ГЛАВА II  ЗАКОНОДАВЧЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БОРОТЬБИ З ВІДМИВАННЯМ КОШТІВ В УКРАЇНІ: ІСТОРІЯ, СУЧАСНИЙ СТАН, НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ

В Україні з перших років незалежності питання боротьби з криміналь­ним обігом грошей не залишалися поза увагою, було вжито низку законо­давчих кроків у напрямку боротьби з відмиванням незаконних доходів.

З набуттям Україною членства в Раді Європи (у 1995 році) було розпо­чато процес приєднання до основних європейських конвенцій з питань кримінального судочинства. Найважливішими документами цієї сфери є Конвенція про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержа­них злочинним шляхом, та Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах.

Верховна Рада України ратифікувала Європейську конвенцію про від­мивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шля­хом, 17 грудня 1997 р.

Постановою Кабінету Міністрів і Національного банку України від 28 серпня 2001 р. органам виконавчої влади, банківським та іншим фінан­совим установам було доручено керуватися у своїй діяльності Сорока ре­комендаціями FATF.

У 2002 р. Україною ратифіковано Європейську конвенцію про бороть­бу з тероризмом.

Не менш важливим етапом розвитку національного законодавства з протидії відмиванню грошей стала ратифікація 4 лютого 2004 р. Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої зло­чинності.

Проте з окремих питань законодавство України ще залишалося таким, що не повністю відповідало міжнародним стандартам.

У вересні 2001 р. на пленарному засіданні FATF було визнано, що вжи­ті Україною заходи з боротьби у сфері відмивання кримінальних доходів є недостатніми.

За оцінками фахівців FATF, на той час Україна частково чи повністю відповідала основним критеріям, за якими визначаються країни, що не спів­працюють у сфері боротьби з відмиванням коштів ("чорний список", NCCT). Йшлося про необхідність суттєвого поліпшення системи протидії відми­ванню коштів. З-поміж недоліків було названо неефективність державної системи доведення інформації про операції, що підлягають фінансовому моніторингу, до уповноваженого органу — фінансової розвідки. Інші претензії стосувалися недостатньої ідентифікації клієнта та неналежного

її

фінансування боротьби з відмиванням коштів, здобутих злочинним шля­хом. Особливо наголошувалося на відсутності спеціального закону, спря­мованого на боротьбу з відмиванням коштів.

У грудні 2001 року розпочалось становлення ПФР України як окремої структури. Президент України своїм Указом від 10 грудня 2001 р. № 1199 "Про заходи щодо запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержа­них злочинним шляхом" доручив Кабінету Міністрів України утворити у складі Міністерства фінансів України Державний департамент фінансово­го моніторингу зі статусом урядового органу державного управління, за­твердити Положення та вирішити питання, пов'язані із забезпеченням йо­го діяльності.

На виконання цього Указу постановою Кабінету Міністрів України від 10 січня 2002 р. № 35 утворено Державний департамент фінансового моніторингу, що діє у складі Міністерства фінансів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2002 р. № 194 затверджено По­ложення про Державний департамент фінансового моніторингу.

Починаючи з 2002 року, спільними рішеннями Кабінету Міністрів Ук­раїни та Національного банку затверджуються щорічні Програми протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. Ці Прог­рами передбачають вжиття скоординованих заходів нормативно-правово­го, організаційного, методичного характеру з метою забезпечення імпле­ментації Сорока рекомендацій FATF в національне законодавство, створення умов для співробітництва правоохоронних органів з фінансови­ми установами, а також міжнародного співробітництва. Своєчасне вико­нання передбачених Програмами заходів постійно контролюється урядом держави.

Наприкінці 2002 р. було прийнято Закон України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" (далі — базовий закон). Він у цілому відповідав міжнародним стандартам у сфері боротьби з кримінальними доходами, в тому числі Віденській та Страсбурзькій конвенціям, Директивам ЄС про запобігання використан­ню фінансової системи з метою відмивання коштів та Базельським прин­ципам щодо діяльності банків. Після аналізу базового закону експертами FATF його положення були суттєво доопрацьовані та змінені з урахуван­ням зауважень. Станом на 2004 р. до нього вже внесено 16 суттєвих по­правок.

Прийняття базового закону стало правовим інструментом, що дозво­лив значно вдосконалити інше законодавство в сфері надання фінансових послуг. З метою створення цілісної, внутрішньо узгодженої нормативно-правової бази були внесені необхідні зміни до законів, що регулюють діяльність на ринку фінансових послуг.

Внесені поправки забезпечили відповідність українського законодав­ства Сорока рекомендаціям FATF та дозволили усунути недоліки, визна-

12

чені Критеріями 1,5-8, 10, 11, 13—16, 25, наявність яких свого часу обу­мовила включення України до "чорного списку" неспівпрацюючих країн.

Законом від 6 лютого 2003 р. було внесено зміни до Законів України "Про банки і банківську діяльність" та "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". Зокрема, були встановлені вимо­ги щодо правил та програм внутрішнього фінансового моніторингу банків та інших фінансових установ, заборони анонімних (номерних) рахунків. Бан­кам були надані повноваження отримувати для ідентифікації клієнтів дані як від самих клієнтів, так і віддержавних органів. Було встановлено п'яти­річний термін зберігання документів про здійснення операцій, що підляга­ють фінансовому моніторингу, та результати ідентифікації їх учасників.

Було доповнено Кодекс України про адміністративні правопорушення статтею 1669, яка встановила адміністративну відповідальність за пору­шення законодавства щодо запобігання та протидії легалізації (відмиван­ню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

У подальшому також було внесено зміни до Кримінального кодексу Ук­раїни. Так, статтю 209 було викладено в новій редакції (розширено оз­наки злочину "Легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого май­на, здобутих злочинним шляхом").

Кримінальний кодекс також було доповнено статтею 209і "Умисне по­рушення вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (від­миванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", згідно з якою повторне умисне неподання або подання завідомо недостовірної інформації про опе­рації, що підлягають фінансовому моніторингу, а також розголошення відомостей про них визнається кримінальним злочином.

Згідно зі змінами до статті 112 Криміпально-процесуального кодексу України у справах про умисне порушення вимог законодавства про за­побігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних зло­чинним шляхом, досудове слідство може провадиться слідчими всіх право­охоронних органів.

Для забезпечення роботи базового закону було прийнято низку норма­тивних актів. Враховуючи, що згідно зі статтею 11 базового закону однією з підстав віднесення фінансової операції до такої, що підлягає обов'язко­вому фінансовому моніторингу, є участь особи, зареєстрованої або розта­шованої в країні (на території), яка не бере участі в міжнародному співро­бітництві у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму, постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2003 р. № 645 затверджено порядок визначення відповідних країн (територій), а розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 419-р затверджено пе­релік таких країн (територій).

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2003 р. № 644 за­тверджено порядок реєстрації фінансових операцій суб'єктами первинного

13

фінансового моніторингу та порядок надання інформації Держфіпмоні-торипгу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2003 р. № 646 затверджено порядок взяття па облік Держфінмоіііторингом фінансових операцій, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу.

Держфіпмопіторингом видано наказ від 24 квітня 2003 р. № 40 "Про затвердження Вимог до організації фінансового моніторингу суб'єктами первинного фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії за­провадженню в легальний обіг доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму", яким встановлено вимоги до внутрішніх про­цедур суб'єктів фінансового моніторингу.

Наказом Держфінмоніторингу від 12 травня 2003 р. № 46 затверджено "Вимоги до кваліфікації працівника суб'єкта первинного фінансового мо­ніторингу, відповідального за проведення фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії запровадженню в легальний обіг доходів, одержа­них злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму".

Також у травні 2003 р. затверджено наказ Держфінмоніторингу № 48 "Про затвердження деяких форм обліку та подання інформації, пов'язаної із здійсненням фінансового моніторингу, та Інструкції щодо їх заповнення".

Таким чином, було проведено необхідну підготовку до початку дії базо­вого закону. Закон України "Про запобігання та протидію легалізації (від­миванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" набрав чинності з 12 черв­ня 2003 р.

Згідно з базовим законом суб'єкти первинного фінансового моніторин­гу зобов'язуються здійснювати ідентифікацію осіб, що пропонують вико­нати відповідну трансакцію, забезпечувати виявлення та реєстрацію опе­рацій, що підлягають моніторингу, та оперативно подавати інформацію про такі операції спеціально уповноваженому державному органу з питань фінансового моніторингу. Суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитися від забезпечення здійснення фінансової операції у разі встановлення, що ця фінансова операція містить ознаки такої, що згідно з цим Законом підлягає фінансовому моніторингу, та зобов'язаний ідентифі­кувати і повідомити Держфінмоніторииг про осіб, котрі планують здійсни­ти операцію, що підлягають фінансовому моніторингу, та про її характер.

Суб'єкти первинного фінансового моніторингу зобов'язані приділяти особливу увагу фінансовим операціям, які здійснюються з використанням новітніх технологій або неформальних систем переказу грошей та інших цінностей.

При цьому фінансові установи, їх посадові особи та інші працівники згід­но з базовим законом не несуть дисциплінарної, адміністративної, цивіль­но-правової та кримінальної відповідальності за падання Уповноваженому органу відповідної інформації, навіть якщо остання завдає шкоди юридич-

14

ним або фізичним особам, що провокують здійснення сумнівних фінан­сових операцій.

Прийнятий після цього Указ Президента України від 22 липня 2003 р. № 740 "Про заходи щодо розвитку системи протидії легалізації (відмиван­ню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму" ви­значив подальші напрями розвитку системи боротьби з відмиванням коштів.

На виконання Указу постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовт­ня 2003 р. № 1565 утворено Міжвідомчу робочу групу з дослідження ме­тодів та тенденцій у відмиванні доходів, одержаних злочинним шляхом, затверджено положення про неї, визначено керівника групи — голову Держфінмоніторипгу.

18 травня 2004 р. Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення зміни до статті 4 Закону України "Про запобігання та про­тидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" (№ 1726-IV) щодо підвищення статусу Держфінмоніторипгу до рівня цент­рального органу виконавчої влади із спеціальним статусом.

Також урядом України прийнято постанову від 25 серпня 2004 р. № 1081 "Деякі питання Державного департаменту фінансового моніторингу" що­до створення територіальних структурних підрозділів Держфінмоніторин-гу та збільшення чисельності його штату до 338 осіб. Існування підрозділів Держфіимопіторингу в регіонах дозволить істотно підвищити рівень та ефек­тивність взаємодії Держфіпмоніторингу з державними органами на місцях.

Для подальшого розвитку системи боротьби з легалізацією (відмиван­ням) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванням тероризму, та запровадження якісної підготовки спеціалістів з питань фінансового моніторингу, постійного підвищення їх кваліфікації та професійного рівня урядом прийнято розпорядження, яким передбачено створення навчальпо-методичного центру з підготовки спеціалістів з питань фінансового моні­торингу під патронажем Держфіпмоніторингу.

Як визначено в Імплемептаційному плані боротьби з відмиванням бруд­них доходів в Україні, схваленому на пленарному засіданні FATF у жовтні 2003 p., з метою зміцнення системи боротьби з відмиванням брудних кош­тів та фінансуванням тероризму та впровадження Сорока рекомендацій та Дев'яти спеціальних рекомендацій по боротьбі з фінансуванням тероризму FATF Держфінмоніторингом розроблено та подано на розгляд Верховної Ради України законопроект "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одер­жаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму".

Зазначеним законопроектом передбачається:

уточнення поняття "фінансова операція";

запровадження вимоги додаткових заходів обачливості щодо політич­

них діячів;

запровадження поняття "банк-оболонка";

15

розширення кола фінансових посередників — представників нефі­

нансових професій (торговців нерухомістю, юристів, нотаріусів, адвокатів,

аудиторів, бухгалтерів, торговців дорогоцінними металами та камінням та

деяких інших) (рекомендація 20 документа "Сорок Рекомендацій FATF");

розширення переліку органів регулювання та нагляду з питань фінан­

сового моніторингу для вказаних фінансових посередників та представ­

ників нефінансових професій, а саме:

Міністерство фінансів України (гральні заклади, юридичні особи, які проводять будь-які лотереї, торговці дорогоцінними металами і дорого­цінним камінням, аудитори, бухгалтери) (рекомендація 23 документа "Со­рок Рекомендацій FATF");

Державний комітет України по земельних ресурсах (торговці не­рухомістю (ріелтери) (рекомендація 23);

Міністерство юстиції України (нотаріуси, адвокати, фінансові по­середники, що падають послуги із створення та проведення реєстрації підприємств, управління підприємствами та майном) (рекомендація 23);

Міністерство транспорту та зв'язку України (оператори поштово­го зв'язку) (рекомендація 23);

заморожений терористичних активів шляхом надання можливості фі­

нансовим посередникам призупиняти на два робочі дні фінансову опера­

цію, якщо її учасником або вигодоодержувачем є особа, яка включена до

переліку осіб, пов'язаних із здійсненням терористичної діяльності, пові­

домлення про це Держфіїїмоніторингу в той же день;

надання повноважень Держфінмоніторингу приймати рішення про

зупинення здійснення операції, пов'язаної з фінансуванням терористичної

діяльності, на строк до п'яти робочих днів;

встановлення додаткових гарантій соціального захисту робітникам

Держфінмоніторингу з метою забезпечення незалежності діяльності

Держфінмоніторингу.

Також законопроектом передбачається внесення змін і доповнень до інших законодавчих актів, зокрема до таких:

Кодекс України про адміністративні правопорушення — в частині доповнення положеннями щодо надання новим органам регулювання та нагляду повноважень зі складання адміністративних протоколів (рекомен­дація 23);

Кримінальний кодекс України — в частині доповнення положен­нями щодо встановлення кримінальної відповідальності осіб, причетних до фінансування тероризму та зниження порогу предикатних злочинів з трьох до двох років;

Закон України "Про боротьбу з тероризмом" — у частині визна­чення та уточнення понять "тероризм" та "фінансування тероризму", від­несення Держфінмоніторингу до органів, що безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом. 16

Держфінмоніторингом розроблено Концепцію розвитку національної системи протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму на 2005—2010 pp., в якій визначені стратегічні напрями її вдосконалення.

Органами нагляду та регулювання розроблено та затверджено також низку нормативно-правових актів, якими встановлені вимоги щодо дотри­мання фінансовими посередниками законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.

Національним банком України постановою від 14 травня 2003 р. № 189 затверджено Положення про здійснення банками фінансового моніторин­гу, а постановою від 4 червня 2003 р. № 233 затверджені Склад реквізитів та структури файлів інформаційного обміну між спеціально уповноваже­ним органом виконавчої влади з питань фінансового моніторингу та банка­ми (філіями).

Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 13 серпня 2003 р. № 359 затверджено Положення про здійснення фінан­сового моніторингу інститутами спільного інвестування, фондовими бір­жами та іншими професійними учасниками ринку цінних паперів.

Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України розпорядженням від 5 серпня 2003 р. № 25 затвердила Положення про здійснення фінансового моніторингу фінансовими установами.

Згідно із затвердженою урядом програмою триває робота над створен­ням та функціонуванням Єдиної державної інформаційної системи у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних зло­чинним шляхом, і фінансуванню тероризму (ЄДІС), створеної відповідно до Постанови KM України від 10 грудня 2003 р. № 1896.

У боротьбі з відмиванням принципове значення для України має чітке розмежування відмивання коштів злочинного походження та легалізації доходів, прихованих від оподаткування. Слід зазначити, що без чіткого ви­значення протиправних дій, на які розповсюджуються заходи по боротьбі з відмиванням коштів незаконного походження, будь-які заходи щодо ле­галізації доходів, прихованих від надмірного оподаткування, будуть неефек­тивними. Поки що паш базовий закон фактично ототожнює два поняття — "легалізацію" і "відмивання", що є не зовсім коректним. Якщо "відмивання" коштів — це завідомо кримінальне карне діяння, то "легалізація" тіньових доходів в багатьох державах відбувається за сприяння та заохочення вла­ди, оскільки таким чином нарощуються інвестиційні ресурси країни. На сьогодні у Верховній Ради України зареєстровано законопроект, який сто­сується легалізації тіньових доходів і повернення на терени України тих, що знаходяться за кордоном. Його прийняття має забезпечити системний підхід до попередження, запобігання, виявлення та розслідування діяль­ності з легалізації результатів тіньових операцій, головним чином — у фінансовій сфері.

Національний університет внутрішніх справ І     „

БІБЛІОТЕКА

Ihb.Ns