Глава 9 ОСНОВНІ СУЧАСНІ КОНЦЕПЦІЇ ДЕРЖАВИ

Особливість сучасної державно-політичної думки позна­чена різноманітністю теорій і концепцій держави, що обу­мовлено історичними особливостями розвитку тих чи інших країн; різноманітністю методологічних підходів щодо вирішення питань сутності, соціального призначення дер­жави; існуванням країн різного рівня розвитку та іншими чинниками. На відміну від минулих концепцій держави, які розглядають її як знаряддя класового панування, су­часні концепції в умовах формування цивілізованого суспільства, нового державно-політичного мислення на за­садах деідеологізованості міжнародних відносин, пріоритету загальнолюдських цінностей здебільшого вбачають у ній механізм забезпечення цілісності суспільства, вирішення загальних справ, соціального компромісу.

1. Теорія правової держави

Ця теорія належить до юридичного напряму державо­знавства. Держава і громадянське суспільство розглядають­ся як суб'єкти права, тобто рівні і вільні. Публічна влада є прерогативою держави і здійснюється на засадах державно­го суверенітету у формі публічного права. Громадянське суспільство виступає як матеріальна основа правової дер­жави, що підпорядкована йому і діє в інтересах громадян. Народ — це джерело публічної влади держави. Він формує державну владу і контролює її діяльність, безпосередньо створює право. Призначення держави формулювати конк­ретні правові відносини, правові звичаї, правові норми, створені суспільством, в юридичних нормативних докумен­тах і охороняти право від порушень з боку окремих грома­дян. Громадяни володіють природними правами і свобода­ми, які невід'ємні і є виразом самообмеження держави.

Право панує у суспільстві, воно відображує як загальні, так і інтереси окремих осіб. Правові норми утворюються на широкому соціальному грунті, вбирають у себе цінності, що існують у суспільстві, формально відображають їх і охороняють за допомогою держави.

Ідеї правової державності не поглинають усіх інших ха­рактеристик, вони акцентують увагу на засадах (рівності, свободи, справедливості) здійснення соціальних відносин, у

94

тому числі і державних. Для теорії правової держави вла­стиві єдність і розрізнення права і закону, тлумачення останнього як форми волевиявлення держави, зовнішнього виразу норм права. Норми права і законодавство спів­відносяться як зміст і форма з усіма протиріччями, що з цього витікають. Правова держава здійснює свою діяль­ність у правових формах правотворчості, правозастосуван-ня, правореалізації, що забезпечує контроль за державою з боку суспільства і взаємну відповідальність між нею і гро­мадянами.

2. Теорія "держави загального благоденства"

Створена ще в період між двома світовими війнами (Дж. Кейнс) вона ще й сьогодні має досить широке коло прихильників. За цією теорією сучасні буржуазні суспіль­ство і держава вже позбулися або інтенсивно позбуваються класового характеру, а держава стає органом, що функ­ціонує на благо всіх членів суспільства. Йдеться про різке звуження сфери державного примусу. Репресивно-каральні функції держави відмирають за рахунок розширення соціально-економічних функцій: державного регулювання економіки, соціальних послуг (охорони здоров'я, пенсій­ного забезпечення, культурно-освітньої функції і т. ін.).

Своє соціальне призначення така держава реалізує шля­хом а) націоналізації найважливіших галузей промисло­вості; б) впливу на ринок шляхом політики цін, інвес­тицій, державних замовлень, кредитної політики і т. ін.; в) планування і прогнозування економічного та соціаль­ного розвитку; г) здійснення широкої політики соціальних послуг, соціального забезпечення і страхування, допомоги малозабезпеченим, підтримки високого рівня законності; д) захисту трудівників від надмірної експлуатації з боку роботодавців.

Отже, ця теорія передбачає існування сильної держави, що поширює свій вплив на широке коло суспільних відносин.

3. Теорія еліт

Теорія еліт була заснована італійськими політологами Г. Моска та В. Парето в 20—30-х роках XX ст. і грун­тується на ідеї нездатності широких мас населення до управління державою. За цією теорією політика — це сфера боротьби двох протилежних груп: пануючої меншості

95

(еліти), що оволоділа державою, та підпорядкованої їй більшості (все інше населення країни). При цьому демо­кратія розглядається як утопія, міраж, у гонитві за яким некомпетентні маси населення стають інструментом у ру­ках демагогів і прокладають шляхи до диктатур, якими, зокрема, є соціалізм і фашизм. Саме тому Г. Моска пов'язував свободу людства не з демократією, а з компе­тентною правлячою елітою.

Другий засновник цієї теорії — В. Парето — вважав, що державою, суспільством завжди править еліта. Вона утво­рюється у трьох головних сферах — політичній, еконо­мічній та інтелектуальній — шляхом висування індивідів, які досягли в своїй справі найбільших успіхів. Але кожна правляча еліта рано чи пізно заспокоюється на досягнуто­му, втрачає свої найкращі якості, творчу енергію і вирод­жується. У суспільстві з'являється нова потенційна еліта, що прямує до влади. Пануюча еліта, проте, добровільно не віддає владу. Тому "циркуляція" еліт проходить, як пра­вило, шляхом насильства, переворотів і революцій, що в цілому корисне для суспільства.

У наш час теорія еліт існує з деякими "редакційними поправками", що зводяться до такого: у сучасному суспільстві є декілька еліт; між ними існує вільна конку­ренція, заснована на принципах політичного і партійного плюралізму, вони намагаються у співробітництві здійсню­вати керівництво державою і суспільством; еліти не відір­вані від народу, а контролюються ним за допомогою здій­снення загального виборчого права, незалежних засобів ма­сової інформації тощо.

Однією з течій теорії еліт є доктрина технократії, за якою, із зростанням впливу науки, техніки на всі сфери суспільного життя учені, технічні спеціалісти зосереджують у своїх руках не тільки виробничі та науково-дослідницькі функції, але й політичну владу. Тому, враховуючи значен­ня впливу науково-технічної революції на життя суспіль­ства, керівництво державою має здійснюватися кращими представниками науково-технічної інтелігенції. Отже, ви­никає нова суспільно-політична система — технократія.

4. Фашистські ідеї державності

Ідеологія фашизму — це суміш різних положень, метою яких є виправдання, заохочення найнижчих людських інстинктів. Спираючись на такі положення можна виправ-

96

дати будь-які дії, навіть найжорстокіші, які застосовують для досягнення бажаної мети. Однією з головних складових фашистської ідеології є расизм, що поділяє людей за біоло­гічними та соціальними ознаками на декілька груп (рас). При цьому представники однієї раси проголошуються істинними представниками людського роду, а інші — на-півтваринами, завдання яких — забезпечувати процвітання панівної раси. Історія людства проголошується віковою бо­ротьбою "культурної" раси з расами "дикими", непов­ноцінними.

Основне завдання держави за фашистською ідеоло­гією — забезпечити процвітання панівної раси шляхом за­хоплення інших держав для розширення "життєвого про­стору", поширення "культурної" раси. Фашизм проповідує тоталітарну державу', що регламентує всі сфери життя суспільства, його членів. При цьому держава проголошує­ться "живою організацією", якій усі громадяни повинні повністю підкорятися. Парламентаризм проголошується як віджилий. Обґрунтовується злиття фашистської партії і держави. При цьому вони не повинні бути пов'язані пра­вом, а здійснювати свою діяльність, керуючись насамперед^ ідеологічними настановами.

Фашизм відстоює ідею вождизму: на чолі нації і держа­ви стоїть вождь, який не пов'язаний ніякими законами, а його думки, слова, дії — це істина в останній інстанції. Обґрунтовується схема: право — це те, чого хоче народ, а волю народу виражає вождь, який бере свою силу безпосе­редньо з містичної душі нації. Принцип вождизму тлума­читься не тільки як необхідність підкорення верховному вождю, а й як основна форма побудови всієї державної ієрархії. Чиновник фашистської держави повинен визнава­тись беззастережним авторитетом, вождем на певній тери­торії або по відношенню до всіх підлеглих у сфері своєї діяльності. Ця система проголошується кращою формою управління державою і найвищим виразом народовладдя.

У сфері міжнародних відносин фашизм виходить з куль­ту грубої сили. Насилля проголошується найважливішим чинником розвитку, а гуманізм — виправданням слабо­вілля, боягузтва.

1 Термін "тоталітаризм" уперше застосований фашистським теоретиком К. Шміттом для обгрунтування скасування різниці між суспільством і державою.

4 7-119    97

5. Теорія національної держави      і

Нині ця теорія набула поширення у країнах колишнього СРСР, Східної та Південно-Східної Європи. У деяких дер­жавах, наприклад Естонії, Латвії, вона поступово набуває статусу офіційної доктрини. Але теорія може бути і небез­печною, коли її будуть тлумачити виключно в етнічному плані. У цьому випадку вона може стати теорією націо­нальної винятковості, поширення якої на державу може знайти свій вираз у дуже небезпечних гаслах типу "Ук­раїна для українців". Ця теорія у такому тлумаченні не­безпечна тим, що породжує недовіру між людьми різних національностей. В умовах багатонаціональних держав це неминуче веде до конфронтацій, і врешті-решт — до на­сильства і ворожнечі, що ми бачимо у колишній Югославії, на Кавказі та інших регіонах світу.

У свій час гасло про створення національної держави в умовах формування національного ринку за часів фео­далізму мало позитивне значення, сприяло історичному прогресу. Нині, особливо в умовах багатонаціональних країн, воно може мати місце лише за певних умов, і насамперед, коли враховуються реальний стан міжнаціо­нальних стосунків, інтереси національних меншин. Завжди слід зважати на ті правові і фактичні наслідки, що стоять за ідеєю національної державності у кожному окремому випадку.

Ідея національної держави далеко не однаково оцінює­ться у теорії держави і права, не говорячи вже про полі­тичну практику. Про це свого часу писав В. Винниченко, виступаючи проти правонаціоналістичних позицій у Цент­ральній Раді. Як міщанську характеризував ідею націо­нальної держави М. Бердяєв, різко критикував націоналізм у будь-якій формі Альберт Швейцер, інші представники вчених кіл гуманістичного напряму.

Питання для засвоєння матеріалу:

Чим обумовлена різноманітність існуючих концепцій

держави?

Як співвідносяться народ, держава, право в концепції

правової держави?

Які Вам відомі основні шляхи реалізації соціального

призначення "держави загального благоденства"?

98

У чому полягають особливості сучасної інтерпретації

"теорії еліт"?

Основні ідеї фашистської концепції держави.

У  чому   полягає  історична  мінливість  змісту  теорії

національної держави?

Література

Власть: очерки современной политической философии За-пада. — М., 1989.

Гаджиев К.С. Политическая наука. — М., 1995.

Іванішин В. Нація. Державність. Націоналізм. — Дрого­бич, 1992.

История политических и правових учений. — М., 1988.

История политических и правових учений XX в. — М., 1995.

Копейчиков В. В. Народовластие и личность. — К.( 1991.

Копилєнко О.Л. "Українська ідея" М. Грушевського: історія і сучасність. — К., 1991.

Мамут Л.С. Зтатизм и анархизм как типьі политическо-го сознания. — М., 1989.

Политичєские проблеми теории государства. — М., 1993.

Правова держава. — К., 1995.

Соколов А.Н. Правовое государствро. Идея, теория, практика. — Курск, 1994.

Шацкий Ежи. Утопия и традиция. — М., 1990.

Зволюция современного буржуазного государства и пра­ва. — М., 1991.

99