§ 3. Нагляд органів прокуратури

Найвищий нагляд за точним виконанням законів усіма міністерствами і підвідомчими їм установами, як і окремими службовими особами, а також громадянами СРСР, покладається відповідно до ст. 113 Конституції СРСР на Генерального Прокурора СРСР.

1 Див.   ст. 9 Положення про постійні комісії місцевих Рад депутатів трудящих УРСР. Київ, 1957.

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАКОННОСТІ  В  ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ        275

Завданням цього нагляду є зміцнення в СРСР соціалістичної законності і охорона від усяких посягань на суспільний і державний лад СРСР, соціалістичну систему господарства і соціалістичну власність, політичні, трудові, житлові та інші особисті і майнові інтереси громадян СРСР, державних установ, підприємств, колгоспів, кооперативних та інших громадських організацій, які охороняються законом1.

Генеральний Прокурор СРСР і підлеглі йому прокурори зобов'язані стежити за правильним і однаковим застосуванням законів СРСР, союзних і автономних республік, незважаючи ні на які місцеві відмінності і всупереч будь-яким місцевим впливам; своєчасно вживати заходів до усунення всяких порушень законів незалежно від того, хто їх вчинив.

На відміну від органів державного, відомчого і громадського контролю, які перевіряють діяльність органів державного управління у всьому її обсязі, в тому числі додержання ними не тільки законності, але й інших вимог державної дисципліни, наприклад, вимог громадського обов'язку, практичної доцільності і т. п., прокурор ніякої адміністративної влади не має. Якщо органи державного, відомчого і громадського контролю при перевірці виконання виробничих планів цікавляться розстановкою кадрів, доцільністю використання механізмів тощо, і мають право давати обов'язкові вказівки про доцільність фактичних дій і т. п., то прокурор такого права не має. Правда, прокурор при наявності у нього фактів про порушення законності, іноді, також втручається в господарсько-оперативну діяльність піднаглядних йому органів і організацій, але характер цього втручання зовсім інший. Прокурор втручається в господарсько-оперативну діяльність піднаглядних йому органів і організацій лише в обсязі, необхідному для з'ясування питання про правомірність цієї діяльності, для встановлення наявності або відсутності порушення законності. При цьому прокурор не сам здійснює ревізію діяльності того чи іншого органу, а залучає для цієї мети тих керівників, яким ці органи і організації підпорядковані. Це, безумовно, не означає, що прокурор стоїть осторонь і фактично ставиться в залежність від керівників, які за його вимогою здійснюють ревізію діяльності підлеглих їм установ, підприємств, організацій або службових осіб. Прокурор зобов'язаний разом з контролюючими органами сам брати участь у вивченні на місці стану виконання закону, повинен сам переконатись у правильності ревізії діяльності того чи іншого органу   або   організації і

1 Див. Положення про прокурорський   нагляд   в СРСР   («Відомості Верховної Ради СРСР» 20 червня 1955, № 9, ст. 222).

18*

276                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                               РОЗДІЛ XI

тільки після цього відповідним чином реагувати на факт порушення закону, якщо такий буде підтверджений.

Органи прокуратури в СРСР становлять єдину централізовану систему, очолювану Генеральним Прокурором СРСР, з підлеглістю нижчестоящих прокурорів вищестоящим. Органи прокуратури здійснюють свої функції незалежно від будь-яких місцевих органів, підлягаючи тільки Генеральному Прокуророві СРСР.

З метою дальшого розвитку демократичних начал у Прокуратурі СРСР і прокуратурах союзних республік створюються колегії. Склад колегії Прокуратури СРСР затверджується Президією Верховної Ради СРСР за поданням Генерального Прокурора СРСР. У союзних республіках склад колегії затверджується Генеральним Прокурором СРСР за поданням прокурора союзної республіки.

Колегія на своїх засіданнях, що проводяться регулярно, розглядає найбільш важливі питання практичного здійснення прокурорського нагляду за законністю перевірки виконання, добору і підготовки кадрів, проектів найважливіших наказів та інструкцій, заслуховує звіти керівників управлінь і відділів і таке інше.       :

Рішення колегії проводяться в життя наказами Генерального Прокурора і прокурорів союзних республік. Якщо виникають розбіжності між Генеральним Прокурором СРСР і колегією, Генеральний Прокурор проводить в життя свої рішення, доповідаючи про розбіжності, що виникли, Президії Верховної Ради СРСР. Члени колегії в свою чергу можуть апелювати до Президії Верховної Ради СРСР.

У разі виникнення розбіжностей між прокурором союзної республіки і колегією, прокурор союзної республіки проводить в життя своє рішення, доповідаючи про розбіжності, що виникли, Генеральному Прокуророві СРСР. Члени колегії в свою чергу можуть апелювати до Генерального Прокурора СРСР1.

Нагляд органів прокуратури за точною відповідністю актів, що видаються міністерствами, раднаргоспами, відомствами і підпорядкованими їм установами та. підприємствами, а також виконавчими і розпорядчими органами місцевих Рад депутатів трудящих, кооперативними та іншими громадськими організаціями, Конституції і законам СРСР, конституціям і законам союзних і автономних республік, постановам Ради Міністрів СРСР, Рад Міністрів союзних і автономних

' Див. Указ Президії Верховної Ради СРСР від 27 лютого 1959 р. «Об образовании коллегий в Прокуратуре СССР и прокуратурах союзных республик» («Відомості Верховної Ради СРСР», 1959, № 9, ст. 67).

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАКОННОСТІ   В  ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ        277

республік, а також за точним виконанням законів службовими особами і громадянами СРСР називається загальним наглядом.

Загальний нагляд здійснюється різноманітними методами. Основними з них є:

а)                                   безпосередня перевірка точного виконання законів на місцях;

б)                                 присутність прокурора на засіданнях піднаглядних органів, установ, організацій;

в)                                перегляд прокурором рішень та інших актів, виданих піднаглядними органами і організаціями;

г)                                ознайомлення з матеріалами перевірок, ревізій і обслідувань, які проводяться Комісією державного контролю;

д)                                узагальнення і вивчення судової практики; є) реагування на відповідні матеріали преси; є) комплексні перевірки тощо.

Здійснюючи загальний нагляд, органи прокуратури перебувають у постійному і тісному зв'язку з громадськістю. Залучення громадськості до здійснення загального нагляду органами прокуратури має на меті, передусім, забезпечити попередження правопорушень виконавчими і розпорядчими органами державної влади, їх службовими особами і громадянами. Ця мета досягається, головним чином, шляхом залучення громадськості до проведення комплексних і наступних перевірок, обговорення матеріалів перевірок на активах або зборах трудящих, а доповідей прокурорів про стан законності — на сесіях Рад депутатів трудящих, засіданнях виконавчих комітетів. Крім того, в практиці діяльності органів прокуратури мають місце і такі форми їх зв'язків з масами, як залучення громадськості до узагальнення і аналізу матеріалів, що надійшли до прокуратури, складання протесту і подання, здійснення контролю за виконанням рішень, які були прийняті щодо протестів і подань прокуратури, а також до перевірок скарг і заяв трудящих тощо.

Здійснюючи нагляд, Генеральний Прокурор СРСР і підлеглі йому прокурори вправі витребувати накази, інструкції, рішення, розпорядження та інші акти, що видані міністерствами, відомствами, раднаргоспами, підпорядкованими їм установами, підприємствами, а також виконавчими і розпорядчими органами місцевих Рад депутатів трудящих, кооперативними та іншими громадськими організаціями і службовими особами — для перевірки відповідності цих актів законові (ст. 11 Положення про прокурорський нагляд в СРСР).

Це, безумовно, не означає, що з прокурором обов'язково повинні погоджуватись проекти відповідних державно-правових актів. Таке розуміння ролі прокуратури суперечило б

278

РОЗДІЛ XI

суті прокуратури як органу нагляду і практично привело б до наділення прокуратури адміністративною владою.

Крім того, прокурор вправі вимагати від керівників міністерств, інши:х відповідних установ, органів і службових осіб подання необхідних документів і відомостей; проведення перевірок і ревізій діяльності підлеглих їм організацій і службових осіб; проводити на місці перевірки виконання законів у зв'язку з заявами, скаргами та іншими відомостями про порушення закону; вимагати від службових осіб і громадян особистих пояснень з приводу порушень закону.

Прокурор зобов'язаний опротестовувати суперечні законові постанови, накази, інструкції, рішення, розпорядження та інші акти і подати цей протест в орган, який видав відповідний акт, або у вищестоящий орган.

Протест у порядку загального нагляду — це юридичний акт, в якому прокурор констатує факт скоєного порушення закону і вимагає відновлення порушеної законності.

В протесті повинно бути вказано: найменування органу, якому він адресується; назва — «Протест в порядку нагляду»; найменування акта, який опротестовується; короткий виклад змісту опротестованого акта або тієї його частини,, яка вважається незаконною; юридичне обгрунтування протесту, тобто мотивовані міркування прокурора, основані на законі або підзаконному акті, в силу яких опротестований акт вважається незаконним, з точним найменуванням порушеного закону, часу і місця його опублікування тощо; пропозиції прокурора, спрямовані на відновлення і усунення всіх наслідків дії опротестованого акта; прохання прокурора розглянути протест у встановлений законом строк і повідомити його про прийняте рішення; найменування службового становища прокурора, його класний чин і підпис.

Протест прокурора підлягає розгляду у десятиденний строк (ст. 13 Положення про прокурорський нагляд в СРСР). Органи, що розглядають протест, повинні повідомити прокурора, який заявив протест, про прийняте щодо протесту рішення. В тих випадках, коли орган, який розглядає протест в першій інстанції, не задовольнив прохання прокурора, він має право подати протест у вищестоящий орган.

Крім протесту, Генеральний Прокурор СРСР і підлеглі йому прокурори вправі вносити в державні органи і громадські організації подання про усунення порушень закону і причин, що сприяють цьому. На відміну від протесту, подання вноситься, як правило, у випадках, коли мали місце неодноразові порушення соціалістичної законності в діяльності того

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАКОННОСТІ   В  ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ        279

чи іншого органу. Подання може бути внесено, наприклад, на основі узагальнення матеріалів комплексної перевірки.

Подання — це юридичний акт прокурора, за допомогою якого він звертає увагу міністерств, відомств, рад-наргоспів і підпорядкованих їм установ та підприємств, а також виконавчих і розпорядчих органів місцевих Рад депутатів трудящих, кооперативних та інших громадських організацій, а рівно і окремих службових осіб на незаконну практику застосування закону або на бездію, невиконання прямих лриписів закону та інших державно-правових актів у діяльності підпорядкованих їм органів і вносить на їх розгляд конкретні пропозиції щодо усунення та попередження порушень соціалістичної законності, відновлення порушених прав громадян, організацій і притягнення винних до встановленої законом відповідальності.

Основні ознаки подання прокурора такі: воно- повинно бути наслідком аналізу стану законності і узагальнення практики роботи прокуратури з конкретного питання; містити в собі певні пропозиції, спрямовані на усунення виявлених порушень законності і попередження їх у майбутньому. Оскільки подання прокурора має на меті забезпечення виконання закону, усунення порушень законності або попередження порушень шляхом ліквідації умов, які сприяють порушенням, подання вноситься в ті органи, які за законом повинні вжити необхідних заходів для зміцнення законності, і тільки в тих випадках, коли втручання вказаних органів конче необхідне для усунення або попередження порушень законності. Державний орган або громадська організація зобов'язані не пізніше як у місячний строк розглянути подання прокурора і вжити необхідних заходів для усунення порушень закону і причин, що сприяють порушенню.

Щодо осіб, які порушили закон, прокурор, залежно від характеру порушення, або притягає винних до кримінальної відповідальності, або вживає заходів до притягнення порушника до адміністративної чи дисциплінарної відповідальності. У необхідних випадках прокурор вживає заходів для забезпечення компенсації матеріальної шкоди, завданої порушенням закону ( ст. 15 Положення про прокурорський нагляд в СРСР).