1.1. Земельно-територіальний ресурс у системі суспільних інтересів і відносин .

Земельно-територіальний ресурс - поняття комплексне, яке об'єднує у своєму змісті визначення терміну "земля" як соціаль­но-економічну суть універсального фактора суспільного вироб­ництва і терміну "територія" як географічну (просторову) катего­рію.

Як і будь-яке узагальнююче поняття, поняття "територія", яке визначено у науковій доповіді "Оцінка земельно-ресурсного по­тенціалу України і проблеми забезпечення ефективності його ви­користання" Дорогунцов СІ., Новоторов О.С., Ніколаєнко Т.С. [2] є складним і багаторівневим категоріальним утворенням, яке ха­рактеризується ієрархічною структурою. На їхню думку, є підста­ви досить чітко виділити такі ієрархічно поєднані смислові рівні поняття землі як території:

загальнонауковий (який застосовується тільки в певних нау­

кових дисциплінах);

фізико-географічний;

економіко-географічний;

міжнародно-правовий.

За умови різнопланового тлумачення понять "земля" і "тери­торія" в землеустрої, їх економічну суть інтерпретуємо в понятті "земельно-територіального ресурсу" як ресурсу природи. Адже і земля, і територія як продукт природи мають двоїсту функцію і виступають як:

© елементарний ресурс - просторовий, операційний базис

Розділ 1 Поняття і місце економіки землекористування та землевпорядкування в ринковій системі

будь-якого виду людської діяльності,

а інтегральний ресурс природного й антропогенного походжен­ня (територія - простір, територія - надра, "земля - терито­рія" - родючість, "земля - територія" - фонди тощо)

Разом з тим, Дорогунцов С І , Новоторов О С і Ніколаєнко Т С відмічають [2], що в загальноекономічному відношенні термін "зем­ля" має декілька значень від гранично широкого, що охоплює всі природні фактори і умови виробництва (включаючи його базис, первинні предмети і засоби виробництва), до гранично вузького, обмеженого й роллю, територіального операційного базису В першому випадку (за К Марксом) йде мова про "джерело усякого виробництва і усякого існування", а в другому, "зокрема, в земле­робстві", -земля як засіб виробництва діє як знаряддя виробниц­тва

Стосовно землі ще вживаються такі терміни як "земельні ре­сурси" або "земельно-ресурсний потенціал" У цих випадках, мова йде про земельну ділянку як об'єкт земельних відносин (влас­ності або володіння) Таким чином, виходячи з триєдиної функції землі як власне просторового операційного базису, як інтеграль­ного природного ресурсу - джерела продовольства і засобу ви­робництва, як носія соціальних інтересів (земельних відносин) і екологічних умов життя населення в системі суспільних інтересів і відносин, fi необхідно розглядати як земельно-територіальний ресурс

Отже, розкрито деякі характерні ознаки земельно-терито­ріального ресурсу, які виділяють його в складі факторів відтворювального процесу в особливу соціально-економіч­ну категорію. Зокрема, мова йде про те, що земля як природ­ний ресурс не є продуктом попередньої праці, вона володіє рен-тоутворюючими факторами, а земельна рента є загально-історичною генетичною основою рентних відносин у ціло-

Третяк А М, Другак В М Наукові основи економіки

            землекористування і землевпорядкування       

му. В планетарному масштабі земельно-територіальні ресурси обмежені і мають кінцеву величину Даний ресурс не пере­міщується в географічному просторі не тільки фізично, але й економічно, тому що як природне тіло не амортизується і не переносить свою вартість на мобільні товари І останнє, вста­новлено, що земельно-територіальний ресурс не заміщується іншими ресурсами, володіє багатофункціональною продуктив­ністю, виступає носієм природних ресурсів і технологій, які за­безпечують на природній основі відтворення життєвих засобів, необхідних для існування людської популяції Розвиваючи відзначені характеристики земельно-територіального ресурсу як економічної категорії, слід відмітити ще низку принципових положень

По-перше, в сукупності перерахованих вище властивостей, земельні ресурси виступають як багатофункціональний фактор відтворювального процесу

предмет праці і засіб виробництва в сільському і лісовому

господарстві,

природний ресурс і носій корисних копалин,

просторовий базис усієї сукупності форм і видів суспільної

ДІЯЛЬНОСТІ,

♦          територіальна основа державності і національного самовиз­

начення

Все це означає, що земля є предметом інтересу всіх, без ви­нятку, категорій, груп і прошарків населення, це складний вузол загальнонаціональних, групових (відомчих, територіальних) та індивідуальних (приватних) взаємних претензій. Звідси і відноси­ни в сфері освоєння та використання земельного фонду носять загальний універсальний, багатосуб'єктний, багатомірний і бага­торівневий характер

По-друге, земля є специфічним товаром, економічне "юнуван-

Розділ 1 Поняття і місце економіки землекористування та

            землевпорядкування в ринковій системі           

ня" якого зачіпає не тільки інтереси всіх прошарків населення, але і через механізм ринкового цінового саморегулювання, охоп­лює, проникає, є основою різноманіття форм, видів і сукупностей суспільних відносин як базисних, так і надбудовних Дійсно, ви­робничі затрати на господарське використання землі як товару включаються в загальну затратну складову сфери виробництва життєвих засобів і ресурсів, оскільки ціна землі входить у вартість виробленої на ній продукції, а через споживчу корзину всіх грома­дян - в ринкову ціну і впливає на вартість робочої сили

По-третє, земля як економічна категорія бере участь у вщтво-рювальному процесі та у сферах розподілу, обміну і споживання Так, через механізм оподаткування землекористування реалізу­ються суспільні функції перерозподілу земельної ренти Той чи інший ступінь інфраструктурного освоєння частини території землі та її географічні параметри мають вплив на швидкість руху то­варної маси і, відповідно, на оборот капіталу, тобто поєднуються із сферою обміну і споживання Причому ці зв'язки мають універ­сальний характер і охоплюють як відтворення засобів виробниц­тва, так і "виробництво" робочої сили, товарної маси, послуг тощо

Виступаючи як об'єкт всезагальних інтересів і "наскрізний" фак­тор суспільного відтворювального процесу, земельний ресурс служить основою для формування і виділення в єдиній системі суспільних відносин п специфічної складової - суспільних земель­них відносин Під земельними відносинами розуміються об'єктивно обумовлені соціально-економічні зв'язки і відносини (залежності) між людьми з приводу розпорядження, володіння і користування землею [24] Ці відносини виникають у зв'язку із розподілом, ви­користанням і відновленням корисних властивостей земельно-те­риторіальних ресурсів

Специфіка земельних відносин викликана своєрідністю об'єкта цих відносин, взятого як специфічна категорія власності

Третяк А М, Другак В М Наукові основи економіки землекористування і землевпорядкування

В умовах ринку земля як товар відрізняється від інших груп то­варів і категорій нерухомості двома суттєвими положеннями

земельно-територіальний ресурс, на відміну від інших груп

товарів, не можна фізично вилучити і перемістити в просторі, "пе­

реробити" і "розчинити" в іншій просторово мобільній продукції,

використати і амортизувати без залишку Дане положення має

принципове значення, адже жорстка географічна "прив'язка" зе­

мельної власності до конкретних координат географічного про­

стору віддає кожного землевласника суспільству у владу, яка ста­

вить під сумнів, по зрозумілих причинах, можливість стійкого і

повноцінного здійснення прав власності на землю Тому права

власника землі об'єктивно більш обмежені, ніж власників інших

категорій власності Суспільство стає головним консолідованим

"власником" земельних ресурсів, який делегує конкретним земель­

ним власникам розподільчі та інші функції в межах права корис­

тування земельною власністю, досить вузького і відкритого для

змін Відповідно і вся система ринкових операцій із землею но­

сить умовний характер, оскільки залишає власникові право воло­

діння і розпорядження не конкретною матеріальною субстанцією,

а в певній мірі тільки правом користування нею,

земельно-територіальний ресурс у вигляді конкретної зе­

мельної ділянки, набуваючи ринкову вартість і, залишаючись об'­

єктом всезагальних інтересів та "наскрізним" фактором відтво-

рювального процесу, стає не периферійним, а центральним, ба­

зовим об'єктом суспільних відносин  Земельні відносини пере­

міщуються в структурі суспільних відносин в їх основу, фундамент,

стають регулятором всієї іншої сукупності суспільних зв'язків і

залежностей, включаючи не тільки економічну, але і соціально-

демографічну, політичну, екологічну та інші сфери і складові час­

тини

Таким чином, специфіка земельних відносин виражається, з

Розділ 1 Поняття і місце економіки землекористування та землевпорядкування в ринковій системі

одного боку, у відносному для конкретного суб'єкта обмеженні володіння і розпорядження земельними ресурсами, а з іншого - в багатосуб'єктивності, багатомірності, багатофункцюнальності та соціальній універсальності цих відносин

Земельні відносини, а відповідно і землеустрій, виділяються в особливу соціально-економічну категорію не тільки через специфі­ку землі як унікального об'єкта загальних багатоцільових інтересів Є ще одна особливість, яка визначає своєрідність змісту суспіль­них інтересів, що формуються з приводу розподілу, перерозподі­лу, використання і відновлення земельних ресурсів Мова йде про двоїстий стан земельного фонду, який виступає у відтворюваль-ному процесі одночасно і як природне тіло, і як товар, включе­ний в систему товарно-грошових відносин Відповідно, земельні інтереси, які виникають в суспільстві можна розподілити на дві групи

інтереси з приводу ефективного освоєння природних влас­

тивостей земельного ресурсу (техніко-економічні інтереси),

інтереси з приводу товарно-грошових параметрів земельної

власності (соціально-економічні інтереси)

У сфері розподілу і перерозподілу земельних ресурсів перша група суспільних земельних інтересів (техніко-технолопчна) орієн­тується на параметри функціонально-господарської структури земельного фонду, а саме фокусується на масштабах, пропорці­ях і пріоритетах його розподілу за ступенем господарського освоє­ння (освоєні, слабоосвоєні та неосвоєні), видах і категоріях (рілля, сіножаті, пасовища, території під забудовою, лісові угіддя, чагар­ники, болота тощо), типах цільового використання (сільське гос­подарство, забудова міст та інших населених пунктів, рекреація, розміщення промисловості, транспорту тощо), інтенсивності екс­плуатації й антропогенної дії Як суспільні, так і індивідуальні інте­реси, як правило, однаковою мірою орієнтовані на підтримання

10

Третяк А М, Другак В М Наукові основи економіки

            землекористування і землевпорядкування       

найефективнішої функціонально-господарської структури земель­ного і територіального фонду, яка організовується в процесі зем­леустрою

Друга соціально-економічна група суспільних земельних інте­ресів у сфері розподілу і перерозподілу земельного і територіаль­ного фонду направлена на структуру земельної власності за скла­дом, поєднанням і пропозиціям, які складають м соціально-еко-номічні форми В даному випадку мова йде про формування в процесі землеустрою співвідношення між величиною власності на землю держави, певних груп населення і конкретних осіб, круп­них, середніх і дрібних власників, вітчизняних і іноземних земле­власників, активних і пасивних власників тощо

При цьому інтереси суспільства орієнтуються не тільки на збе­реження в розпорядженні держави необхідної частини земель для вирішення загальних завдань розвитку земельних і територіаль­них ресурсів, але і на те, щоб даний життєво важливий фактор в цілому знаходився в руках тих власників, які здатні найбільш ро­зумно і з максимальною користю розпорядитись землею для всіх членів суспільства

Інтереси окремих власників направлені на збереження за кож­ним із них прав володіння, користування і розпорядження земель­ною власністю, незалежно від ефективності її експлуатації Відпо­відно, протиріччя з приводу фактичного землеволодіння безумовні і потребують урегулювання

Розкриваючи викладені вище два зрізи суспільних інтересів з приводу ефективного використання землі, в першому випадку вони концентруються навколо гранично допустимих антропоген­них навантажень на довкілля і земельні ресурси В другому ви­падку мова йде вже про стійке, низькозатратне і високопродук­тивне землеволодіння і землекористування, результати якого до­сягаються за рахунок найбільш повної відповідності суспільному

11

Розділ 1 Поняття і місце економіки землекористування та

            землевпорядкування в ринковій системі

споживчому попиту, а витрати мають стійку тенденцію до знижен­ня за рахунок активного освоєння досягнень науково-технічного прогресу і соціальних мотивацій до високопродуктивної праці До того ж, суспільство зацікавлене втому, щоб висока продуктивність освоєння та використання землі поєднувались з максимальним збереженням і примноженням ґі корисних властивостей і якос­тей Особливо актуальні ці суспільні інтереси у зв'язку із різким загостренням в даному столітті екологічної ситуації, яка постави­ла на перше місце необхідні для виживання людства вимоги здійснення екологічно стійкого землеволодіння та землекористу­вання як головного критерію його ефективності Це не означає, що інтереси високодохідного освоєння земельних і територіаль­них ресурсів втратили своє значення Вони зайняли відповідне їм місце в глобальному забезпеченні історичної перспективи людсь­кої популяції та збереження її як біологічного виду Отже, освоєн­ня земельних ресурсів все більше підкоряється об'єктивній необ­хідності еколопзаци землеволодіння і землекористування, пошу­ку найбільш обґрунтованих, з точки зору охорони довкілля, форм і способів економічно продуктивного, ефективного і стійкого зем­лекористування