1.1.1. Інвестиційний процес у державі з ринковою економікою

Інвестиційний процес у державі з ринковою економікою має виходити з додержання таких принципів:

об’єктивна необхідність визнання довго- і середньотермінових циклів інвестиційної активності;

взаємодія локальних, галузевих, регіональних і народно-
господарських циклів інвестиційної активності;

формування ринкових важелів в інвестиційній сфері одночасно з аналогічними процесами в інших галузях народного господарства;

логічність і цілісність інвестиційного циклу;

спадкоємність у реалізації конкретних заходів, пріоритетність спрямування коштів для реалізації інвестиційного процесу.

Основні напрями інвестиційної політики в Україні

Зниження соціальної напруги, досягнення остаточного підходу у виділенні коштів на потреби соціальної сфери.

Скорочення фонду виробничого будівництва за рахунок дер­жавних коштів і формування надійних інвестиційних джерел, в першу чергу з власних коштів підприємств та ін.

Скорочення централізованих державних капіталовкладень, що виділяються безповоротно. Перехід до нових принципів цент­ралізованого фінансування інвестиційної діяльності.

Створення ринку підрядних робіт. Зацікавленість будівельників у виконанні замовлень.

Прискорення темпів розвитку промисловості групи Б.

Прискорення у кілька разів темпів вибуття застарілого обладнання.

Перегляд надання державних кредитів на вигідних умовах з дефіцитними ставками на конкурсній основі, включаючи держав­не замовлення.

Залучення іноземних інвестицій, отримання іноземних кредитів, створення спільних підприємств з іноземним капіталом за такими напрямами, як розвиток переробної промисловості АПК, активізація приватизації, конверсії, а також галузей, які визначають науково-технічний прогрес.

Створення ефективних форм і механізмів управління інвестиційною діяльністю.

Розвиток паливно-енергетичного комплексу, ресурсозберігаючих технологій, конверсія ВПК, забезпечення населення товарами народного споживання вітчизняного виробництва, розвиток медицини і фармацевтичної промисловості.

Усі ці напрями інвестиційної діяльності в Україні вже зараз починають розвиватися в умовах формування ринкового механізму. Тому трансформація інвестиційного механізму на мікрорівні, наприклад у промисловості, повинно проводитися в межах макроекономічної стабілізації.

Інвестиційний ринок як економічна категорія являє собою збалансованість попиту і пропозиції на інвестиції та випереджаючих можливостей підрядників в їх матеріалізації. Це означає, що, з одного боку, потрібні економічні заходи зі стримання попиту на інвестиції та зменшення маси безготівкових грошей, які неадекватні обсягу та якості продукції, а з іншого, — антимонополь­ні заходи, які б сприяли розвитку ринку будівельних послуг.

Умови розвитку ринкових відносин:

роздержавлення власності;

приватизація державної власності;

конституційний захист прав власності;

вільна конкуренція;

введення вільних ринкових цін;

відпрацювання механізму соціального захисту;

відміна всіх заходів, які стримують ринкову саморегуляцію;

розробка правової бази ринкової економіки;

підготовка фахівців-експертів і керівників усіх рангів, перекваліфікація кадрів на засадах роботи в умовах ринкової економіки.

Інвестиційний процес у державі з ринковою економікою має виходити з додержання таких принципів:

об’єктивна необхідність визнання довго- і середньотермінових циклів інвестиційної активності;

взаємодія локальних, галузевих, регіональних і народно-
господарських циклів інвестиційної активності;

формування ринкових важелів в інвестиційній сфері одночасно з аналогічними процесами в інших галузях народного господарства;

логічність і цілісність інвестиційного циклу;

спадкоємність у реалізації конкретних заходів, пріоритетність спрямування коштів для реалізації інвестиційного процесу.

Основні напрями інвестиційної політики в Україні

Зниження соціальної напруги, досягнення остаточного підходу у виділенні коштів на потреби соціальної сфери.

Скорочення фонду виробничого будівництва за рахунок дер­жавних коштів і формування надійних інвестиційних джерел, в першу чергу з власних коштів підприємств та ін.

Скорочення централізованих державних капіталовкладень, що виділяються безповоротно. Перехід до нових принципів цент­ралізованого фінансування інвестиційної діяльності.

Створення ринку підрядних робіт. Зацікавленість будівельників у виконанні замовлень.

Прискорення темпів розвитку промисловості групи Б.

Прискорення у кілька разів темпів вибуття застарілого обладнання.

Перегляд надання державних кредитів на вигідних умовах з дефіцитними ставками на конкурсній основі, включаючи держав­не замовлення.

Залучення іноземних інвестицій, отримання іноземних кредитів, створення спільних підприємств з іноземним капіталом за такими напрямами, як розвиток переробної промисловості АПК, активізація приватизації, конверсії, а також галузей, які визначають науково-технічний прогрес.

Створення ефективних форм і механізмів управління інвестиційною діяльністю.

Розвиток паливно-енергетичного комплексу, ресурсозберігаючих технологій, конверсія ВПК, забезпечення населення товарами народного споживання вітчизняного виробництва, розвиток медицини і фармацевтичної промисловості.

Усі ці напрями інвестиційної діяльності в Україні вже зараз починають розвиватися в умовах формування ринкового механізму. Тому трансформація інвестиційного механізму на мікрорівні, наприклад у промисловості, повинно проводитися в межах макроекономічної стабілізації.

Інвестиційний ринок як економічна категорія являє собою збалансованість попиту і пропозиції на інвестиції та випереджаючих можливостей підрядників в їх матеріалізації. Це означає, що, з одного боку, потрібні економічні заходи зі стримання попиту на інвестиції та зменшення маси безготівкових грошей, які неадекватні обсягу та якості продукції, а з іншого, — антимонополь­ні заходи, які б сприяли розвитку ринку будівельних послуг.

Умови розвитку ринкових відносин:

роздержавлення власності;

приватизація державної власності;

конституційний захист прав власності;

вільна конкуренція;

введення вільних ринкових цін;

відпрацювання механізму соціального захисту;

відміна всіх заходів, які стримують ринкову саморегуляцію;

розробка правової бази ринкової економіки;

підготовка фахівців-експертів і керівників усіх рангів, перекваліфікація кадрів на засадах роботи в умовах ринкової економіки.