1.5. Соціально-економічний зміст землевпорядкування

Система суспільного і державного устрою, що характеризуєть-

21

Розділ 1 Поняття і місце економіки землекористування та

            землевпорядкування в ринковій системі           

ся визначеними земельними відносинами і відповідною політич­ною організацією суспільства з їх регулювання, визначає земель­ний лад суспільства

Будь-яка держава, впливаючи на земельний лад, проводить земельну політику в інтересах певних груп суспільства Ця полі­тика являє собою собою діяльність держави з регулювання зе­мельного ладу, відносин між соціальними групами, окремими зем­левласниками або землекористувачами з приводу володіння та користування землею

Процес державного впливу на земельний лад здійснюють різни­ми заходами правовими, економічно-інвестиційними, організа­ційними

Правові- містять у собі моменти обов'язковості, владного при­мусу Вони регулюють земельні відносини на основі конституцій­ного права, земельного законодавства, судового й адміністратив­ного права

Економічно-інвестиційні - стимулюють розвиток земельних відносин на основі оподатковування, кредитування, цільового фінансування, субсидування, планування використання земель та т ін

Організаційні - забезпечують розвиток земельних відносин шляхом переселення людей у райони нового освоєння, органі­зації різного роду кооперативів, товариств, підготовки кваліфіко­ваних кадрів, надання допомоги в матеріально-технічному поста­чанні, транспорті тощо

Земельну політику держави можуть здійснювати різні органи -політичної і законодавчої влади, внутрішніх справ, адміністративні, судові, фінансові, банківські, різні комітети Однак, у зв'язку з на­явністю в даних органах безлічі інших функцій, пов'язаних з реа­лізацією зовнішньої і внутрішньої політики, виникає об'єктивна по­треба в створенні спеціальних землевпорядних органів, що відно-

22

Третяк А М, Другак В М Наукові основи економіки

            землекористування і землевпорядкування       

сяться до політичної надбудови суспільства і відповідають, у пер­шу чергу, за реалізацію земельної політики держави

Мета землевпорядних органів - забезпечувати ясність і по­рядок у використанні земель, охороняти і закріплювати право влас­ності на землю, полегшувати перехід права власності від однієї особи (установи, організації) до іншої, при необхідності надавати інформацію про обкладання землі податком, вилучання диферен­ціальної земельної ренти, організовувати господарсько-доцільне використання землі Тому на ці органи покладають облік, еконо­мічну оцінку, надання і вилучення земель, організацію території, планування і контроль за використанням земель і здійсненням земельного законодавства

Основне завдання землевпорядних органів - організація проведення землеустрою, тобто системи заходів щодо органі­зації такого використання земель, яке відповідає інтересам дер­жави і, насамперед, тих соціальних груп, які знаходяться при владі

Тому діяльність державних органів полягає в технічному та юри­дичному оформленні права земельної власності, встановленні, забезпеченні й охороні прав землекористувачів і землево-лодільців, цілеспрямованому регулюванні використання землі Іншими словами, землеустрій - це передбачений законом процес, спрямований на здійснення земельної політики дер­жави. Тому, у відомій мірі, землеустрій виступає як важіль, зна­ряддя, за допомогою якого держава регулює земельні відносини

Характер землеустрою визначає відповідний землевпорядний процес, тобто землевпорядне діловодство, яке має юридичну, технічну й економічну сторони

Юридична сторона землевпорядного процесу визначає по­рядок порушення, виконання, затвердження і руху землевпоряд­ної документації (проекту), технічна- порядок складання, оформ­лення, видачі і зміст документів, економічна -організацію і тех-

23

Розділ 1. Поняття і місце економіки землекористування та

            землевпорядкування в ринковій системі           

нологію землевпорядних робіт, їх фінансування, вартість і т. ін.

У ряді випадків, звичайних правових, економічних і організа­ційних заходів, які проводяться в процесі землеустрою, або кон­трольованих землевпорядними органами, для регулювання зе­мельного ладу буває недостатньо. Тоді держава, використовую­чи політичні заходи, бере у свої руки безпосереднє розпоряджен­ня земельним фондом, здійснюючи великі аграрні перетворення або земельні реформи.

Наприклад, широко відомі: "Програма перебудови сільського господарства США"; закон "Про основну сільськогосподарську політику" в Японії, відповідно до якого в процесі встановлення розмірів селянських господарств значно знизилася їх чисельність; закон "Про ліквідацію черезсмужжя" у ФРН привів до ліквідації близько 600 тис. фермерських господарств.

Таким чином, у будь-якій суспільно-економічній формації зем­лю розподіляють і організовують не тільки як природний ресурс і простий матеріально-технічний фактор виробництва, але, насам­перед, як об'єкт соціально-економічних зв'язків в тісному поєднанні з виробничими відносинами, що обумовлює соціально-економіч­ний зміст землеустрою.

Разом з тим, землеустрій не слід пов'язувати винятково з дер­жавою. Це пояснюється такими причинами.

Який би не був ступінь активності держави в галузі управлін­

ня земельним фондом і здійснення земельної політики, землеко­

ристування (землеволодіння) самоорганізовується, і при цьому

відбуваються різні внутрішні процеси, зумовлені розвитком про­

дуктивних сил і виробничих відносин.

Поряд зі здійсненням рішень державних органів у галузі зем­

леустрою в землекористувачів виникають різні економічні інте­

реси, пов'язані зі зведенням земель у великі компактні масиви

зручної конфігурації, з трансформацією і поліпшенням угідь з ме-

24

Третяк A.M., Другак В.М. Наукові основи економіки

            землекористування і землевпорядкування       

тою підвищення ефективності ведення господарства й обліку ко­н'юнктури ринку.

3. Землеустрій проявляється у визначених формах організації території, що відповідають даному рівню розвитку виробництва.

Наприклад, відомо, що система землеробства відображає виз­начений ступінь розвитку продуктивних сил стосовно наявних природних, історичних і економічних умов. Організація території і використання землі як основного засобу виробництва в сільсько­му господарстві при різних системах землеробства є різною. Істо­рично це знайшло відображення, наприклад, у підсічно-вогневій системі землеробства, яка переважала у свій час в умовах степу. Залишення земельних ділянок після значного зниження врожаїв було єдиним способом відновлення втраченої родючості ґрунтів.

Освоєння ґрунтозахисної системи землеробства в районах ерозії ґрунтів забезпечує контурно-меліоративна організація те­риторії.

Отже, землеустрій є багатогранним і дуже складним. Тому відоб­разити його суть і соціально-економічний зміст - складне завдан­ня. В цьому зв'язку основні напрями землеустрою, які характери­зують різні сторони та дозволяють глибше зрозуміти його соціаль­но-економічний зміст, приведені нижче в табл. 1.1 [6].

Отже, необхідно розрізняти землеустрій як сферу практичної і наукової діяльності. Якщо перша дозволяє здійснити землевпо­рядні дії в конкретній практичній ситуації, то друга - систематизу­вати знання, що розвивається, яке є основою для вирішення ви­робничих завдань.

25

Розділ 1 Поняття і місце економіки землекористування та

            землевпорядкування в ринковій системі           

Таблиця 1 1 Характеристика суті і змісту землеустрою