ГЛАВА І ЗАВДАННЯ І ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ БОРОТЬБИ З ВІДМИВАННЯМ КОШТІВ

Актуальність проблеми боротьби з відмиванням коштів у міжнародно­му масштабі загострилася наприкінці минулого століття у зв'язку з гло­балізацію економіки, інтернаціоналізацією фінансових ринків та ак­тивізацією діяльності терористичних угруповань. Як свідчить світовий досвід, злочинні угруповання та особи, які фінансують тероризм, викорис­товують для своїх цілей будь-які можливості фінансових систем, де немає прозорого та ефективного контролю над фінансовими потоками.

Протидія відмиванню посідає одне з важливих місць як в антитерорис-тичній проблематиці, так і у проблемі підтримання надійності фінансової системи в країнах світу взагалі і в Україні зокрема'.

Відмивання незаконно одержаних коштів в Україні є кримінальним злочином. У статті 209 Кримінального кодексу України вказується, що під легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом, розуміють укла­дення угоди чи вчинення фінансової операції з коштами або іншим майном, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а так са­мо набуття, володіння або використання коштів чи іншого майна, одержа­них внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів.

Прагнення України протидіяти відмиванню брудних коштів є позитив­ним кроком па шляху демократичного розвитку, впровадження ринкових механізмів.

За оцінками фахівців, щороку у світі через легальні фінансові інститу­ти перекачується в легальний сектор від 500 млрд до 1,5 трлн брудних до­ларів2.

Основна частина кримінальних світових капіталів відмивається в тих самих найбагатших країнах, де і заробляється, — хоча б з тієї причини, що в їх багатотрильйонних грошових потоках легше "розчинити" мільярдні струмки кримінальних коштів.

'Див.: Право України. — 2004. — № 11. — С 21.

2Див.: Петрас Дж. "Брудні гроші" — основа піднесення імперії США//Ла Джорнада. —

2001 р. — 19 травня.

Певна частина наших громадян, отримуючи незаконні доходи, різними шляхами вивозить кошти за межі України і намагається легалізувати їх че­рез фінансові механізми інших країн. Інколи здійснити цю процедуру наба­гато простіше, ніж привласнити кошти в Україні. Інакше кажучи, для Ук­раїни нагальною є проблема викрадення з її економічного обігу фінансових ресурсів і відмивання їх в інших країнах3. Потоки українських капіталів, легалізовані за нашими кордонами, незіставні з тим незначним обсягом іноземних коштів, що відмито в Україні. За оцінками деяких вітчизняних і зарубіжних експертів, за роки незалежності з України нелегально вивезе­но суми, більші за всі іноземні інвестиції в Україну.

Слід зауважити, що роль брудних капіталів в українській практиці є де­що іншою, ніж у міжнародній. Перш за все, в Україні спостерігається надзвичайно високий ступінь тінізації економічного обороту — навіть за офіційною оцінкою до половини ВВП приховано від статистики, держав­ного регулювання і, відповідно, бюджету.4 Згідно зі світовою практикою, у випадку, коли обсяг тіньової економіки сягає 30% від ВВП, настає критич­на межа, перевищення якої свідчить про створення в країні відтворюваль-ної системи тіньових економічних відносин. До того ж в Україні найбільш вагому частку тіньового економічного обороту становлять не криміналь­ний обіг наркотичних речовин та подібні явища, а суспільно корисна ви­робнича чи торговельна діяльність, прихована від офіційної статистики та оподаткування. Однак учасники тіньового обороту користуються всіма перевагами життя у цивілізованій демократичній державі, навіть завели­кими відносно фактичного рівня державних доходів соціальними га­рантіями, не беручи участі в утриманні цієї держави.5

У багатьох країнах світу також існує тіньовий сектор, але його загальні економічні функції та взаємини із легальною економікою значно відрізня­ються від українських. Взаємини між тіньовим та легальним сектором в українській економіці можуть бути охарактеризовані як тісний симбіоз, своєрідна "сіамська" спорідненість. Тому у практиці легітимації грошей ук­раїнського походження на передній план частіше виступає факт їх детінізації, ніж декриміналізації.

Добре відомо, що силові засоби боротьби з тіньовою економікою не­ефективні. Хоч кримінальне покарання за відмивання коштів і необхідне для ефективної боротьби з конкретними проявами відмивання капіталів, найбільша увага у цій сфері все ж приділяється запобіганню цьому явищу. Це пояснюється не лише тим, що запобігання злочинним діям завжди

3Барановський О. Легалізація капіталів та економічна амністія: pro et contra // Президент­ський вісник. — 31 березня 2004 р.

Розенфельд О. Невідома Україна — досвід експрес-оцінки економіки //Дзеркало тижня. — № 14(439). — 12-18 квітня 2003 р.

Див., напр.: Білоус В. Т., Попович В. М., Попович М. В. Організаційно-правове забезпе­чення боротьби з відмиванням доходів незаконного походження. — К., 2001.

ефективніше за покарання, посилення каральних заходів нерідко спричи­няє наслідки, протилежні очікуваним. Щонайменше це призводить до підвищення цін, у які закладається компенсація за додатковий ризик. Надзвичайно негативні наслідки має "вибірковість" застосування силово­го тиску, яка провокує підкуп посадових осіб, причетних до силових дер­жавних органів. Каральні заходи не припиняють тіньові операції, а нада­ють їх проявам більш витончених, завуальованих форм.

Головний аргумент на користь посиленої уваги до питань запобігання відмиванню брудних коштів пов'язаний із тим, що дуже важливий внесок у протистояння цій загрозі може бути зроблений приватним сектором еко­номіки, а найбільше — її фінансовим сектором, оскільки фінансові уста­нови є ключовим елементом у виявленні протиправних трансакцій завдя­ки їхній унікальній функції у платіжній системі країни та у накопиченні фінансових активів.

На практиці необхідність створення всеосяжної системи запобігання від­миванню тіньових доходів обумовлюється тим, що на кінцевих стадіях про­цесу відмивання та по його завершенні покарання за відмивання коштів фактично неможливе. І навпаки: саме перша стадія їх легалізації — стадія розміщення, коли брудні кошти проникають у легальну економіку, є найбільш складною і ризикованою, оскільки саме в цей момент їх найлег­ше відстежити та проконтролювати.

Методологічні та практичні питання, пов'язані з визначенням ступеня "брудиості" грошей, є досить складними. Важко відслідкувати момент "за­бруднення" коштів, їх рух, встановити факти легалізації. Брудні капітали в режимі відмивання дуже рухливі, а їх пересування — здебільшого транс­кордонне. Суттєво ускладнюють ситуацію відмінності між національними законодавствами, зокрема, щодо банківського регулювання.

Однозначно брудними в усьому світі вважаються доходи, отримані внас­лідок торговельних операцій, здійснюваних із незаконним товаром (нарко­тиками, несанкціонованою зброєю, людьми) або в інший незаконний спо­сіб. До цього класу належить будь-яка контрабанда, що є незаконною в принципі. У цьому ряду також доходи, отримані шляхом шахрайства, реке­ту, здирництва. Зрештою, елементарно вкрадені гроші теж є брудними, оскільки здобуті в незаконний спосіб. Останнім часом до діяльності, що при­зводить до появи брудних коштів, усе частіше відносять ухилення від спла­ти податків.

Прийнята в 1990 р. міжнародна "Конвенція про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом", до якої в 1995 р. долучилась Україна, поширює термін "відмивання" на "будь-яку економічну вигоду, набуту злочинним шляхом". Більш точне визначен­ня змісту явища "злочинної діяльності", як і виявлення та доказ її фактів, залишаються прерогативою національного законодавства та правосуддя.

6

Чітке визначення критеріїв віднесення фінансових операцій до сумнів­них має звести до мінімуму коло операцій з коштами незаконного поход­ження. Водночас фінансовий моніторинг не повинен перешкоджати нор­мальному функціонуванню фінансової системи.

Особливої актуальності набувають питання підготовки персоналу, який має здійснювати фінансовий моніторинг.

Важливе місце в системі боротьби з відмиванням грошей відведено і створенню підрозділів фінансової розвідки (ПФР). Вони займаються зби­ранням, аналізом та попередньою перевіркою інформації та падають вис­новки про сумнівні операції у фінансовій сфері.

Серед засобів боротьби з відмиванням — обмін інформацією між ПФР різних країн про людей і організації, які підозрюються в причетності до ор­ганізованої злочинності і відмивання грошей, що мають кримінальне по­ходження.

Система боротьби з відмиванням грошей включає такі заходи:

прийняття відповідних міжнародних і національних нормативно-пра­

вових актів;

укладення дво- та багатосторонніх угод (договорів) про співробітниц­

тво між ПФР у сфері боротьби з відмиванням коштів;

розробка міжнародних програм протидії відмиванню коштів;

прийняття відповідних документів міжнародними економічними, фінан­

совими, політичними та правоохоронними організаціями, економічними со­

юзами;

запровадження зобов'язань щодо збору та передачі спеціальної

інформації компетентним органам;

запровадження чітких правил обміну іноземної валюти;

посилення контролю за використанням готівки;

посилення нагляду за офшорними юрисдикціями;

створення електронного архіву міжнародних грошових переказів;

виявлення суб'єктів відмивання коштів;

дотримання окремими країнами міжнародних стандартів у сфері бо­

ротьби з відмиванням коштів;

розширення програм навчання відповідних фахівців фінансової сфе­

ри, правоохоронних органів тощо;

запровадження міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та

механізмів контролю за їх дотриманням;

публікація "чорного списку" країн, які не співпрацюють у сфері запо­

бігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним

шляхом,і фінансуванню тероризму;

обмін інформацією між компетентними органами різних країн про

людей і організації, які підозрюються у причетності до організованої зло­

чинності та відмивання коштів, що мають кримінальне походження;

7

блокування банківських активів при виявленні операцій, що підляга­

ють фінансовому моніторингу;

підготовка спеціальних видань з проблематики відмивання коштів та

їх вивчення всіма зацікавленими у вирішенні даного питання сторонами;

проведення спеціальних наукових досліджень з відмивання коштів;

забезпечення судових прецедентів  розгляду справ з відмивання

коштів;

створення спеціальних підрозділів фінансової розвідки для протидії

легалізації коштів, одержаних злочинним шляхом;

створення широкої аналітичної та інформаційної мережі зі збору відо­

мостей про факти відмивання коштів;

чіткий розподіл компетенції між суб'єктами системи протидії ле­

галізації доходів;

підвищення рівня відповідальності фінансових установ за невиконан­

ня обов'язків щодо протидії відмиванню доходів;

належне матеріальне та технічне забезпечення державних структур,

які ведуть боротьбу з незаконною легалізацією доходів;

активне залучення фінансової системи до виявлення, розкриття та роз­

слідування фактів відмивання доходів, до блокування, вилучення та кон­

фіскації грошових коштів та іншого майна, одержаних злочинним шляхом;

налагодження взаємодії з іноземними та міжнародними інституціями,

які ведуть боротьбу з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом.

До найпоширеніших схем відмивання коштів в Україні належать:

операції з цінними паперами;

операції з банківськими металами;

операції з нерухомістю;

операції з використанням підроблених або загублених / украдених

документів;

операції з використанням грошей, незаконно отриманих з бюджету

(у т. ч. через відшкодування ПДВ).

Такі схеми не тільки містять склад злочину, але й заплямовують репу­тацію всієї фінансової системи.

Державна політика протидії відмиванню коштів в Україні має проводитися за такими напрямами:

запобігання виникненню передумов легалізації (відмивання) доходів,

одержаних злочинним шляхом, та фінансування тероризму шляхом удос­

коналення законодавства;

запобігання використанню фінансової системи України з метою лега­

лізації доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансування тероризму;

удосконалення регулювання та нагляду за виконанням законодавства

у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочин­

ним шляхом, та фінансуванням тероризму;

удосконалення діяльності правоохоронних органів щодо виявлення,

розслідування фактів легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочин­

ним шляхом, та фінансування тероризму;

створення ефективної системи взаємодії між державними органами,

що здійснюють заходи щодо запобігання та протидії легалізації (відмиван­

ню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму;

підвищення кваліфікаційного та техніко-технологічного рівня бороть­

би з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом,

і фінансуванням тероризму;

участь у міжнародному співробітництві з питань боротьби з відмиван­

ням доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванням тероризму;

формування у громадськості розуміння важливості протидії легалі­

зації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню

тероризму.

Основою процесу розбудови цілісної системи державної протидії від­миванню коштів злочинного походження має бути збереження ринкових принципів функціонування фінансової системи країни, недопущення над­мірної "зарегульованості" фінансової сфери в цілому одночасно із запро­вадженням прогресивних, апробованих світовою практикою форм фінан­сового контролю за відмиванням коштів та застосування ефективних заходів щодо детінізації національної економіки.

Методика боротьби з відмиванням ґрунтується щонайменше на трьох правових частинах — кримінальпо-правовій, економіко-правовій та адмі­ністративно-правовій. При цьому сукупність цих методів та засобів охоп­лює максимально можливі сфери соціальної діяльності, спрямованої на про­тидію та боротьбу з відмиванням коштів.

У відповідності із зазначеними правовими методами протидії легаліза­ції (відмиванню) злочинних доходів в Україні:

Встановлено особливий порядок контролю та організації реєстрації

фінансових операцій суб'єктами первинного фінансового моніторингу з

визначенням певних форм документів, пов'язаних із його здійсненням.

Визначені обов'язки фінансових установ (як банківських, так і не-

банківських), професійних учасників ринку цінних паперів, ломбардів, граль­

них закладів стосовно падання відповідної інформації Уповноваженому ор­

гану з питань фінансового моніторингу.

У фінансових установах забезпечено призначення працівників, від­

повідальних за проведення фінансового моніторингу у сфері запобігання та

протидії запровадженню в легальний обіг доходів, одержаних злочинним

шляхом.

Встановлено порядок взяття на облік Держфінмоніторингом України

фінансових операцій, які підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу;

9

встановлюється обов'язок фінансових установ зберігати звітну докумен­тацію з проведення фінансового моніторингу мінімум п'ять років.

Криміналізовано легалізацію злочинних доходів (зокрема Криміналь­

ним кодексом України розширено перелік дій, які становлять об'єктивну

сторону складу злочину "Легалізація (відмивання) доходів, одержаних зло­

чинним шляхом"; врегульовано можливість притягнення до кримінальної

відповідальності за злочин відмивання в разі вчинення предикатного зло­

чину за межами України; встановлено, що суб'єктом злочину може бути

також особа, яка вчинила предикатний злочин; визнано злочином повтор­

не умисне неподання Держфінмопіторингу інформації про фінансові опе­

рації, які підлягають фінансовому моніторингу; визнано злочином незакон­

не розголошення інформації, яка надається Держфінмоніторингу).

Встановлені повноваження та компетенція державних органів, які

мають безпосереднє відношення до протидії легалізації злочинних доходів;

визначаються основні принципи співробітництва цих органів при вияв­

ленні злочинів, пов'язаних з відмиванням коштів тощо.