1. Захист прокуратурою iнтересiв держави

ЄаЁ эicб-?--i -я?<пэг я эRэ?аія--пї я¦R-iі г бд?аi ?¦R-Rїi¦Ё

Органам прокуратури належить особлива роль у захистi державних iнтересiв у сферi економiки, незважаючи на проголошену на конституцiйному рiвнi (ст. 13 Основного Закону Украєни) рiвнiсть захисту всiх форм власностi: державноє, комунальноє, колективноє

, приватноє. Ця особлива роль виплива§ з того, що, будучи автономною правоохоронною системою, вона не пов'язана у своєй дiяльностi мiсницькими чи вiдомчими мiркуваннями, що дозволя§ прокурорам займати принципову позицiю в конфлiктних правозастосуваль

них ситуацiях. Крiм того, слiд ураховувати, що за умови перебування i надалi значноє частини суспiльного багатства у загальнодержавнiй власностi зберiга§ться роль пуб-лiчно-правових засобiв єє захисту.

Адже однi§ю з переваг приватноє власностi, в тому числi на засоби виробництва, § те, що власник, з одного боку, зацiкавлений у рацiональному господарюваннi, а значить, i в належному рiвнi схоронностi об'§ктiв власностi, а з другого - схильний виявлят

и iнiцiативу в самостiйному захистi своєх порушених прав, у тому числi через суд. У той самий час, як свiдчить радянський перiод iсторiє нашоє краєни, особи, якi уповноваженi державою здiйснювати повне господарське вiдання або оперативне управлiння о

б'§ктами державноє власностi, такоє зацiкавленостi не виявляли, що i спричинило неефективнiсть державно-соцiалiстичноє моделi розвитку колишнього СРСР, масовi посягання на майно, що перебувало в державнiй i, по сутi, одержавленiй громадськiй власност

i.

Саме специфiка державноє власностi зумовлю§ потребу доповнення внутрiшньогосподарського контролю жорстким i структурно розгалуженим зовнiшнiм контролем. Не випадково останнiм часом уживаються додатковi заходи, спрямованi на посилення контролю за доде

ржанням державноє дисциплiни у фiнансовiй дiяльностi законодавчоє та вищих органiв державноє виконавчоє влади, що знайшло вiдображення у створеннi Рахунковоє палати, яка вiд iменi Верховноє Ради ма§ здiйснювати контроль за використанням коштiв держав

ного бюджету Украєни.

Прокуратура займа§ сво§, визначене законом мiсце у системi соцiального контролю, спрямованого на усунення i недопущення негативних явищ в економiчнiй сферi, поряд з численними органами управлiння та позавiдомчого контролю, на якi поширю§ться наглядов

а компетенцiя прокуратури такою самою мiрою, як i на державнi пiдпри§мства i господарськi органiзацiє. Єхня узгоджена дiяльнiсть здатна значно вплинути на змiцнення законностi у сферi господарських вiдносин як найважливiшого засобу змiцнення порядку

на виробництвi1.

Слiд вiдзначити, що в Законi Украєни "Про прокуратуру" нема§ прямих вказiвок щодо захисту нею майнових та iнших iнтересiв держави, на вiдмiну вiд законiв Росiє та Бiлорусi (вiдповiдно до статей 1 i 2). Вважа§мо, що цю прогалину необхiдно заповнити у

майбутньому законi.

У наказi Генерального прокурора Украєни № 2 вiд 2 жовтня 1998 року "Про органiзацiю роботи органiв прокуратури у здiйсненнi нагляду за додержанням законiв щодо прав i свобод та захисту iнтересiв держави" (п. 3.3.) у найзагальнiших рисах звернуто уваг

у на забезпечення належного нагляду за додержанням законодавства про власнiсть. Гада§мо, що в майбутньому нормативному актi Генерального прокурора стосовно загального нагляду § потреба спецiально видiлити важливiсть активiзацiє наглядових законiв для

 захисту права загальнодержавноє i комунальноє власностi. 

Якi ж напрями загальнонаглядовоє дiяльностi прокуратури iз захисту iнтересiв державного та комунального (мунiципального) секторiв економiки § прiоритетними у сучасних умовах? Найважливiшим з них, на нашу думку, § додержання пiдпри§мницькими структура

ми податкового законодавства. Адже за рiзними пiдрахунками до державного i мунiципальних бюджетiв в даний час надходить щонайбiльше половина належних сум податкiв, там часом як у краєнах з розвинутою економiкою - 96-98 %.

Слiд пам'ятати про те, що будь-якi порушення податкового законодавства з боку юридичних i фiзичних осiб носять антиконституцiйний характер, оскiльки обов'язок кожного сплачувати податки i збори в порядку i розмiрах, встановлених законом, виплива§ iз

ч. 1 ст. 67 Конституцiє Украєни. На рiвень конституцiйного обов'язку пiднята навiть така, на перший погляд, суто технiчна операцiя, як щорiчне подання до податкових iнспекцiй декларацiй про майновий стан i доходи.

Незважаючи на труднощi, якi пов'язанi з оновленням податкового законодавства1 (Закон "Про оподаткування прибуткiв пiдпри§мств" вiд 28 грудня 1994 р.2 прийнято у новiй редакцiє вiд 22 травня 1997 р.), активнiсть органiв прокуратури Одещини, згiдно зi

статистичними даними, рiк у рiк зроста§ (див. табл. 5).

1 Можна з рiзних позицiй оцiнювати ефективнiсть чинного податкового законодавства. Слiд погодитися з думкою В.Д. Лагутiна про те, що "необхiдно формувати таку систему оподаткування доходiв товаровиробникiв, яка б зменшувала можливостi ухилення вiд сп

лати податкiв" (Лагутiн В.Д. Податковий механiзм регулювання доходiв товаровиробникiв // Податки в Украєнi: Зб. наук. праць. - Луцьк: Вежа. - 1995. - С. 6).

2   Вiдомостi Верховноє Ради Украєни. - 1995. - № 4. - Ст. 28; 1997. - № 27. - Ст. 181.

Головнi зусилля прокуратури iз захисту державних iнтересiв спрямовуються на боротьбу з ухиленням вiд сплати податкiв та iнших обов'язкових платежiв до бюджету, на активiзацiю дiяльностi державних податкових iнспекцiй, iнших органiв контролю у боротьб

i з цими порушеннями.

Як свiдчать матерiали нагляду, основними порушеннями законностi у згаданiй сферi § такi:

ухилення частини пiдпри§мцiв вiд сплати податкiв та прирiвняних до них платежiв, чому сприяло те, що значна єх частина не перебувала на облiку у податкових iнспекцiях, а мiсцевi органи влади не повiдомляли iнспекцiє про ре§страцiю нових суб'§ктiв пiд

при§мництва;

правильне визначення (зрозумiло, в бiк зниження) сум, що пiдлягають сплатi, або несво§часне внесення єх до бюджету;

вiдсутнiсть належного контролю з боку частини податкових адмiнiстрацiй за додержанням податкового законодавства пiдконтрольними пiдпри§мствами та органi-зацiями, тривале непроведення або поверхове проведення там перевiрок, внаслiдок чого порушення не

 виявлялися (частина цих порушень була встановлена за наслiдками повторних перевiрок на вимогу прокуратури);

незастосування передбачених п. 7 ст. 11 Закону Украєни "Про державну податкову службу в Украєнi" вiд 24 грудня 1993 року1 фiнансових санкцiй. На цьому питаннi потрiбно зупинитися докладнiше, оскiльки правильне тлумачення положень згаданого Закону спр

ияло б унiфiкацiє практики прокурорського нагляду.

Перша редакцiя цього Закону1 виходила з того, що застосування санкцiй § правом, а не обов'язком податкових адмiнiстрацiй. Це означало, що начальник або заступник начальника податковоє адмiнiстрацiє мiг прийняти за наслiдками перевiрки рiшення утримат

ися вiд застосування санкцiй, оскiльки вони, за змiстом закону, могли застосовуватися за приховування (заниження) суми податку або iншого обов'язкового платежу, тобто за умиснi дiє. Це створювало можливостi для необ-грунтованого звiльнення порушникiв

 вiд вiдповiдальностi з посиланням на те, що порушення вчиненi ними не навмисне, а внаслiдок помилки при пiдрахунках. По цих мотивах було вiдхилено керiвниками податкових iнспекцiй кiлька вимог прокурорiв про перегляд зазначених рiшень.

Популяризуючи змiст новоє редакцiє Закону "Про податкову службу", деякi автори, на наш погляд, припустились iстотноє помилки, стверджуючи, що згаданi санкцiє стягуються з порушникiв "згiдно з ст. 11 цього Закону в разi приховування (заниження) юридич

ними особами суми податку або iншого обов'язкового платежу"2. Насправдi ж згадка про приховування або зниження з тексту п. 7 ст. 11 Закону виключена, а пiдставою для застосування санкцiй визна§ться сам факт додаткового нарахування за результатами пер

евiрки бiльшоє суми податку.

На пiдтвердження обов'язковостi застосування фiнансових санкцiй, виходячи з порiвняльного аналiзу положень нового Закону "Про податкову службу", можна навести ще два аргументи. По-перше, вiдповiдно до п. 6 ст. 8 Закону1 єє органи "забезпечують застос

ування та сво§часне стягнення сум фiнансових стягнень". По-друге, ст. 13 зобов'язу§ службових осiб державних податкових iнспекцiй "повною мiрою використовувати наданi єм права", що, природно, стосу§ться i застосування фiнансових санкцiй.

Рiзке погiршення стану податковоє дисциплiни протягом останнiх рокiв сприяло загостренню кризи неплатежiв, про що iз занепоко§нням вiдзначив Президент Украєни у виступi на розширеному засiданнi колегiє Генеральноє прокуратури 9 липня 1996 року. Це зн

ачною мiрою обумовлене вiдходом вiд нормальних грошових розрахункiв, подальшою бартеризацi§ю торгiвлi. У зв'язку з цим вiн запропонував прокурорам посилити нагляд за додержанням правоохоронними i контролюючими органами вимог податкового законодавства

2.

На жаль, попри всi зусилля, зазначена криза неплатежiв в Украєнi, у тому числi й в Одеськiй областi, перiодично загострю§ться. Так, проведеним прокуратурою областi аналiзом було встановлено, що станом на 1 березня 1999 року заборгованiсть рiзних пiдп

ри§мств i господарських органiзацiй перед державним бюджетом складала 91,9 млн грн проти 43,6 млн на аналогiчну дату у 1998 роцi, а кiлькiсть боржникiв збiльшилася з 2290 до 7112. Найбiльше заборгували пiдпри§мства агропромислового комплексу i рiзних

 видiв транспорту.

Обстановка, що склалася, вимагала вiд органiв прокуратури адекватних заходiв реагування. I вони були вжитi. Причому першочергову увагу було придiлено дiяльностi податкових служб, якi, незважаючи на своє широкi кадровi можливостi, не вживали всiх необ

хiдних заходiв по стягненню недоємки, не принципово пiдходили до оцiнки порушень податкового законодавства.

Так, перевiркою, яку здiйснила обласна прокуратура в державнiй податковiй iнспекцiє Овiдiопольського району, було встановлено, що з вини єє посадових осiб всупереч закону не була охоплена заставою переважна бiльшiсть пiдпри§мств, якi мають довгострок

ову заборгованiсть перед бюджетом, а вiдтак пiдпадають пiд дiю Указу Президента Украєни вiд 4 березня 1998 року "Про заходи щодо пiдвищення вiдповiдальностi за розрахунки з бюджетами та державними цiльовими фондами", не вживали заходiв до закриття ра

хункiв боржникiв, до стягнення заборгованостi в порядку арбiтражного судочинства. Окремi порушники не звiтувалися про свою фiнансово-господарську дiяльнiсть впродовж 2-3 рокiв без будь-якого реагування з боку iнспекцiє. З iнiцiативи прокуратури винув

атцi безконтрольностi притягнутi до сувороє дисциплiнарноє вiдповiдальностi.

Як показали прокурорськi перевiрки, значна частина громадян i пiдпри§мцiв, якi ухилялися вiд подання декларацiй про доходи, уникала адмiнiстративноє вiдповiдальностi i вiдповiдних заходiв було вжито лише пiсля втручання прокуратури.

Особливу увагу прокуратура областi придiля§ застосуванню кримiнально-правових засобiв боротьби з порушеннями податкового законодавства. Так, власник i водночас директор приватноє фiрми "Трутн§в i Ко" А.М. Трутн§в протягом дев'яти мiсяцiв не сплачував

 жодних податкiв i намагався ухилитися вiд погашення заборгованостi, подавши до податковоє iнспекцiє Центрального району м. Одеси фiктивну податкову декларацiю. За ухилення вiд сплати податкiв на 500 тис. грн. Трутн§ва засуджено. Усього за такi злочи

ни в 1999 роцi притягнуто до кримiнальноє вiдповiдальностi 256 осiб, у тому числi за кримiнальними справами, порушеними прокуратурою, - 35 осiб.

Не залишилися без належноє оцiнки i зловживання окремих посадових осiб податкових iнспекцiй за одержання або спроби одержати хабарi вiд представникiв пiдпри§мницьких структур. Так, прокуратурою Жовтневого району Одеси притягнутi до кримiнальноє вiдпо

вiдальностi державнi податковi iнспектори В.Ю. Мойсе§нко та Д.М. Кисельов, а прокуратурою Центрального району - А.В. Школьник.

За позовами та приписами прокурорiв у 1999 роцi погашена заборгованiсть перед бюджетом на 38 млн. грн.

Розгалуженiсть податкового законодавства Украєни, iснування рiзних видiв податкiв та iнших обов'язкових платежiв призводить до розширення меж прокурорського нагляду за додержанням податкового законодавства.

Так, використовуючи досвiд прокурорiв iнших областей Украєни1, органи прокуратури Одещини здiйснили масштабнi перевiрки додержання Закону Украєни "Про плату за землю"2.

Як було встановлено прокурорськими перевiрками в Ананьєвському, Бiляєвському, Ширяєвському та деяких iнших районах, колективнi сiльськогосподарськi та iншi пiдпри§мства i органiзацiє ухилилися вiд сплати земельного податку в межах 20-30 тис. грн кожн

е, систематично порушувалися вимоги п. 4 ч. 1 ст. 33 Закону Украєни "Про мiсцеве самоврядування"3 про стягнення виконкомами сiльських, селищних i мiських рад зазначених платежiв.  За приписами прокурорiв було додатково сплачено понад 300 тис. грн., 2

8 посадових осiб виконкомiв мiсцевих рад притягнуто до дисциплiнарноє вiдповiдальностi.

Активiзацiє боротьби з порушеннями державноє податковоє дисциплiни сприяло обговорення вiдповiдних заходiв на розширеному засiданнi колегiє прокуратури Одеськоє областi у березнi 1999 року за участю представникiв податкових служб.

У чинному наказi Генерального прокурора Украєни № 2-1998 р., на вiдмiну вiд попереднього наказу № 2-1996 р. (п. 4.3), не видiлений спецiально як один з прiоритетних прокурорський нагляд за додержанням законiв про пiдпри§мництво, що аж нiяк не применш

у§ значення цього напряму дiяльностi прокуратури. По-перше, тому, що право на пiдпри§мницьку дiяльнiсть § одним з найважливiших конституцiйних прав (ст. 42 Конституцiє), а по-друге, виходячи з того, що наглядовi заходи у цiй сферi здiйснюються прокур

атурою в межах нагляду за додержанням законiв, спрямованих на реалiзацiю економiчноє реформи i розвиток ринкових вiдносин (п. 3.2 наказу № 2-1998 р.), якi, природно, § неможливими без розвитку пiдпри§мництва.

Про те, яке мiсце в дiяльностi органiв прокуратури Одеськоє областi займають наглядовi заходи у сферi пiдпри§мництва, свiдчать такi статистичнi данi (див. табл. 6).

Вважа§мо, що при визначеннi прiоритетiв наглядовоє дiяльностi у цiй сферi важливо визначитись у питаннi про характер державного iнтересу, що пiдляга§ захисту iз застосуванням прокурорських повноважень. З одного боку, цей державний iнтерес поляга§ у с

прияннi розвитку всiх не заборонених законом форм пiдпри§мницькоє дiяльностi для створення ринковоє iнфраструктури в Украєнi1. Про пiдвищення уваги до цього свiдчить те, що в 1995-1999 роках за заявами прокурорiв у Одеськiй областi лише арбiтражним с

удом було скасовано 2,5 тис. актiв ненормативного характеру, якi ущемлювали права пiдпри§мцiв. З iншого боку, прокуратура ма§ захищати державний iнтерес шляхом припинення неправомiрноє дiяльностi пiдпри§мцiв.

Як свiдчить практика, з боку пiдпри§мцiв найчастiше мають мiсце такi порушення законодавства про пiдпри§мництво як створення фiктивних пiдпри§мницьких структур для одержання кредитiв, здiйснення пiдпри§мницькоє дiяльностi без ре§страцiє1 або без лiце

нзування окремих видiв дiяльностi, якщо це вимага§ться законом (статтi 4 i 8 Закону "Про пiдпри§мництво" i пiдзаконнi акти, якi конкретизують єх2), неповiдомлення суб'§ктами пiдпри§мництва про змiну свого мiсцезнаходження органiв державноє ре§страцiє

 (ч. 16 ст. 8 Закону "Про пiдпри§мництво").

Органами прокуратури систематично подаються до арбiтражного суду заяви про скасування ре§страцiє суб'§ктiв пiдпри§мницькоє дiяльностi за неповiдомлення органу, що ре§стру§, про змiну мiсцезнаходження. Всi вони задоволенi, вжито заходiв до припинення

дiяльностi ряду приватних пiдпри§мств, якi здiйснювали свою дiяльнiсть без лiцензiє. Вживаються також заходи до усунення фактiв по§днання пiдпри§мницькоє дiяльностi з роботою в органах влади, якi мають контролювати пiдпри§мницькi структури, на чому н

аголошу§ться у п. 3.1 наказу Генерального прокурора № 2-1998 р.

Чимало порушень законодавства про пiдпри§мництво, як свiдчить практика прокурорського нагляду, ма§ мiсце i в дiяльностi органiв, якi здiйснюють ре§страцiю пiдпри§мницькоє дiяльностi (районнi державнi адмiнiстрацiє та виконкоми мiсцевих рад). Приймают

ься рiшення i видаються розпорядження про ре§страцiю статутiв суб'§ктiв пiдпри§мництва замiсть ре§страцiє пiдпри§мництва як такого, про внесення змiн i доповнень до установчих документiв, хоча це належить до компетенцiє органiв управлiння пiдпри§мниц

ьких структур, про ре§страцiю єхнiх фiлiй, хоча закон цього не вимага§, тощо. Мають мiсце факти тяганини з ре§страцi§ю, порушення п'ятиденного термiну для вирiшення цих питань, передбаченого п. 6 ст. 8 Закону "Про пiдпри§мництво".

Для бiльш повного виявлення порушень законодавства про пiдпри§мництво органи прокуратури останнiм часом стали практикувати проведення вiдповiдних перевiрок як в органах державноє ре§страцiє, так i в органах державноє податковоє служби i статистики. П

еревiрки показали, що в рядi мiст i районiв цi органи оперують вiдомостями про кiлькiсть суб'§ктiв пiдпри§мництва, якi iстотно вiдрiзняються. Це пов'язано з тим, що органи державноє ре§страцiє в рядi випадкiв не виконували вимоги п. 13 Положення про

порядок державноє ре§страцiє суб'§ктiв пiдпри§мницькоє дiяльностi про надiслання копiй ре§страцiйних карток статистичним та податковим установам та повiдомлення про ре§страцiю органiв Пенсiйного фонду та Фонду соцiального страхування. Це призводило д

о того, що дiяльнiсть ряду пiдпри§мницьких структур перебувала поза контролем з боку цих органiв, що, в свою чергу, дозволяло цим структурам ухилятися вiд податкiв та iнших обов'язкових платежiв. У зв'язку з цим прокуратурою було вжито комплексних за

ходiв щодо усунення цих явищ як умов, що сприяли порушенням законностi в податковiй i соцiальнiй сферах.

Як серйозний i поки що недостатньо використаний резерв заходiв реагування на порушення державних iнтересiв у сферi пiдпри§мництва ми розгляда§мо притягнення винних до адмiнiстративноє (ст. 164 КУпАП) i кримiнальноє вiдповiдальностi (ст. 1483 КУпАП) з

а порушення порядку заняття пiдпри§мницькою дiяльнiстю.

Вiдзначаючи велику державну значущiсть ефективностi боротьби з порушеннями законодавства про пiдпри§мництво, вважа§мо водночас за потрiбне дещо скоригувати окремi норми чинного законодавства, якi або втратили серйозне практичне значення, або можуть д

овiльно тлумачитися при розглядi пов'язаних з цим правових конфлiктiв.

Так, вiдповiдно до ч. 5 ст. 2 Закону "Про пiдпри§мництво" "особи, якi мають непогашену судимiсть за крадiжки, хабарництво та iншi корисливi злочини, не можуть бути заре§строванi як пiдпри§мцi, не можуть виступати спiвзасновниками пiдпри§мницькоє орга

нiзацiє, а також займати в пiдпри§мницьких товариствах та iнших спiлках (об'§днаннях) керiвнi посади i посади, пов'язанi з матерiальною вiдповiдальнiстю". Але чи можна вважати, що це положення Закону повною мiрою забезпечу§ як iнтереси держави, так i

 права пiдпри§мцiв? Гада§мо, що нi.

По-перше, не виклика§ться необхiднiстю ця заборона щодо осiб, якi займаються iндивiдуальним пiдпри§мництвом у чисто виробничiй сферi, - наприклад, тих, хто веде селянське (фермерське) господарство.

По-друге, щодо пiдпри§мницьких органiзацiй, заснованих на приватнiй власностi, його доцiльно встановити лише для власникiв i уповноважених ними осiб, якi керують дiяльнiстю пiдпри§мств.

Питання про морально-дiловi якостi всiх iнших працiвникiв, в тому числi матерiально-вiдповiдальних осiб, слiд залишити на вирiшення власникiв i керiвникiв. Дещо по-iншому ма§ вирiшуватися це питання на державних пiдпри§мствах, про що пiде мова далi.

Не досить чiткою i конкретною вважа§мо таку пiдставу для скасування ре§страцiє суб'§кта пiдпри§мництва, як "здiйснення дiяльностi, що суперечить установчим документам та законодавству Украєни" (ст. 8 Закону "Про пiдпри§мництво", п. 33 Положення вiд 2

5 травня 1998 р.).  Якщо дiяльнiсть, не передбачена установчими документами, в принципi § правомiрною, то чи не досить обмежитися вказiвкою на необхiднiсть внести певнi доповнення до статуту? Що ж стосу§ться порушень чинного законодавства, то вони мо

жуть бути рiзними за ступенем небезпеки для iнтересiв держави.

На наш погляд, доцiльно запровадити органами, що здiйснюють контроль за дiяльнiстю пiдпри§мницьких структур, попередження на єхню адресу, як це було передбачено ст. 15 союзного Закону "Про кооперацiю в СРСР"1, i лише за наявностi повторних порушень з

аконностi - ставити питання про скасування ре§страцiє i припинення дiяльностi суб'§кта пiдпри§мництва. Таку можливiсть слiд передбачити, незалежно вiд наявностi попередження, в разi встановлення злочинних дiй чи злочинноє бездiяльностi з боку власник

iв чи керiвникiв пiдпри§мницьких структур.

Конкретизацiя норм чинного законодавства в цiй частинi сприятиме активiзацiє прокурорського нагляду за додержанням законодавства про пiдпри§мництво i стабiлiзацiє судовоє практики (судiв загальноє юрисдикцiє та арбiтражних судiв).

Що ж стосу§ться участi прокуратури в захистi iнтересiв держави при приватизацiє державного майна, то слiд зазначити, що вiдповiдно до п. 3.4 наказу Генерального прокурора Украєни № 2-1998 р. прокурорам запропоновано "особливу увагу звертати на законн

iсть роздержавлення майна, використання коштiв та визнання в судовому порядку недiйсними договорiв вiдчуження об'§ктiв державноє власностi за заниженими цiнами".

Важливiсть активiзацiє боротьби з правопорушеннями у цiй сферi обумовлена тим, що порушення законодавства про порядок приватизацiє призводять у кiнцевому пiдсумку до того, що єє економiчна ефективнiсть не вiдповiда§ сподiванням, якi мали мiсце при ви

значеннi стратегiчного завдання радикального реформування економiки Украєни.

Слiд особливо вiдзначити потребу активного протистояння у цих питаннях i корпоративним iнтересам, i впливам з боку дiлкiв тiньовоє економiки та корумпованих урядовцiв, причому не лише на мiсцевому рiвнi, але й на рiвнi загальнодержавних мiнiстерств т

а Фонду державного майна Украєни. Як вiдзначалося на засi-даннi колегiє Генеральноє прокуратури 31 сiчня 1996 року, Мiнфiн продав понад 500 будiвель вiддiлень Держбанку комерцiйному агропромисловому банку "Украєна" за символiчну плату - 84,5 млн. крб

. Навiть Фонд державного майна Украєни категорично вiдмовився ставити питання про розiрвання договорiв купiвлi-продажу. Лише пiсля втручання Генеральноє прокуратури Вищий арбiтражний суд визнав цi договори недiйсними. Але для цього було потрiбно два

роки.

Другою обставиною, яка вплива§ на ефективнiсть прокурорського нагляду в цiй сферi, § потреба в багатьох випадках використовувати перевагу принципу централiзацiє прокурорськоє системи, коли зусилля пiдпорядкованих прокурорiв пiдтримуються єхнiми керiв

никами на обласному чи загальнодержавному рiвнi. З опитаних автором 110 мiських та районних прокурорiв Пiвденного регiону 61, або бiльше як 50 %, заявили, що вони перiодично зверталися за такою допомогою, а 54 повiдомили, що дiстали єє.

Характерною в цьому смислi була ситуацiя, що виникла навколо спроби приватизацiє Луцького заводу виробiв з пластмас, в процесi якоє Фондом державного майна Украєни та Мiнiстерством промисловостi були допущенi грубi порушення постанови Верховноє Ради

Украєни вiд 29 липня 1994 року "Про вдосконалення механiзму приватизацiє в Украєнi i посилення контролю за єє проведенням"1, вiдповiдно до якоє було зупинено всi роботи, пов'язанi з приватизацi§ю об'§ктiв загальнодержавноє власностi, до затвердження

Верховною Радою Украєни перелiку об'§ктiв, що не пiдлягають приватизацiє. Через неправильне застосування дiючоє в той час Методики визначення вартостi об'§ктiв приватизацiє вартiсть пiдпри§мства була занижена на 1038 млрд. крб. Природно, що прокурату

ра Волинськоє областi2 не могла добитися своєми силами скасування незаконних актiв з приводу приватизацiє, якi були виданi загальнодержавними вiдомостями. Iнформацiйний лист з викладом обставин справ i проекти документiв прокурорського реагування бул

и надiсланi до Генеральноє прокуратури. Внаслiдок ужитих нею заходiв, незважаючи на тиск з рiзних бокiв, рiшення про проведення конкурсу, учасниками якого були фiрми, очолюванi громадянами Украєни i ФРН, було скасоване.

Здiйснюючи нагляд за додержанням законiв Украєни "Про приватизацiю майна державних пiдпри§мств"1, "Про приватизацiю невеликих державних пiдпри§мств (малу приватизацiю)"2 та iнших законодавчих актiв, якi регламентують процес роздержавлення власностi,

органи прокуратури Одеськоє областi виявили такi най-бiльш поширенi порушення законностi у цiй сферi:

необгрунтоване заниження вартостi об'§ктiв, що приватизуються, i пов'язане з цим зменшення надходження коштiв вiд продажу цих об'§ктiв;

невиконання покупцями умов договорiв купiвлi-продажу об'§ктiв, особливо в частинi сво§часностi платежiв;

порушення порядку проведення конкурсiв та аукцi-онiв для обмеження конкуренцiє мiж претендентами на придбання тих чи iнших об'§ктiв, прийняття рiшень про приватизацiю окремих об'§ктiв i груп об'§ктiв у так званому "спрощеному порядку", наприклад, шля

хом викупу замiсть конкурсу;

порушення порядку здачi державного майна в оренду, заниження або тривале нестягнення орендноє плати;

порушення прав трудових колективiв у ходi приватизацiйних процесiв.

Генеральною прокуратурою Украєни у 1998 роцi було поширено досвiд прокуратури Волинськоє областi по нагляду за додержанням законодавства про приватизацiю в агропромисловому комплексi1. Аналогiчнi порушення були i в Одеськiй областi.

Зокрема, районними прокурорами були виявленi численнi факти зловживань з боку голiв КСП при розподiлi акцiй приватизованих пiдпри§мств переробноє промисловостi. Так, голова правлiння КСП "Iскра" Березiвського району С.П. Лабунський, одержавши безопла

тно вiд регiонального вiддiлення Фонду державного майна Украєни пакет акцiй ВАТ "Березiвський елеватор" у кiлькостi 61250 на загальну суму 15380 грн, а також 54 тис. акцiй Одеського олiйно-жирового комбiнату на 13500 грн, сфабрикував протокол загальн

их зборiв КСП про дозвiл на продаж цих акцiй за заниженими цiнами (по 8 коп. замiсть 25) iншим органiзацiям. Аналогiчнi порушення були виявленi у Фрунзовському, Роздiльнянському та Бiляєвському районах. Винуватцi притягнутi до кримiнальноє вiдповiдал

ьностi.

Про масштаби боротьби органiв прокуратури Одеськоє областi з порушеннями законiв про приватизацiю свiдчать такi показники (див. табл. 7).

Важливого значення ми нада§мо з'ясуванню дi§-востi контролю за додержанням законодавства i умов купiвлi-продажу об'§ктiв малоє приватизацiє щодо обов'язковостi збереження протягом певного термiну номенклатури товарiв та послуг i обсягiв виробництва н

а приватизованих об'§ктах торгiвлi та побутового обслуговування.

Активiзацiя прокурорського нагляду за  додержанням законiв про приватизацiю потрiбна з огляду на вiдносну швидкоплиннiсть приватизацiйних процесiв у порiвняннi зi сферами сплати податкiв, зовнiшньоекономiчноє дiяльностi. Зволiкання з попередженням i

усуненням порушень може призвести до соцiального невмотивованого передiлу нацiонального багатства, посилення напруженостi в суспiльствi, дасть певним полiтичним силам iмпульс до закликiв нацiоналiзувати частину приватизованих об'§ктiв.

Iншою серйозною проблемою, яка саме в умовах перехiдного перiоду набува§ дуже серйозного суспiльного значення, § проблема забезпечення державноє платiжноє дисциплiни, особливо в свiтлi вимог Закону Украєни "Про енергозбереження"1. Як свiдчить практик

а прокурорського нагляду, причиною так званоє кризи неплатежiв § розбалансованiсть у стосунках суб'§ктiв господарювання, особливо тих, що заснованi на рiзних формах власностi. За вiдсутностi достатнiх економiчних важелiв упорядкування цих стосункiв с

та§ виправданим i навiть неминучим застосування заходiв прокурорського реагування.

Так, в умовах, коли пiдпри§мства по забезпеченню нафтопродуктами були i частково залишаються державними, а в ролi постачальникiв виступають приватнi структури, здебiльшого зарубiжнi, значно зросла небезпека невиконання ними зобов'язань щодо поставок

нафтопродуктiв, якщо керiвники державних органiзацiй безпiдставно провадять передоплату за цю продукцiю1.

У цих випадках ми спостерiга§мо сво§рiдне по§днання порушень, що випливають з невиконання договорiв купiвлi-продажу (єх не можна назвати договорами поставки через вiдсутнiсть планових передумов укладення, властивих командно-адмiнiстративнiй економiцi

), в частинi як зриву договiрних зобов'язань, так i ухилення вiд повернення заборгованостi з боку приватноє структури, i цiлковиту байдужiсть до цих порушень з боку "потерпiлоє" державноє установи, а насправдi - держави i суспiльства в цiлому. В iнте

грованому ж виглядi йдеться в кращому разi про безпроцентне кредитування державою приватних структур, а в гiршому - про сво§рiдний "дарунок" єм державних коштiв. Тож пильна увага прокуратури до цих явищ § бiльш як виправданою.

Враховуючи актуальнiсть проблеми, органи прокуратури Одеськоє областi в першому кварталi 1999 року iз залученням представникiв контролюючих органiв провели масштабнi перевiрки додержання законiв, спрямованих на ефективне використання паливно-енергети

чних ресурсiв. З установ "Одесгазу" та пiдпри§мств районних електромереж було витребувано матерiали про незаконне використання електричноє та тепловоє енергiє внаслiдок самовiльного пiдключення до електромереж, iншi порушення законодавства, перевiрен

а законнiсть ужитих за ними заходiв.

Перевiрки показали, що органи енергетичного нагляду в рядi випадкiв обмежувалися фiксацi§ю порушень, не передавали матерiалiв про самовiльне використання енергiє у великих масштабах в слiдчi органи. Мала мiсце тяганина iз застосуванням фiнансових сан

кцiй i стягненням збиткiв, а також погашенням заборгованостi за електричну, теплову енергiю та газ. З вини посадових осiб Березiвського, Великомихайлiвського, Овiдiопольського, Роздiльнянського, Тарутинського та iнших районних пiдпри§мств електромеж

жоден протокол про самовiльне використання електроенергiє не був направлений нi до адмiнiстративних комiсiй, анi до слiдчих органiв.

Внаслiдок ужитих прокуратурою заходiв понад

70 осiб було притягнуто до кримiнальноє вiдповiдальностi, в кiлька разiв бiльше - до адмiнiстративноє, за позовами i приписами прокурорiв стягнуто фiнансових санкцiй i заборгованiсть за енергоресурси на 2,3 млн. грн.

По§днання неплатежiв за енергоносiє з боку як юридичних осiб, так i громадян з безгосподарним i безвiдповiдальним ставленням до забезпечення державних iнтересiв з боку посадових осiб органiв електро-, теплоенерго- i газопостачання слiд розглядати як

iнтегрований рiзновид порушень державноє дисциплiни. В умовах, коли основна частина енергоносiєв надходить до Украєни з iнших держав, насамперед з Росiє, i постiйно зберiга§ться небезпека обмежень як з економiчних, так i з полiтичних мiркувань, ця пр

облема з економiко-правовоє перемiщу§ться в полiтичну площину, ста§ проблемою захисту нацiонального суверенiтету Украєни. Тому, зiткнувшись iз фактами прямоє бездiяльностi компетентних посадових осiб, прокурори були вимушенi певною мiрою знехтувати п

ринципом неприпустимостi пiдмiни органiв управлiння та контролю i самостiйно провести чимало перевiрок додержання державноє платiжноє дисциплiни не лише юридичними особами, але й громадянами, а також ужити заходiв для притягнення винних до вiдповiдал

ьностi за матерiалами енергопостачальних органiзацiй в разi, коли вони самi цього не зробили. З огляду на екстраординарнiсть ситуацiє, така практика була пiдтримана Генеральною прокуратурою Украєни1.

Вiдзначимо, що концентрацiя зусиль органiв прокуратури всi§є Украєни на вирiшення властивими прокуратурi засобами такоє важливоє державноє проблеми стала можливою лише в умовах централiзацiє прокурорськоє системи. Без будь-якого сумнiву можна ствердж

увати, що цi заходи сприяють або зменшенню заборгованостi Украєни за енергоносiє, або стримують єє зростання.

На наш погляд, для забезпечення бiльш ефективного реагування з боку контролюючих органiв i прокуратури потрiбно посилити юридичну вiдповiдальнiсть за такий рiзновид порушень як так званi "крадiжки" електроенергiє. Зараз, крiм матерiальноє, за цi прав

опорушення передбачена лише адмiнiстративна вiдповiдальнiсть (ст. 1031 КУпАП), а саме слово "крадiжки" ми беремо в лапки з тi§є причини, що чинне законодавство розгляда§ зазначений делiкт не як крадiжку, а як "порушення правил використання електрично

є або тепловоє енергiє". Але ж порушення цих правил можуть бути найбiльш рiзноманiтними. Тут ми ма§мо справу з умисними дiями, спрямованими на те, щоб обернути на свою користь без оплати енергiю, кiлькiсть якоє пiдда§ться вимiрюванню.

Попри всю свою специфiчнiсть, енергiя - це рiзновид матерiє як у фiлософському, так i у прикладному розумiннi цього поняття. Тому, як ми вважа§мо, § всi пiдстави для того, щоб або, залежно вiд суми збиткiв, встановити спецiальну адмiнiстративну i кри

мiнальну вiдповiдальнiсть саме за розкрадання енергiє, або квалi-фiкувати дiє винуватцiв за статтями КУпАП i КК, якi передбачають вiдповiдальнiсть за розкрадання державного i колективного майна.

Впродовж усiх рокiв iснування незалежноє Украєнськоє держави прiоритетним напрямом загальнодержавноє дiяльностi була зовнiшньоекономiчна сфера. Останнiм часом серед iнших аспектiв цi§є проблеми дедалi бiльшого значення набува§ забезпечення валютно-фi

нансовоє дисциплiни, сво§часного надходження в Украєну коштiв вiд зовнiшньоекономiчних операцiй. Впродовж 1998 - 1999 рокiв органами прокуратури Одеськоє областi були виявленi iстотнi порушення Законiв Украєни "Про зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть"1, "

Про здiйснення розрахункiв в iноземнiй валютi"2, Указу Президента Украєни "Про невiдкладнi заходи щодо повернення в Украєну валютних цiнностей, що незаконно знаходяться за єє межами" тощо. Станом на квiтень 1999 року сума неповернутих коштiв за зовнi

шньоекономiчними договорами сягнула 69,8 млн. грн. (близько 18 млн. американських доларiв). На той час не вжили заходiв до повернення валютних цiнностей в Украєну 256 пiдпри§мств областi - суб'§ктiв зовнiшньоекономiчноє дiяльностi. З нарахованих пода

тковими органами 22 млн. грн, пенi фактично було стягнуто до бюджету лише трохи бiльше як 220 тис.

Порушенням валютного законодавства сприяла безконтрольнiсть з боку органiв обласноє податковоє адмiнiстрацiє, обласного управлiння зовнiшнiх економiчних зв'язкiв, обласного управлiння Нацiонального банку Украєни та Одеськоє обласноє комiсiє з питань

повернення в Украєну валютних цiнностей, що незаконно знаходяться за єє межами. З боку цих органiв мали мiсце факти "амнiстування порушникiв законодавства", несво§часно i не в повному обсязi вживалися заходи, спрямованi на попередження та усунення по

рушень закону.

За фактами приховування валютноє виручки прокуратурою Одеськоє областi впродовж 1998 - 1999 рокiв порушено 20 кримiнальних справ, за якими власники i керiвники пiдпри§мницьких структур були притягнутi до вiдповiдальностi, внаслiдок використання загал

ьнонаглядових засобiв реагування забезпечено повернення в Украєну 3 млн. грн, стягнуто 300 тис. грн за прострочення повернення. Ряд посадових осiб контролюючих органiв притягнутий до дисциплiнарноє вiдповiдальностi.

Вищенаведенi та деякi iншi напрями прокурорського нагляду повнiстю або частково спрямованi на захист iнтересiв держави (загальнодержавних iнтересiв). Поряд з цим важливою дiлянкою загальнонаглядовоє дiяльностi прокуратури залишаються перевiрки додерж

ання законiв про охорону державноє  та комунальноє власностi на державних пiдпри§мствах (юридичних особах, якi здiйснюють господарську дiяльнiсть), а також в установах i органiзацiях, що перебувають на державному та мiсцевому бюджетi. Тут йдеться про

 захист як державних iнтересiв, пов'язаних iз збереженням i рацiональним витрачанням бюджетних коштiв, так i прав та iнтересiв юридичних осiб.

Безпосередньо на захист iнтересiв держави спрямована дiяльнiсть прокуратури щодо попередження фактiв незаконного витрачання коштiв державного бюджету i мiсцевих бюджетiв. В умовах фiнансовоє скрути, в якiй перебува§ зараз Украєна, цi заходи мають не

лише правовiдновлювальне, але й важливе профiлактичне значення.

Як показали прокурорськi перевiрки, порушення бюджетного законодавства мають мiсце не лише "на низах", але й в органах влади обласного рiвня. Так, Одеською обласною радою в рiшеннi "Про обласний бюджет Одеськоє областi на 1999 рiк" було передбачене п

ерерахування сум §диного податку, одержаних вiд пiдпри§мницькоє дiяльностi, повнiстю до обласного бюджету, хоча Указом Президента Украєни вiд 3 липня 1998 року "Про спрощену систему оподаткування, облiку та звiтностi суб'§ктiв малого пiдпри§мництва"

20 вiдсоткiв цих сум мають зараховуватися до державного бюджету, а 40 вiдсоткiв - до Пенсiйного фонду Украєни.

??я¦R--? аiи?--п Є?а??<п-гвR я ЄаRв?бвRї ЄаR¦гаRая i, вя¦Ёї зЁ-Rї, гэя<Rбп яЄRІi?вЁ -?эRRэ?аія--о

"?аіяі-Ёї Іоэі?вRї i ??-бic-Ёї дR-эRї -яз-Ёе ?аRиRіЁе бгї. ?аR¦гаявгаRо RІ<ябвi ЄаЁвп?-гвi эR ¦аЁїi-я<м-Rх іiэЄRіiэя<м-Rбвi ЄRбяэRіi RбRІЁ RІ<яб-Rх

э?аіяі-Rх яэїi-iбваяжiх я ЄаЁі<яб-?--п 77 вЁб. ?а-, іЁэi<?-Ёе э<п іЁ?RвRі<?--п эаг¦Rія-Rх ЄаRэг¦жiх г і'п¦г  ЄаRі?э?--пї г ї. ?э?бi ¦R-д?а?-жiх ?RІRзRх 'Єiвдружностi Придунайських краєн1.

Особливостi прокурорського нагляду за додержанням законiв про охорону власностi на державних пiдпри§мствах i установах, що перебувають на державному та мiсцевому бюджетах, випливають з того, що пiдпри§мствам майно i кошти належать на пiдставi повного

 господарського вiдання (ст. 37 Закону Украєни "Про власнiсть"2), а бюджетним установам - на правi оперативного управлiння (ст. 39 зазначеного Закону). Це тягне за собою iстотнi вiдмiнностi в обсязi повноважень, пов'язаних насамперед з розпорядженням

 державним i комунальним майном.

Втручання державних органiв, у межах єхньоє компетенцiє, у дiяльнiсть державних пiдпри§мств, i тим бiльше установ, за своєм характером якiсно вiдрiзня§ться вiд втручання у дiяльнiсть недержавних суб'§ктiв пiдпри§мництва. В першому випадку певною мiро

ю можуть ураховуватися мiркування доцiльностi (наприклад, при вирiшеннi питання про можливiсть укладення контракту з керiвником або з приводу ефективностi використання державного майна). У другому ж випадку повною мiрою ма§ дiяти принцип, закрiплений

 у ч. 2 п. 1 ст. 27 Закону "Про пiдпри§мства в Украєнi", вiдповiдно до якого "пiдпри§мство при здiйсненнi господарськоє та iншоє дiяльностi ма§ право з власноє iнiцiативи приймати будь-якi рiшення, що не суперечать законодавству Украєни".

На наш погляд, особливостi правового статусу саме державних пiдпри§мств, зокрема щодо реалiзацiє ними права повного господарського вiдання закрiпленим майном, єхнiх стосункiв з вищестоящими органами господарського управлiння i т. iн., доцiльно реглам

ентувати в спецiальному Законi Украєни "Про державне пiдпри§мство", прийняття якого сприяло б забезпеченню належноє керованостi державним сектором економiки.

"Забезпечення збереження соцiалiстичноє власностi, - вiдзначив В.З. Михайлiн, - це вiдповiдним чином органiзована дiяльнiсть пiдпри§мства, внутрiшньо-виробничих пiдроздiлiв, громадських органiзацiй та iнших державних органiв в галузi управлiння держа

вним майном та iнших галузях господарськоє дiяльностi, спрямована на попередження властивими єм методами i засобами втрат у майновiй сферi, посилення режиму економiки, змiцнення i дальший розвиток державного майна"1. Вважа§мо, що це визначення, хоч i

 сформульоване в iншу iсторичну епоху, правильно вiдобража§ характер вищенаведеноє дiяльностi, якщо, звичайно, слово "соцiалiстичноє" замiнити на "державноє".

Характерною рисою прокурорського нагляду за додержанням законодавства про охорону державноє власностi § пiдвищена увага прокуратури до питань попередження не лише крадiжок i зловживань, але й безгосподарностi1, - у тiй мiрi, в якiй це можливо стосовн

о управлiння державним майном.

Питання методики перевiрок додержання законодавства про охорону власностi на державних пiдпри§мствах досить детально висвiтленi в лiтературi1. Керуючись вказiвками Генеральноє прокуратури i методичними рекомендацiями, працiвники органiв прокуратури О

дещини останнiм часом активiзували наглядовi заходи у цiй сферi, про що свiдчать статистичнi показники за останнi п'ять рокiв (див. табл. 8).

Перевiрки виконання законiв на пiдпри§мствах i в органiзацiях мають по§днуватися з перевiрками в органах управлiння i контролю. Так, тривалий час поза увагою органiв прокуратури перебувала така важлива контрольна установа, як обласне Контрольне-ревiз

iйне управлiння. В той самий час, як показують прокурорськi перевiрки, посадовi особи державноє контрольно-ревi-зiйноє служби в рядi випадкiв не застосовують передбачених законом санкцiй за порушення фiнансового законодавства, не контролюють фактичне

 усунення порушень, ухиляються вiд передачi матерiалiв слiдчим органам, лише в поодиноких випадках застосовують адмiнiстративнi стягнення щодо винуватцiв, порушують порядок розгляду заяв громадян з приводу фiнансових зловживань тощо. Тому § потреба п

осилити прокурорський нагляд у цiй контрольнiй системi.

Оскiльки методичнi питання перевiрок додержання законiв про охорону державноє власностi детально висвiтленi у спецiальнiй лiтературi, зупинимося лише на деяких проблемах удосконалення законодавства, якi назрiли саме протягом перехiдного перiоду i вир

iшення яких конче потрiбне для забезпечення §дностi пiдходiв при здiйсненнi прокурорського нагляду.

Нормативним актом колишнього Союзу1 було заборонено приймати на матерiально-вiдповiдальнi посади у всiх пiдпри§мствах i органiзацiях осiб, якi мають судимiсть за крадiжки, хабарництво та iншi корисливi злочини. В сучасному украєнському законодавствi

таких вказiвок нема§.

На нашу думку, в iнтересах запобiгання зловживанню саме в державному секторi § потреба встановити певнi обмеження, щоб запобiгти проникненню нечесних людей на посади, якi полегшують неправомiрне збагачення. При цьому треба враховувати, що далеко не в

сi державнi пiдпри§мства (залiзничного транспорту, зв'язку та деякi iншi, якi значною мiрою дотуються з держбюджету) можуть бути вiднесенi до суб'§ктiв пiдпри§мництва в тому розумiннi, яке вклада§ться в поняття "пiдпри§мництво" у ст. 1 вiдповiдного з

акону. I якщо вищезгаданий союзний нормативний акт стосувався лише матерiально-вiдповiдальних осiб, то в Украєнi бажано на законодавчому рiвнi передбачати заборону приймати осiб, судимих за корисливi злочини, також на посади керiвникiв пiдпри§мств та

 єхнiх заступникiв i головних (старших) бухгалтерiв та єхнiх заступникiв.

Потрiбно також установити термiни та порядок проведення на державних пiдпри§мствах комплексних документальних ревiзiй фiнансово-господарськоє дiяльностi не рiдше нiж один раз на рiк, якi мали б здiйснюватись або вищестоящими органами господарського у

правлiння, або, стосовно так званих корпоратизованих пiдпри§мств, тобто таких, що не мають вищестоящих органiв, - державною контрольно-ревiзiйною службою. Цi питання могли б знайти вирiшення у запропонованому нами законi про державне пiдпри§мство. У

ньому ж на керiвникiв державних пiдпри§мств можна було б покласти обов'язок, який вiдсутнiй в чинному Законi "Про пiдпри§мства в Украєнi", передавати до слiдчих органiв матерiали про крадiжки та зловживання, якi можуть тягнути за собою кримiнальну вi

дповiдальнiсть.

Природно, що покладати такий обов'язок на власникiв i керiвникiв приватних пiдпри§мств нема§ сенсу, за винятком випадкiв, коли вони це зобов'язанi роботи пiд загрозою кримiнальноє вiдповiдальностi за недонесення про тяжкi злочини. Вирiшенню питання п

ро це мала б передувати попередня перевiрка за участю представникiв бухгалтерськоє та юридичноє служб i громадських органiзацiй. Це саме ма§ стосуватись обов'язковостi вжиття ними заходiв на вiдшкодування з винних завданих пiдпри§мству збиткiв у поря

дку i розмiрах, передбачених законодавством про працю1.

Деяких уточнень вимага§ i Закон Украєни "Про державну контрольно-ревiзiйну службу в Украєнi"2, для чого необхiдно:

переглянути змiст ч. 2 ст. 8 Закону, вiдповiдно до якоє "звернення, де повiдомля§ться про крадiжки, розтрати, недостачi, iншi серйознi правопорушення, негайно пересилаються правоохоронним органам:". Вважа§мо, що за цими зверненнями органи КРУ мають п

ровести ревiзiю чи перевiрку, а про надходження звернення повiдомити слiдчi органи;

змiнити редакцiю п. 8 ст. 10 Закону як неконкретного ("стягувати в доход держави кошти: одержанi за незаконними угодами, без установлених законом пiдстав та з порушенням чинного законодавства") i такого, що може пiддаватися довiльному тлумаченню, адж

е порушення закону можуть бути не настiльки значними, щоб через них застосовувати серйознi фiнансовi санкцiє. ¦диною пiдставою для єх застосування мають бути незаконнi угоди, що порушують iнтереси держави та суспiльства (ст. 49 ЦК);

у п. 7 ст. 10 Закону вказiвку про вилучення у пiдпри§мств прихованих валютних та iнших платежiв замiнити на "коштiв", оскiльки платежi вилучити неможливо;

встановити термiни проведення комплексних документальних ревiзiй не лише "не частiше, нiж один раз на рiк", як у ч. 2 ст. 11, але й "не рiдше, нiж один раз на два роки";

конкретизувати пiдстави для передачi матерiалiв перевiрок i ревiзiй органам розслiдування (а не правоохоронним органам, як зазначено у ч. 2 ст. 12), тобто не "у випадках виявлення зловживань i порушень чинного законодавства", а "в разi виявлення озна

к дiянь, що тягнуть кримiнальну вiдповiдальнiсть".

Виклика§ також певнi сумнiви доцiльнiсть застосування органами КРС санкцiй, передбачених Законом "Про державну податкову службу" (п. 10 ст. 10 Закону), оскiльки, як свiдчить практика прокурорського нагляду, дублювання компетенцiє цих органiв з одних

i тих самих питань створю§ небезпеку знеосiбки i порушень законностi.

I на закiнчення потрiбно зупинитися на деяких питаннях прокурорського нагляду за додержанням законодавства про боротьбу з корупцi§ю. У найширшому уявленнi пiд корупцi§ю розумiють будь-якi факти зловживань посадових осiб органiв державноє влади i мiсц

евого самоврядування, пов'язаних з використанням ними свого посадового становища. Впродовж останнiх рокiв центр уваги у боротьбi з цим злом був перенесений на застосування положень Закону Украєни "Про боротьбу з корупцi§ю"1, у якому була зроблена спр

оба декримiналiзувати окремi корупцiйнi вияви i встановити за них пiдвищену адмiнiстративну вiдповiдальнiсть, пов'язану iз звiльненням осiб, винних у корупцiє, з займаних посад. Причому, з одного боку, органам прокуратури надано право самим складати

протоколи про корупцiйнi дiяння i дiяння, пов'язанi з корупцi§ю, а з iншого - вони мають здiйснювати нагляд за додержанням зазначеного Закону органами внутрiшнiх справ, Служби безпеки Украєни, керiвниками органiв державноє виконавчоє влади та мiсцево

го самоврядування.

На жаль, у нас поки що нема§ пiдстав бути вдоволеними станом боротьби з корупцi§ю, зокрема, практикою застосування адмiнiстративно-правових заходiв у боротьбi з цим злом. I хоча кiлькiсть протоколiв, складених працiвниками прокуратури Одещини на кору

пцiонерiв, з року в рiк зроста§ (у 1997 р. - 123, 1998 р. - 38, 1999 р. - 155), за значною частиною єх суди закрили справи провадженнями або обмежились усними зауваженнями вiдповiдно до ст. 22 КУпАП. Це пов'язано з тим, що окремi прокурори та предста

вники iнших правоохоронних органiв, прагнучи тримати "на рiвнi" статистичнi показники сво§є дiяльностi, складали протоколи про явно малозначнi порушення, в той час як справжнi корупцiонери уникали вiдповiдальностi1. Аналогiчна ситуацiя склалась i в i

нших областях. У зв'язку з цим нами вживаються вiдповiднi органi-зацiйнi заходи.

Проте варто вiдзначити, що недолiки i навiть викривлення у практицi застосування Закону "Про боротьбу з корупцi§ю" значною мiрою обумовленi вадами самого цього Закону. На нашу думку, перелiк дiянь, за якi особи, виннi у корупцiє, повиннi притягатися

до сувороє адмiнiстративноє та дисциплiнарноє вiдповiдальностi, ма§ бути значно розширений. Заслуговують на пiдтримку, зокрема, пропозицiє про поширення цього Закону на дрiбнi факти хабарництва, про збiльшення термiну давностi притягнення до вiдповiд

альностi порiвняно з iншими адмiнiстративними проступками2.

З свого боку вважа§мо, що у Законi потрiбно чiтко розмежувати корупцiйнi вияви, якi тягнуть за собою кримiнальну i адмiнiстративну вiдповiдальнiсть. Так, не цiлком ясно, в яких випадках одержання посадовою особою у зв'язку з виконанням своєх службови

х повноважень матерiальних благ, послуг, пiльг або iнших переваг може розцiнюватись як корупцiя, а в яких вважатися хабарництвом, чим вiдрiзняються подарунки (ч. 3 ст. 1 Закону) вiд хабарiв тощо.

На потребу вдосконалити законодавство про боротьбу з корупцi§ю звернув увагу i Президент Украєни Л. Кучма у виступi на розширеному засiданнi Коор-динацiйного комiтету по боротьбi з корупцi§ю i органi-зованою злочиннiстю 14 грудня 1999 року. "Найближч

им часом, - заявив вiн, - я iнiцiюю прийняття змiн до Закону "Про державну службу". Буде передбачено: корупцiонери розплачуватимуться за своє дiяння всiм. В тому числi позбавленням права повертатися на держ-службу як мiнiмум на п'ять рокiв. Незалежно

 вiд чинiв-звань та минулих заслуг. Думаю, це буде правильно, напiвзаходами тут не обiйтися"1.

Не можна не вiдзначити при цьому, що, як свiдчить практика прокурорського нагляду, методи дiяльностi осiб, схильних до корупцiє, постiйно вдосконалюються i для єх викриття потрiбна неабияка винахiдливiсть. Так, у рядi районiв Волинськоє областi за уч

астю посадових осiб ДАI, митних органiв та судiв було створено вза§моузгоджений механiзм ухилення вiд сплати встановлених сум при ввезеннi з-за кордону легкових автомобiлiв, а також легалiзацiє ввезених на територiю Украєни автомобiлiв з датою випуск

у понад 5 рокiв. За попередньою домовленiстю з зацiкавленими особами цi автомобiлi не ре§струвались у ДАI, працiвники яких складали на пiдставних осiб фiктивнi протоколи нiбито за керування незаре§строваними транспортними засобами, спочатку за ч. 4 К

УпАП, а за день-два - за ч. 5 цi§є статтi  як за повторне порушення такого роду. Суди штрафували фiктивних порушникiв з оплаченим вилученням автомобiлiв. Постанови надсилалися до автомагазинiв, де автомобiлi оцiнювались i продавались заздалегiдь визн

аченим особам. Притягнення до адмiнiстративноє вiдповiдальностi "на замовлення" самих порушникiв дозволяло єм ухилятися вiд сплати мита, акцизного збору i ПДВ. Сам Остап Бендер мiг би позаздрити такiй винахiдливостi спритних дiлкiв, серед яких, на жа

ль, були i представники правоохоронних органiв. Виннi притягнутi до кримiнальноє вiдповiдальностi, а суми обов'язкових платежiв стягнутi в судовому порядку1.

Як бачимо, завдання, форми i методи прокурорського нагляду за додержанням законiв, спрямованих на захист iнтересiв держави, мають постiйно урiзноманiтнюватись i вдосконалюватись.