ГЛАВА IV СПЕЦІАЛЬНО УПОВНОВАЖЕНИЙ ОРГАН ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ З ПИТАНЬ ФІНАНСОВОГО МОНІТОРИНГУ

4.1. Державний комітет фінансового моніторингу: завдання і функції

Держфінмоніторииг 10 січня 2004 р. відзначив другу річницю від дня створення. Повноцінну діяльність Держфінмоніторинг розпочав 12 червня 2003 року, з часу набуття чинності Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом".

Відповідно до законодавства України Державний комітет фінансового моніторингу здійснює збір, обробку та аналіз інформації про фінансові операції, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу, та інші операції, пов'язані з відмиванням доходів. Держфінмоніторинг налагодив конструктивну співпрацю з підрозділами фінансових розвідок інших країн, в ході якої здійснювався взаємний обмін інформацією більш ніж з 45 країнами.

Держфінмоніторинг створено як підрозділ фінансової розвідки — державний орган нового типу, призначений для протидії відмиванню кош­тів та фінансуванню тероризму.

Держфінмоніторинг належить до різновидів фінансової розвідки так званого "адміністративного типу". Він не має "повного виробничого щж-лу" щодо виявлення фактів відмивання коштів, оскільки здійснює лише частину етапів протидії відмиванню.

Держфінмоніторинг — сполучна ланка в загальнодержавній системі протидії відмиванню злочинних доходів і фінансуванню тероризму, до якої також належать фінансові установи, контрольні державні органи та пра­воохоронні структури. Перші виступають як джерела інформації, другі здійс­нюють нагляд і регулювання у фінансовій сфері, треті працюють за факта­ми виявлених порушень. Фінансова розвідка збирає й аналізує інформацію про операції, які викликають підозри, і за необхідності направляє її в пра­воохоронні органи. У такий спосіб виявляються всі підозрілі операції та трансакції. Головні партнери служби фінансового моніторингу — це бан­ківські установи. Водночас частина інформації надходить від страхових компаній, професійних учасників фінансових ринків, інших установ.

Тобто виявлення операцій з відмивання коштів (перший етап) здійсню­ють фінансові посередники, за діяльністю яких наглядають відповідні

26

державні органи. У свою чергу, завершальний етап розслідування прово­дять правоохоронні органи.

Роль Держфінмоніторингу полягає в тому, що він відпрацьовує отри­мані повідомлення і передає правоохоронним органам узагальнені мате­ріали у разі наявності підозр щодо відмивання коштів / фінансування теро­ризму.

Така система відповідає кращим світовим зразкам, забезпечує про­зорість процесу боротьби з відмиванням коштів, дозволяє надійно захища­ти банківську таємницю, суттєво зменшує ризик корупції та упереджених рішень. Однак вона вимагає надійної роботи всієї української системи про­тидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. По­будова та підтримка функціонування такої системи потребує суттєвих зу­силь з боку координатора — Держфінмоніторингу — та узгоджених дій усіх учасників системи.

Держфінмоніторинг виконує три основні завдання:

отримання інформації від фінансових посередників, ЇЇ аналіз, переда­

ча узагальнених матеріалів правоохоронним органам;

координація та методичне забезпечення суб'єктів первинного фінан­

сового моніторингу;

забезпечення ефективного обміну інформацією з підрозділами фінан­

сових розвідок інших країн.

Для виконання цих завдань залучено необхідне матеріальне забезпечен­ня, людські ресурси, створено інформаційну систему.

Держфінмоніторинг утримується за рахунок державного бюджету.

Відповідно до чинного законодавства Держфінмоніторинг отримує ін­формацію в'щсуб'єктів первинного фінансового моніторингу — про­фесійних фінансових посередників:

у банківській системі (регулюється Національним банком України —

НБУ) — банки та їх філії;

на фондовому ринку (регулюється Державною комісією з цінних па­

перів та фондового ринку — ДКЦПФР) — торговці цінними паперами, ре­

єстратори, депозитарії, зберігачі, компанії з управління активами інститутів

спільного інвестування, інститути спільного інвестування, фондові біржі;

па ринку фінансових послуг (регулюється Державною комісією з ре­

гулювання ринків фінансових послуг України — ДКРРФП) — страхові

установи, компанії, що здійснюють управління недержавними пенсійними

фондами, кредитні спілки, довірчі товариства, лізингові компанії, платіжні

організації та члени платіжних систем, ломбарди, ін.

Суб'єктами первинного фінансового моніторингу є понад 22 тис. фінан­сових установ (станом на кінець 2004 року).

Для забезпечення захисту інформації в Держфінмоніторингу за учас­тю Департаменту спеціальних телекомунікаційних систем та захисту

27

інформації Служби безпеки України — спеціально уповноваженого дер­жавного органу в сфері технічного захисту інформації створюється комп­лексна система захисту інформації. На сьогодні комплексна система за­хисту інформації забезпечує надійне розмежування доступу до інформації та трирівпеву систему антивірусного захисту інформації.

Комплекс засобів та заходів захисту інформації Держфіїшоніторингу підтримує безпечну інформаційну технологію, в рамках якої доступ до різ­них категорій інформації організується таким чином, що тільки уповноваженим користувачам або процесам надається можливість роботи з конкретною інформацією обмеженого доступу, гарантується цілісність при її обробці, зберіганні та транспортуванні в електронному вигляді, у вигляді друко­ваного документа або набору даних, що містяться на змінних носіях ін­формації.

Для забезпечення цілісності та конфіденційності інформації в Держ-фінмоніторипгу впроваджено криптографічну систему захисту інформації, що відповідає національним та міжнародним вимогам забезпечення захис­ту інформації.

Одним з основних напрямів роботи Держфіїшоніторингу є збір, оброб­ка й аналіз відомостей про фінансові операції від суб'єктів первинного фінансового моніторингу. Зазначені дані мають визначені законодавством параметри, що вказують на можливість відмивання коштів.

Інформація про фінансову операцію, яка є об'єктом фінансового моні­торингу, надходить до Держфінмоніторингу у формі повідомлення встановле­ної форми. При п поданні максимально використовуються офіційні довід­ники, що дозволяє зменшити кількість помилок при заповненні інформації та полегшує автоматичну обробку.

При першому поданні відомостей суб'єкт первинного фінансового мо­ніторингу направляє до Держфіїшоніторингу картку реєстрації, що вико­ристовується для його подальшої ідентифікації. Інформацію про зміни рек­візитів або ідентифікаційних даних суб'єкт надає додатково.

Повідомлення про фінансову операцію містить:

Дані про суб'єкта первинного фінансового моніторингу, працівника,

який провів реєстрацію операції, номер, дату та час внесення до реєстру за­

пису про операцію.

Дату та час здійснення або відмови від здійснення операції, суму

операції та валюту, підстави для здійснення операції.

Інформацію про активи, що передаються під час операції.

Ознаки, за якими операція підлягає фінансовому моніторингу, та по­

яснення до них.

Відомості щодо особи, яка здійснює операцію, та у випадках, перед­

бачених законодавством, щодо особи, від імені або за дорученням якої здійс­

нюється фінансова операція або яка є вигодоодержувачем, а також відо­

мості щодо інших осіб — учасників фінансової операції.

28

6. Відомості про фінансові операції, пов'язані з зареєстрованою опе­рацією, надаються у разі необхідності. За потреби надається додаткова інформація про мотивовану підозру щодо фактів легалізації (відмивання) доходів.

4.2. Категорії фінансових операцій, що підлягають моніторингу. Види та порядок здійснення фінансового моніторингу

Базовим законом передбачено дві основні категорії операцій — опе­рації, що є об'єктом обов'язкового та внутрішнього моніторингу.

Обов'язковому фінансовому моніторингу підлягає фінансова опе­рація на суму не менше 80 тис. гри (в іноземній валюті — не менше еквіва­лента 80 тис. гри), яка має одну або більше визначених законодавством ознак.

Незалежно від наявності підозри, інформація про операцію, що є об'єктом обов'язкового моніторингу, передається до Держфінмопіториигу.

Ознаками обов'язкового фінансового моніторингу визначено ті, що влас­тиві операціям, найбільш ризикованим з точки зору відмивання коштів.

До останніх належать, перш за все, зовнішньоекономічні операції:

проведення фінансових операцій з нерезидентом з країни (території),

яка не бере участі в міжнародному співробітництві у сфері запобігання та

протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом,

та фінансуванню тероризму, або однією зі сторін є особа, яка має рахунок

в банку, зареєстрованому в одній з вищезазначених країн (територій).

переказ (надходження) коштів на анонімний рахунок за кордон або на

рахунок, відкритий у фінансовій установі в країні, віднесеній Кабінетом

Міністрів України до переліку офшорних зон;

переказ коштів за кордон особою за відсутності зовнішньоекономіч­

ного контракту.

Уваги потребують також операції з готівкою та іншими фінансо­вими інструментами:

операції з переказу коштів у готівковій формі за кордон з вимогою ви­

дати одержувачу кошти готівкою;

операції з купівлі (продажу) чеків, дорожних чеків або інших подібних

платіжних засобів за готівку;

операції з цінними паперами на пред'явника, не розміщеними в депо­

зитаріях;

придбання цінних паперів за готівку;

виплата виграшу в гральному закладі;

поміщення в ломбард цінностей (дорогоцінних металів, дорогоцінно­

го каміння тощо);

обмін банкнот, особливо іноземної валюти, на банкноти іншого но­

міналу;

29

виплата фізичній особі страхового відшкодування або отримання стра­

хової премії;

зарахування на рахунок коштів у готівковій формі з їх подальшим пе­

реказом того самого або наступного операційного дня іншій особі.

Особлива увага приділяється новоствореним підприємствам та від­критим рахункам:

операції по рахунках юридичної особи протягом перших трьох місяців

після її реєстрації;

перша операція по рахунку підприємства;

відкриття рахунку з внесенням на нього коштів на користь третьої

особи.

Базовим законом встановлені ознаки операцій, що є об'єктом внут­рішнього фінансового моніторингу.

На відміну від обов'язкового моніторингу, критерії якого носять об'єк­тивний характер, внутрішній моніторинг передбачає прийняття фінансовим посередником самостійного рішення щодо незвичності, підозрілості опе­рацій.

Інформація про операції, що стали об'єктами внутрішнього моніторин­гу, надається Держфінмоніторингу лише у разі наявності мотивованої пі­дозри.

Основними групами ознак внутрішнього моніторингу є такі:

заплутаний або незвичний характер фінансової операції, що не має

очевидного економічного сенсу або очевидної законної мети;

невідповідність фінансової операції діяльності юридичної особи;

виявлення неодноразового здійснення фінансових операцій, характер

яких дає підстави вважати, що метою їх здійснення є уникнення процедур

обов'язкового фінансового моніторингу (т. зв. структуровані платежі).

Отримана інформація стає предметом ґрунтовного аналізу Держфіимо-ніторингу, до завдань якого належать:

оцінка відомостей про фінансові операції;

виявлення операцій, що підлягають фінансовому моніторингу;

вивчення схем відмивання коштів;

підготовка узагальнених матеріалів щодо операцій, пов'язаних з від­

миванням коштів / фінансуванням тероризму.

Процес аналізу повідомлень максимально автоматизований, що дозво­ляє зменшити вплив суб'єктивних оцінок на прийняття рішень. Досліджен­ня отриманої інформації складається з певних етапів, що регламентують­ся внутрішніми документами Держфінмоніторингу.

Вхідні дані, щодо яких проводиться аналіз, надходять від суб'єктів фі­нансового моніторингу (у вигляді повідомлень про операції клієнтів), від

ЗО

правоохоронних та інших державних органів, від фінансових розвідок ін­ших країн, а також з відкритих джерел.

У 2004 р. Держфінмоніторипгом впроваджене нове програмне забез­печення для проведення аналізу інформації, отриманої від фінансових по­середників, і розроблені процедури аналізу відповідних повідомлень. Про­цес аналізу повідомлень став максимально автоматизованим, що дозволяє зменшити вплив суб'єктивних оцінок на прийняття рішень.

З урахуванням специфіки діяльності пебанківських фінансових установ було розроблене програмне забезпечення автоматизованої обробки ін­формації на паперових носіях. Після обробки повідомлень на паперових носіях суб'єктові первинного фінансового моніторингу відправляються кви­танції про взяття або відмову від взяття на облік.

Для автоматизації прийому повідомлень про фінансові операції від не-баиківських фінансових установ в електронній формі каналами Інтерпет було також розроблене програмне забезпечення, що пройшло тестування за участі страхових компаній.

Виявлені випадки легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочин­ним шляхом, передаються правоохоронним органам за рішенням експерт­ної комісії Держфінмоніторингу у вигляді узагальнених матеріалів.

Порядок надання Держфінмопіторингом узагальнених матеріалів щодо фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванням тероризму, і отримання інформації про їх опрацювання врегульовано спільними наказами з Гене­ральною прокуратурою, Міністерством внутрішніх справ, Службою без­пеки України та Державною податковою адміністрацією України.

Протягом 2004 року Держфінмоиіторинг направив до правоохоронних органів 164 узагальнених матеріалів, з них 32 — до Генеральної прокура­тури України, 40 — до Міністерства внутрішніх справ України (МВС), 48 — до Служби безпеки України (СБУ) та 44 — до Державної податкової адміністрації України (ДПАУ).

Ці матеріали підготовлено на підставі інформації про 20 929 фінан­сових операцій, які мають підозрілий або заплутаний характер, а також про сім фінансових операцій, пов'язаних з підозрою у фінансуванні тероризму.

Із зазначених узагальнених матеріалів 54 (33%) стали підставою для порушення 23 кримінальних справ.

За 2004 рік правоохоронними органами завершено слідство та передано до суду 373 кримінальних справ, що порушені за ст. 209 Кримінального ко­дексу України ("Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом"); судами винесено 129 вироків.

Наведемо окремі приклади вироків судів у справах, пов'язаних з ле­галізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом:

31

Оболонським районним судом м. Киева 15 квітня 2004 р. за вчинення

злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191 (привласнення, розтрата майна або заво-

лодіння ним шляхом зловживання службовим становищем), ч. 1 ст. 209 (лега­

лізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом) Кримінального

кодексу України, до двох років позбавлення волі з конфіскацією майна засуд­

жено пана Т, який, будучи директором і власником приватного підприємства

"П", привласнив чуже майно на загальну суму 438,7 тис. грн (67,5 тис. евро)

та використав його в легальній підприємницькій діяльності.

Шевченківським районним судом м. Києва 6 травня 2004 р. за вчинен­

ня злочинів, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 222 (шахрайство з фінансови­

ми ресурсами), ч. 2 ст. 364 (зловживання владою або службовим становищем),

ч. 4 ст. 366 (службове підроблення) Кримінального кодексу України, до двох

років позбавлення волі з конфіскацією грошових коштів, здобутих завідомо зло­

чинним шляхом, засуджено пана Т. Пан Т, перебуваючи на посаді директора

ТОВ "Ф" і зловживаючи службовим становищем, за підробленими докумен­

тами отримав від компанії "М" 389 тис. доларів США. Ці кошти, нібито от­

римані ним у кредит, він перерахував на рахунок в банку для поповнення

акредитиву.

Франківським районним судом м. Львова 19 травня 2004 р. за вчинен­

ня злочинів, передбачених ч. З ст. 209 та ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу Ук­

раїни до п'яти років позбавлення волі та до трьох років позбавлення права обійма­

ти посади, пов'язані з використанням організаційно-розпорядчих обов'язків,

засуджено пана К, який, будучи директором ТОВ "О", легалізував грошові

кошти на суму 408,5 тис. грн (73,9 тис. евро) шляхом використання їх у фінан­

сово-господарській діяльності підприємства.

Калуським міським судом Івано-Франківської області 22 червня 2004 р. за

вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 209 та ч. 2 ст. 205 КК України (ле­

галізація (відмивання) доходів, здобутих злочинним шляхом, та фіктивне підпри­

ємництво), до п'яти років позбавлення волі з випробувальним терміном три роки

та конфіскацією майна (акції 17 емітентів України) на загальну суму 89,3 млн грн,

засуджено пана X, який, використовуючи фіктивні підприємства, легалізував

здобуті злочинним шляхом доходи на суму 89,3 млн грн (13,7 млн евро).

4.3. Методична та консультативна діяльність Держфінмоніторингу. Зв'язок з громадськістю

Держфінмоніторинг у відповідності з Імплементаційним планом бо­ротьби з відмиванням брудних доходів в Україні, схваленим па засіданні FATF у жовтні 2003 р. та на виконання 25-ї рекомендації FATF розробляє методичні рекомендації та забезпечує надання інформації, яка допомагає фінансовим установам застосовувати національні заходи протидії відми­ванню грошей і фінансуванню тероризму, зокрема щодо виявлення та по­відомлення про фінансові операції.

У 2004 році для банківських установ, професійних учасників ринку цінних паперів, страхових компаній, інститутів спільного інвестування то­що за участю провідних фахівців Держфінмоиіторингу було проведено близько 60 навчальних семінарів з питань особливостей виявлення фінан-

32

сових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, та їх відобра­ження в облікових формах.

Держфінмоніторинг постійно надає консультативну та методичну допо­могу фінансовим посередникам щодо організації внутрішньої системи фінан­сового моніторингу та з питань, пов'язаних з виявленням підозрілих фі­нансових операцій. Протягом 2004 року Держфінмоніторингом надано 113 письмових роз'яснень фінансовим посередникам.

У рамках такої допомоги в Держфінмопіторингу функціонує "гаряча" лінія зв'язку, яка надає можливість фінансовим посередникам отримувати відповіді на запитання по телефону. Середня щоденна кількість таких теле­фонних консультацій сягає 20. Держфінмоніторинг узагальнює та розмі­щує відповіді на запитання фінансових посередників на своїй веб-сторінці. Протягом одинадцяти місяців 2004 р. розміщено більше 20 таких відповідей.

Велику увагу Держфінмоніторипг приділяє роботі із засобами масової інформації. На сайтах інформаційних агентств, шпальтах газет і журналів, у теле- та радіоефірі висвітлювалися хід реалізації Програми протидії ле­галізації доходів, одержаних злочинним шляхом, діяльність департаменту та його міжнародна співпраця, заходи з координації міжвідомчої взаємодії з державними органами, задіяпими у системі боротьби з відмиванням зло­чинних коштів, велася роз'яснювальна робота, направлена на усвідомлен­ня громадськістю необхідності проведення ефективної боротьби з брудни­ми доходами та фінансуванням тероризму.

У 2004 р. Держфінмоніторингом підготовлено, розповсюджено та оп­рилюднено понад 300 інформаційних матеріалів на сайтах більш ніж 20 ін­формаційних агенцій: "Іитерфакс", "Укрінформ", "Українські новини", УНІАН, "Версии", "Корреспондент", "Контекст", "MIGnews", "forUm", "Подробности" та ін.

4.4. Міжнародна діяльність Держфінмоніторингу

Окремою складовою діяльності Держфінмоніторингу є робота на між­народному рівні — співпраця з міжнародними установами та органі­заціями, з-поміж яких зокрема:

Група з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей

(FATF);

Спеціальний комітет експертів Ради Європи з взаємної оцінки заходів

протидії відмиванню грошей (MONEYVAL);

Рада Європи;

Європейська комісія;

Організація економічного співробітництва та розвитку (OECD);

Егмонтська група підрозділів фінансової розвідки;

Світовий банк;

Міжнародний валютний фонд.

33

У 2003 р. в рамках програми співробітництва з FATF делегації Ук­раїни взяли участь у трьох пленарних засіданнях Групи.

Зокрема, у лютому на пленарному засіданні в Парижі було представле­но заходи України з розбудови системи боротьби з легалізацією кримі­нальних доходів та становлення підрозділу фінансової розвідки України. Вже тоді Україна звітувала перед FATF про вжиті заходи щодо прийняття базового закону та приведення законодавства України у відповідність з міжнародними стандартами.

В червні 2003 р. на пленарному засіданні у Берліні (Німеччина) предс­тавниками України було зроблено доповідь про стан національної системи боротьби з легалізацією кримінальних доходів і перспективи подальшого розвитку. За результатами засідання, робота нашої держави отримала по­зитивну оцінку. Це засідання мало значний вплив на заходи, що вживаються Україною у побудові системи протидії легалізації. Під час його проведення було порушено питання посилення боротьби з фінансуванням тероризму в зв'язку з активізацією терористичної діяльності на міжнародному рівні. Переглянуті та затверджені Сорок рекомендацій зараз застосовуються не тільки до відмивання коштів, але й до фінансування тероризму і в поєднан­ні з Дев'ятьма Спеціальними рекомендаціями по боротьбі з фінансуванням тероризму створюють постійну вичерпну і послідовну структуру заходів з протидії відмиванню грошей і фінансуванню тероризму. Питання, пору­шені на засіданні FATF, стали основою для заходів, передбачених Указом Президента України від 22 липня 2003 р. № 740, та дій уряду України.

Важливим наслідком роботи на червневому засіданні є те, що Україна отримала запрошення Групи представити Імплементаційний план дій на наступному пленарному засіданні восени 2003 р.

Його було ухвалено в жовтні 2003 р. у Стокгольмі (Швеція). Імпле-мептаційний план боротьби з відмиванням коштів став основоположним документом, охарактеризувавши розвиток і сучасний стан системи про­тидії легалізації в Україні, її складові в розрізі органів та установ, що бе­руть участь в протидії, системи фінансового моніторингу, а також перспек­тиви розвитку.

У листопаді 2003 р. делегація Держфіимоніторингу взяла участь у за­сіданні FATF з типологій відмивання коштів та фінансування тероризму, що проходило в м. Оахака (Мексика). Держфінмоніторингом зокрема було представлено матеріали щодо електронних переказів та їх вразливості що­до фінансування тероризму.

Результи досліджень Держфінмоніторингу у цьому напрямку були пред­ставлені на наступному засіданні FATF / MONEYVAL з типологій в грудні 2004 р. (м. Москва, Росія).

Підтвердженням визнання України державою, яка активно розбудовує національну систему боротьби з легалізацією кримінальних доходів, стало рішення FATF в лютому 2004 р. про виключення України з переліку країн

3-1

і територій, які не співпрацюють у сфері боротьби з відмиванням доходів, здобутих злочинним шляхом.

У рамках співробітництва з Егмонтською групою делегація Держ-фііімоніторингу взяла участь у ЇЇ пленарному засіданні, що відбулося у липні 2003 року у Сіднеї (Австралія), як спостерігач.

Знаковою подією визнання зусиль України в цьому напрямі стало при­йняття Держфіпмоніторингу в червні 2004 р. до Егмоптської групи. На сьо­годні ця організація об'єднує підрозділи фінансових розвідок 94 країн світу, що забезпечує можливість тісної міжнародної співпраці та відкриває до­ступ (підключення до захищеного веб-сайту групи Егмоит) до глобальної мережі протидії відмиванню злочинних капіталів.

Держфінмоніторингом на постійній основі згідно з вимогами та стан­дартами Егмонтської групи здійснюється обмін інформацією з ПФР інших держав шляхом направлення запитів про інформацію та надання відпо­відей на запити іноземних ПФР.

Держфінмоніторииг тісно співпрацює з Європейською комісією та Радою Європи в рамках Проекту технічної допомоги з питань боротьби з відмиванням доходів, отриманих злочинним шляхом, в Україні (MOLI-UA), яким передбачена підготовка фахівців Держфіпмоніторингу, інших орга­нів виконавчої та судової влади у ПФР інших держав. Проект передбачає проведення міжнародних семінарів, організацію стажування. Він був пре­зентований па І Міжнародному семінарі з імплементації MOLI-UA, що відбувся у квітні 2003 р.

Семінар було організовано Держфінмоніторингом та Радою Європи. У ньому взяли участь представники центральних органів виконавчої влади України, а також представники Ради Європи, Європейської комісії, глави дипломатичних представництв низки держав світу, представники міжна­родних фінансових організацій, іноземних підрозділів фінансових розвідок, а також найбільш впливових громадських об'єднань України.

Семінар був схвально оцінений присутніми як успішний крок в напрямі організації дієвої системи міжвідомчої взаємодії та міжнародного співро­бітництва.

Україна як член MONEYVAL брала участь у пленарних засіданнях Комітету. В рамках засідань державами-членами було представлено до­повіді про роботу в сфері боротьби з відмиванням коштів, а також обговорю­валися питання вдосконалення механізмів та заходів протидії відмиванню кримінальних доходів, напрями розвитку міжнародного співробітництва в цій галузі.

У серпні 2003 р. Україною було представлено заповнений запитальник, в якому дано характеристику загального стану злочинності, організаційних засад боротьби з відмиванням коштів, аналіз законодавства України в цій сфері, а також наведено деякі статистичні дані.

35

Слід також відзначити участь української делегації у засіданнях Ор­ганізації економічного співробітництва та розвитку. Відповідно до Указу Президента України від ЗО вересня 2004 р. № 1156/2004 Держфін-моиіторинг в якості спостерігача регіонального типу бере участь в Євра­зійській групі з протидії легалізації злочинних доходів і фінансуван­ню тероризму, до якої входить низка країн колишньої СНД та Китай.

Протягом 2004 року Держфінмоніторингом укладено 19 угод з інозем­ними підрозділами, задіяними в боротьбі з легалізацією кримінальних доходів та фінансуванням тероризму.

Експерти Держфінмоніториіігу брали участь у міжнародних проектах з надання технічної допомоги ПФР Грузії та Македонії.

З-поміж заходів, необхідних для подальшого розвитку цієї спів­праці та роботи з боротьби з відмиванням коштів і фінансуванням тероризму, є такі:

затвердження урядом Концепції протидії легалізації (відмиванню) до­

ходів, одержаних злочинним шляхом, на 2005—2010 роки, що визначить

пріоритетні напрямки розвитку системи боротьби з відмиванням коштів

та фінансуванням тероризму в цілому;

щорічне затвердження урядом спільно з Національним банком Ук­

раїни програми протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних зло­

чинним шляхом;

вдосконалення чинного законодавства в сфері протидії відмиванню

грошей і фінансуванню тероризму з метою приведення у відповідність із

Сорока рекомендаціями та Дев'ятьма спеціальними рекомендаціями FATF;

формування та оприлюднення переліку осіб та організацій, причетних

до терористичної діяльності;

забезпечення функціонування регіональних підрозділів Держфінмо-

ніторингу;

створення при Держфіпмопіторингу иавчально-методичного центру

з підготовки спеціалістів державних органів та фінансових посередників

з питань запобігання та протидії відмиванню доходів, одержаних злочин­

ним шляхом,і фінансуванню тероризму;

підготовка фахівців з питань фінансового моніторингу;

ефективне функціонування Єдиної державної інформаційної системи

у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержа­

них злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму;

проведення регуляторами постійного моніторингу заходів, які вжива­

ються фінансовими посередниками з метою запобігання та протидії від­

миванню злочинних доходів та фінансуванню тероризму, зокрема щодо

гральних закладів, ломбардів, пунктів обміну валют, об'єктів поштового

зв'язку,  пунктів грошових переказів міжнародних платіжних систем

(Western Union, Money Gram, Апеііктощо);

36

залучення саморегулівних організацій до боротьби з відмиванням

коштів і фінансуванням тероризму з метою опосередкованого впливу на

фінансових посередників;

продовження роботи щодо налагодження співробітництва з компетент­

ними органами інших країн у сфері боротьби з відмиванням коштів і

фінансуванням тероризму.