2. Захист прокуратурою прав

i я¦R--Ёе i-в?а?бiі -?э?аіяі-Ёе бгІ'у¦вiі ЄiэЄаЁуї-Ёжм¦Rх эiп<м-Rбвi

Захист прокуратурою прав i законних iнтересiв суб'§ктiв пiдпри§мництва, заснованих не на державнiй, а на колективнiй та iндивiдуальнiй приватнiй власностi, набува§ дедалi бiльшого значення в мiру прогресуючого зменшення питомоє ваги державноє власнос

тi в нацiональнiй економiцi. I хоча в провiдних загальноекономiчних дослiдженнях питанню про роль держави у захистi пiдпри§мництва не придiля§ться належноє уваги1, ця роль досить чiтко виплива§ з положень чинного законодавства.

Вiдповiдно до ст. 2 Закону "Про пiдпри§мництво" "пiдпри§мцi мають право без обмежень приймати рiшення i здiйснювати самостiйно будь-яку дiяльнiсть, що не суперечить чинному законодавству". Тим самим загальноправовий принцип "дозволено все, що не забо

ронено законом" поширено не лише на громадян, але й на юридичних осiб. Держава гаранту§ недоторканiсть майна i забезпечу§ захист права власностi пiдпри§мця (ст. 13), законодавчо забезпечу§ свободу конкуренцiє мiж пiдпри§мцями (ст. 15 зазначеного Зако

ну).

Положення, спрямованi на захист прав пiдпри§мств як органiзацiйноє форми пiдпри§мництва, мiстяться у Законi "Про пiдпри§мства в Украєнi"1 (статтi 1, 13). Та обставина, що держава протягом короткого часу вiд переслiдування в кримiнальному порядку прив

атнопiдпри§мницькоє дiяльностi перейшла до єє правового захисту, вселя§ надiю на те, що процеси ринкових перетворень в Украєнi будуть доведенi до логiчного кiнця.

Обов'язок прокуратури Украєни вживати заходiв для захисту прав усiх без винятку учасникiв господарських вiдносин, а не лише державних структур, виплива§ зi ст. 13 Конституцiє, де йдеться про захист

державою прав усiх суб'§ктiв права власностi та

господарювання не лише держави, але й громадян

та юридичних осiб, бiльшiсть яких створена для здiйснення саме пiдпри§мницькоє дiяльностi. У ст. 2 Закону "Про прокуратуру СРСР" (1987 р.) серед завдань прокуратури був названий захист прав i законних iнтересiв колгоспiв, кооперативних та iнших грома

дських органiзацiй2.

На жаль, у чинному Законi Украєни "Про прокуратуру" прямих вказiвок про це нема§ i позитивну вiд-повiдь на питання про те, чи належить до завдань прокуратури захист прав i законних iнтересiв усiх юридичних осiб - учасникiв господарських вiдносин, мож

на зробити лише шляхом логiчного тлумачення п. 1 ст. 4 Закону, який поклада§ на прокуратуру захист економiчноє системи краєни, а також п. 4 ч. 1 ст. 6 щодо "поновлення порушених прав" без подальшоє конкретизацiє.

У надiсланих автором у груднi 1995 року до Генеральноє прокуратури Украєни мiркуваннях щодо вдосконалення правового регулювання дiяльностi прокуратури мiститься пропозицiя про вiдповiдне доповнення статтi "Завдання прокуратури".

Викладенi вище мiркування наводять нас на думку про потребу переосмислити суть правозахисноє ролi прокуратури, визнавши, що вона стосу§ться не лише громадян, але й юридичних осiб, i здiйсню§ться шляхом застосування властивих прокуратурi наглядових i

нена-глядових засобiв. Це особливо важливо, якщо врахувати, що за часiв командно-адмiнiстративноє системи господарськi керiвники сприймали прокуратуру насамперед як орган державного примусу, до якого годi було звертатися для захисту порушених майнови

х i немайнових прав пiдпри§мств i органiзацiй.

Важливо пiдкреслити, що захист прав i законних iнтересiв недержавних комерцiйних структур iнколи безпосередньо пов'язаний з захистом державних iнтересiв. Наприклад, це добре видно на сферi кредитування пiдпри§мцiв комерцiйними банками, неповернення я

ким виданих кредитiв призводить до розбалансування фiнансовоє системи краєни.

На наш погляд, важливе теоретичне i практичне значення ма§ питання про пiдстави вжиття прокуратурою заходiв, спрямованих на захист прав пiдпри§мств, не заснованих на державнiй власностi.

Вiдповiдно до ч. 2 п. 4.2 наказу Генерального прокурора Украєни № 2-1996 р. нагляд за додержанням законiв про власнiсть потрiбно було здiйснювати насамперед у державному секторi економiки, а також у господарських об'§днаннях, пiдпри§мствах i органiза

цiях, що заснованi на колективнiй формi власностi i обслуговують загальносуспiльнi потреби.

У сучасних умовах зазначене питання поки ще не дiстало однозначного вирiшення.

З одного боку, в наказi Генерального прокурора Украєни № 2-1998 р., на вiдмiну вiд попереднього, уже не мiститься прямоє вказiвки на потребу здiйснення нагляду за додержанням законодавства пiдпри§мствами та органiзацiями недержавного сектора економiк

и. З iншого боку, прокурорська практика у цiй частинi не зазнала пiсля жовтня 1998 року iстотних змiн, що особливо стосу§ться колективних сiльськогосподарських пiдпри§мств.

У першi роки дiяльностi прокуратури незалежноє Украєни єє керiвництво негативно ставилося до практики перевiрок прокурорами законодавства про охорону колективноє власностi в колгоспах з огляду на єх недержавний статус. Ця позицiя була переглянута лиш

е на початку 1994 року. При цьому прокурорам було запропоновано повернутися до нагляду в колгоспах, iнших сiльськогосподарських пiдпри§мствах, споживчiй кооперацiє, оскiльки вони "обслуговують загальносуспiльнi потреби i несуть величезнi збитки внасл

iдок безгосподарностi та розкрадень"1.

Саме та обставина, що колективнi сiльськогосподарськi пiдпри§мства (КСП) до останнього часу були головними постачальниками продовольства i сiльськогосподарськоє сировини, до того ж господарювали на землi, яка, навiть будучи передана в колективну влас

нiсть, залишалася всенародним надбанням, спонукала до перегляду дещо поспiшних висновкiв типу "прокурору в колгоспi нема чого робити". Це саме стосувалось i споживчоє кооперацiє з огляду на важливiсть єє соцiальноє функцiє. З iншого боку, навряд чи §

 достатнi приводи для прокурорського втручання в разi, коли той чи iнший суб'§кт пiдпри§мницькоє дiяльностi здатний сам захистити своє порушенi права, зокрема шляхом звернення до суду чи арбiтражного суду.

Отже, на наш погляд, саме соцiальна значимiсть порушених прав i законних iнтересiв суб'§ктiв пiдпри§мництва § обставиною, що вплива§, точнiше - ма§ впливати на рiшення прокурора щодо застосування ним своєх повноважень для єх захисту. В кожному конкре

тному випадку це питання слiд вирiшувати з урахуванням мiсцевих умов.

На основi аналiзу наглядовоє практики вважа§мо, що у сучасних умовах основна увага прокурорiв ма§ бути зосереджена на виявленнi, усуненнi i попередженнi порушень прав суб'§ктiв пiдпри§мництва:

а) у зв'язку з неправомiрними дiями щодо них органiв державноє виконавчоє влади i мiсцевого самоврядування;

б) у зв'язку з грубими порушеннями цих прав i законних iнтересiв з боку державних та недержавних пiдпри§мств i органiзацiй, заподiяння шкоди як у договiрних вiдносинах так i поза ними;

в) з приводу неправомiрних дiй чи бездiяль-

-Rбвi і<яб-Ёе ЄRбяэRіЁе RбiІ, i-иЁе Єаяжiі-Ё¦iі, з<?-iі ?'? вRйR.

У сучасних умовах досить серйозною проблемою у стосунках державних i самоврядувальних органiв стосовно суб'§ктiв пiдпри§мництва § видання ними правових актiв, що порушують iнтереси пiдпри§мств.

Цi порушення пояснюються слабким знанням законодавства посадовими особами цих органiв, неправильним його тлумаченням (чому не доводиться дивуватися в умовах перманентного оновлення законiв), а також правовим нiгiлiзмом1.

Для оцiнки законностi правових актiв органiв управлiння i контролю стосовно суб'§ктiв пiдпри§мництва потрiбно домогтися правильного тлумачення положень Закону "Про пiдпри§мства в Украєнi" щодо меж втручання цих органiв у дiяльнiсть пiдпри§мств. Вiдпо

вiдно до п. 1 ст. 27 цього Закону "втручання в господарську та iншу дiяльнiсть пiдпри§мства з боку державних... органiв... не допуска§ться, крiм випадкiв, передбачених законодавством...". У тiсному логiчному зв'язку з цi§ю нормою знаходиться пункт 2

згаданоє статтi, який дозволя§ державним органам та єхнiм службовим особам "втручатися у дiяльнiсть пiдпри-§мства тiльки вiдповiдно до сво§є компетенцiє, встановленоє законодавством".

Отже, в першому випадку смисл норми зводиться до того, що "втручання § неприпустимим, крiм передбачених законом випадкiв", а в другому - "втручання припуска§ться лише в передбачених законом випадках". Цi норми здаються iдентичними, але текстуальна ро

збiжнiсть мiж ними може призвести, i iнколи призводить на практицi, до єх довiльного тлумачення з боку державних органiв, а отже, i до порушень прав суб'§ктiв пiдпри§мництва. На наш погляд, доцiльно залишити у ст. 27 якусь одну iз зазначених норм.

Як свiдчить аналiз практики нагляду, протягом останнiх рокiв дещо зменшилася кiлькiсть таких порушень законностi з боку органiв державноє виконавчоє влади та мiсцевого самоврядування як незаконне втручання в дiяльнiсть пiдпри§мств. Проте § чимало вип

адкiв видання щодо них незаконних актiв органами позавiдомчого контролю. З цього приводу прокурорами приноситься бiльше половини протестiв iз загальноє кiлькостi зазначених документiв прокурорського реагування на порушення законностi контролюючими ор

ганами.

Незаконнi правовi акти та дiє державних органiв щодо пiдпри§мств i органiзацiй, заснованих на колективнiй i приватнiй власностi, можуть бути у рядi випадкiв пов'язанi з порушенням майнових прав останнiх, зокрема, незаконним вiдчуженням єхнього майна

та коштiв. У зв'язку з цим можна навести такий характерний приклад. За розпорядженням Представника Президента Украєни у Савранському районi Одеськоє областi було заре§стровано статут так званоє Ради колективних сiльськогосподарських пiдпри§мств район

у, одним з напрямiв дiяльностi якоє всупереч закону було проведення масових заходiв у виглядi зборiв, мiтингiв i демонстрацiй. Фактично же ця Рада була створена для колективного прийняття рiшень з метою акумулювання коштiв сiльськогосподарських пiдпр

и§мств для фiнансування заходiв, далеких вiд потреб сiльськогосподарського виробництва, зокрема, для придбання автомобiлiв керiвникам рiзних органiв районноє влади. Незаконним вiдверненням коштiв господарствам були завданi значнi збитки. На жаль, у ц

ьому разi заходи, вжитi прокуратурою для усунення порушень (у 1999 р.), були дещо запiзнiлими.

До опротестування незаконних актiв в iнтересах недержавних структур прокурори змушенi вдаватися для того, щоб прискорити усунення правопорушень з огляду на складнiсть для зацiкавлених юридичних осiб зробити це в межах iснуючих процедур. Законами "Про

 державну податкову службу в Украєнi" (ст. 14), "Про державну контрольно-ревiзiйну службу в Украєнi" (ст. 13) та деякими iншими законодавчими актами про дiяльнiсть органiв позавiдомчого контролю передбачено двоступеневий порядок оскарження рiшень цих

 органiв.

Причому можливiсть звернення до суду або арбiтражного суду обумовлена попереднiм оскарженням незаконних актiв до вищестоящих у порядку пiдлеглостi посадових осiб. В умовах iнфляцiє це тягне за собою додатковi збитки для пiдпри§мцiв. Тому вважа§мо за

потрiбне замiнити двоступеневий порядок оскарження на альтернативний, тобто надати можливiсть зацiкавленим особам звертатися зi скаргами або в порядку пiдлеглостi, або безпосередньо до суду.

Щоправда, вiдповiдно до п. 1 ст. 32 Закону "Про пiдпри§мства в Украєнi", суб'§кти пiдпри§мництва мають право не виконувати вимог державних органiв, якщо цi вимоги виходять за межi єхнiх повноважень. Встановлюючи це правило, законодавець, очевидно, ту

рбувався про захист прав пiдпри§мцiв вiд можливого адмiнiстративного свавiлля. Проте, по-перше, значна частина цих

вимог (в основному стосовно фiнансових санкцiй) пiд-крiплена можливiстю єх примусового виконання. По-друге, навряд чи можна в принципi погодитися з вiднесенням питання про те, чи § законними дiє чи рiшення контролюючого органу, на розсуд власника чи

керiвника пiдпри§мства, яке було пiддане перевiрцi. Такий пiдхiд мiг би призвести до послаблення i без того вкрай низькоє державноє дисциплiни у сферi економiки.

В сучасних умовах значний обсяг роботи доводиться виконувати органам прокуратури у сферi боротьби з порушеннями платiжноє дисциплiни особами, якi одержали кредити в комерцiйних банках, причому значною мiрою - за рахунок кредитних ресурсiв Нацбанку Ук

раєни. Характерно, що переважна бiльшiсть

перевiрок з цього приводу провадиться не за зверненнями органiв управлiння комерцiйних банкiв, єхнiх

регiональних управлiнь та фiлiй, а за завданнями

Генеральноє прокуратури Украєни i з iнiцiативи пiдпорядкованих прокурорiв.

Аналiз матерiалiв цих перевiрок, частина з яких проведена за допомогою працiвникiв управлiння Нацiонального банку, свiдчить, що найiстотнiшими причинами порушень державноє платiжноє дисциплiни § такi:

невiдповiднiсть кредитних угод вимогам чинного законодавства, зокрема, недодержання письмовоє форми, невизначенiсть умов надання i погашення кредитiв, вiдповiдальностi за несво§часне повернення коштiв i сплату процентiв;

невжиття заходiв для вивчення платоспроможностi одержувачiв кредитiв, єхнiх гарантiв i поручителiв, а також можливостi повернення коштiв;

видача кредитiв за змовою посадових осiб банкiв i представникiв комерцiйних структур або громадян без намiру коли-небудь одержати назад позиченi суми. Так, заступник керуючого Черкаським обласним вiддiленням АКБ "Украєна" за надання кредитiв фiктивни

м комерцiйним фiрмам одержала квартиру i телевiзор, за що притягнута до кримiнальноє вiдповiдальностi. Смiлянським мiжрайпрокурором цi§є самоє областi

притягнутi до кримiнальноє вiдповiдальностi посадовi особи райвiддiлення АКБ "Украєна", якi видали

малому пiдпри§мству 400 млн. крб кредиту на заку-пiвлю палива. Цi кошти було переведено на рахунок директора МП, одержанi ним готiвкою i витраченi на власнi потреби1.

У Полтавськiй областi дiяла злочинна група розкрадачiв банкiвських коштiв за участю керiвникiв обласноє дирекцiє АК АПБ "Украєна". Зловживаючи службовим становищем, вони тривалий час отримували кредити для пiдставних фiрм, фактично привласнюючи єх. Н

езаконно одержуючи наступнi кредити, працiвники банкiв погашали попередньо виданi i таким чином створювали видимiсть благополуччя в кредитнiй сферi. Винуватцi притягнутi до кримiнальноє вiдповiдальностi1.

Цi та подiбнi порушення дали Президенту Украєни пiдставу стверджувати, що "загалом банкiвська система Украєни ста§ останнiм часом все бiльш спекулятивною, залишаючи виробництво без довгострокових та короткострокових кредитiв"2.

Ряд посадових осiб комерцiйних банкiв притягнуто за аналогiчнi дiє до кримiнальноє вiдповiдальностi у Сумськiй областi3. Мали мiсце такi факти i на Одещинi. Стала частiше застосовуватись i стаття 1485 КК Украєни, яка передбача§ вiдповiдальнiсть за ша

храйство з фiнансовими ресурсами;

порушення норм цивiльного законодавства щодо засобiв забезпечення виконання кредитних зобов'язань: вiдсутнiсть договорiв про гарантiю мiж банком (кредитором) i поручителем (гарантом), недодержання вимог статей 12 i 13 Закону Украєни "Про заставу"1 що

до обов'язкового нотарiального посвiдчення застави, здiйснення опису, оцiнки, визначення мiсцеперебування майна та його власника. Так, прокурорськими перевiрками було встановлено, що ряд фiлiй комерцiйних банкiв укладали договори про заставу формальн

о, нотарiально єх не затверджували, i це з самого початку робило цi договори нечинними. Встановленi також факти, коли в ролi гарантiв виступали державнi пiдпри§мства. Пiсля втручання прокуратури незаконнi договори було розiрвано;

порушення встановленого законом порядку страхування виданих позичок. Встановленi численнi випадки, коли в договорах страхування не передбачалась умова про виплату страхових сум безпосередньо банкам, якi видали кредити, що практично робило цi договори

 безпредметними; не видавалися страховi свiдоцтва;

безпiдставне пролонгування термiнiв повернення виданих комерцiйними банками позичок або видача нових позичок при заборгованостi за попередньо виданими позичками тими самими чи iншими банками.

Про вiдсутнiсть контролю за сво§часним поверненням кредитiв свiдчило також невикористання прав, передбачених у ст. 35 Закону "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" (сповiщення клi§нта про його неплатоспроможнiсть, публiкацiя про це оголошення в пресi, д

острокове стягнення виданих кредитiв i припинення видачi нових позичок, змiна черговостi платежiв, спрямування безпосередньо на погашення простроченоє заборгованостi по позичках виручки клi§нта вiд реалiзацiє продукцiє, робiт та послуг), а також у ст

. 5 Закону "Про банкрутство"1 в частинi звернення до арбiтражного суду з заявою про порушення справи про банкрутство боржника.

Наглядова дiяльнiсть прокуратури сприя§ якнайшвидшому поверненню заборгованостi установам комерцiйних банкiв.

З позицiй загальносуспiльних iнтересiв потрiбно дати оцiнку i практицi вжиття прокуратурою заходiв щодо стягнення збиткiв, заподiяних колективним сiльськогосподарським пiдпри§мствам зловживаннями та безгосподарнiстю.

Як свiдчать матерiали прокурорського нагляду, такi факти дiстали досить велике поширення. Лише в 1998 роцi внаслiдок безгосподарностi в КСП Одещини загинуло 10111 голiв великоє рогатоє худоби, 55931 голова свиней, 12412 голiв овець. Кричущi факти без

господарностi мали мiсце у використаннi i зберiганнi сiльськогосподарськоє технiки, близько 30 вiдсоткiв якоє через незадовiльнi умови зберiгання псувалось i приходило у непридатнiсть. Почастiшали випадки втрат сiльськогосподарськоє продукцiє через к

радiжки i неналежне зберiгання.

За наслiдками прокурорських перевiрок лише за першi два мiсяцi 1999 року органами прокуратури було виявлено понад 400 порушень закону, вжитi заходи до притягнення до дисциплiнарноє, адмiнiстративноє i матерiальноє вiдповiдальностi 533 осiб, пред'явле

но 118 судових позовiв про вiдшкодування збиткiв, порушено 18 кримiнальних справ за фактами падежу худоби та iншими виявами безгосподарностi. Прокурорами Ананьєвського, Болградського, Роздiльнянського i Ширяєвського районiв були притягнутi до кримiна

льноє вiдповiдальностi особи, виннi у безгосподарному зберiганнi та розукомплектуваннi сiльськогосподарськоє технiки.

Перевiрки показали, що численнi порушення законiв в КСП значною мiрою стали можливими через невиконання своєх обов'язкiв контролюючими органами. Так, посадовi особи iнспекцiє держсiльгосптехнагляду обласноє державноє адмiнiстрацiє, виявляючи в господ

арствах порушення правил експлуатацiє та зберiгання технiки, не притягнули винних у цьому осiб до адмiнiстративноє вiдповiдальностi. Така сама бездiяльнiсть виявилась i з боку органiв державноє ветеринарноє медицини. З iнiцiативи прокуратури виннi по

садовi особи цих органiв були притягненi до адмiнiстративноє вiдповiдальностi.

Загалом про наглядову дiяльнiсть прокуратури у сферi агропромислового комплексу, передусiм у КСП, дають уявлення такi статистичнi показники (табл. 9).

Ефективному вiдшкодуванню збиткiв, завданих колективним сiльгосппiдпри§мствам, певною мiрою заважа§ вiдсутнiсть чiтких вказiвок у законодавствi щодо пiдстав i розмiрiв матерiальноє вiдповiдальностi. Не можна погодитись iз змiстом п. 4 ст. 8 Закону.

"Про колективне сiльськогосподарське пiдпри§мство", вiдповiдно до якого збитки, завданi пiдпри§мству, стягуються з винних "на загальних пiдставах". Не дивно, що в прокурорськiй практицi з цього приводу iсну§ чимало розбiжностей.

Деякi прокурори посилаються на норми трудового законодавства (якi в цих випадках не можуть застосовуватися до осiб, пов'язаних з КСП членськими вiдносинами), iншi - на ст. 440 ЦК Украєни, в окремих документах реагування взагалi вiдсутнi посилання на

закон. Мають мiсце випадки, коли, обгрунтовуючи розмiри вiдшкодування за падiж худоби, прокурори посилаються на постанову Ради Мiнiстрiв СРСР вiд 17 лютого 1954 року "Про матерiальну вiдповiдальнiсть осiб, винних у загибелi i крадiжках худоби, що нал

ежить колгоспам i радгоспам"1. Така практика вида§ться сумнiвною з огляду на те, що постановою Верховною Радою Украєни вiд 12 вересня 1991 року передбачена можливiсть застосування в Украєнi лише законодавчих актiв колишнього Союзу, а тут йдеться про

пiдзаконний акт.

На наш погляд, ст. 8 Закону "Про колективне сiльськогосподарське пiдпри§мство" доцiльно викласти в такiй редакцiє: "Збитки, завданi пiдпри§мству його членами, пiдлягають вiдшкодуванню вiдповiдно до Положення, затвердженого вищим органом управлiння пi

дпри§мством, але в межах дiйсноє шкоди. Особи, якi перебувають з колективним сiльськогосподарським пiдпри§мством у трудових вiдносинах, притягуються до матерiальноє вiдповiдальностi за нормами трудового законодавства". Таке вирiшення питання дозволил

о б водночас урахувати особливостi правового статусу колективних сiльгосппiдпри§мств як власникiв майна i досягти необхiдноє чiткостi у вирiшеннi питань матерiальноє вiдповiдальностi за завданi ним збитки, певною мiрою полегшити здiйснення прокурорсь

кого нагляду.

Звичайно, потрiбно брати до уваги i те, що в мiру перетворення нинiшнiх колективних сiльськогосподарських пiдпри§мств на засадах приватноє власностi на землю i майно, вiдповiдно до Указу Президента Украєни вiд 3 грудня 1999 року, втручання прокуратур

и в єхню дiяльнiсть, пов'язану з попередженням безгосподарностi, буде зменшуватись, оскiльки змiна вiдносин власностi сама по собi сприятиме дбайливому господарюванню.

Позитивне значення для змiцнення законностi та дисциплiни у дiяльностi недержавних суб'§ктiв пiдпри-§мництва ма§, на нашу думку, стягнення за iнiцiативою прокурорiв з посадових осiб також iнших збиткiв, завданих господарськими правопорушеннями.

Останнiм часом прокурори стали активнiше вдаватися до вiдшкодування збиткiв, заподiяних недержавним суб'§ктам пiдпри§мництва грошовими виплатами, спричиненими застосуванням до них контролюючими органами фiнансових санкцiй.

Особливе мiсце в дiяльностi прокуратури по захисту прав i законних iнтересiв недержавних суб'§ктiв пiдпри§мництва займа§ пiдтримка таких нових форм господарювання на селi як селянськi (фермерськi) господарства. Вiдповiдно до ст. 9 Закону Украєни "Про

 селянське (фермерське) господарство"1 вони визнаються юридичними особами навыть в разi, коли господарювання здiйсню§ться однi§ю людиною.

Судячи з аналiзу прокурорськоє практики, найбiльш поширеними порушеннями законностi у цiй сферi § безпiдставна вiдмова компетентних органiв у видiленнi землi для ведення фермерського господарства, у ре§страцiє фермерських господарств, зволiкання з ви

рiшенням цих питань и чинення перешкод з боку органiв управлiння та керiвникiв державних i колективних сiльськогосподарських пiдпри§мств селянським господарствам у здiйсненнi єхньоє дiяльностi.

Для усунення порушень законних прав власни-

кiв фермерських господарств органи прокуратури

областi також використовують загальнонаглядовi повноваження.

Поряд з захистом прав фермерiв у практицi прокурорського нагляду можливi випадки вжиття заходiв протилежного характеру. Так, у Баштанському районi Миколаєвськоє областi були видiленi для створення фермерських господарств земельнi дiлянки членам сiмей

 керiвникiв владних структур, єхнiм родичам та iншим особам, якi не мали намiру вести господарство. Цi землi не використовувалися за призначенням i здавалися в оренду тим самим КСП, у яких були вилученi. Прокурор району вжив заходiв до припинення без

пiдставного збагачення i вилучення земельних дiлянок1.

I на закiнчення § потреба торкнутися ще одного аспекту стосункiв мiж прокуратурою i суб'§ктами пiдпри-§мництва, який ма§ вiдношення також до державних пiдпри§мств i органiзацiй.

Вiдповiдно до ст. 12 чинного Закону "Про прокуратуру" єє органи розглядають скарги та заяви не лише громадян, але й юридичних осiб: пiдпри§мств в особi єхнiх власникiв та уповноважених ними посадових осiб, громадських органiзацiй, трудових колективiв

 тощо. Поширення на них такого самого порядку розгляду звернень, який застосову§ться до громадян, § цiлком природним, оскiльки за iнтересами юридичних осiб стоять, як правило, iнтереси конкретних громадян. Щороку лише до прокуратури Одеськоє областi

надходить близько 300 таких звернень. Частина єх прийма§ться до провадження, на частину даються роз'яснення щодо звернення до суду, але так чи iнакше на розгляд цих звернень витрача§ться час i зусилля працiвникiв прокуратури. Тому викликають подив дв

i обставини: по-перше, чому в директивних вказiвках Генерального прокурора Украєни йдеться виключно про заяви та скарги громадян i, по-друге, чому робота прокуратури з цими зверненнями не вiдображена у статистичному звiтi про роботу прокурора. На пра

ктицi це призводить до того, що окремi прокурорськi працiвники припускаються у роботi з цими зверненнями таких "вiльностей", яких би вони нiколи не припустилися при розглядi звернень громадян (порушення термiнiв, невмотивованi вiдповiдi чи взагалi вi

дсутнiсть вiдповiдей тощо). На наш погляд, необхiдно усунути цi органiзацiйнi недоречностi1.