§ 7. Форми політичного (державно-правового) режиму

Політичний режим виявляється в сукупності засобів, прийомів і способів реалізації державної влади, що відо­бражають її характер і зміст з точки зору співвідношення демократичних і недемократичних засад. Розрізняють два основних види політичного режиму — демократичний та антидемократичний.

Демократичний державний режим пов'язаний з наро­довладдям, захистом прав людини, принципом законності і правопорядку.

Основними ознаками демократичного режиму є:

проведення виборів вищих і місцевих представ­ницьких органів;

плюралізм у політичній, економічній, ідеологіч­ній та духовній сферах життєдіяльності людей;

рівноправність людей,   гарантії здійснення  ними своїх прав, виконання своїх обов'язків;

демократизм правосуддя, пріоритет методів пере­конання перед методами примусу тощо;

підконтрольність органів і посадових осіб дер­жавної влади суспільству.

Антидемократичний державний режим пов'язаний із запереченням народовладдя, прав і свобод людини.

До антидемократичних режимів належать тоталітар­ні, фашистські, авторитарні режими.

За тоталітарного режиму держава здійснює тотальний, тобто повний, всеохоплюючии контроль над всіма сферами життя суспільства. Існує, як правило, одна правляча пар­тія, значний партійний і державний апарат, що надзви­чайно централізується. Панує одна офіційна ідеологія.

Фашистський режим є однією з форм тоталітарного ре­жиму, коли існує ідея зверхності однієї нації або раси. Ідея обґрунтовується тим, що нація (раса), визнана вищою, гідна кращого життя, ніж інші — неповноцінні, які мо­жуть використовуватися як робоча сила або навіть зни­щуватися. В таких країнах правовий статус громадян зале­жить від національної належності. Цим країнам притаман-

на агресивна зовнішня політика, зорієнтована на захоп­лення чужих земель та поневолення інших народів.

Авторитарний режим посідає проміжне місце між то­талітарним і демократичним режимами. Він характеризу­ється концентрацією влади в руках одного чи кількох органів державної влади, можливістю позазаконного за­стосування насильства чи звуженістю сфери гласності та виборності державних органів. За такого режиму офіційна ідеологія часто намагається створити авторитет одній або кільком особам правлячої еліти, акцентуючи увагу на турботі цих осіб про народ,  державу тощо.

Для характеристики державної влади застосовуються й такі поняття:

тиранія — одноосібна влада за умов крайньої централізації органів державної влади та управ­ління і застосування жорстоких репресій щодо противників цього режиму;

охлократія — влада натовпу, юрби, нехтування законами, використання такої ситуації у власних інтересах політичними авантюристами та кри­мінальними елементами;

теократія — форма влади, за якої певною мі­рою наближені релігійні та державні органи, державні закони та релігійні принципи (ціннос­ті). У теперішній час мусульманські теократичні режими прийнято називати фундаменталістськи-ми (Іран, Лівія, Афганістан).