2.3 Раціональне землекористування і інтенсифікація використання земель.
В теорії інтенсифікація використання земель розуміється як "концентрація капіталу на одній і тій же площі замість розподілу його між земельними ділянками, які знаходяться одна біля другої..." [15].
41
Розділ 2 Наукові основи раціоналізації землекористування
Разом з тим процес інтенсивного розвитку передбачає не тільки кількісний ріст інвестицій, але і якісні зміни засобів виробництва, які застосовуються В системі якісних перетворень відмічається і структурний фактор, так як застосування нових систем землеробства означає перехід до принципово іншої структури посівів (просапні, зерно-трав'яні, трав'яні і інші сівозміни) Отже, суть інтенсифікації використання земель, особливо в сільському господарстві, визначається не тільки додатковими вкладеннями, але і якісними не інвестиційними факторами, роль яких зростає Таким чином, під інтенсифікацією використання земель в сільському господарстві " слід розуміти якісно нові додаткові вкладення засобів і праці на даній земельній площі шляхом застосування нових досягнень науки і техніки, а також поліпшення методів ведення господарства з тим, щоб одержати з кожного гектара максимальну кількість продукції при скороченні затрат на й одиницю" [19] При цьому виробництво валової сільськогосподарської продукції є основою відтворення родючості грунту [20] Іншими словами, інтенсифікація, базуючись на додаткових вкладеннях і якісних факторах, повинна приводити до росту продуктивності земель, а відповідно і до зміни екосистеми "земля" (землекористування)
Згідно з дослідженнями В Г В'юна, [14] ці зміни можуть мати два підходи (рис 2 6 )
1
додаткові вкладення, якісні фактори
продуктивність земель
*
родючість ґрунтів
2
додаткові вкладення, якісні фактори
родючість ґрунтів
*
продуктивність земель
Рис 2 6 Два підходи до
нтенсифікаци використання земель
42
Третяк А М, Другак В М Наукові основи економіки землекористування і землевпорядкування
Перший підхід відображає ситуацію, коли фактори інтенсифікації впливають на родючість земель опосередковано (зрошення, осушення і тп ), приводячи в багатьох випадках до негативних змін головного засобу виробництва [10,11] Другий підхід за першочергове завдання ставить проблему підвищення родючості грунтів і через неї виходить на інтенсифікацію використання земель
Вернадський В І, розглядаючи біосферу як "область існування живої речовини на планеті Земля", вказував, що під впливом творчої діяльності людини вона повинна бути перетворена в ноосферу - "сферу розуму, коли розвиток життя на землі буде поставлено під контроль людини , створення такої оболонки землі, в якій людина перестане бути забавкою в руках стихійних сил, які діють мимо волі і бажання людей" [12] Тут, на нашу думку, це не тільки в руках стихійних сил, але і один землекористувач в руках у іншого, адже, не виконуючи, наприклад, протиерозійні заходи на своєму землекористуванні, він наносить збитки сусіду Тому пріоритетною формою раціонального землекористування є природо-1 ресурсозберігаюча, коли людина і екосистема "земля" перебувають в гармонійній єдності і взаємозв'язку, коли нащадкам залишаються не нові пустирі і яри, а високопродуктивні землі Це можливо тільки через відповідні зміни багатьох пріоритетів в житті суспільства, в тому числі і в земельних відносинах Існуючі до цього часу земельні відносини та інвестиції, які були націлені на збільшення валового виробництва (а далі "як станеться із екосистемою "земля") ведуть до кризового стану не тільки економіку, але й екологію та моральний стан суспільства
Виходячи із вищесказаного, суть інтенсифікації використання земель, а відповідно і раціонального землекористування, полягає в застосуванні сукупності інвестиційних і неінвестиційних факторів, націлених на підвищення родючості грунтів, їх охорону, збільшення кількості необхідної суспільству продукції, поліпшен-
43
Розділ 2. Наукові основи раціоналізації землекористування.
ня її якості, підвищення продуктивності праці через мотиваційні фактори. Іншими словами, фактори, які застосовуються, і ресурси виробництва повинні бути орієнтовані, перш за все, на поліпшення якісних характеристик головного засобу виробництва, на основі чого формується об'єктивна можливість динамічного розвитку раціонального землекористування.
На жаль, як підтверджується багатьма дослідженнями [13,14,16, 17,18, 21, 24,25, 26, 28,29, ЗО], вимоги раціонального землекористування не виконуються. Щорічно збільшуються площі еродованих орних земель, засолених і закислених грунтів (табл. 2.2., 2.3.), відбувається зниження гумусу на орних землях (табл. 2.4.). Як свідчать дані таблиці 2.5. чіткої закономірності між зниженням вмісту гумусу в грунтах і сільськогосподарською освоєністю земельного фонду та його розораністю не спостерігається. Проте сумарний індекс сільськогосподарської освоєності, лісистості і рівня урбанізації територій показує, що із зниженням рівня інтенсивності використання земель (Волинська, Житомирська, Рівненська, Херсонська області, АР Крим) деяка закономірність в зниженні вмісту гумусу в грунтах існує Разом з тим, сумарний рівень перерахованих видів землекористування в більшості областей досить високий (0,96 - 1,01) і достатньо характеризує використання земельного фонду. В той же час, ефективність раціонального землекористування можна визначити тільки шляхом співставлення індивідуальних даних сільськогосподарської освоєності, лісистості, рівня урбанізації і індустріальних територій з відповідними науково обгрунтованими нормативами. Вказані нормативи повинні базуватися на нормах навантаження на компоненти ландшафту, а саме на такій величині антропогенно-техногенних дій, яка б не вела до порушення структури ландшафту і функцій, які він виконує [ЗО]. Такі нормативи повинні бути покладені в основу раціоналізації землекористування і служити нормативною базою в регулюванні земельних відносин.
44
45
Розділ 2. Наукові основи раціоналізації землекористування.
Таблиця 2.3.
Характеристика якості орних земель сільськогосподарських підприємств
Область
Кислі
Перезволожені та заболочені
Засолені та солонцюваті
Кам'янисті
площа, тис. га
%
площа, тис. га
%
площа, тис га
%
площа, тис. га
%
АР Крим
-
24,1
2,0
500,3
42,0
69,5
5,8
Вінницька
1124,1
70^>
134,2
8,4
-
-
0,4
Волинська
195,5
32,0
86,3
14,1
-
-
Дніпропетровська
-
-
31,2
1,5
99,0
4,9
0,2
-
Донецька
-
-
38,2
2,4
152,4
9,6
10,2
0,6
Житомирська
612,9
53,2
364,3
31,8
-
-
9,5
0,8
Закарпатська
126,9
83,4
92,1
60,6
-
-
9,3
6,1
Запорізька
-
-
69,6
3,8
87,2
4,7
0,6
-
Івано-Франківська
224,8
78,1
49,7
17,3
-
-
9,9
3,4
Київська
561,9
43,4
73,1
5,6
46,7
3,6
-
-
Кіровоградська
1703,8
99,9
4,6
0,3
0,7
-
-
-
Луганська
-
-
33,0
?,4
101,4
7,4
13,6
1.0
Львівська
377,8
50.4
449,6
60,0
-
-
0,8
0.1
Миколаївська
27,7
1,7
29,3
1,8
46,7
2,8
4,6
0,3
Одеська
5,3
0,3
81,1
4.1
62,5
3,1
5,9
0,3
Полтавська
850,4
49,3
26,6
1,5
338,0
19,6
-
-
Рівненська
279,3
47,1
55,9
9,4
0,5
0,1
6,4
1,1
Сумська
710,3
56,4
32,7
2,6
71,2
5,6
-
-
Тернопільська
421,4
51,6
183,5
22,5
-
-
15,3
1,9
Харківська
697,9
37,3
14,8
0,8
67,8
3,6
-
-
Херсонська
-
-
138,2
8,1
1121,4
65,5
-
-
Хмельницька
605,6
50.4
139,6
11,6
-
-
6,0
0,5
Черкаська
776,2
66,6
17,7
1,5
7,7
0,7
-
-
Чернівецька
119,9
40,6
106,1
36,0
-
-
3,5
1,2
Чернігівська
855,4
61,5
213,9
15,4
113,2
8,1
-
-
Всього
10277,1
32,9
2489.5
8,0
2816,7
9,0
165,7
0,5
46
Третяк A.M., Другак В.М. Наукові основи економіки землекористування і землевпорядкування
Таблиця 2.4.
Динаміка вмісту
гумусу
в грунтах орних земель
Області
Вміст гумусу, %
Зниження вмісту гумусу за 1882-1981 р.
абсолютне
відносне в %
1882р.
1961р.
1981р.
1882-1961
1961-1981
1961 до 1882
1981 до 1961
АР Крим
3,0
2,8
2,4
0,2
0,2
7,1
16,7
Вінницька
3,5
3,1
2,9
0,4
0,2
12,9
6,9
Волинська
2,0
1,8
1,6
0,2
0,2
11,1
12,5
Дніпропетровська
5,5
4,8
4,5
0,7
0,3
14,6
6,7
Донецька
5,0
4,6
4,3
0,4
0,3
8,7
7,0
Житомирська
2,6
2,3
1,9
0,3
0,4
13,0
21,0
Закарпатська
-
3,1
2,8
-
0,3
-
10,7
Запорізька
4,0
3,4
3,1
0,6
0,3
17,6
9,7
Івано-Франківська
-
2,9
2,5
-
0,4
16,0
Київська
4,0
3,3
3,1
0,7
0,2
21,2
6,4
Кіровоградська
5,5
4,8
4,5
0,7
0,3
14,6
6,7
Луганська
5,5
4,7
4,4
0,8
0,3
17,0
6,8
Львівська
-
2,5
2,1
-
0,4
-
19,0
Миколаївська
4,5
4,1
3,8
0,4
0,3
9,8
7,9
Одеська
4,2
3,7
3,3
0,5
0,4
13,5
12,1
Полтавська
5,0
4,3
4,0
0,7
0,3
16,3
7,5
Рівненська
-
2,3
1,9
-
0,4
-
21,0
Сумська
4,5
4,0
3,7
0,5
0,3
12,5
8,1
Тернопільська
3,6
3,3
3,0
0,3
0,3
9,1
10,0
Харківська
7,0
5,3
4,9
1,7
0,4
32,1
8,2
Херсонська
3,0
2,6
2,3
0,4
0,3
15,4
13,0
Хмельницька
3.5
3,1
2,8
0,4
0,3
12,9
10,7
Черкаська
4,0
3,5
3,2
0,5
0,3
14,3
9,4
Чернівецька
4,0
3,4
3,0
0,6
0,4
17,6
13,3
Чернігівська
2,5
2,2
2,0
0,3
0,2
13,6
10,0
Україна
-
3,5
3,2
-
0,3
-
9,4
Вміст гумусу за 1882 р. розраховано за даними з Й.В.Докучаева «Русский чернозем» С -Петербург, 1883 г..
книги
47
Розділ 2. Наукові основи раціоналізації землекористування.
Таблиця 2.5.
Характер використання земельного фонду сільськогосподарських підприємств України станом на 1.01.95 р. (за методикою Новаковського Л.Я.)
Області
Індекси
С.-г. освоє-ності
розора-ності
лісис-тості
рівня ур-банізова-них і індустр. територій
сумарний індекс (1+3+4)
% зниження вмісту гумусу
0
1
2
3
4
5
6
АР Крим
0,88
0,62
0,03
0,04
0,95
16,7
Вінницька
0,86
0,78
0,07
0,04
0,97
6,9
Волинська
0,69
0,44
0,17
0,03
0,89
12,5
Луганська
0,84
0,64
0,05
0,04
0,94
6,8
Дніпропетровська
0,91
0,78
0,04
0,06
1,01
6,
Донецька
0,88
0,74
0,04
0,07
0,99
7,0
Житомирська
0,73
0,58
0,17
0,03
0,93
21,0
Закарпатська
0,56
0,27
0,37
0,03
0,96
10,7
Запорізька
0,92
0,79
0,04
0,03
0,99
9,7
Івано-Франківська
0,67
0,59
0,28
0,04
0,99
16,0
Київська
0,87
0,76
0,05
0,04
0,96
6,4
Кіровоградська
0,91
0,81
0,04
0,04
0,99
6,7
Львівська
0,79
0,62
0,15
0,05
0,99
19,0
Миколаївська
0,91
0,78
0,03
0,04
0,98
7,9
Одеська
0,89
0,72
0,04
0,04
0,97
12,1
Полтавська
0,88
0,77
0,05
0,04
0,97
7,5
Рівненська
0,69
0,51
0,16
0,03
0,88
21,0
Сумська
0,84
0,67
0,09
0,03
0,96
8,1
Тернопільська
0,90
0,81
0,04
0,04
0,98
10,0
Харківська
0,91
0,75
0,04
0,04
0,99
8,2
Херсонська
0,90
0,81
0,02
0,02
0,94
13,0
Хмельницька
0,87
0,75
0,06
0,04
0,97
10,7
Черкаська
0,86
0,78
0,08
0,04
0,98
9,4
Чернівецька
0,76
0,61
0,18
0,04
0,98
13,3
Чернігівська
0,79
0,58
0,12
0,03
0,94
10,0
Всього
0,85
0,71
0,07
0,04
0,96
9,4
48
Третяк A.M., Другак В.М. Наукові основи економіки землекористування і землевпорядкування
«все книги «к разделу «содержание Глав: 44 Главы: < 7. 8. 9. 10. 11. 12. 13. 14. 15. 16. 17. >