О

Обов’язок службовий – категорія етики, внутрішньо усвідомлене почуття відповідальності за доручену справу; розуміння необхідності, корисності, значущості своєї праці і чесне ставлення до своїх обов’язків.

Оборот кадрів – зміна кількості персоналу організації в результаті прийому або звільнення працівників. О.к. поділяється на потрібний та зайвий. Перший складають працівники, що вибули за об’єктивних причин, тобто таких, що не залежать від організації: виробничі (скорочення штатів); особисті поважні (вихід на пенсію). Другий показник включає працівників, які звільнені за особистим бажанням або за різного роду порушення.

Об’єкти управління персоналом – працівники організації, на яких спрямований вплив функцій управління персоналом. О.у.п. є всі працівники організації, в тому числі носії функцій управління персоналом.

Організаційна структура системи управління персоналом – сукупність взаємопов’язаних підрозділів системи управління персоналом та посадових осіб. Підрозділи – носії функцій управління персоналом – можуть розглядатися у широкому розумінні як служба. За умовою нечисленності персоналу та відповідно незначної сумарної трудомісткості функцій системи управління персоналом виконання окремих функцій може бути доручено конкретному фахівцю, а не підрозділу. Разом з тим, незважаючи на особливості організації, склад функцій управління персоналом повинен залишатися незмінним, бо змінюється  тільки трудомісткість їх виконання.

Основні групи мотивів та приводів самогубств – кожна із груп мотивів має свої особливості та закономірності, знання та урахування яких є важливим в організації роботи щодо попередження самогубств.

Особистістно-сімейні мотиви:

сімейні конфлікти, розлучення;

хвороба, смерть близьких;

самотність;

образа з боку оточуючих;

статева неспроможність.

Ця група мотивів частіше спостерігається у чоловіків ніж у жінок, причому сімейні конфлікти та розлучення стають частіше мотивом суїцидів серед чоловіків. Навпаки, хвороба та смерть близьких, самотність жінки переживають більш гостро ніж чоловіки. Досить суттєвими є вікові відмінності. Так, більш тяжко сімейні конфлікти переносять особи у віці 30-40 років. Самотність, а також хворобу і втрату близьких – особи препенсійного і особливо пенсійного віку.

Мотиви, що обумовлені станом здоров’я:

психічні захворювання;

соматичні захворювання;

каліцтво.

За свідченням суїцидологів, психічні захворювання як причина самогубства дещо частіше констатувалась серед тих, хто покушався на самогубство, ніж серед тих, чия спроба закінчилася смертю. При соматичному захворюванні суїцидент, якщо зважується на самогубство, то робить все, щоб не залишитися у живих. Питома вага каліцтва серед мотивів самогубств є невеликою. Не загрожуючи життю, каліцтво призводить до самогубств та замахів лише у випадках свідомого втручання інших осіб або внаслідок дійсного або уявного ставлення до них інших осіб. Самогубство у зв’язку із станом здоров’я є частішими серед жінок. Каліцтва як мотив самогубства більш характерні для неодружених людей.

Мотиви, пов’язані з антисоціальною поведінкою суїцидента:

побоювання кримінальної відповідальності;

побоювання іншого покарання або ганьби.

Останній мотив зустрічається не тільки у зв’язку із страхом покарання, бо мають місце також випадки самогубств внаслідок розкаяння, сорому, переживань з приводу заподіяної шкоди і т. ін. Особливо тяжко переживаються незаслужені страждання. Особи, які побоюються кримінальної відповідальності намагаються довести свою справу до кінця.

Мотиви, пов’язані з роботою або навчанням:

конфлікти на роботі;

невдачі у навчанні.

Конфлікти на роботі можуть бути викликані різними причинами: особистими стосунками, незлагідністю, поганими здібностями і т. ін. Цей вид мотивів частіше призводить до самогубств чоловіків, особливо середнього та старшого працездатного віку (35 – 55 років). Серед них переважають замахи, ніж завершені суїциди.

Матеріально-побутові труднощі як причина самогубств найбільш характерні для жінок ніж чоловіків. Особи, які зважуються на самогубство з цієї причини звичайно доводять його до кінця.

Особова справа – це сукупність документів, які містять найбільш повні відомості про працівника та його трудову діяльність. О.с. оформляються на кожну особу, прийняту на службу в ОВС. В о.с. збираються відомості автобіографічного характеру, які свідчать про всю трудову діяльність працівника, його освіту, стан здоров’я, заохочення і стягнення, проходження служби, зміни в сімейному стані, подання, характеристики і т. ін.

Охорона праці – система забезпечення безпеки життя та здоров’я працівників у процесі трудової діяльності. Вона включає правові, соціально-економічні, організаційно-технічні, санітарно-гігієнічні, лікувально-профілактичні,  реабілітаційні та інші заходи.