3. Проблеми пiдвищення ефективностi

яеRэiі ЄаR¦гаявгаЁ йRэR гбг-?--п вя яЄRІi?я--п ?¦R-Rїiз-Ёї ЄаяіRЄRаги?--пї

ЄаЁ эicб-?--i я?я<м-R?R -я?<пэг

Комплекс проблем пiдвищення ефективностi за-

стосування повноважень прокурора в процесi реагування на виявленi порушення законодавства у сферi економiки заслугову§ особливого розгляду. Вмiле використання в кожному конкретному випадку цих повноважень дозволя§ досягти високоє результативностi та

ефективностi нагляду. Реагування прокурора § логiчним продовженням його попередньоє наглядовоє дiяльностi i ма§ бути спрямоване на досягнення цiлей, що постають перед прокуратурою в конкретних загальнонаглядових ситуацiях.

Урахувавши завдання органiв прокуратури в боротьбi з правопорушеннями у сферi економiки, до загальних цiлей, на наш погляд, треба вiднести:

усунення порушень закону, допущених суб'§ктами господарювання всiх форм власностi чи ж органами державноє виконавчоє влади та мiсцевого самоврядування при здiйсненнi ними контрольних повноважень;

усунення причин правопорушень i умов, що єм сприяли;

притягнення засобами прокурорського нагляду винуватцiв господарських правопорушень до кримiнальноє, дисциплiнарноє, адмiнiстративноє вiдповiдальностi;

вжиття заходiв до застосування економiчних (фiнансових) санкцiй вiдповiдно до компетенцiє державних органiв, що здiйснюють позавiдомчий контроль;

вiдшкодування збиткiв, заподiяних державi, а також державним та iншим пiдпри§мствам i органiзацiям економiчними правопорушеннями, стягнення при потребi заборгованостi за господарськими угодами (якщо подiбнi заходи обгрунтованi вагомими державними чи

суспiльними iнтересами).

Найважливiшою умовою належноє ефективностi заходiв прокурорського реагування на порушення законностi § адекватнiсть цих заходiв характеру правопорушень та єхнiм наслiдкам1. При цьому основним критерi§м ефективностi загальнонаглядовоє дiяльностi проку

рора взагалi ма§ бути "повнота поновлення законностi засобами прокурорського нагляду, оскiльки саме цей результат може свiдчити про досягнення постановленоє перед цi§ю дiяльнiстю мети"1.

Потрiбно враховувати, що одна частина актiв прокурорського реагування безпосередньо спрямована на усунення правопорушень та єхнiх наслiдкiв (принесення протестiв, внесення приписiв, подань), а друга - ма§ непрямий вплив на вирiшення цих завдань, стим

улюючи бiльш вiдповiдальне ставлення органiв влади, посадових осiб i громадян до виконання вимог закону (притягнення правопорушникiв до кримiнальноє, дисциплiнарноє, адмiнiстративноє вiдповiдальностi, застосування в окремих випадках заходiв громадськ

ого впливу). При цьому слiд вiдзначити, що застосування прокурором заходiв на притягнення винуватцiв до матерiальноє вiдповiдальностi ма§ подвiйну спрямованiсть: компенсацiйну та профiлактичну. Чималий профiлактичний потенцiал закладено i в iнших пер

едбачених законом заходах прокурорського реагування.

На жаль, в процесi прийняття чинного Закону Украєни "Про прокуратуру" було визнано за доцiльне вiдмовитися вiд такого засобу реагування, як застереження, що було передбачено у ст. 251 союзного закону "Про прокуратуру", i застосування якого цiлком бул

о пiдпорядковане метi iндивiдуальноє профiлактики правопорушень. Цей акт не передбачений i чинним росiйським Законом, проте зберiгся у бiлоруському законодавствi. Вiдповiдно до п. 4 ч. 2 ст. 22 бiлоруського Закону прокурор при здiйсненнi загального н

агляду "офiцiйно попереджа§1 посадових осiб, громадян про недопустимiсть порушення ними вимог закону".

Практика застосування протягом помiрно короткого перiоду (1987 - 1991 рр.) застережень щодо недопустимостi порушень закону виявила як позитивний, так i негативний боки цього явища. В рядi випадкiв прокурорам удавалося запобiгати в зародку iстотним пр

авопорушенням в господарськiй сферi (наприклад, введенню в експлуатацiю народногосподарських об'§ктiв з недоробками, що загрожувало екологiчнiй безпецi, життю та здоров'ю працiвникiв, могло спричинити випуск недоброякiсноє продукцiє тощо).

Водночас масове застосування застережень iнколи мало формальний характер, оскiльки не супроводжувалося притягненням до передбаченоє законом вiдповiдальностi осiб, якi iгнорували прокурорськi застереження. Саме останн§, очевидно, i стало причиною вiдм

ови вiд цього засобу реагування. Проте, на нашу думку, слiд було йти шляхом удосконалення практики нагляду, не вiдмовляючись у принципi вiд прокурорського застереження. При вирiшеннi питання про вiдновлення його в законодавствi про прокуратуру потрiб

но, на нашу

эгї¦г, іаяеRігіявЁ i а?я<м-R iб-гозг Єая¦вЁ¦г. ?i<ми п¦ 90 % RЄЁвя-Ёе яівRаRї Єаяжiі-Ё¦iі ЄаR¦гаявгаЁ Єiэ-ві?аэЁ<R, йR іR-Ё і вic яІR i-иic б<Rі?б-ic дRаїi і?авяовм гія?г ¦?аiі-Ё¦iі i ЄRбяэRіЁе RбiІ -я -?эRЄгбвЁїiбвм гзЁ-?--п яІR ЄаRэRіі?--п ЄаяіRЄRа

ги?-м (п¦i їяовм ваЁія<Ёc еяая¦в?а), ЄRЄ?а?эіяозЁ Rбвя--iе ЄаR їRі<Ёіi -яб<iэ¦Ё. ?аRв?,  R?<пэг -я іiэбгв-iбвм ?яэя-R?R ЄRі-Rіяі?--п і я¦R-Rэяібвіi, іR-Ё -? RдRаї<повм эR¦гї?-вя<м-R жЁе і?а-?-м.

Вважа§мо, що в Законi "Про прокуратуру" застереження (варiант - "попередження") доцiльно було б вiдновити як одне з повноважень прокурора, сформулювавши вiдповiдну норму таким чином: "Застереження щодо неприпустимостi порушення закону прокурор оголош

у§ посадовим особам1 за наявностi вiрогiдних звiсток про пiдготовлення протиправного дiяння, а також для припинення продовжуваноє проти-правноє дiяльностi".

Закон Украєни "Про прокуратуру" ототожню§ акти реагування прокурора на тi чи iншi порушення закону з внесенням документiв прокурорського реагування (ст. 25). Проте в практицi значного поширення набуло звернення представникiв прокуратури (не лише прок

урорiв та єхнiх заступникiв, але й помiчникiв прокурорiв, начальникiв структурних пiдроздiлiв облпрокуратур та єхнiх заступникiв) з усними вимогами про усунення порушень, що в рядi випадкiв сприя§ найбiльш оперативному єх усуненню. Застосування цi§є

форми реагування пiдтвердили майже всi опитанi автором прокурорськi працiвники. На можливiсть удаватися до неє безпосередньо пiд час перевiрок було звернуто увагу i в п. 8.1 наказу Генерального прокурора Украєни № 2-1996 р.

На жаль, у чинному наказi № 2-1998 р. такоє вказiвки не мiститься. Проте навряд чи доцiльно вiдмовитися вiд такого способу усунення порушень закону, особливо коли особи, якi припустилися порушень, усувають єх цiлком добровiльно.

При§днуючись до висловлюваноє думки щодо потреби вiдображення цi§є дiяльностi у статистичному звiтi про роботу прокурора1, вважа§мо за необхiдне встановити чiткий порядок фiксацiє цих дiй у документах первинного облiку з умовою обов'язкового одержанн

я прокурором письмового повiдомлення про фактично вжитi заходи й у статзвiтi.

Вiдповiдно до ст. 25 Закону "Про прокуратуру" в документах прокурорського реагування (протестi, поданнi, приписi чи постановi) обов'язково зазнача§ться, ким i яке положення закону порушене, в чому поляга§ порушення та що i в який термiн посадова особ

а чи орган мають зробити для його усунення. Вважа§мо, що таке формулювання згаданоє норми закону мало б сенс лише в разi, коли при здiйсненнi загального нагляду застосовувалася б якась одна, унiверсальна форма прокурорського реагування. Але це неможл

иво з причини вiдмiнностi завдань, якi мають виконувати кожен прокурорський акт зокрема.

Зрозумiло, що не може бути й мови про однаковий перелiк реквiзитiв, скажiмо, протесту в порядку загального нагляду i постанови про порушення кримiнальноє справи. Отже, на наш погляд, ст. 25 Закону "Про прокуратуру" не несе в собi жодного смислового н

авантаження i єє доцiльно було б виключити з майбутнього закону про прокуратуру, натомiсть же кон-кретизувати норми закону, якi регламентують пiдстави та порядок застосування окремих засобiв прокурорського реагування.

Зупинимося на окремих аспектах цi§є проблеми, враховуючи при цьому особливостi вживаних прокуратурою заходiв щодо усунення та попередження економiчних правопорушень.

Пiдставою для принесення прокурором протесту1 § виявлення нормативного чи iндивiдуального акту, виданого органом влади чи посадовою особою з порушенням закону, якщо перегляд цього акту (скасування чи приведення у вiдповiдальнiсть iз законом) потрiбни

й для захисту iнтересiв держави, вiдновлення порушених прав i законних iнтересiв державних органiв, суб'§ктiв господарювання, посадових осiб або громадян, припинення незаконних дiй посадових осiб.

Вивчення автором 130 протестiв, принесених прокуратурою Одеськоє областi та мiськрайпрокурорами в 1998-1999 роках з приводу порушень законностi у сферi економiки, засвiдчило, що пiдставами до опротестування були такi порушення законностi:

незаконне списання збиткiв вiд нестач та псування цiнностей (54 %);

незаконне витрачання грошових коштiв та матерiальних цiнностей за розпорядженнями органiв i посадових осiб (22 %);

порушення iснуючого порядку приватизацiє державного майна (7 %);

перевищення компетенцiє органами державноє виконавчоє влади щодо суб'§ктiв пiдпри§мництва (6 %) тощо1.

З чотирьох випадкiв вiдхилення протестiв у трьох випадках прокуратури зверталися до суду вiдповiдно до ч. 4 ст. 21 Закону "Про прокуратуру" i єхнi заяви були задоволенi.

Аналiз практики принесення протестiв перекону§, що найхарактернiшими помилками, яких припускаються прокурори при застосуваннi цього заходу реагування, §:

принесення протестiв на правовi акти, якi через давнiсть видання єх фактично втратили юридичне значення;

посилання в протестах на пiдзаконнi акти при одночаснiй вiдсутностi посилання на закон;

вiдсутнiсть в заключних частинах досить конкретних вимог про характер дiй щодо усунення порушень, вказiвок на зупинення дiє опротестованих актiв, якi не були реалiзованi на момент опротестування та iн.1 Прокуратура Одеськоє областi вжива§ вiдповiднi

органiзацiйнi заходи до усунення цих недолiкiв.

З метою подальшого вдосконалення практики принесення загальнонаглядових протестiв вважа§мо за потрiбне внести деякi змiни до законодавчих актiв та нормативно-органiзацiйних документiв Генеральноє прокуратури.

По-перше, доцiльно запозичити порядок, передбачений у ч. 1 ст. 23 росiйського Закону, вiдповiдно до якого прокурор або його заступник приносить протест органу чи посадовiй особi, якi видали незаконний акт, або зверта§ться до суду з заявою про його пе

регляд. Передбачений у ч. 1 ст. 21 Закону Украєни порядок, що встановлю§ можливiсть принесення протесту до вищестоящого органу, § менш ефективним, нiж вирiшення цього питання в судовому порядку, i, як свiдчить практика, не сприя§ оперативному усуненн

ю порушень закону при виданнi актiв. Як правило, прокурор може наперед передбачити можливiсть вiдхилення протесту представником влади чи пiдпри§мницьких структур або його нерозгляду у встановлений термiн i, керуючись тактичними мiркуваннями, не витра

чати часу на вмовляння, а вiдразу звернутися до суду.

По-друге, слiд запровадити в нашому законодавствi обов'язковiсть розгляду протесту прокурора на най-ближчому засiданнi представницького органу (ч. 2

бв. 23 аRбicбм¦R?R Шя¦R-г) i -яіiвм ЄаRі?э?--п ЄRяз?а?RіR?R ябiэя--п -я іЁїR?г ЄаR¦гаRая ( гаяегія--пї ЄRва?ІЁ гбг-гвЁ ЄRаги?--п я¦R-г г -яc¦RаRвиЁc в?аїi-).

По-трет§, необхiдно вiдмовитися вiд альтернативного характеру прокурорського реагування на незаконнi рiшення представницьких органiв (сесiй рад) шляхом принесення протесту чи внесення подання

(п. 2 ч. 2 ст. 20 Закону "Про прокуратуру"). В разi, коли у прокурора § пiдстави вимагати перегляду рi-шення, слiд вдаватися до його опротестування. Зауважимо, що iсну§ бiльше пiдстав для запровадження такого альтернативного порядку реагування стосов

но правових актiв вищого органу виконавчоє влади - Кабiнету Мiнiстрiв Украєни.

Пiдставою для внесення прокурором подання в порядку загального нагляду §:

виявлення перевiрками виконання законiв, узагальненнями наглядовоє та судовоє практики порушень закону у формi бездiяльностi, або систематичних правопорушень з боку органiв i посадових осiб;

наявнiсть узагальнених даних про опротестування незаконних актiв, (дiй) або вiдомостей про поширенiсть випадкiв видання незаконних актiв, якi не можна опротестувати з тих або iнших причин;

встановлення причин порушень закону та умов, що єм сприяють.

Як слушно вiдзначено в лiтературi1, загальнонаглядовi подання прокурора про усунення причин i умов правопорушень мають багато спiльного з поданнями органiв розслiдування з приводу запобiгання злочинам.

Аналiз практики внесення подань щодо порушень законностi у сферi економiки в Одеськiй областi за-свiдчу§, що у 1999 роцi обласною прокуратурою та мiськрайпрокуратурами було внесено 620 цих документiв, у тому числi з питань порушення законодавства про

 власнiсть - 27 %, про пiдпри§мницьку дiяльнiсть - 25 %, порушень зовнiшньоекономiчного законодавства - 9 %, земельного та податкового законодавства - по 7% тощо. Понад 50 подань було внесено i розглянуто у зв'язку з порушеннями законностi спецiалiзо

ваними органами позавiдомчого контролю.

Проведене у 1999 роцi узагальнення якостi документiв прокурорського реагування показало, що найпоширенiшими недолiками практики внесення загальнонаглядових подань §:

малозначнiсть приводiв для письмового реагування, коли порушення закону можна було усунути чи запобiгти єм за усними вимогами прокурорiв;

пiдмiна поданнями протестiв, коли в заключнiй частинi подань ставилося питання про перегляд незаконних актiв;

поверховiсть фактичного та правового аналiзу порушень законностi та єхнiх причин;

вiдсутнiсть вказiвок на конкретних винуватцiв правопорушень, якi пiдлягають притягненню до вiдповiдальностi;

неконкретнiсть вимог щодо заходiв, якi слiд вжити для усунення правопорушень, що стосу§ться i деяких вiдповiдей про вжитi заходи, i т. iн.

На усунення цих недолiкiв спрямоване вивчення методичних рекомендацiй щодо внесення подань якнайскладнiших за структурою документiв прокурорського реагування1, iндивiдуальне стажування, особливо молодих фахiвцiв, вiдкликання подань, змiст яких не вiд

повiда§ встановленим вимогам.

На наш погляд, у формулюваннi ч. 1 ст. 23 Закону Украєни "Про прокуратуру" щодо порядку розгляду подання без вагомоє потреби проводиться роздiл мiж термiном його розгляду (невiдкладно) i вжиттям вiдповiдних заходiв до усунення порушень закону, причин

 i умов, що єм сприяють,  i повiдомлення про це прокурора (не пiзнiше як у мiсячний термiн). До того ж не можна не враховувати, що в одних випадках для вжиття вiдповiдних заходiв достатньо кiлькох годин, а в iнших - може не вистачити i мiсяця (в разi

, коли йдеться про усунення численних вза§мопов'язаних органiзацiйно-економiчних факторiв, що сприяють порушенням законностi).

Слiд вiдзначити, що у ст. 24 росiйського Закону не передбача§ться невiдкладнiсть розгляду подань, а йдеться лише про вжиття ними заходiв протягом мiсяця. На нашу думку, в майбутньому законi Украєни прокуроровi слiд надати право у залежностi вiд харак

теру порушень самому визначати термiн ужиття цих заходiв.

Останнiм часом у практицi роботи органiв прокуратури Одещини дедалi ширшого застосування набува§ внесення приписiв про усунення економiчних порушень1. У 1999 роцi прокурори внесли 4657 таких приписiв i 620 подань.

На наш погляд, осмислення цих цифр дозволя§ поставити питання про перегляд деяких усталених уявлень про сферу застосування припису, насамперед щодо такоє пiдстави його внесення, як реальна небезпека заподiяння iстотноє шкоди державi, пiдпри§мству, ус

тановi чи громадянину - якщо порушення не буде негайно усунуте (ч. 2 ст. 22 Закону "Про прокуратуру"). Причому, як зазначено у Науково-практичному коментарi до цього Закону, "якщо збиткiв уже завдано, використову§ться не припис, а iншi заходи реагува

ння"1.

Вважа§мо, що це правильне в принципi мiркування не може бути реалiзованим без урахування сучасних суспiльно-економiчних реалiй, в яких здiйсню§ться прокурорський нагляд.

Як уже зазначалось у главi II цi§є роботи, значна увага органiв прокуратури зараз спрямована на попередження й усунення правопорушень у формi заборгованостi за господарськими зобов'язаннями, зокрема у сферi енерговикористання, невжиття заходiв щодо в

iдшкодування збиткiв, завданих насамперед державним пiдпри§мствам. В умовах, коли питання про сво§часнiсть вжиття цих заходiв набува§ вже не тактичного, а стратегiчного характеру i зобов'язу§ до захисту найвищих державних та суспiльних iнтересiв, пра

гнення прокурорiв використати засоби нагляду, якi найшвидше ведуть до мети, можна зрозумiти i виправдати. До то ж потрiбно враховувати, що вiдшкодування матерiальних збиткiв також спрямоване на усунення порушень закону, точнiше - на усунення єхнiх пр

отиправних наслiдкiв. Саме цим можна пояснити, що понад половини приписiв з приводу усунення економiчних правопорушень повнiстю чи частково мiстять вимоги або про негайне погашення заборгованостi, або про вiдшкодування збиткiв.

Комплекс повноважень прокурора, спрямованих на притягнення до вiдповiдальностi порушникiв закону, передбача§ iснування рiзних юридичних санкцiй. Вiдповiдно до Закону "Про прокуратуру" прокуроровi надане право "порушувати у встановленому законом поряд

ку кримiнальну справу, дисциплiнарне провадження або провадження про адмiнiстративне правопорушення, передавати матерiали на розгляд громадських органiзацiй" (п. 3 ч. 2 ст. 20), "звертатися до суду або арбiтражного суду з заявами про захист прав i

я¦R--Ёе i-в?а?бiі ?аRїяэп-, э?аіяіЁ, я вя¦Rі ЄiэЄаЁуїбві вя i-иЁе оаЁэЁз-Ёе RбiІ" (Є. 6 з. 2 бв. 20). " Ія?явмRе іЁЄяэ¦яе ж? ЄRі'пя-R  ЄаЁвп?-?--пї ЄRаги-Ё¦iі я¦R-г эR їяв?аiя<м-Rх іiэЄRіiэя<м-Rбвi.

Д.М. Бака§в вiдзначив, що "порушення кримiнальноє справи - одне з повноважень прокурора по здiй-сненню нагляду за виконанням законiв органами дiзнання та попереднього слiдства... Разом з тим, порушуючи кримiнальну справу за матерiалами перевiрки в по

рядку загального нагляду, прокурор реалiзу§ сво§ загальнонаглядове повноваження..."1

На думку А.В. Борецького та В.В. Долежана, "кримiнальна справа може вважатися порушеною за матерiалами загального нагляду, якщо: а) прокурор сам виявив порушення закону, що мають характер злочину...; б) за сигналом про злочинне порушення закону на ви

могу прокурора проведено перевiрку або ревiзiю, з матерiалiв якоє вбачаються ознаки злочину"1.

Iсну§ об'§ктивна можливiсть i потреба у розширеннi сфери застосування кримiнально-правових засобiв боротьби з економiчними правопорушеннями, особливо у зв'язку iз запровадженням кримiнальноє вiдповiдальностi за новi види правопорушень, властивих як е

кономiцi перехiдного перiоду, так i розвинутiй ринковiй економiцi (порушення порядку заняття пiдпри§мницькою дiяльнiстю, фiктивне пiдпри§мництво, шахрайство з фiнансовими ресурсами, фiктивне банкрутство тощо). При цьому забезпечення принципу невiдвор

отностi кримiнальноє вiдповiдальностi можливе лише в разi дiловоє вза§модiє прокуратур обласного рiвня, точнiше - єхнiх пiдроздiлiв, вiдповiдальних за здiйснення загального нагляду за додержанням законiв при провадженнi розслiдування. Перевiрки остан

нiми законностi порушення кримiнальних справ за матерiалами загального нагляду, постiйне керiвництво процесом розслiдування, спiльне обговорення виниклих проблем сприяли поступовому зменшенню кiлькостi безпiдставно порушених справ. Протягом останнiх

двох рокiв бiльшiсть справ, порушених за матерiалами загального нагляду у зв'язку з ознаками економiчних злочинiв, закiнчилася винесенням обвинувальних вирокiв.

Велике теоретичне i практичне значення ма§ вирiшення питання про спiввiдношення у застосуваннi прокурорами повноважень, спрямованих на притягнення винуватцiв не лише до кримiнальноє, але й до iнших видiв вiдповiдальностi. Правильне роз'яснення пов'яз

аних з цим проблем значною мiрою залежало вiд того, як у Конституцiє Украєни вирiшене питання про можливiсть по§днання рiзних видiв юридичноє вiдповiдальностi. Проектом Конституцiє Украєни вiд 26 жовтня 1993 року (ч. 2 ст. 51) було передбачено, що "н

iхто не може бути двiчi притягнений до юридичноє вiдповiдальностi за одне i те саме правопорушення" (ч. 2

ст. 56 останнього проекту). Остаточне закрiплення

подiбноє норми в Основному Законi було б концептуально невиправданим i могло б послабити ефективнiсть боротьби з правопорушеннями. Цей пiдхiд не враховував принциповоє вiдмiнностi рiзних видiв вiдповiдальностi. Буквальне тлумачення згаданоє норми мог

ло б призвести до заперечення по§днання кримiнальноє (чи адмiнiстративноє, дисциплiнарноє) вiдповiдальностi з матерiальною вiдповiдальнiстю, хоча в першому випадку вона ма§ насамперед штрафний, а в другому - правовiдновлювальний характер. Покладення

на винну особу, яка притяга§ться до кримiнальноє чи адмiнiстративноє вiдповiдальностi, обов'язку вiд-шкодувати заподiянi збитки § цiлком природним, i тим бiльш незрозумiлим було тривале iгнорування цi§є обставини авторами проекту Конституцiє.

Вважа§мо, що юридично бездоганно це положення сформульоване у ст. 61 чинноє Конституцiє, вiдповiдно до якоє "нiхто не може бути двiчi притягнений до юридичноє вiдповiдальностi одного виду за одне й те саме правопорушення". Конкретнi варiанти неможлив

остi по§днання рiзних видiв вiдповiдальностi доцiльно вирiшувати у галузевому законодавствi (наприклад, вiдповiдно до ч. 1 ст. 9 КУпАП притягнення до адмiнiстративноє вiдповiдальностi можливе лише в разi, коли дiяння винуватця не мiстять складу злочи

ну).

У зв'язку з цим варто пiдкреслити, що адмiнiстративна вiдповiдальнiсть може розглядатись як "полегшений" варiант кримiнальноє вiдповiдальностi - тим бiльше, що остання в рядi випадкiв наста§ з урахуванням фактору повторностi, тобто попереднього накла

дення адмiнiстративних стягнень за аналогiчнi за характером дiяння. За фактичним складом адмiнiстративнi правопорушення можуть одночасно розглядатись i як дисциплiнарнi проступки. Проте приверта§ увагу та обставина, що в Законi "Про прокуратуру" (п.

3 ч. 2 ст. 20) порушення прокурором дисциплiнарного провадження чи провадження про адмiнiстративне правопорушення розглядаються як рiвнозначнi, альтернативнi дiє. При цьому може створитися враження, що прокурор ма§ право у зв'язку з виявленням правоп

орушення порушити або дисциплiнарне провадження, або провадження про адмiнiстративне правопорушення, але не одночасно те i друге. Проте, якщо сама Конституцiя не ви-ключа§ по§днання рiзних видiв вiдповiдальностi, то навряд чи варто обмежувати прокуро

ра, який вважа§, що винуватець порушення закону заслугову§ бути одночасно притягнутим i до адмiнiстративноє, i до дисцип-лiнарноє вiдповiдальностi. Незрозумiло, наприклад, чому накладення на порушника дисциплiнарного стягненнявищестоящим у порядку пi

длеглостi органом або вищестоящою посадовою особою може розглядатись як обставина, що унеможливлю§ притягнення його до адмiнiстративноє вiдповiдальностi за постановою зовсiм iншого органу (посадовоє особи).

Вважа§мо, що в Законi "Про прокуратуру" слiд зберегти повноваження, спрямованi на притягнення порушникiв закону до вiдповiдальностi, за винятком передачi матерiалiв на розгляд громадських органiзацiй, що, судячи з практики, довело свою абсолютну нежи

тт§здатнiсть. При цьому слiд мати на увазi, що застосування адмiнiстративних санкцiй завжди ма§ державно-владний характер, а заходи дисциплiнарного впливу в умовах скорочення кiлькостi пiдпри§мств i органi-зацiй, заснованих на державнiй власностi, у

багатьох випадках застосовуються на розсуд власникiв або уповноважених ними осiб, i потреба в iнiцiюваннi цього питання прокурором виника§ далеко не завжди1. Це саме стосу§ться i вживання прокурором заходiв на вiдшкодування матерiальних збиткiв шляхо

м подання позовiв i в iнших документах прокурорського реагування, якщо стосовно недержавного сектору економiки потреба у цьому обумовлю§ться прiоритетними суспiльними iнтересами (див. гл. II).

Аналiз практики застосування рiзних повноважень прокурора, спрямованих на притягнення порушникiв закону до вiдповiдальностi, вкрай утруднений тим, що в статзвiтi про роботу прокурора всi цi повноваження

об'§днанi, через те дуже важко помiтити тенденцiє, котрi iснують у практицi, i вiдповiдно єх скоригувати. Вивчення даного питання в процесi пiдготовки цi§є роботи виявило тенденцiю до зростання питомоє ваги проваджень про адмiнiстративне правопорушен

ня у порiвняннi з кiлькiстю дисциплiнарних проваджень (ця питома вага у 1999 р. порiвняно з 1992 р. збiльшилася майже вдвiчi, а кiлькiсть осiб, притягнутих за iнiцiативою прокурора до адмiнiстративноє та дисциплiнарноє вiдповiдальностi, становила в м

инулому роцi приблизно  до 4). Iснують всi передумови для подальшого розширення сфери застосування згаданого повноваження, хоча не можна заперечувати доцiльнiсть у рядi випадкiв вживання прокурором заходiв, спрямованих на притягнення винуватцiв i до

дисциплiнарноє вiдповiдальностi.

Найбiльш характерними недолiками у застосуваннi обох повноважень §:

неналежне обгрунтування пiдстав притягнення до адмiнiстративноє чи дисциплiнарноє вiдповiдальностi в постановах або поданнях прокурорiв (це ста§ особливо вiдчутним, коли в одному документi ставиться питання про одночасне притягнення до вiдповiдальнос

тi кiлькох осiб без виокремлення єхньоє вини);

постановка цього питання перед некомпетентними органами чи посадовими особами без попереднього витребування пояснень, без посилання на норми

?"Є?? яІR ?ШЄ? вRйR. ?аR¦гаявгая RІ<ябвi ііЁіяу яеRэiі эR гбг-?--п жЁе -?эR<i¦iі.

Важливе значення для забезпечення належноє ефективностi засобiв загальнонаглядового реагування у сферi економiки ма§ вдосконалення практики подання прокурорами позовiв до судiв i арбiтражних судiв1.