприк-J лад, коефіцієнт злочинності).

Відомості статистичні — систематизація, підрахунок та спів-| ставлення статистичних даних, які отримані в результаті статистич-І ного спостереження. Спочатку обчислюється загальна кількість усіх !зібраних статистичних карток, потім картки розподіляються за пев-Іною ознакою на однорідні групи (наприклад, за статтю, віком). Ta-Jким чином, статистичні відомості є підрахунком даних первинного !Обліку та зведенням їх у сукупності за певними ознаками. В. с. mo-| жуть бути централізованими та децентралізованими.

Віктимізація — процес перетворення особи або групи осіб в І жертву злочину, а також кінцевий результат такого процесу.

Віктимізація колективна — процес перетворення в жертву ^злочинних посягань підприємств, в основному малих, національних І меншин, расових груп тощо.

Віктимізувати — перетворювати будь-кого у жертву злочину. Віктимізуватися — стати жертвою злочину.

Віктимна профілактика індивідуальна — комплекс заходів, !спрямованих на виявлення осіб, які, виходячи з їх поведінки або сукупності особистих якостей, можуть стати жертвами злочинців, для !запобігання процесу віктимізації.

Віктимність — підвищена здатність людини чи групи осіб з !огляду на соціальну роль і низку духовних та фізичних якостей за !певних обставин ставати об'єктом злочинних посягань.

211

Віктимологія (від лат. victima — жертва і грец. — logos — наука) галузь кримінології, що вивчає в найрізноманітніших аспектах людей, які стали потерпілими від злочинних посягань, особу потерпілого, її соціально-психологічні і моральні якості та роль у механізмі злочинної поведінки.

Віктимологічна вина — психологічне ставлення особи, яка наражається на небезпеку, до своїх дій, наслідком яких є заподіяння їй моральної, фізичної чи матеріальної шкоди.

Віктимологічна обстановка — життєва ситуація, що складається у зв'язку з особистими якостями чи поведінкою потенційної жертви за виникнення можливості спричинення їй шкоди.

г

Гемблінг — ігрова індустрія, що контролюється організованою злочинністю.

Генеральна сукупність — сукупність всіх можливих об'єктів, які підлягають вивченню в межах програми дослідження.

Геноцид (від грец. genos — рід, плем'я і лат. caedere — убивати) — один із видів міжнародних злочинів, який полягає в фізичному знищенні цілих груп населення за расовими, національними, етнічними та релігійними ознаками.

Географія злочинності — просторово-часова розповсюдже-ність кримінально-караних діянь (за рівнем, структурою, динамікою), пов'язаних із специфікою різних регіонів світу, різних країн чи адміністративно-територіальних одиниць, однієї держави, із чисельністю, структурою та розселенням населення, із особливостями форм організації життя людей, умовами праці та відпочинку, культури та побуту, національних традицій тощо.

Господарська злочинність — сукупність злочинів у сфері економічної діяльності, розподілу (перерозподілу) та споживання товарів і послуг, а також осіб, які їх вчинили.

Громадський вплив — виховно-попереджувальні заходи, які вживаються громадськими організаціями і трудовими колективами щодо правопорушників за місцем їх мешкання чи роботи.

Група злочинна — стійке об'єднання двох і більше осіб, які попередньо домовилися про вчинення злочинів.

Групова злочинність — 1. Злочинна діяльність групи людей 2. Сукупність кримінальне караних діянь, вчинених групою осіб.

Групування статистичні — метод обробки та аналізу статистичних даних, при якому сукупність явищ, що вивчаються розподі-

212

іляється на однорідні за певними ознаками групи, кожна з яких ха-ірактеризується системою статистичних показників. Своє конкретне «вираження статистичні угруповання знаходять у групових та комбі-[наційних таблицях. У. с. розподіляються ка три види а) типологіч-і — коли розчленовується маса явищ на якісні однорідні типи (на-

Приклад, виділення розкрадань за галузями народного господар-[CTBa); б) варіаційні — характеризують структуру сукупності за

$удь-якою кількісною ознакою (наприклад, вікова структура засу-кених); в) аналітичні, мета яких — встановлення взаємозалежнос-|ті явищ, що вивчаються (наприклад, залежність між злочинністю та !наркоманією).

д

Девіація (від лат. deviatio — відхилення) — відхилення на ін-І'дивідуальному рівні від прийнятих у суспільстві норм поведінки. |,Д. обумовлена груповою нормативною системою, що знаходиться в І протиріччі з нормативною системою суспільства.

Делінквент (від лат. delinquens — правопорушник, бунтів-| ник) — особа, чия поведінка відхиляється від норм будь-якої галузі І права.

Детермінанти злочинності — чинники (фактори) у різних !сферах і на різних рівнях суспільного життя, що обумовлюють зло-

| ЧИННІСТЬ.

Детермінізм (від лат. determinaze — визначати) — закономір-Ji на залежність певних явищ від факторів, що їх спричинюють.

Динаміка злочинності — 1. Зміни стану і структури злочин-it! ності за певний період та на певній території. 2. Кількісні та якісні !показники зміни злочинності в цілому за певний проміжок часу {(зниження або зростання, зміни в структурі тощо).

Ділки  (цеховики)  — категорія професійних злочинців, які їиняють злочини в сфері економіки і фінансів.

Досвід злочинний — 1.У широкому розумінні — сукупність !негативних звичок і норм поведінки, що грунтуються на антисус-ІїЙльній моралі, на основі яких у окремих осіб формуються професій-|ні навички вчинення злочинів. 2. У вузькому розумінні — сукуп-

Іість знань про шляхи досягнення мети злочину та створення пере-

Ікод для його викриття.

213

Екологічна злочинність — сукупність злочинів проти навколишнього природного середовища, а також осіб, які їх скоїли.

Експеримент — один з методів кримінологічного дослідження, за якого інформація здобувається шляхом моделювання певної ситуації. Прикладом може бути відтворення подій на місці злочину

Експертиза кримінологічна — результат оцінки спеціалістами характеру та ступеня впливу досліджуваного об'єкта (або окремих його сторін) на злочинність, особу злочинця, а також заходів боротьби зі злочинністю (наприклад, експертиза якогось законодавчого акту).

Етапи розвитку кримінології — а) становлення кримінології (початок 20-х — середина 50-х років XX ст.); б) оформлення кримінології як самостійної науки (середина 50-х — середина 60-х років XX ст.); в) сучасна кримінологія.

Етіологія злочинності — сукупність науково-обгрунтованих уявлень про причини виникнення злочинності чи окремих її видів.

ж

Жаргон — позанормативне усне спілкування певної групи осіб (у тому числі злочинного середовища).

Жебрацтво — проживання особи на доходи, що добуваються шляхом випрошування у громадян грошей, продуктів харчування, одягу та інших матеріальних цінностей.

Жертва злочину — окрема людина або група людей, яким злочином прямо чи опосередковано заподіяна моральна, фізична чи матеріальна шкода.

Жертва злочину винна — стан особи, яка, будучи об'єктом злочинних посягань, виявляє негативне ставлення до інтересів суспільства та окремих осіб.

Жертва злочину латентна — особа, яка потерпіла від злочину, але з певних причин цей факт залишився невідомим або прихованим від офіційного обліку злочинів.

Жертва злочину випадкова — особа, яка зазнала злочинного посягання за випадкових обставин і вперше в своєму житті.

Жертва злочину рецидивна — особа, яка була об'єктом злочину більше одного разу.

214

Життєва ситуація криміногенна — сукупність обставин, які сприяють виникненню у конкретної людини рішучості вчинити злочин, спонукають її до цього.

Завдання кримінології — комплексний аналіз чинників, з якими пов'язане існування злочинності, і опрацювання проблем їх нейтралізації на основі вивчення закономірностей суспільного розвитку.

Закон насичення злочинністю — соціологічний закон, відповідно до якого кожне суспільство має свій "поріг" злочинності та потребу декриміналізації деяких кримінальне караних діянь.

Заходи профілактичного впливу — профілактичні бесіди, офіційні попередження, профілактичний облік, паспортизація підприємств та організацій, кримінологічна експертиза, профілактичний припис тощо.

Злісний тип злочинця — особа, яка, незважаючи на попередні покарання, вчиняє нові злочини.

Злісний необережний злочинець — особа, яка мала раніше судимість за вчинення злочинів, але свідомо допускає необережність при їх повторенні.

Зловживання алкоголем — вживання алкоголю у великій кількості, що спричинює стан яскраво вираженої інтоксикації з порушенням координації рухів, мовлення, зміни в поведінці.

Злодійський закон — антисуспільні моральні норми, виконання яких включає особу у відповідну референтну групу.

Злодійські традиції — навички, притаманні кримінальним структурам.

Злочинна рецидивна діяльність — систематичне вчинення злочинів певною особою чи групою осіб, незважаючи на попередні покарання, внаслідок набуття стійкої схильності до противоправ-них дій.

Злочинна субкультура — сукупність особливих правил поведінки, звичаїв, моралі, що склалися в злочинному середовищі та відрізняються антисуспільною спрямованістю.

Злочинний обіг наркотичних засобів — сукупність заборонених нормами національного та міжнародного кримінального права діянь, що виявляються у розкраданні, виробленні, зберіганні, транспортуванні, придбанні, збуті та вживанні наркотиків.

215

I

Інверсія ролей — ситуація, в якій потенційна жертва злочину вчиняє злочин по відношенню до потенційного злочинця.

Індекс віктимізації — співвідношення всіх потерпілих від злочину осіб до загального числа осіб, які проживають на певній території за певний відрізок часу. І. в. розраховується за формулою:

ib = K п. з. / K н.,

де: K п. з. — кількість потерпілих від злочину; kh. — кількість населення.

Індекс латентності злочинності — показник, що становить співвідношення незареєстрованої злочинності до зареєстрованої її частини.

Індексні злочини — показник, що означає групу найтяжчих та поширених злочинів, які за єдиною методикою реєструються на всій території США.

Індекс судимості — показник, що характеризується кількістю осіб, засуджених до кримінального покарання, за певний період на певній території у розрахунку на 100 тис. осіб віком понад 14 років, які мешкають на цій території. І. с. розраховується за формулою:

І. с. = P х 100 000 / N,

де: P — кількість осіб, які засуджені до кримінального покарання (наприклад, протягом одного року); N — кількість населення віком від 14 років, що мешкає на даній території.

Індивідуальна профілактика — система заходів цілеспрямованої діяльності, об'єктом якої є особи з кримінальними нахилами, для запобігання вчинення ними злочинів, нейтралізації та ліквідації у них криміногенних якостей.

Інтенсивність злочинності — її поширеність серед усього населення або його окремих груп на певній території за певний проміжок часу.

Інформація кримінологічна — дані про стан, структуру та динаміку злочинності, про причини злочинів, особу злочинців та заходи попередження злочинів. L к. має відповідати таким вимогам: повноті, своєчасності, достовірності. Головними джерелами L к. є статистична звітність про злочинність та результати боротьби з нею, дані кримінологічних досліджень.

216

к

Календар кримінологічний — розроблений на рік календар, у якому відображені місяці року, що є намкриміногеннішими з конкретних ВИДІВ ЗЛОЧИНІВ.

"Катали" (жарг.) — категорія професійних злочинців, що займаються азартними іграми. Організована л яльність карточних шахраїв склалася наприкінці 60-х років, коли "законники" маскувалися під звичайних правопорушників ("мужиків"), але багато з них виконували функції охорони у авторитетних шулерів. Уже на той час "катали" збиралися на спеціальні "з'їзди", розподіляли сфери свого впливу.

Кіднепінг — викрадення людей з метою одержання викупу.

Класифікація злочинів — їх розподіл на групи за найсуттєвішими ознаками, що властиві їм або якими вони відрізняються від інших. Загальну масу злочинів можна умовно поділити на три великі групи: а) корисливі; б) насильницькі; в) необережні.

Класифікація злочинців — виділення груп осіб, що вчинили злочини, за їх окремими ознаками. K. з. може бути побудована за соціально-демографічними (стать, вік, рівень освіти, соціальний стан, рід занять, місце проживання) та правовими ознаками (характер, ступінь тяжкості злочинів, вчинення злочину вперше чи вдруге, у групі чи самостійно, тривалість злочинної діяльності, об'єкт посягання, форма вини тощо).

Класифікація причин злочинності — їх розподіл за найсуттєвішими ознаками. Причини злочинності поділяються за різними критеріями: а) рівнем їх функціонування (причини злочинності в цілому, причини різних груп злочинів, причини окремих видів злочинів); б) змістом (політичні, економічні, ідеологічні, організаційно-управлінські та ін.); в) напрямком (одні з них детермінують негативне формування особи, інші пов'язані з зовнішніми щодо індивіда умовами та ситуаціями, що сприяють проявам антисоціальних .поглядів та спонукань).

Класична школа в кримінології — теорія, яка у центрі своєї уваги ставила злочин та наполягала на рівному покаранні за однакові провини. Відповідно до K. ш. "людина-гедоніст" намагається отримати задоволення та уникнути неприємних відчуттів, вона наділена свободою волі такою мірою, що має можливість вибирати між добром і злом.

Клінічна кримінологія — напрямок, пов'язаний з дослідженням біологічних і психічних властивостей особи злочинців, з'ясуван-

217

ням їх ролі в етіології злочинності та опрацюванням заходів медико-психологічної профілактики.

Коефіцієнт (індекс) злочинності — показник поширення злочинності в регіоні, що визначається відношенням кількості злочинів (злочинців) у розрахунку на 1,10,100 тис. населення у певний період. Визначається за формулою:

K= 3 х 1 (10, 100 тис.) / H,

де: 3 — злочини (злочинці); H — населення, регіону.

Коефіцієнт злочинності неповнолітніх — показник, який характеризується кількістю вчинених, за певний період на певній території злочинів у розрахунку на 100 тис. осіб віком 14—18 років. Обчислюється за формулою:

Kn= In х 105 / Nn,

де In — кількість злочинів, вчинених особами віком 14—18 років, зареєстрованих на певній території за певний період;

Nn — кількість населення віком 14—18 років, що мешкає на цій території.

Коефіцієнт "ураженості" злочинністю — відношення частки контингенту злочинців до всього населення, що входить до вікової групи, для якої законом за вчинення злочинів передбачена кримінальна відповідальність.

Концепція боротьби зі злочинністю — комплекс загальнотеоретичних положень, спрямованих на розкриття сутності боротьби зі злочинністю в конкретних історичних умовах шляхом науково обгрунтованого визначення її мети, завдань, принципів, форм, засобів.

Корислива злочинність — сукупність вчинених на певній території за певний період часу злочинів (осіб, що їх скоїли) з метою безоплатного задоволення майнових потреб. Розрізняють ненасильницькі та насильницькі види корисливих злочинів.

Кримінологічна прогностика — галузь кримінології, що вивчає методику і закономірності прогнозування стану та динаміки злочинності, окремих її видів, а також заходів боротьби з нею.

Кримінальний професіоналізм — спеціалізація у злочинній діяльності будь-якого виду. Наприклад, квартирний злодій, шулер, "угонщик" автомобілів.

Кримінальна субкультура — норми неформальної поведінки, жаргонного мовлення, манер, татуювання та ін., притаманні злочинному середовищу.

Криміногенез — процес формування індивідуальної злочинної поведінки в конкретних умовах життєдіяльності.

218

Криміногенний фактор — чинник, який детермінує злочинність в цілому або окремий її вид.

Кримінологічна характеристика — опис властивостей, закономірностей, тенденцій, факторів злочинності або окремих її видів, а також ознак особи злочинців (окремих їх типів).

Кримінологія (від лат. criminis — злочин і грец. logos — вчення) — наука, яка вивчає злочинність, її детермінанти, особу злочинців, а також методи і форми протидії злочинам.

Л

Латентна злочинність — невиявлеиі або незареєстровані злочини, що не знайшли свого відображення в офіційній статистичній звітності.

Латентність природна — сукупність злочинів, відомих лише злочинцям.

Латентність штучна — сукупність злочинів, що приховуються посадовими особами, які відповідають за їх реєстрацію.

Лідер кримінальний — член злочинної групи, за яким вона визнає право приймати рішення у важливих для неї ситуаціях.

Лінійний коефіцієнт структурного зрушення злочинності —

відносний показник злочинності, що використовується для виявлення відмінностей її структури у часі (динаміка) та просторі (територіальний розподіл) і визначається як різниця питомої ваги окремих елементів порівнюваних структур.

M

Маргінальні явища — негативні соціальні явища, що слугують фоном злочинності, наприклад, пияцтво, наркоманія, токсикоманія, проституція.

Мафія — одна з форм організованої злочинності, що має наступні ознаки: а) висока ступінь організації; б) сувора ієрархія; в) проникнення в органи державної влади на всіх рівнях; г) проникнення в "тіньові" та легальні сфери економіки; д) наявність субкультурних нормативних приписів; е) усталені форми взаємозв'язків як всередині групи, так і поза її межами; ж) застосування таких методів вирішення своїх завдань, як шантаж, залякування, корупція.

Метод експертних оцінок — узагальнення та статистичне опрацювання думок спеціалістів щодо перспектив розвитку того чи іншого явища.

219

Метод екстраполяції — вивчення показників злочинності на сучасному етапі та у ретроспектив! і перенесення виявлених закономірностей на перспективу.

Метод узагальнюючих показників — перетворення абсолютних величин в так звані узагальнюючі показники (середні та відносні величини), що характеризують одним числом найтиповіші сторони явищ, що вивчаються. Поширеним видом узагальнюючих показників є так звані коефіцієнти злочинності, тобто кількість злочинів на 10 або 100 тис. осіб. Ці коефіцієнти дають можливість порівняти злочинність на певних територіях з різною кількістю населення.

Методи статистичні — сукупність прийомів і способів кількісного вивчення об'єктів кримінологічних досліджень, що грунтуються на застосуванні закону великих чисел і орієнтовані на виявлення вірогідних закономірностей злочинності та пов'язаних з нею явищ.

Методи кримінологічних досліджень — включають в себе: спостереження, вивчення документів, опитування, соціометрію та експеримент тощо.

Методи кримінально-правової статистики — зводяться до таких: а) метод масового спостереження; б) метод зведення і групування; в) метод узагальнюючих показників.

Методи соціологічні — анкетування, інтерв'ювання, тестування, вивчення документів, експертні оцінки.

Методика кримінологічних досліджень — сукупність конкретних прийомів, способів, засобів збирання, опрацювання та аналізу інформації про злочинність, її причини, особу злочинців, а також боротьбу з нею.

Механізм злочинної поведінки — взаємодія особистісних факторів з зовнішнім середовищем в процесі формування злочинної поведінки особи, при якій виділяються такі її етапи: а) формування особи з антисуспільною орієнтацією; б) мотивація злочину; в) прийняття рішення про його скоєння; г) реалізація цього рішення та настання суспільне небезпечних наслідків.

Механізм формування особи злочинця — спосіб взаємодії властивостей особи та елементів середовища, в результаті якого виникають негативні зміни особистості, що мають кримінально-правове значення.

Мотивація злочину — процес реалізації внутрішньої (психічної) детермінації злочинної поведінки, що обумовлює вчинення злочину.

220

H

Наркобізнес — 1. Незаконний обіг наркотичних засобів з метою наживи, що контролюється організованою злочинністю. 2. Сукупність заборонених нормами кримінального права діянь, пов'язаних з наркотиками. Будучи складовою частиною незаконного обігу наркотиків, йому, крім того, характерні: широкомасштабність протиправних дій з наркотиками; глибока конспіративність наркоділків; високий рівень організації злочинних угруповань; надприбутковість такого бізнесу.

Наркоманія — хворобливий психічний стан, зумовлений хронічною інтоксикацією внаслідок зловживання наркотичними засобами, що віднесені до таких конвенціями ООН чи Комітетом з контролю за наркотиками при Міністерстві охорони здоров'я України, і характеризується психічною чи фізичною залежністю від них.

Наркотизм — 1. Соціальне явище, пов'язане з наркоманією, а також пияцтвом, алкоголізмом, токсикоманією та тютюнокурінням. 2. Негативне соціальне явище, що являє собою сукупність антису-спільних діянь (осіб, що їх вчинили), зумовлених хворобливою залежністю людського організму від наркотичних засобів.

Наркотичні засоби — рослини та речовини, що класифіковані в цій якості у міжнародних конвенціях, а також інші рослини та речовини, які є небезпечними для здоров'я населення з огляду на їх дію на організм або зловживання ними, віднесені до наркотичних Комітетом по контролю за наркотиками України.

Нестійкий тип злочинця — особа, яка вчинила злочин вперше, але раніше допускала різні правопорушення та аморальні вчинки.

O

Об'єкти кримінологічного прогнозування — злочинність, особа злочинця, детермінанти та наслідки злочинності, заходи боротьби з нею.

Обстановка віктимологічна — життєва ситуація, що склалася у зв'язку з особистими якостями або провокаційною поведінкою жертви, при якій виникає можливість заподіяння їй шкоди.

Ознаки злочинності — характеристики, що розкривають суть певного явища. Синтезуючи ознаки, якими у кримінології наділяється злочинність, можна стверджувати, що вона являє собою соціаль-«е, історично мінливе, масове, суспільно-небезпечне, кримінально-правове явище.

221

Організація кримінологічного дослідження — вивчення наявних документів, висунення гіпотези, складання плану чи робочої програми, де визначаються мета та завдання дослідження, обсяг та методика його проведення, порядок опрацювання інформації, реалізації підсумків дослідження. При розробленні плану (робочої програми) необхідно брати до уваги, що кримінологічне дослідження, як правило, поділяється на п'ять послідовних етапів: 1) підготовчий етап включає в себе уточнення мети та завдань дослідження, розроблення робочої гіпотези, визначення місця, способу, обсягу та методики дослідження робочого інструментарію; 2) пілотажне (пробне) дослідження, тобто апробація в обмеженому обсязі матеріалу, анкет, опитувальних листів та інших документів програмованого збору інформації; 3) збирання емпіричного матеріалу; 4) опрацювання зібраного емпіричного матеріалу, тобто зведення, групування, складання таблиць з використанням як абсолютних, так і відносних величин, обчислення різного роду коефіцієнтів та інших узагальнюючих показників; 5) аналіз результатів кримінологічного дослідження та підготовка вихідних документів, надання практичних рекомендацій замовнику.

Організована злочинність — об'єднання злочинців зі стійкою внутрішньою структурою та ієрархічними зв'язками, створювані для заняття злочинним бізнесом шляхом підкупу представників влади, насилля і залякування, а в низці випадків домовленості з іншими угрупованнями для встановлення свого контролю у певних сферах діяльності і на окремих територіях з метою отримання надприбутків.

Організована злочинна група — стійка група осіб, що заздалегідь об'єдналася для вчинення одного або кількох злочинів і має в своєму складі організатора чи керівника.

Особа злочинця — сукупність індивідуальних особливостей людини, яка вчинила кримінально-каране діяння.

Особа ситуативного злочинця — сукупність індивідуальних особливостей людини, яка вчиняє злочин внаслідок вирішального впливу ситуації, що виникла не з її вини, а в зв'язку з порушенням іншими суб'єктами моральних і правових норм.

Особа засудженого — сукупність індивідуальних якостей людини, що відбуває покарання за вчинений злочин.

Особа криміногенна — особа з достатньо стійкими негативними особливостями характеру, що складаються в результаті несприятливих умов життя і зумовлюють підвищену імовірність злочинної поведінки.

222

п

Перверсії — статеві збочення (протиприродні форми статевого потягу): 1) садизм — статеве задоволення, поєднане з заподіянням болю об'єкту потягу; 2) мазохізм — прагнення зазнати болю, який спричинює сексуальний партнер; 3) гомосексуалізм — статевий потяг до осіб своєї" статі; 4) педофілія — статевий потяг до дітей; 5) фетишизм — статевий потяг, спрямований на певну частину тіла або предмет туалету сексуального партнера.

Пияцтво — систематичне надмірне вживання алкогольних напоїв, що знижує рівень соціальної активності особи та негативно впливає на її здоров'я.

Підліток бездоглядний — неповнолітній, який допускає в своїй поведінці відхилення від загально прийнятих норм внаслідок перебування в неблагополучному соціальному середовищі.

Планування кримінологічне — опрацювання мети та завдань у сфері боротьби зі злочинністю, напрямків, шляхів і засобів вирішення цих завдань, їх нормативного, інформаційного, організаційного, методичного і ресурсного забезпечення на певний період.

Поведінка девіантна (від лат. deviatio — відхилення) — система вчинків, які суперечать прийнятим у суспільстві нормам.

Позитивістська школа в кримінології — детерміністська теорія, відповідно до якої злочинна поведінка не обирається правопорушником вільно, а зумовлюється біологічною спадковістю та негативними соціальними факторами.

Показник інтенсивності злочинності — відношення числа зареєстрованих злочинів до кількості населення певного регіону.

Показник злочинної активності населення — відношення кількості осіб, які вчинили злочини, до кількості населення певного регіону.

Показник криміногенної активності — відношення числа злочинів до кількості осіб, що їх вчинили.

Попередження індивідуальне — конкретизація загально соціальних та спеціально-кримінологічних заходів щодо окремої особи.

Попередження злочинності — комплекс взаємопов'язаних заходів, що вживаються державними органами і громадськістю з метою зниження рівня злочинності та усунення причин, що її породжують.

Предмет кримінології — те, що вона вивчає. До основних елементів П. к. відносяться: злочинність як суспільне небезпечне соціально-правове явище, її тенденції та закономірності, що оціню-

223

ються з точки зору минулого, теперішнього та майбутнього; причини злочинності та окремих її видів; особа злочинців та механізм злочинної поведінки; запобігання злочинності. До додаткових елементів П. к. відносять методику аналізу злочинності, "фонові явища", історію кримінології, проблеми віктимології та суїцидальної поведінки, планування і прогнозування профілактичної діяльності.

Предмет профілактики злочинів — включає в себе: поняття профілактичної діяльності, її види, форми та рівні, суб'єкти і об'єкти, організаційні та правові засади, тактику і методику профілактики окремих видів злочинів.

Причини злочинності — сукупність взаємопов'язаних чинників, що обумовлюють її існування.

Причина конкретного злочину — результат взаємодії негативних особистісних факторів, що склалися під впливом несприятливих умов морального формування індивіда, та зовнішніх криміногенних обставин.

Прогноз кримінологічний — імовірне припущення щодо майбутнього стану злочинності, її детермінанти та можливості профілактики, що включає в себе якісну оцінку передбачуваних змін і зазначення приблизних строків.

Програма кримінологічного дослідження — документ, в якому описана сукупність послідовних операцій, що забезпечують:

а) опис характеристики злочинності та заходів боротьби з нею;

б) висновки про рівень, структуру, динаміку, причини злочинності, ефективність заходів боротьби з нею; в) прогнози змін; г) рекомендації щодо підвищення ефективності діяльності правоохоронних та інших державних органів і громадських організацій.

Професійна злочинність — відносно самостійний вид злочинності, що включає сукупність злочинів, які вчинили злочинці-профе-сіонали.

Професіоналізм злочинний — властивість особи, яка характеризується стабільністю злочинної діяльності та її спеціалізацією, специфікою кримінальних традицій і субкультури.

Профілактика злочинності — система заходів, спрямованих на виявлення, обмеження або нейтралізацію криміногенних факторів і суспільної небезпеки особи злочинців.

Профілактика віктимологічна — система заходів, спрямованих на зниження у населення і окремих громадян ризику стати жертвами злочинних посягань.

224

Профілактичний вплив — сукупність різного роду дій, спрямованих на послаблення та усунення аитисуспільних намірів у сві домості осіб, які вчиняють або потенційно здатні допустити правопорушення.

Психологічна теорія злочинності — концепція, що грунтується на гіпотезі незмінності олігофренічного характеру особи злочинця. Одним із засновників вважається американський вчений X. Гаддард.

Психічні аномалії — відхилення від норми у психіці особи у межах осудності, тобто здатності розумігн характер своїх дій та керувати ними.

Реєстрація кримінальне-правова — система обліку злочинців, людей, що пропали безвісти та невпізнанних трупів, облік матеріалів трасологічних експертиз (відбитків пальців, куль та гільз, викраденої зброї та ін.).

Рекет — 1. Вид злочинної діяльності, коли винні накладають данину на тих чи інших осіб і одержують від них постійно гроші чи матеріальні цінності. 2. Шантаж, здирництво в значних розмірах, що здійснюються шляхом залякування і насильства членами організованої злочинної групи.

Репрезентативність (від фр. representatif — достатність) — властивість вибіркової сукупності відтворювати основні ознаки генеральної сукупності. В соціології P. досягається за допомогою такої побудови вибіркової сукупності (тобто об'єкту безпосереднього аналізу), за якої така сукупність найкращим чином презентує генеральну сукупність (тобто об'єкт в цілому) і, таким чином, дозволяє обгрунтовано переносити наукові висновки, що отримані під час аналізу вибіркової сукупності, на всю генеральну сукупність.

Рецидив злочинів (від лат. recidivus — той, що відновлюється, повертається) — сукупність суспільно-небезпечних діянь, які послідовно вчинені однією особою. Прийнято розрізняти три поняття рецидиву: а) законодавче (кримінально-правове) — повторне вчинення злочину після засудження за попередній злочин за умови, Що судимість не погашена або не минув термін давності; б) кримінологічне — сам факт вчинення другого і більше злочинів, незалежно від того, чи був винний засуджений за перший злочин; в) пенітенціарне — повторне перебування злочинця в місцях позбавлення волі.

8   ,_379 225

Рівень віктимності — певна кількість осіб від загальної кількості населення, які стали об'єктом злочинних посягань протягом певного періоду.

Рівні організованої злочинності — ступені об'єднання злочинців для виконання спільних завдань, їх, за оцінкою спеціалістів, три: перший — найнижчий — включає стійкі організовані групи, які здійснюють розкрадання державного майна, а також займаються шахрайством, вимаганням, розбоями, грабежами та крадіжками. У цих групах, незважаючи на їх стійкість, немає складної структури та ієрархії; другий — більш складний рівень — являє собою ієрархічну побудову певних груп, інколи їх конгломерат (за кордоном їх називають "злочинними синдикатами", а у нас "злочинними об'єднаннями"). Ці спільноти мають вже корумповані зв'язки з представниками господарських або адміністративних органів; третій рівень — злочинне середовище більш організоване, лідери його значно більшою мірою консолідовані, в ньому завершується відокремлення функцій керівництва злочинною діяльністю від безпосередньої співучасті у вчиненні конкретних злочинів.

Рівні профілактики — а) індивідуальна профілактика; б) профілактика в соціальних групах і колективах; в) загально-соціальна профілактика, тобто попереджувальна діяльність, що здійснюється у суспільстві в цілому.

Ряди розподілу — метод вивчення даних кримінально-правової статистики. Використовуються такі ряди: 1. Динамічні — для виявлення закономірностей та тенденції розвитку злочинності, судимості. В свою чергу, вони поділяються на: а) миттєві, що складаються з показників, що характеризують явище, яке вивчається за станом на певну дату; б) інтервальні, які складаються з показників, що характеризують явища, які вивчаються за певні періоди. Необхідні умови порівняння динамічних рядів — рівні та одноякісні періоди. 2. Варіаційні — використовуються для виявлення закономірностей та тенденцій у тих випадках, коли групування, які лежать у їх основі, можна варіювати. Варіаційні ряди поділяють на: а) безперервні, у яких можна весь час змінювати ряди варіанта (наприклад, розподілу засуджених за певними строками позбавлення волі); б) дискретні, варіанти яких тільки цілі числа (наприклад, розподіл за числом засуджених за одну кримінальну справу).

Середні статистичні величини — різновид узагальнюючих показників, що характеризують сукупність досліджуваних явищ не

226

за якісними, а кількісними ознаками і виражаються найменуваннями, а не абстрактними числами.

Ситуаційний тип злочинця — особа, яка вчинила злочин під впливом несприятливої зовнішньої ситуації при загальній соціальне позитивній спрямованості, якою характеризується вся її попередня поведінка.

Ситуація злочину — сукупність усіх обставин, що вплинули на рішення особи обрати злочинний варіант поведінки. За обсягом своєї дії ситуація може бути локальною, якщо виникають умови для вчинення злочину тільки щодо однієї особи чи вузького кола осіб, та універсальною, що стосується багатьох. За джерелом виникнення прийнято розрізняти ситуації, створені людьми, і ті, що викликані стихійними силами природи. Можливі також змішані ситуації — пов'язані як з діями людей, так і виявом природних сил (наприклад, автоаварія, вчинена особою, яка перебуває в стані сп'яніння на ділянці дороги за умови поганої видимості).

СНІД (синдром набутого імунодефіциту) — вірусне захворювання, що призводить до глибокого ураження імунітету людини з наступними психічними розладами; передається статевим або іншим шляхом від вірусоносія до здорової людини. Свідоме поширення цього захворювання карається у кримінально-правовому порядку.

Соціогенна теорія злочинності — вчення, що розглядає злочинність як продукт соціального середовища і називає причинами Соціальну дезорганізацію, конфлікт норм, відчуженість особи, відсутність роботи, обмеження доступу до освіти, професійного зростання та інші соціальні чинники.

Соціологічний напрямок у кримінології — концепція, яка при з'ясуванні причин злочинності приділяє основну увагу екзогенним факторам, а також вивченню масових соціальних явищ. Представники цього напрямку дотримуються дво- або тричленної класифікації причин (факторів) злочинності: індивідуальні (стать, вік, ра-f.ca та ін.); фізичні (географічне середовище, пора року, клімат та ін.); соціальні (безробіття, рівень цін на продукти, заробітна платня тощо).

Спостереження статистичне — реєстрація та збирання за і заздалегідь розробленою програмою окремих ознак певного явища s та його властивостей. Розрізняють кілька видів C. с.: 1. За обліком ^'фактів у часі воно може бути: а) поточне (безперервне), коли фак-іти реєструються постійно, в міру їх вияву (наприклад, реєстрація яв про злочини у чергових частинах OBC); б) перервне, за якого реєстрація фактів не пов'язана з часом їх виникнення, а відображає

8*

227

їх стан на певний момент (наприклад, стан злочинності за квартал). 2. За повнотою обсягу одиниць сукупності виділяють: а) суцільний. тобто повний облік усіх одиниць сукупності; б) частковий, за якого реєстрації підлягає тільки частина одиниць сукупності.

Спрямованість особи — сукупність стійких мотивів, що визначають діяльність особи і характеризуються виявом її інтересів, схильностей, переконань, ідеалів.

Спрямованість особи антисуспільна — домінування в структурі мотиваційної сфери особи опозиції до права і моралі, інтересів і цілей суспільства, що проявляється в її антисоціальній поведінці.

Стан злочинності — абсолютна кількість злочинів і осіб, які їх вчинили, на певній території за певний відрізок часу.

Статистика правова — наука, що кількісно вивчає різноманітні сторони правопорушень: їх структуру, динаміку, причини, сукупність заходів боротьби з ними. C. п. поділяється на три самостійні галузі: а) кримінально-правову, що має своїм об'єктом кількісну сторону злочинності та заходи щодо її запобіганню; б) цивільно-правову, що має своїм об'єктом правопорушення, що розглядаються в судах, арбітражі, нотаріаті; в) адміністративно-правову, об'єктом якої є кількісна сторона адміністративних порушень та заходи боротьби з ними.

Стигматизація (від лат. stigma — знак, тавро) — процес (або результат) нав'язування державою особі, що вчинила суспільне небезпечні діяння, статусу злочинця. На думку основоположника цієї теорії Ф. Танненбаума, людина стає злочинцем не тому, що порушує закон, а завдяки стигматизації, за допомогою якої влада надає їй цей статус.

Стійкість злочинності — співвідношення рецидивної та первинної злочинності.

Структура злочинності — частка окремих видів злочинів у загальній їх кількості за певний відрізок часу на певній території.

Суб'єкти профілактики злочинів — державні органи, юридичні особи та фізичні особи, які прямо чи опосередковано беруть участь у протидії злочинності.

Сугестивні мотиви злочинної поведінки — спонукання, що формуються під впливом осіб антисуспільної спрямованості. Характерні для соціальне незрілих, морально нестійких та психопатичних особистостей.

228

Суїцид — свідомий добровільний вихід із життя, пов'язаний з самотністю, відчуженістю, занепадом моральних, духовних і релігійних устоїв.

Суїцидологїя — вчення про самогубство, як соціальне явище з урахуванням його зв'язків зі злочинністю.

Суспільна небезпека злочинності — властивість, що виявляється у її здатності завдавати шкоду суспільству.

Суспільна небезпека особи злочинця — одна з основних її властивостей, що проявляється в характері та ступені тяжкості вчиненого злочину.

Таблиці статистичні — спосіб викладення і узагальнення відомостей про суспільні явища за допомогою цифр, розміщених у певному порядку.

Теорія диференційованого зв'язку — вчення, що стверджує, ніби злочинній поведінці окремі індивіди навчаються в тих, з ким вони зв'язані. Чим частіші та стійкіші такі зв'язки, тим більша ймовірність того, що індивід може стати злочинцем.

Теорія відчуження — вчення, за яким злочинність є породженням крайньої форми аномалії в поведінці особи, відходу її від нормального життя в суспільстві.

Теорія факторів злочинності — полягає в тому, що визнає причиною вчинення злочинів не одне явище, а велику групу явищ (факторів): фізичних, кліматичних, економічних, соціальних, психологічних та ін.

Теорія конституціональної схильності — вказує на прямий зв'язок між будовою тіла та психологічними рисами особи, тому антисоціальна поведінка людини визначається її фізичною конституцією.

Теорія науково технічного прогресу — вважає індустріалізацію, урбанізацію, міграцію, автомобілізацію тощо, криміногенними явищами, що сприяють злочинній поведінці.

Теорія соціального інтеракціонізму — вчення, за яким деві-антну поведінку визначає група, що диктує норми такої поведінки. Прихильники цього вчення сформулювали два теоретичні положення: по-перше, кожне суспільство само визначає поведінку, що кваліфікується як девіантна та оголошується небажаною; по-друге, реакція з боку суспільства, навіть за великого поширення девіантності,

229

може бути спрямована не на всі, а лише на окремі види такого роду поведінки.

Теорія аномії — концепція, що пояснює деякі види злочинності, приділяючи основну увагу особі, на відміну від теорії диференційованого зв'язку, об'єктом якої є умови соціального оточення.

Теорія близнюків — один із різновидів спадкової теорії, що пов'язує злочинність з генетичними факторами і доводить однакову спадкову схильність до злочинності у ідентичних (однояйцевих) близнюків і різну в неідентичних близнюків.

Теорія небезпечного стану — перманентна (змінна) та іманентна (внутрішня) властива людині схильність до вчинення злочинів. Прихильники цієї теорії вважають, що небезпечний стан — явище не юридичне, а медичне, що розкривається головним чином клінічними методами.

Теорія соціальної превенції злочинності — вчення, що стверджує, ніби реальним засобом боротьби зі злочинністю є застосування жорстокого покарання.

Типологія кримінальних об'єднань — розмежування злочинних спільнот за істотними критеріями. На думку спеціалістів, в основу їх типології доцільно покласти два критерії: ступінь та характер організованості та спрямованість дій таких угруповань.

Токсикоманія — пристрасть до речовин (синтетичних, біологічних, рослинних) або лікарських засобів, що не належать до реєстру наркотиків, для досягнення одурманюючого ефекту.

Транснаціональна злочинність — сукупність вчинених за певний період злочинів та осіб, що їх вчинили, які завдали шкоди інтересам двох і більше держав, і відповідальність за які передбачена в актах міжнародного права чи нормах нащонального кримінального законодавства.

Умови злочинності — сукупність явищ, що не породжують злочинність, але сприяють її виникненню та існуванню.

Установка кримінальна — зумовлена попереднім життєвим досвідом готовність людини, яка має антисуспільну спрямованість до вчинення злочинів.

Установка асоціальна — деформація свідомості особи, внаслідок чого вона не в змозі утриматися від протиправної поведінки.

230

Фактори злочинності — криміногенні явища і процеси, які детермінують злочинність та її відтворення

Фасилітація — готовність особи виконати певні дії у присутності інших людей, у тому числі кримінальні разом з членами злочинної групи.

Форми взаємодії суб'єктів профілактики — 1) спільне вивчення стану злочинності та інших правопорушень на території обслуговування; 2) розроблення і вживання спільних заходів із запобігання злочинам; 3) спільні перевірки стану боротьби зі злочинністю на окремих об'єктах; 4) спільні виїзди до населених пунктів, навчальних закладів, на підприємства для подання допомоги в запобіганні злочинам; 5) підвищення кваліфікації осіб, які здійснюють попереджувальну діяльність; 6) обговорення результатів вживання заходів із запобігання правопорушень; 7) обмін інформацією, що становить взаємний інтерес.

Форми профілактичної діяльності органів внутрішніх справ — 1) реєстрація та своєчасне розкриття злочинів, а також розшук злочинців; 2) ведення справ профілактичного обліку осіб, схильних до правопорушень; 3) індивідуальні бесіди з ними; 4) вживання необхідних заходів впливу (попередження, штраф, адміністративний арешт, направлення на лікування, притягнення до кримінальної відповідальності); 5) проведення різноманітних операцій, рейдів з метою виявлення антисуспільних елементів, причин та умов, що сприяють вчиненню злочинів і вжиття заходів для їх ліквідації; 6) проведення правової пропаганди серед населення.

Функції кримінології — 1) діагностична, тобто виявлення і фіксація певних фактів соціальної дійсності, відображення їх властивостей; 2) пояснювальна (етіологічна), тобто пояснення на основі емпіричних даних та теоретичних положень суті об'єктів, що вивчаються, зокрема, закономірностей злочинності, її причин, формування особи злочинця, функціонування системи попередження злочинності; 3) прогностична, тобто передбачення тенденцій розвитку кримінологічне значущих явищ та процесів, особливостей їх протікання в майбутньому; 4) прикладна, тобто озброєння усіх суб'єктів профілактики злочинів науковими знаннями.

Хвиля злочинності

пори року.

— стійкі коливання п рівня залежно від

231

Хромосомна теорія — вчення, що визнає наявність зв'язку між обумовленою статевою хромосомою аморальністю та злочинністю.

ш

"Шестірки" — категорія професійних злочинців, які стоять на нижчій сходинці ієрархії кримінального світу.

Школа соціального захисту — теорія, що виступає проти принципу помсти, вважаючи, що злочинність зумовлена як особою злочинця, так і загальним станом суспільства. Тому проблеми, пов'язані зі злочинами, не вичерпуються покаранням правопорушників.

ю

Ювенальна кримінологія — напрямок цієї науки, предметом якої є злочинність неповнолітніх, її специфічні фактори, особливості цих злочинів, а також заходів її попередження.

Юридична конфліктологія — галузь знань, що вивчає природу, причини та динаміку розвитку правових конфліктів, механізми їх попередження та розв'язання.

Ядро злочинності — сукупність певних видів злочинів, що залишаються стабільними чи мало змінюються в часі та просторі.

232