5.4.   Кваліфікація невдалої співучасті та співучасті у незакінченому злочині

Загальні зауваження          У теорії кримінального права при

аналізі відповідної кримінально-правової норми (ст. 26 КК) звичайно вказується, що понят­тя співучасті сформульоване стосовно закінченого злочину. Для того, щоб певних осіб можна було визнати співучасни­ками того чи іншого виду, їх діяльність також повинна бути успішною, результативною. Зазначається, що організатор повинен організувати або керувати діями, які становлять об'єктивну сторону злочину; підбурювач — схилити іншу особу до скоєння злочину, тобто досягти того, щоб вона вчи­нила дії, передбачені диспозицією статті Особливої части­ни; пособник — надати сприяння у вчиненні злочинних діянь. Співучасть, так би мовити у чистому вигляді, вбача­ють там, де виконавець вчинив закінчений злочин або, при­наймні, досягнув стадії замаху на злочин.

Разом з тим у практиці трапляються непоодинокі випад­ки, коли діяння співучасників не доводяться до кінця, тобто вони не вчиняють того, що вважають за необхідне для вико­нання ролі у спільному злочині, або ж злочинна діяльність виконавця злочину, вчинюваного у співучасті, перериваєть­ся на стадії готування чи замаху. В кримінально-правовій літературі не лише не досягнуто єдності поглядів щодо ква­ліфікації подібних випадків, а, навіть, іменуються вони по-різному. Одні пишуть про безнаслідкову співучасть чи не­вдалу співучасть1, інші — про співучасть на стадії готуван­ня або замаху2, ще інші — про співучасть при незакінченому і закінченому злочині та невдалу співучасть3.

1              Див.: Кримінальне право України. Загальна частина / За ред.

М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. —2-е вид., перероб. і доп. —

С. 239, 242—243; Уголовное право. Общая часть. — М.: Изд.группа

ИНФРА-М-НОРМА, 1997. — С. 260.

2              Гришаев П. И., Кригер Г. А. Соучастие по советскому уголовному

праву. — М.: Госюриздат, 1959. — С. 240—250; Ребане И. А. О соучас­

тии на стадии предварительной преступной деятельности (вопросы ква­

лификации). — С. 4—15.

3              Тельное П. Ф. Ответственность за соучастие в преступлении. —

С. 156—158.

Кваліфікація злочинів, вчинених у співучасті              289

Кваліфікація таких випадків становить певні труд­нощі, котрі, як зазначав свого часу І. А. Ребане, обумов­лені тим, що у них перетинаються два кримінально-пра­вових інститути — співучасть у злочині і стадії вчинення злочину1. Питання кваліфікації невдалої співучасті та співучасті в незакінченому злочині неоднозначно вирішу­ються у кримінально-правовій науці, суперечливою є і позиція практики.

Поняття невдалої                ПІД невдалою співучастю у зло-

співучасті             чині звичайно розуміють умисні

діяння, спрямовані на вчинення

злочину сумісно з іншими особами, які, однак, не призве­ли до бажаного результату. Як вказував П. Ф. Тельнов, вона утворюється тоді, коли всупереч волі винного не до­сягнуто сумісності діянь2.

Невдала співучасть має місце тоді, коли особа, яку на­магалися залучити до вчинення злочину:

одразу ж відмовилася від участі у спільному пося­

ганні;

спочатку погодившись на злочинну пропозицію, зго­

дом вчинила добровільну відмову;

—            виконала злочин одноосібно, без сприяння чи впли­

ву тих осіб, які намагалися виступити співучасниками.

Невдала співучасть може полягати у спробі залучити до участі у злочині як виконавця, так й інших співучас­ників. Той, хто вчиняє відповідні дії, хоче виступити спів­учасником, прагне виступати у ролі організатора, підбу­рювача, пособника злочину. Гаданий виконавець чи інший співучасник при цьому злочинних дій не вчиняє чи не підлягає за них кримінальній відповідальності у зв'язку з добровільною відмовою або ж вчиняє посягання поза спів­участю. Тому він не може бути притягнутий до криміналь­ної відповідальності за злочин, вчинений у співучасті.

Однак діяльність того, хто намагався спільно вчинити злочин, не обмежується виявленням умислу, тобто нека-

1              Ребане И.А. О соучастии на стадии предварительной преступной

деятельности (вопросы квалификации). — С. 4.

2              Тельнов П. Ф. Ответственность за соучастие в преступлении. — С. 156.

19 — 6-529

290          Глава 5

раною стадією розвитку злочинної діяльності1 .Такий невда­лий співучасник виконує конкретні діяння, спрямовані на вчинення злочину, злочин не доводиться до кінця з причин, незалежних від його волі. Існує велика ймовірність того, що, не досягнувши бажаного, він продовжить вплив або на цю ж особу, або на іншу, і злочин у співучасті все ж буде вчинено. Тому невдала співучасть становить суспільну не­безпеку і підлягає кримінально-правовій оцінці.

Види невдалої спів-            Кримінально-правова оцінка не-

участі     вдалої співучасті має бути диферен-

ційована з врахуванням характеру

виконуваної винним ролі, ступеня розвитку злочинної діяльності «невдалого співучасника» та причин, у зв'язку з якими співучасть виявилася невдалою. Тому питання ква­ліфікації такого роду посягань повинні вирішуватися з вра­хуванням класифікації видів невдалої співучасті.

За характером ролі, яку намагався виконати співучасник у спільному злочині, невдала співучасть поділяється на:

невдалу організацію злочину;

невдале підбурювання до злочину;

невдале пособництво.

Невдале виконання злочину — тобто випадок, коли виконавець не довів посягання до кінця, вимушено перер­вав його на стадії готування чи замаху — не належить до добровільної відмови. Дії виконавця та інших співучас­ників кваліфікуються за правилами про співучасть у не-закінченому злочині.

Для невдалої організації злочину характерним є те, що, незважаючи на зусилля організатора, злочин під його керівництвом не вчиняється взагалі чи не доводиться до кінця.

Вона має місце тоді, коли:

—            особи, дії яких намагається об'єднати організатор,

відмовляються виконувати його вказівки, відхиляють

пропозиції організатора про спільне вчинення злочину;

1 Бурчак Ф. Г. Учение о соучастии по советскому уголовному праву. — С. 183—184.

Кваліфікація злочинів, вчинених у співучасті              291_

—            особа, яка виконує злочин разом з організатором,

вчиняє добровільну відмову;

—            робиться невдала спроба створити організовану групу.

Підбурювання вважається невдалим тоді, коли

підбурювачу не вдалося схилити підбурюваного до участі у злочині. Це буває тоді, коли:

підбурюваний взагалі не дав згоди взяти участь у

злочині (не піддався на підбурювання);

підбурюваний спочатку погодився з пропозицією

підбурювача, а згодом вчинив добровільну відмову;

підбурюваний вчинив злочин внаслідок підбурюван­

ня іншої особи або самостійно.

Невдале пособництво дещо відрізняється від невдалої організації злочину та невдалого підбурювання до злочи­ну. Якщо для невдалих організації та підбурювання ха­рактерним є те, що злочин завжди не доводиться до кінця, то при невдалому пособництві можливе вчинення злочи­ну виконавцем, незважаючи на відсутність сприяння з боку пособника. Це має місце тоді, коли виконавець обій­шовся взагалі без сторонньої допомоги, самостійно здобув знаряддя чи засоби вчинення злочину, скористався послу­гами іншого пособника або без участі даного пособника діяли інші співучасники. Очевидно, у таких випадках співучасті немає, оскільки відсутній причинний зв'язок між діями «пособника» і вчиненням злочину іншими осо­бами.

Невдале пособництво вбачається у таких випадках:

обіцянка сприяти вчиненню злочину, від чого особа

відразу ж відмовляється;

виконавець чи інший співучасник спочатку погод­

жується на сприяння пособника, а згодом відмовляється

його прийняти;

виконавець не зміг скористатися сприянням пособ­

ника, зокрема у зв'язку з тим, що воно надане надто пізно

(після виконання об'єктивної сторони виконавцем) чи було

недоступним для виконавця;

сприяння помилково надається іншій особі. При

цьому воно може бути невикористаним, якщо ця інша осо­

ба виявиться «стійкою» до спокуси вчинити злочин. Але

292          Глава 5

інша особа може скористатися нагодою і вчинити злочин за допомогою такого неочікуваного сприяння.

Наведений поділ видів невдалої співучасті є загальновиз­наним у юридичній літературі. Натомість, класифікації видів невдалої співучасті з врахуванням ступеня розвитку злочинної діяльності належна увага не приділяється. Ви­дається, при цьому можна застосувати поняття готування до злочину та замаху на злочин, застосувавши їх за аналогією також до невдалої співучасті, створивши юридичні конст­рукції «готування до співучасті» та «замах на співучасть»1.

Відносини, які регламентуються статтями КК про по­передню злочинну діяльність, є найбільш близькими до тих, які існують у зв'язку з невдалою співучастю. Разом з тим ч. 1 ст. 14 або чч. 2, 3 ст. 15 КК не можуть бути засто­совані до кваліфікації невдалої співучасті безпосередньо. Адже безспірно, що чинне законодавство встановлює відповідальність за співучасть у злочині, а не за готуван­ня до співучасті чи замах на співучасть, тому в формулі кваліфікації невдалої співучасті за чинним КК відповід­ну норму слід було б брати в дужки, а формула (залежно від стадії вчинення злочину) тоді матиме такий вигляд: (ч. 1 ст. 14) — ч.... ст. 27 — стаття Особливої частини; (ч. 2 ст. 15) — ч.... ст. 27 — стаття Особливої частини; (ч. З ст. 15) — ч.... ст. 27 — стаття Особливої частини.

Визначаючи, у яких випадках має місце готування до невдалої співучасті, а у яких — замах на неї, слід врахо­вувати вироблені у теорії кримінального права положен­ня, що стосуються співвідношення окремих стадій злочин­ної діяльності. Відомо, що головна відмінність між готу­ванням до злочину і замахом на злочин полягає у ступені загрози об'єкту злочинного посягання. Тому, видається, що у випадках, коли невдалий співучасник одразу отри­мує відмову іншої особи спільно вчинити злочин і не вчи-

1 Можливість і необхідність застосування аналогії щодо КК 2001 р. (всупереч положенням, закріпленим у ч. 4 ст. З цього Кодексу) вже об­ґрунтовувалася в літературі (див.: Навроцький В. О. Принцип заборо­ни аналогії та його дія при застосуванні Кримінального кодексу Украї­ни 2001 р. / Новий Кримінальний кодекс України: Питання застосу­вання і вивчення: Матер, міжнар. наук.-практ. конф. Харків, 25—26 жовтня 2001 р. — К.—X.: Юрінком Інтер, 2002. — С. 49—52).

Кваліфікація злочинів, вчинених у співучасті

293

няє інших дій для подолання цієї відмови — має місце го­тування до невдалої співучасті. Якщо ж такий співучас­ник досяг згоди на участь іншої особи у вчиненні злочину, то він виконав замах на невдалу співучасть.

Таким чином, невдала співучасть може бути класифі­кована за різноманітними підставами.

При вирішенні питань кваліфікації невдалої співучасті оцінку слід давати як діянням самого «співучасника», яко­му не вдалося досягти сумісності посягання, так і осіб, що їх намагалися втягнути до спільного вчинення злочину.

Невдала організація злочину

Невдале підбурювання до злочину

Готування до співучасті

Невдале пособництво злочину

Замах на співучасть

За характером виконуваної ■. ■ Рол'        ■■

За ступенем розвитку злочинної діяльності

Невдала співучасть

За причинами її невдалості

Помилка співучасника

Відмова іншої особи взяти участь у злочині

Запізніла або недоступна співучасть

Добровільна відмова іншої особи від вчинення злочину

Схема 18. Види невдалої співучасті

294          Глава 5

Питання про квалі-             3 приводу кваліфікації невдалої

фікацію невдалої співучасті у теорії кримінального співучасті у теорії права висловлено дві думки. Пере-кримінального права важна більшість криміналістів вва­жає, що такі посягання повинні ква­ліфікуватися як готування до злочину1. У КК Російської Федерації прямо вказано, що за готування до злочину несе відповідальність особа, якій з незалежних від неї обставин не вдалося схилити інших осіб до вчинення злочину (ст. 34. 5). Коментатори цього Кодексу вважають, що дана норма поширюється не лише на невдале підбурювання, а й на інші види невдалої співучасті2. Однак поширеність відповідної позиції і авторитетність її прихильників не приховує її слаб­ких місць. Можуть бути висловлені принаймні, чотири ар­гументи, які свідчать про сумнівність кваліфікації невда­лої співучасті як готування до злочину.

По-перше, як зазначає один з прихильників такої ква­ліфікації І. А. Ребане, при невдалій співучасті має місце не створення умов, а, точніше, спроба створення умов для вчинення злочину3. Однак наведене уточнення (а з ним не можна не погодитися) істотно змінює ситуацію. Врахову­ючи його, неможливо обгрунтувати відповідальність за готування до злочину при невдалій співучасті. Не викли­кає сумніву, що незакінчені підготовчі дії, «готування до готування» чи «замах на готування» не становлять кри­мінально караної стадії вчинення злочину.

1              Гришаев П. И., Кригер Г. А. Соучастие по советскому уголовному

праву. — М.: Госюриздат, 1959. — С. 248; Ковалев М. И. Соучастие в

преступлении: Часть 2. Виды соучастников и формы участия в преступ­

ной деятельности / Уч. труды Свердлов, юрид. ин-та. — Т. 5. — Сверд­

ловск, 1962. — С. 182—183; Курс советского уголовного права. Часть

общая. —Т. 1. —Л.: Изд-воЛенингр. ун-та, 1968. — С. 631; Тельное П. Ф.

Ответственность за соучастие в преступлении. — С. 158; Ребане И. А. О

соучастии на стадии предварительной преступной деятельности (воп­

росы квалификации). — С. 11.

2              Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации. —

Изд. 2-е, перераб. и доп. (по состоянию на 1 октября 1997 г.) — М.: ЗАО

«Бизнес-школа «Интел-Синтез», 1997. — С. 59—60.

3              Ребане И. А. О соучастии на стадии предварительной преступной

деятельности (вопросы квалификации). — С. 10.

Кваліфікація злочинів, вчинених у співучасті              295

По-друге, невдала співучасть не може бути кваліфіко­вана як готування у випадках застосування норм про зло­чини зі спеціальним суб'єктом. Положення про те, що осо­ба, яка не наділена ознаками спеціального суб'єкта зло­чину, не може виступати ні виконавцем злочину зі спеціальним суб'єктом, ні готуватися, ні вчиняти замах на такий злочин, детально обґрунтував Ф. Г. Бурчак1.

По-третє, кваліфікація невдалої співучасті як готуван­ня до злочину не дозволяє відрізнити випадки, коли є спро­ба вчинити злочин спільно з іншими учасниками, від тих ситуацій, коли особа готується вчинити злочин самостійно. Разом з тим кваліфікація повинна точно відображати роль особи у вчиненні злочину, дозволяти врахувати найбільш небезпечні форми злочинної діяльності, до яких належить і втягнення чи спроба втягнення у злочин інших осіб.

Нарешті, оцінка невдалої співучасті як готування до злочину може виявитися у багатьох випадках взагалі не­можливою. Мова йде про те, що за новим кримінальним законодавством Росії кримінальна відповідальність настає за готування лише до тяжких чи особливо тяжких зло­чинів (ст. ЗО. 2 КК РФ); КК України передбачає, що готу­вання до злочину невеликої тяжкості не тягне за собою кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 14 КК)2. Якщо го­тування до певних посягань перестане бути кримінально-караним, то неможливо буде кваліфікувати як готування і невдалу співучасть у цих же злочинах. Визнати без­карність невдалої співучасті у таких випадках навряд чи правильно, оскільки навіть невдала спроба вчинити зло­чин спільно з іншими особами свідчить про значну сус­пільну небезпеку посягання.

1              Бурчак Ф. Г. Учение о соучастии по советскому уголовному праву. —

С. 188—191.

2              Проект КК, розроблений під керівництвом проф. В. М. Смітієнка,

виходив з того, що «відповідальність за приготування до караного діян­

ня та замах на нього настає лише у випадках, передбачених відповід­

ними статтями Особливої частини цього Кодексу; вони підлягають ква­

ліфікації за цими ж статтями» (ст. ЗО); Кримінальний кодекс України.

Проект. Вноситься народним депутатом України О. Б. Матковським. —

К., 1996 / Верховна Рада України. Сектор реєстрації законопроектів. —

№ 0041. — 1 4 листопада 1996.

296          Глава 5

Виходячи з наведеного, більш переконливою видаєть­ся пропозиція кваліфікувати невдалу співучасть, посила­ючись як на положення кримінального закону про попе­редню злочинну діяльність, так і на положення про спів­участь у злочині, а також на статтю Особливої частини про злочин, який винний намагався організувати, до якого підмовити чи якому сприяти. Щоправда, і прихильники цієї позиції не єдині у своїх поглядах. Одні з них вважа­ють, що невдала співучасть становить собою готування до співучасті1, інші — у такому разі має місце замах на спів­участь2, ще інші не деталізують того, про яку стадію попе­редньої злочинної діяльності повинна йти мова3. Тому, підтримуючи думку про кваліфікацію невдалої співучасті за конструкцією попередньої злочинної діяльності стосов­но співучасті у злочині, слід її розвинути.

У цілому аргументи прихильників кваліфікації з по­силанням на відповідні частини ст. 14 або статей 15 і 27 КК видаються вагомими. Така кваліфікація дозволяє усу­нути суперечності оцінки невдалої співучасті як готуван­ня до злочину, диференціювати відповідальність особи, яка готується до злочину одна, та тієї, що хоче вчинити злочин спільно з іншими. Саме така кваліфікація дозво­ляє по-різному оцінити ті випадки, коли співучасник пов­ністю виконав свою роль, але виконавець не вчинив зло­чину, та ті, коли організатор, підбурювач, пособник не виконали свою роль до кінця4.

Найбільш істотним запереченням проти кваліфікації невдалої співучасті як готування чи замаху на співучасть є те, що у таких випадках, як правило, суспільно небез­печне посягання вчиняє лише одна особа. Той, хто відразу

1              Красиков Ю. А. Соучастие в преступлении / Уголовное право.

Общая часть: Курс лекций. Лекция 10. — М.: Изд. группа ИНФРА- М-

НОРМА, 1996. — С. 35.

2              Бурчак Ф. Г. Учение о соучастии по советскому уголовному праву. —

С. 191 — 194.

3              Советское уголовное право. Общая часть / Под ред. Г. А. Кригера,

Б. А. Куринова, Ю. М. Ткачевского. — М.: Изд-воМГУ, 1981. — С. 275—

276 (автор глави у підручнику — Б. А. Курінов).

4              На необхідність диференціювати такі випадки вказував ще А. Н. Трай-

нін (див.: Трайнин А. Н. Учение о соучастии. — М., 1941. — С. 124).

Кваліфікація злочинів, вчинених у співучасті              297

відмовився від злочинної пропозиції чи згодом передумав брати участь у злочині, кримінальній відповідальності не підлягає. Участь у злочині лише однієї особи виключає наявність співучасті.

Спростовувати цей аргумент через його очевидність не­можливо, а й водночас непотрібно. Адже аналізована конст­рукція кваліфікації невдалої співучасті побудована на юри­дичній фікції. Саме тому, що співучасть відсутня, а є лише намагання до співучасті, скоєне і кваліфікується як відпо­відна попередня злочинна діяльність. Прикладів аналогіч­ної кваліфікації, за якої відсутні ознаки складу злочину «за­міщують» посиланням на ст. 14 або ст. 15 КК, у криміналь­ному праві немало. Так, як замах на злочин, кваліфікують посягання при фактичній помилці; діяння, спрямовані на вчинення злочину при відсутності об'єктивної сторони, ква­ліфікують як готування до злочину, тощо. Якщо скоєне виз­нається готуванням до злочину або замахом на злочин при відсутності об'єкта посягання, суспільно небезпечного діян­ня або наслідків, то чому не можна його визнати таким при відсутності суб'єкта — особи, яка повинна була виступити співучасником? До того ж у випадках, коли особа спочатку погоджується взяти участь у злочині, а згодом змінює свій намір, посягання невдалого співучасника вчиняється за оз­нак фактичної помилки, котра, як загальновизнано, квалі­фікується як замах на відповідний злочин.

Кваліфікація невда-            Було б неправильним оцінювати

лої співучасті, за всі ситуації, які виникають у зв'яз-

якої «бажаний» спів- ку з невдалою співучастю, однако-

учасник відразу від- во. Адже в одних випадках невда-

мовляється взяти лий співучасник не вчиняє ніяких

участь у злочині конкретних дій для реалізації сво-

го злочинного наміру, в інших —

лише починає впливати на других осіб для вчинення з ними злочину, а ще у інших — повністю виконує дії, дос­татні для того, щоб при успішному завершенні злочину визнати їх співучастю.

Очевидно, всі перелічені вище випадки, характерні для невдалої організації злочину, невдалого підбурювання і

298

Глава 5

невдалого пособництва, виходять за межі виявлення умис­лу. Пропозиція про участь у злочині, обіцянка сприяння — це вже конкретна дія, спрямована на те, щоб викликати відповідну поведінку іншої особи, утворити співучасть. Разом з тим такі дії — це не більше, як створення умов для спільного вчинення злочину, створення умов для співучасті. Тому організаторські дії, на котрі не відреагу-вали інші особи; підбурювання, при якому особу не вдало­ся схилити до участі у злочині; пропозиція про надання сприяння у вчиненні злочину, що була відхилена, мають кваліфікуватися як готування до організації, готування до підбурювання, готування до пособництва відповідного злочину.