§ 1. Загальна характеристика повноважень прокурора

Боротьба зі злочинами та іншими правопорушеннями, що посягають на- честь і гідність, життя та здоров'я, власність громадян та юридичних осіб, є однією з основних функцій держави. Успішність боротьби зі злочинністю та іншими правопорушеннями поряд з економічними, правовими і соціальними факторами у чималій мірі залежить від ефективності діяльності органів, спеціально уповноваженихдля цього. Разом з тим ця боротьба повинна вестися не будь-якими, а лишезаконними методами. Саме тому Конституцією України (п. 2 ст. 121) на прокуратуру покладено функцію нагляду за дотриманням законів органами, які здійснюють опера-тивно-розшукову діяльність, дізнання, попереднє слідство.

Згідно з перехідними положеннями, що містяться у розділ і XV Конституції України, на період зформування системи досудового слідства і надання чинности законам, які регулюють ЇЇ функцінування, прокуратура продовжує здійснювати функції, покладені на неї чинним законодавством, зокрема, фукнцію попереднього розслідування.

У відповідності з законом України «Про прокуратуру» одним з напрямків діяльності прокуратури є нагляд за додержанням законів органами, що ведуть боротьбу зі злочинністю та іншими правопорушеннями і розслідують діяння, які містять ознаки злочину (п. 2 ст. 5 Закону).

Діяльність органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю, передбачена рядом нормативних актів: Кримінально-процесуальним Кодексом, Законами «Про прокуратуру», «Про міліцію», «Про службу безпеки», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів», Митним кодексом. Окрім органів дізнання та попереднього слідства до органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю, відносяться оперативні підрозділи Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки, державної охорони, Державної податкової служ-

155

Іі, ,|іі;:,,„., і,,, [і,,,.: .ш„і„, .і ііі,іііі: Іі її І і ІІУІІІ і іііііШ'ІІІІІІІІІІІіііІІІІІІІІІІІІІІ! і і і            ІІІІІІІ! і                НїІІІІІІІІІІІІІЇЇіІіІ. і,., М(І!Ї• • і 'іі ІІ її ІІІЇ!ІІ<!!

би, Державної контрольно-ревізійної служби, митні органи.

Завдання прокурорського нагляду за законністю діяльності всіх органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю, визначені у ст. 29 Закону «Про прокуратуру» та конкретизовані відповідно до нагляду за додержанням законів органами дізнання та попереднього слідства в ст. ЗО Закону. Предметом нагляду є додержання законів органами дізнання, попереднього слідства та іншими органами, що ведуть боротьбу зі злочинністю (ч. 1 ст. 29 Закону про прокуратуру).

Система органів дізнання та попереднього слідства закріплена Кримінально-процесуальним Кодексом. Так, у відповідності зі ст. 101 КПК органами дізнання є:

1) міліція; 2) органи безпеки — у справах, віднесених законом до їх відання; 3) командири військових частин, з'єднань, начальники військових установ—у справах про всі злочини, вчинені підлеглими їм військовослужбовцями та військовозобов'язаними під час проходження ними зборів, а такожу справах про злочини, вчинені робітниками і службовцями Збройних Сил України у зв'язку з виконанням службових обов'язків або в розташуванні частини, з'єднання, установи; 4) митні органи — в справах про контрабанду; 5) начальники виправно-трудових установ, слідчих ізоляторів, лікувально-трудових профілакторіїв і виховно-трудових профілакторіїв—усправахпрозлочини проти встановленого порядку несення служби, вчинені працівниками цих установ, а також у справах про злочини, вчинені в розташуванні зазначених установ; 6) органи державного пожежного нагляду — у справах про пожежі і порушення протипожежних правил; 7} органи прикордонної охорони — у справах про порушення державного кордону; 8} капітани морських суден, що перебувають у далекому плаванні.

Органами попереднього слідства у відповідності зі ст. 102 КПК є слідчі прокуратури, слідчі органів внутрішніх справ і слідчі органів безпеки.

До інших органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю, відносяться органи, наділені правом проведення оператив-но-розшукової діяльності, а саме оперативні підрозділи: органів внутрішніх справ—кримінальна та спеціальна міліція, спеціальні підрозділи по боротьбіз організованою злочинністю, оперативно-розшукові підрозділи Державної автомобільної інспекції, оперативно-режимні підрозділи місць позбавлення волі;

служби безпеки — розвідка, контррозвідка, військова контррозвідка, підрозділи захисту національної державності, по боротьбіз корупцією та організованою злочинністю, оперативно-технічного та оперативного документування;

156

прикордоннихвійськ—підрозділи з оперативно-розшукової роботи;

державної охорони — підрозділи оперативного забезпечення охорони.

Проведення оперативно-розшукової діяльності іншими підрозділами зазначених органів, підрозділами інших міністерств, відомств, громадськими, приватними організаціями та особами не допускається (ст. 5 Закону «Про оперативно-рошукову діяльність).

У відповідності зі ст. 14 Закону України «Про опера-тивно-розшукову діяльність» нагляд за дотриманням законів при проведенні оперативно-розшукової діяльності здійснюється Генеральним прокурором України, прокурором Автономної Республіки Крим, прокурорами областей і прирівне-ними до них міст Києва і Севастополя.

Оперативно-розшукова діяльність — це система гласних і негласних пошукових, розвідувальних! контррозвідувальних заходів, які здійснюються із застосуванням оперативних і оперативно-технічнихзасобів для пошуку і фіксації даних про протиправну діяльність окремих осіб і груп з метою припинення і розкриття правопорушень (ст. ст. 1, 2 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»).

Підстави і порядок здійснення оперативно-розшукових заходів регламентуються Законом «Про оперативно-розшукову діяльність».

Згідно із ст. З цього Закону правові засади оперативно-розшукової діяльності складають Конституція України, Закон «Про оперативно-розшукову діяльність», Кримінальний та Кримінально-процесуальний кодекси України, Закони України «Про прокуратуру», «Про міліцію», «Про службу національної безпеки», «Про прикордонні війська», інші законодавчі акти і міжнародно-правові угоди та договори, учасницею яких є Україна.

В ч. 5 ст. 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» вказується на те, що при проведенні оперативно-розшукових заходів не допускається порушення прав і свобод людини та юридичних осіб. Окремі обмеження цих прав і свобод мають винятковий та тимчасовий характер і можуть застосовуватися лише з санкції прокурора відносно особи, в діяхякої є ознаки злочину, в випадках, передбачених законодавством України, з метою захисту прав і свобод інших осіб, безпеки суспільства. Стаття 8 Закону «Про оперативно-розшукову діяльність» вказує на те, що ці окремі обмеження прав і свобод людини і юридичних осіб (негласне проникнення до житлових приміщень, візуальне спостереження в них, зняття інформації з каналів зв'язку, застосування іншихтехнічнихзасобів отримання інформації та контролюза

157

поштово-телеграфними відправленнями) проводяться як виняткові заходи з санкції Генерального прокурора України, його заступників, прокурора Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та прирівнених до них прокурорів у випадках, якщо іншим засобом неможливо здобути фактичні дані для забезпечення захисту суспільства і держави від злочинних посягань. Причому негласне проникнення в житлові приміщення, візуальне спостереження в них може мати місце лише з санкції Генерального прокурора України та його заступників.

При здійсненні нагляду за законністю оперативно-роз-шукової діяльності прокурор має право вимагати від відповідних органів для перевірки матеріали та інші відомості про злочини та осіб, які їх вчинили, і давати письмові вказівки цим органам. Прокурор також має право знайомитися з оперативно-розшуковими матеріалами, одержувати інформацію від працівників органів, вимагати проведення перевірки законності оперативно-розшукових заходів до начальників і керівників цих органів.

Працівники прокуратури при здійсненні нагляду за виконанням Закону повинні в обов'язковому порядку перевіряти:

1) чи винесено постанову про заведення оперативно-роз-шукової справи уповноваженою на те посадовою особою і відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про оператив-но-розшукову діяльність» та п. 2 ст. 12 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю»;

2} чи містять ОРС матеріали, передбачені ст. 6 Закону України «Про оперативно-рсзшукову діяльність»;

3) чи здійснюються заходи, пов'язані з тимчасовим обмеженням прав і свобод людини, відповідно до вимогст. ст. ЗО, 31 Конституції України;

4) чи містять ОРС матеріали, заяви, повідомлення про злочини, які повинні перевірятись і вирішуватись в порядку ст. 97 КПКУкраїни в 10-денний строк, але вони не вирішуються;

5) чи йдеться про корупційні дії чи про діяльність організованого злочинного угрупування;

6) чи здійснюються оперативно-розшукові заходи в рамках повноважень, передбачених ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»;

7) чи обгрунтовано закрито ОРС;

8) як здійснюється контроль за оперативно-розшуковою діяльністю з боку керівників.

Необхідноознайомитисьз книгами, журналами, справами обліку, місцем, порядком їх зберігання.

158

Підстави до початку оперативно-розшукових заходів, передбачені статтею 6 Закону України «Про оперативно-розшукові діяльність», можуть міститисьузаявах, повідомленнях громадян, посадових осіб, громадських організацій, засобів масової інформації; тому необхідно на підставі п. 1 ч. 1 ст. 227 КПК України зажадати книги, справи, журнали, де зареєстровані звернення фізичних і юридичних осіб, у тому числі контролюючих і державних органів, які беруть участь у боротьбі з організованою злочинністю.

Виявивши порушення закону, прокурор вживає заходів до притягнення винних до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності.

Боротьба зі злочинністю включає в себе запобігання, припинення, розкриття та розслідування злочинів. Ці дії відображені у відповідних процесуальних актах. Підстави і порядок, процедура і послідовність провадження кожної процесуальної дії, зміст і форма процесуальних актів закріплені у кримінально-процесуальному законі. Припинення, запобігання і розкриття злочинів здійснюється також шляхом застосування гласних і негласних пошукових, розвідувальних та іншихзаходів, що провадяться із застосуванням оперативних і оперативно-технічних засобів, перелік і підстави застосування яких регламентовано Законом «Про оперативно-розшукову діяльність».

Успішність боротьби зі злочинністю багато в чому залежить від того, наскільки точно уповноважені на це органи дотримуються вимог закону.

Прокурорський нагляд — найважливіша гарантія законності в діяльності зазначених органів. Він має своїм завданням сприяти:

1) розкриттю злочинів, захисту особи, її прав, свобод, прав підприємств, установ, організацій від злочинних посягань;

2) виконанню вимог закону про неминучість відповідальності за вчинений злочин;

3) запобіганню незаконному притягненню особи до кримінальної відповідальності;

4) охороні прав та законних інтересів громадян, які знаходяться під слідством;

5) здійсненню заходів щодо запобігання злочинів, усуненню причин і умов, що сприяють їх вчиненню.

Здійснюючи нагляд, прокурор вживає заходи до узгодження дій правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю (ст. 29 Закону «Про прокуратуру»).

Завдання нагляду, що сформульовані у ч. 2 ст. 29 Закону відображають усі найважливіші аспекти діяльності прокурора

159

по здійсненню цієї наглядової функції, пов'язаної, з одного боку, із охороною прав, свобод та законних інтересів особи, прав підприємств, установ та організацій, а з другого, — сприянням ефективній боротьбі зі злочинністю.

Ст. ЗО Закону «Про прокуратуру» конкретизує названі завдання стосовно нагляду за додержанням законів органами дізнання та попереднього слідства.

Змістом діяльності прокурора тут є вжиття заходів до того, щоб органи дізнання і попереднього слідства:

1) дотримувались передбаченого законом порядку порушення кримінальних справ, розслідування діянь, що містять ознаки злочину, проведення оперативно-розшуковихзаходів, застосування технічнихзасобів, припинення та закриття справ, а також дотримувались термінів провадження слідства та тримання під вартою;

2) при розслідуванні злочинів неухильно виконували вимоги закону про всебічне, повне і об'єктивне дослідження всіхобставин справи, з'ясовували обставини, що викривають чи виправдовують обвинуваченого, а також пом'якшують чи обтяжують його відповідальність;

3) виявляли причини вчинення злочинів і умови, що сприяють цьому, вживали заходів до їх усунення.

Деякі з перелічених завдань конкретизовані у наказі Генерального прокурора України № 4 від 18 жовтня 1996 року «Про організацію роботи слідчого апарату органів прокуратури і прокурорського нагляду за додержанням законів органами попереднього слідства та дізнання».

Особлива увага в наказі звертається на виконання проку-рорами обов'язків, пов'язаних із дотриманням прав учасників процесу. Зокрема, говориться про необхідність забезпечення прав усіх учасників процесу, відшкодування матеріальних збитків, вжиття заходів щодо попередження правопорушень (п. 2); перевірки прокурорами обгрунтованості затримання громадян, що підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, законності перебування їх в ізоляторах тимчасового утримання (п. 4.2); суворого дотримання вимог закону при вирішенні питання про санкцію на арешт, роз'яснення обвинуваченому чи підозрюваному його прав і порядок оскарження санкції на арешт (п. 5); забезпечення перевірки в місячний термін кримінальних справ, за якими обвинувачені утримувалися під вартою, і припинених в процесі попереднього слідства за недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину або у зв'язку із відсутністю складу чи події злочину (п. 6) і таке ін.

Виконання завдань, які стоять перед прокурором у стадії попереднього розслідування, досягається шляхом використання правових засобів прокурорського нагляду.

160

форми і методи прокурорського нагляду за додержанням законів органами попереднього розслідування — поняття не ідентичні, хоча і тісно пов'язані поміж собою. Співвідношення цих понять можна виразити так: форми прокурорського нагляду — це види діяльності прокурора щодо виконання функції нагляду, методи—конкретні шляхи, засоби здійснення цієї діяльності. У формах нагляду реалізуються повноваження прокурора щодо здійснення нагляду за правильним виконанням законів. Методи нагляду—це засоби, шляхи використання передбачених законом форм.

У відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством (ст. 227КПКУкраїни) формами прокурорського нагляду за законністю діяльності органів попереднього розслідування є: 1) перевірка законності та обгрунтованості притягнення до кримінальної відповідальності осіб, що вчинили злочини; 2) перевірка законності та обгрунтованості застосування заходів процесуального примусу; 3) перевірка законності та обгрунтованості провадження окремих слідчих дій; 4) перевірка законності та обгрунтованості порушення, припинення і закриття кримінальних справ.

Для безпосереднього вивчення матеріалів та обставин кримінальної справи з метою запобігання, виявлення та усунення порушень законності прокурор використовує такі методи, як дача вказівок і дозвіл на провадження процесуальних дій; вивчення та перевірка кримінальних справ, документів і матеріалів про злочини; участь у провадженні слідчих дій; особисте провадження розслідування окремих слідчих дій; скасування незаконних і необгрунтованих рішень органів попереднього розслідування, усунення особи від провадження попереднього розслідування, вилучення кримінальної справи від одного органу розслідування і передача його іншому органу; дача органам розслідування вказівокпро розслідування злочинів; розгляд клопотань, заяв і скарг учасників попереднього розслідування.

Використовуючи означені методи, прокурор спрямовує діяльність органів дізнання та слідства на повне, всебічне і об'єктивне дослідження обставин справи, належне виконання завдань попереднього розслідування.

Методи прокурорського нагляду можна класифікувати на: процесуальні і непроцесуальні. До перших відносяться: дача вказівок органам розслідування, участь у провадженні слідчих дій, особисте провадження слідчих дій прокурором чи попереднього розслідування в повному обсязі та ін. До других відносяться: вивчення та перевірка кримінальних справ, документів і матеріалів про злочини, заслуховування доповідей слідчого, усні поради, рекомендації, що даються слідчому і особі, що провадить дізнання, та ін.

11. 692

161

Використання прокурором форм і методів нагляду тісно пов'язано з наданими йому законом повноваженнями. Повноваження прокурора реалізуються в процесі застосування тих чи інших форм та методів нагляду. В свою чергу, форми і методи нагляду є засобом реалізації повноважень прокурора. Вони можуть здійснюватися лише в рамках встановлених законом повноважень прокурора. Повноваження прокурора діляться на: 1) повноваження по запобіганню порушень законності (відвід слідчого, особи, що провадить дізнання, відказ у санкцінуванні слідчих дій, недання згоди на закриття кримінальної справи та ін.; 2) повноваження по виявленню порушень законності (перевірка прокурором матеріалів кримінальної справи, розгляд заяв, скаргучасників процесу, участь прокурора у слідчих діях та ін.; 3) повноваження, пов'язані із усуненням порушень законності (скасування незаконних ухвал слідчого, дача вказівок про проведення повторних слідчих дій, повернення справи для провадження додаткового розслідування та ін.).

Повноваження прокурора у здійсненні нагляду за додержанням законів у стадії попереднього розслідування носять владно-розпорядчий характер, оскільки прокурор безпосередньо відновлює порушену законність.

Повноваження прокурора у здійсненні нагляду за дотриманням законів органами дізнання та попереднього слідства закріплені у ст. ст. 30—32 Закону України «Про прокуратуру», ст. ст. 7,7-2, 7-3,8, 9,25,97,100,104,106, 109,110,114, 120, 139, 147, 156, 157, 165, 177, 178,182, 189,192, 205, 215, 216, 218, 227—231, 232-1, 234, 235, 418, 438 КПК України. У відповідності зі ст. 227 КПК України, здійснюючи нагляд за дотриманням законів органами дізнання та попереднього слідства, прокурор в межах своєї компетенції:

1} вимагає від органів дізнання та попереднього слідства для перевірки кримінальні справи, документи, матеріали та інші відомості про вчинені злочини, хід дізнання, попереднього слідства і встановлення осіб, які вчинили злочини; перевіряє не менш як один раз на місяць виконання вимог закону про прийом, реєстрацію і вирішення заяв та повідомлень про вчинені або ті, що готуються, злочини;

2) скасовує незаконні і необгрунтовані постанови слідчих та осіб, які провадять дізнання;

3) дає письмові вказівки про розслідування злочинів, про обрання, зміну або скасування запобіжного заходу, кваліфікацію злочину, проведення окремих слідчих дій та розшук осіб, які вчинили злочин;

4) доручає органам дізнання виконання постанов про затримання, привід, взяття під варту, проведення обшуку, виїмки, розшуку осіб, які вчинили злочини, виконання інших

162

слідчих дій, а також дає вказівки про вжиття необхідних заходів для розкриття злочинів і виявлення осіб, які їх вчинили, по справах, що перебувають у провадженні прокурора або слідчого прокуратури;

5) бере участь у провадженні дізнання і попереднього слідства і в необхідних випадках особисто провадить окремі слідчі дії або розслідування в повному обсязі по будь-якій справі;

6) санкціонує проведення обшуку, накладення арешту на поштово-телеграфну кореспонденцію та її виїмку, усунення обвинуваченого від посади та інші дії слідчого і органу дізнання у випадках, передбачених законом;

7) продовжує строк розслідування і тримання під вартою як запобіжного заходу у випадках і в порядку, встановлених законом;

8} повертає кримінальні справи органам попереднього слідства зі своїми вказівками щодо провадження додаткового розслідування;

9} вилучає з органу дізнання і передає слідчому будь-яку справу, передає справу від одного органу попереднього слідства іншому, а також від одного слідчого іншому з метою забезпечення найбільш повного і об'єктивного розслідування;

10) усуває особу, яка провадить дізнання, або слідчого від дальшого ведення дізнання або попереднього слідства, якщо вони припустили порушення закону про розслідування справи;

11) порушує кримінальні справи або відмовляє в їх порушенні; закриває або зупиняє провадження в кримінальних справах; дає згоду на закриття кримінальної справи слідчим в тих випадках, коли це передбачено законом; затверджує обвинувальні висновки (постанови), направляє кримінальні справи до суду;

12) вирішує питання про допуск захисника до участі в справі з моменту пред'явлення обвинувачення відповідно до частини 1 ст. 44 КПК України.

Прокурор має право в необхідних випадках доручати органам попереднього слідства, дізнання, внутрішніх справ, національної безпеки проведення в підпорядкованих їм підрозділах перевірок з метою усунення порушень закону і забезпечення повного розкриття діянь, що містять признаки злочину (ч. З ст. ЗО Закону «Про прокуратуру»).

Головною вимогою, що пред'являється до використання прокурором своїх повноважень, є те, що кожне рішення прокурора повинно базуватися на вимогах закону, бути обгрунтованим і мотивованим. Здійснюючи свої повноваження, прокурор не повинен обмежувати процесуальну самостійність слідчого, його відповідальність за повноту,

163

всебічність та об'єктивність розслідування справи. Одним із найважливіших аспектів, який визначає процесуальну самостійність слідчого, щодо прокурорського нагляду, є характер вказівок, які прокурор дає слідчому.

По загальному правилу вказівки прокурора органам дізнання й попереднього слідства у зв'язку з порушенням і розслідуванням ними кримінальних справ, які надані у порядку, передбаченому законом, є для цихорганів обов'язковими. Оскарження одержаних вказівок вищому прокуророві не припиняє їхнє виконання (ч. З ст. 227 КПК України). Виняток складають п'ять випадків, що передбачені ч. 2 ст. 114 КПК України. При незгоді слідчого з вказівками прокурора про притягнення в якості обвинуваченого, кваліфікації злочину, обсяг обвинувачень, направлення справи для віддання обвинуваченого до суду або припинення справи він має право, не виконуючи цих вказівок, представити справу вищому прокуророві з письмовим викладенням своїх заперечень (ч. 2 ст. 114, ч. З ст. 227 КПК України). У цих випадках вищий прокурор, якому слідчий направляє справу зі своїми запереченнями, також не має права наполягати на тому, щоб слідчий виконав вказівки, що суперечать його внутрішньому переконанню. Завдяки цьому закон охороняє внутрішнє (особисте) переконання слідчого при прийнятті основних рішень по кримінальній справі.

У відповідності зі ст. 227 КПК України вищий прокурор може прийняти інші рішення, крім передбачених ч. 2! ст. 114 КПК України, наприклад, запропонувати іншу кваліфікацію злочину, повернути справу на додаткове розслідування для з'ясування обставин, що мають значення для справи, прийняти справу до свого провадження та ін.

Вказівки прокурора—акт процесуальний, який спрямовує хід розслідування і впливає на його результати. До вказівок прокурора повинні пред'являтися ті самі вимоги, що і до постанови прокурора (слідчого) (ст. 130 КПК України). Кожна вказівка прокурора, яких би питань вона не стосувалася, як процесуальний акт повинна бути законною, обгрунтованою і мотивованою. Крім цього, вказівки прокурора по кримінальній справі повинні відповідати вимозі доцільності, тобто відповідати слідчій ситуації, яка склалася у справі і бути такими, що можуть виконуватися. Вказівки прокурора повинні бути конкретними, інакше вони не нададуть реальної допомоги слідчому, органу дізнання. Вимога мотивування, що пред'являється до вказівок прокурора, зобов'язує його навести фактичну й правову аргументованість необхідності прийняття певних рішень по кримінальній справі, провадження конкретних слідчих дій або з'ясування обставин.

Кримінально-процесуальнезаконодавство містить вичерп-

164

ний перелік випадків, коли для прийняття і реалізації рішень слідчого слід отримати санкцію чи згоду прокурора або необхідно, щоб він затвердив ці рішення.

Санкція прокурора необхідна у випадках: застосування запобіжних заходів у вигляді взяття під варту (ст. 157 КПК, Закону «Про прокуратуру»); усунення обвинуваченого від посади (ст. 147 КПК); проведення обшуку (ст. 177); виїмки документів, що складають державну таємницю (ст. 178); накладення арешту на кореспонденцію і виїмку її в поштово-телеграфнихустановах(ст. 187); поміщення обвинуваченого до медичного закладу для тривалого спостереження за ним при проведенні судово-медичної або судово-психіатричної експертизи (ст. 205); поміщення особи, що вчинила у віці до 14 років тяжке суспільно-небезпечне діяння, в прий-мальник-розподільник для неповнолітніх (ст. 7-3).

Згода прокурора необхідна: при закритті кримінальної справи внаслідок: зміни обстановки (ст. 7); у зв'язку з притягненням особи до адміністративної відповідальності (ст. 7-2), з передачею матеріалів справи на розгляд товариського суду (ст. 8), суду для застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру (ст. ст. 9, 232-1); при передачі особи на поруки трудовому колективу або громадській організації (ст. 10); для скасування або зміни запобіжних заходів, які обрані прокурором, за його санкцією чи вказівкою, а також судом (ч. 4 ст. 165 КПК).

Прокурор затверджує: постанову слідчого про ексгумацію трупа (ст. 192); постанову слідчого про визначення обвинуваченому та його захиснику терміну для ознайомлення з матеріалами справи, якщо вони явно намагаються затягнути закінчення справи (ч. 6 ст. 218); постанову про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру (ст. 418); обвинувальний висновок (ст. 229 КПК України).

Прокурортакожпродовжуєтерміни попереднього слідства (ст. 120) і утримання під вартою (ст. 156), відновлює слідство по припиненій справі (ст. 216 КПК Уураїни).

У відповідності з Законом України «Про прокуратуру» захист гарантованих Конституцією України, іншими законами і міжнародно-правовими актами особистих прав і свобод громадян, у тому числі і у кримінальному судочинстві, є одним із пріоритетних напрямків діяльності прокуратури (ст. 4 Закону України «Про прокуратуру»). Повноваження прокурора, пов'язані з санкцінуванням, затвердженням рішень слідчого, дачею згоди на їхнє проведення, є важливою гарантією дотримання прав і законних інтересів громадян, втягнутих до сфери кримінального судочинства. Перевіряючи

165

законність і обгрунтованість прийняття таких рішень слідчого, від яких залежить свобода громадян, їхня честь і гідність, недоторканість помешкання та майна, таємниця листування, телефонних переговорів, телеграфних повідомлень і таке ін., прокурор виступає гарантом захисту конституційних прав і свобод громадян.

У нинішній час відбувається розширення контрольних функцій суду за провадженням попереднього розслідування. Такі рішення прокурора як відмова у порушенні кримінальної справи, припинення справи, а також санкція прокурора на арешт можуть бути оскаржені до суду (ст. ст. 99, 99-1, 100, 236-1, 236-6 КПК України). Законодавче закріплення норм, що стосуються процедури их гарантій правосуддя, розширює гарантії захисту прав особистості, що відповідає основним принципам побудови правової держави.

Разом з тим, поряд з судовими гарантіями прокурорський наглядпризваний доповнювати і посилювати загальну систему гарантування прав і свобод людини.